То дурниця із дурниць. Як би то жорстоко не звучало але ще ЖОДНА дитина не оцінила отих батьківських "жертв", вони дітям 100 років не потрібні. Дітям потрібні ЩАСЛИВІ люблячі батьки, і все крапка. Ніколи не варто наступати собі на горло і прикриватися отим "я роблю то для дітей", бо будете нещаслива і Ви і дитина. Оце дивно. Ви робите вигляд що нічого не було? І тепер "граєтеся" що ви сім"я? А тих 1,5 роки ніби не було взагалі? Як би то не було боляче і неприємно треба спочатку вичистити карієс, а тоді вже ліпити зверху пломби, бо зуби почнуть псуватися знову. І ота гра в "у нас все добре" дуже швидко розвалиться. Моя думка - спочатку розібратися від А до Я що то було і чому, а тоді ще якого милого він з"явився саме тепер. І оте що він раптом зрозумів що "то мій син", як на мене геть не пояснення. Так вигляжає що в душі Фло Ріда якраз нічого не пробачила, просто "заморозила" оту образу, а то геть не одне і те ж саме... Для того щоб щиро пробачити ще треба працювати і працювати, але для початку розставити обом усі крапки над "і" у тій мутній історії.
Та 99% що підвох є. І він вилізе обов'язково. Я б може повірила, якби він схаменувся ще до розлучення, навіть театрально в суді відмовився розлучатися, типу "ах, що ж я роблю". Але він спокійно розлучився, а тут типу все зрозумів за два місяці? Не смішіть мої тапки, не вірю!
проблема ще в тому, що мої батьки мене не підтримували...вони мені капають постійно...що в дитини має бути тато...йди і мирися з ним"...но прийшов він сам...і так як ми живем з ними...боротися з тим важко...я вже посивіла в свої "ще далеко до 30"...в мене сил не хватить розбирати то все гім..о знову...тому пустила то все на "самотьок"... Хоча погоджуюсь..ви праві..хто каже...що швидше за все той тато" може ще біди нам наробити...Бо як кажуть " Людину з болота можна витягнути , а от болото з людини -ніколи"... та є деякі речі які нам не підсилу...як воно має бути так і буде...можливо він щось зрозумів, а можливо і ні...я цього знати не буду напевно...час покаже...ніхто не знає що з нами буде... і я не знаю ні одної сім"ї де все ідеально... і як сказав мені мій знайомий "чого ти дивуєшся, всі мужики гуляють і будуть гуляти...це природою закладено..ти не знала?" і половина жінок і не здогадуються.. --- дописи об"єднано, Jun 26, 2015 --- конкретно якоїсь любовниці в нього не було...було пару дівок на два рази...сам признався..і сказав що не зраджував до того дня коли я пішла від нього...квартира в якій ми жили це його квартира...тепер він там живе один.. Малому все купляє...і дає гроші кожного місяця
то не правда! ідеально звісно не буває. у всіх є свої нюанси. але певні межі теж є. це треба бути цілковитою (хотіла висловитися но не буду), щоб кинути вагітну жінку і піти по коханках, розлучитися, не цікавитися своєю дитиною цілий рік... я би такого не пробачила.
я тоже билась в груди що не пробачу...а тепер задумалась..треба бути мудрою...щоб потім не жаліти...не зараз а потім...через роки...я відкидаю емоції і стараюсь включити мозок...мені важко...тому я тут на форумі..
щось мені здається, що якраз через таке рішення доведеться пожаліти, але дай Боже, щоб я помилилася. зрештою у вас все життя попереду. так що бажаю вам таки не помилитися
Хай не триндить. На все можна знайти виправдання, особливо, якщо сам такий. І найлегше - давати поради зі сторони, якщо то не твоє життя, як правильно сказала zetta, іде коту під хвіст. Але ваших батьків я однаково не розумію. Бо я б за таке скотство відносно моєї дочки загнобила би просто, будь він хоч тисячу разів ідеальний в очах оточуючих. Те, що ви пустили зараз все на самотьок - може і краще на даний момент, вам теж потрібен час, щоб заспокоїтись, проаналізувати і тверезо все оцінити. Тільки вважайте, пильнуйте і не підпускайте заблизько. Бо хтозна, які в нього ще плани визрівають на вас і на дитину, як воно таке гниле і непередбачуване. Буде так, як самі зробите, і як дозволите іншим з собою зробити. Я теж. Але повірте, "сімей", в яких об жінку так витирають ноги, не так багато, і я ніколи їх не розуміла. То ви вже теж думаєте над тим, щоб все вернути? Вам (і батькам вашим..) потрібен тато, аби був, чи тато справжній? Просто тверезо подумайте, чим формальна присутність батька вдома краще для дитини, та й для вас? Нехай доведе те, що змінився піклуванням про дитину, нормальним ставленням до вас, вчинками своїми, а не разовими "акціями" покаяння. Чекайте, воно з покаяння починається, а потім щоб не почав вам вимоги ставити, такі, що огого. Вважайте. І щоб не жаліти через роки, краще витратити (хай навіть і роки) на перевірку справжності його намірів. А як "зійде з дистанції" - ну то що я можу сказати.. Хм, навіть не знаю, що гірше - постійна коханка (що передбачає наявність яких-не-яких почуттів), чи тупо як самець аби з якою дівкою стрес знімати, бо жінка пішла з хати. Такі словечка є дуже показовими в плані ставлення до жінок взагалі, і я б не лестила собі тим, що ви для нього - особлива. ОМГ, він думав, що вагітна жінка все простить і знов до себе пустить, "сама прийде" (ви кажете, що взагалі після того не спілкувались, знач, йому було байдуже).. Мені було би бридко після того всього навіть думати про якесь зближення.
Flo Rida, я би ще розуміла, якби Ви його досі любили, але ж Ви кажете, що байдужі, і не просто байдужі, а злі і відчуваєте неприязнь (це так легко сказано). То про що тут мова може йти? Як Ви плануєте з ним жити разом?
А чому ви пішли? Я так розумію ви не зживались разом і до Ну це стандартна відмазка всіх кобелів казати, що всі кобелі. Не слухайте того знайомого. Батьки, дитина, екс ... а життя ваше. Таке враження, що жінці з минулим нема на що розраховувати в майбутньому. Ви самі вирішуєте як буде краще для вас. Не знаючи вашої ситуації не посмію радити сходитись знову чи ні. Але у вашому випадку треба не сім, а сімдесят раз відміряти, обдумати перш ніж приймати якесь рішення. Ну і приміряючи вашу ситуацію на себе - я би не змогла біля такої людини почуватись щасливою, впевненою, довіряти партнеру.
Хм, я розумію що батьки хочуть Вам добра, але це якраз той випадок коли то "добро" сумнівне м"яко кажучи. "Благими намерениями вымощена дорога в ад". А тут не все так однозначно. Мозком Ви зараз багато дурного надумаєте "дитині треба тато", "кому я тепер така треба крім нього", "я вже стара-стара, мені скоро 30", "всі мужики гулящі, то нормально" ... То все дурня! Ви молода, красива жінка, кругом купа достойних чоловіків, не заганяйте себе в кут! Не слухайте батьків, не слухайте колишнього чоловіка, не слухайте свого "голосу розуму", не слухайте нікого. Слухайте себе і своє серце. Ви готові терпіти таке знов і знов все життя (навряд чи він поміняється)? Ви готові все життя бути "жертвою" і думати що не заслуговуєте не щастя? Зупиніться, поживіть без нього, спокійно, не пускайте його дуже близько. З дитиною хай гуляє якщо хоче. А Ви підніміть свою самооцінку і подивіться навколо, зробіть нову зачіску, знайомтеся з новими людьми приходьте в неділю на форумівку - жінками, чоловіками і Ви побачите що він не пуп землі, бувають чоловіки які відповідають за свої слова і не бігають за кожною спідницею.
ну і нехай дає. Те, що не було коханки одної - не виправдання, то взагалі якась маячня, типу вам треба радіти, що він волочився з кількома, а не лишив заради однієї? дитині потрібна здорова обстановка в сім"ї. А не приходящий тато і нервова мама. Так просто собі подумайте, невже ви дійсно в душі могли би пробачити ту страшну зраду чоловіка і приниження? і ніколи на майбутнє, якщо ви би зійшлися, не будете згадувати це.
На мою думку, головне в стосунках-це довіра. Довіра між двома людьми. Що можна обговорювати і які можна шукати виправдання? Пустота. Пробачити - так, відпустити з свого серця - так, не заваджати спілкуванню з дитиною - так, знову пустити в свою душу - ні.
оце взагалі абзац! Тобто Ви прийшли на 7 місяці в батьківську хату, ревіли по ночах, у 8 міс передчасно народили і Вам батьки таке кажуть?! та мій би тато якщо я клепки не маю, якби він заявився на примирення, спустив його по сходах, але перед тим спитав, де ти,урод, був, коли моя дочка вагітна була, де ти був, коли вона народжувала, і коли ми твого сина по ночах по черзі носили на руках? з ким там миритися? у вас ще не було якихось важких сімейних ситуацій, щоб людина себе проявила якось так, щоб ТЕОРЕТИЧНО можна було шукати пояснення його діям. Ви одружилися, жили окремо, чекали малятко. а воно в ту ж ніч привело якусь курву до хати? і чхати він хотів на Ваш стан? Ви мене вибачте, але об Вас просто витерли ноги. ЯК після того, що ви пережили морально і фізично (втома, недоспані ночі, фінансування дитини), можна до нього вернутися? ЯК? навіть не йде мова про те, що Ви собі там в голові уявляєте картинки як він з іншими тойво. ЯК після такого випробування, а Ви його пройшли, і нічо, не вмерли, дахом не з"їхали, можна пробачати і ЗАРАДИ ЧОГО? та канєшно, гуляє таке саме чмо як Ваш. і якщо в нього такі колєги, то значить там таке коло, яке своїх дружин тримає за лошиць і вважає,що то норма життя. Флоріда, тут вже вам сто раз сказали, то ВАШЕ життя, не батьків, не сина. А Ваше. Як собі постелите...точніше, як себе поставите, так Вас сприйматимуть оточуючі - син, мама, тато, Ваш екс, колеги, сусіди. Тільки так. І викиньте ото з голови "мені скоро 30, і хто мене захоче з дитиною". Якщо Вам хтось зі сторони таке втирає - шліть нахєр. Дитина здорова, Ви здорова, батьки поможуть. Нашо Вам воно? Розкажу Вам свою історію. Чоловік пішов від мене, коли нашому сину було 8 міс. Їздив по відрядженнях і наїздив свою колишню, яка тоже була пурєдна, заміжня, мала сина. Так вони слівалісь, що вона залетіла. І він пішов до неї. Сказати, що в одну мить для мене світ перевернувся - то нічого не сказати. Як? я ж йому вірила? я ж не бачила дзвіночків? а що тепер з дитиною? а що зі мною? а хто мене схоче? а що я скажу на роботі,як спитають, а сусіди, а знайомі, а друзі? я вила по ночах. в результаті те чмо, яке на той час, поки воно було біля мене добре заробляло, зараз платить мені 700 грн на карточку Приват "аліментів". в місяць, дівчата!!! що воно мені мололо: та подивись на себе, яка ти жирна, та хто ти така, ти тупа секретарка, та я ТОБІ ні копійки грошей не дам, що, бісишся, бо в тебе нікого нема. я хочу, щоб ти в мене просила,як малому шось буде треба. от після "я хочу,щоб просила" мене накрило по повній. я йому сказала, що я себе не на помийній ямі знайшла, я маю хорошу роботу і власну квартиру, і того не буде НІКОЛИ, щоб я в тебе просила. навіть якщо я в один день то втрачу, то буду офіси прибирати, унітази мити людям з 2 вищими і вільною англійською, але в тебе ПРОСИТИ??? результат, пройшло 4 роки. з сином помогли мені мої батьки, в плані, доглянути, виховати, фінансово забезпечую я. мій Макс обожнює мого тата, свого діда+мій рідний брат - його хресний. чоловічої уваги йому вистачає, звичайно, тато є тато. але на який...тато, який на 1000% гнила підлота? Макс ходить з дідом в гараж, на рибалку, на стоянку авто поставити, до лісу, в садок. Мій тато і брат залучають його до різних чоловічих справ, в будівельний магазин піти, машину на сервіс загнати. Дитина то дуже любить. І мій тато і мій брат дали і вклади в нього більше, ніж "тато" за 5 років. Звичайно, те чмо приїздить, але тепер візити скоротилися до 2 разів на рік - на ДН і Миколая. і знаєте, ліпше би не приїжджало. Бо дитині хіба душу коробить. А мені так боляче дитивись,як він хоче тата. Але я вірю, що десь попереду є МІЙ чоловік, справжній, достойний. просто на все свій час. За той час, що я сама, я купила будинок, знайшла собі ще 1 роботу і живу. І живу так як Я хочу. Буде достойний чоловік - ок, а ні - то любого не треба. Вам нагле тре щось робити з самооцінкою, перестати себе жерти думками і думати-думати-думати. Рецепти до банальщини прості: спортзал, рукоділля, кіно, книжки, якась робота по дому, підробіток, саморозвиток, кар"єру робіть, зрештою, після декрету. Ходіть в люди, спілкуйтеся, покажіть, що Ви - не жертва. А повірте, на шляху ше будуть якийсь час траплятися мега толерантні люди, які питатимуть в лоб: а шо, ви розійшлися? татишо ніколибнеподумала. і будуть козли, які вам казатимуть "такомутитребазсвоїмприцепом". треба вміти достойно відповідати і присікати. Все в Ваших руках, але я би в житті не вернулась туди, де мене змішали з гімн0м.
Ну так, допис я то написала, але саму історію не читала, просто переглянула декілька останніх дописів з цитатами автора, де не раз згадувались батьки дівчини. Так вот шо я скажу-в свій час,ну і до сих пір, я отримала(ую) велику просто неймовірну велику підтримку батьків, особливо, мами. В дівчини ця підтримка виявилась відсутньою. Тепер все зрозуміло. Думаю, що це неймовірно важко, тому вона так боїться залишитись самотньою.А що чекати, якщо її ж рідні підштовхують на цей вчинок, жити із зрадником. Ага!І колись, шість років тому, саме моя манюнька вплинула на подальші стосунки з моїм теперішнім чоловіком (по крайній мірі він так всім розказує: ті чорні очиська, косічки до пояса і бла-бла-бла)))І було мені за 30-ть)І сталось все неочікувано, швидко, що я сама не зрозуміла, як то так).Так що вище ніс)
поставити на місце, культурно, батьків. один раз сказати, спокійним,але твердим голосом і з посмішкою: "Мама, тато, я вам безмежно вдячна за все,що ви для мене робили і робите, але з Іваном-Степаном-Дмитром ми разом не будемо. Я не можу його пробачити. Він тато нашої дитини і ним залишиться. Дякую, що приймете і будете поважати ТАКЕ МОЄ рішення. Я вас люблю. Прорвемся" --- дописи об"єднано, Jun 26, 2015 --- і ше, згадала, найважливіше: я ше більшої тупості, дурості, як хочете так називайте, не чула, як те, що мудрість жіноча - то пробачати зраду, б*****о і таке худоб"яче відношення.
Звісно зі сторони говорити легко, але жити з цим всім доведеться тільки Вам із синочком ( ні батькам, ні псевдо-друзям-знайомим, які кажуть. що всі чоловіки гуляють...) Я би ще зрозуміла, якби у Вас після усього пережитого залишились почуття, як Ви кажете А бавлячись в сім'ю, ви тільки заплутуєте дитину. Звісно, якщо тато хоче спілкуватись з дитиною, то нехай спілкується.Питання - чим він думав раніше? Коли синочок підросте, і у Вашого екса станеться черговий заскок, що Ви скажете дитині? Я думаю, Ви швидше будете, тоді шкодувати про те, що пробачили...Не марнуйте часу і нервів, переступіть і забудьте.У Вас все життя по переду.Сили Вам і всього найкращого, Ви на це заслуговуєте!
@Flo Rida, напишу Вам одну історію, тривалістю років 25, можливо дасть свіжий ґрунт для думок... До теми, чи треба дитині такого тата. Подругу моєї мами чоловік покинув вагітною. Вона ростила дочку сама, чоловік втік до батьків в рідне місто через пів України. Коли дочці було років 10, вони почали спілкуватися, і мати вирішила, що дитині потрібен тато, переїхала в інший кінець країни щоб жити всім разом сім'єю. В результаті опинилася в новому середовищі, без друзів, роботи, родина далеко, добре хоч квартиру змогла поміняти і мати свою в новому місті. Дочка, яка так хотіла батька, отримала тільки купу стресу. Виявилося, що сім'я йому потрібна лише, щоб його утримували та доглядали. Непорозуміння було повне, вони знову розлучилися, але мамина подруга вже не змогла вернутися в своє місто, і змушена була знов ставати на ноги з дитиною сама. Тепер дочці 25 десь, на щастя вона влаштувалася нормально, отримала хорошу освіту (винятково завдяки мамі), допомагає мамі у всьому, але! тепер регулярно з'являється той тато і починає свою пісеньку "Пам'ятай, дитино, хто твій тато, я вже старий, ти мусиш мені допомагати на старості..." і т.д. Чи отримала дитина якісь преференції від того, що батьки спробували зійтися знову? Ні, тільки купу стресу, мертвих нервових клітин, не кажучи вже про стан матері. Так що раджу Вам думати наперед не лише з розрахунку близького майбутнього, як я сама дитину в школу поведу, коли всі будуть з татом, а моя без (наприклад), а трохи дальше, чи воно Вам із сином таке треба... Хочу лиш Вам побажати сил, щоб вибратися з тої нелегкої ситуації, і віри в те, що все у Вас буде добре!
А як можна "тримати ворога коло серця", як можна жити з людиною і постійно чекати нового підвоха?! --- дописи об"єднано, Jun 26, 2015 --- ооо, золоті слова! а ще кому пробачати? чоловіку, до якого нічого не відчуваєш, крім байдужості...
Тут вище писав хтось, що "не планую такого " (про розлучення). Так от, варто памятати "ніколи не кажи ніколи". Іноді розлучаються такі пари, що в життя б ні вони такого не подумали, ні оточуючі. Та і я взагалі всім бажаю міцного і щасливого шлюбу)Всіляке буває, тому треба берегти і цінувати свою сім'ю, добре придивлятись до обранця, особливо у відповідальні моменти. Вміти дійти до згоди, та що буду писати, тут все ясно і багато написано в інших темах. А по темі автора @Flo Rida думаю, що добре допускати хоч мінімальне спілкування дитини з батьком, особливо це важливо буде у старшому віці. Але після прочитаного, як поводився цей чоловік ні в якому разі не підпускайте його близько до себе. Як жінка ви для нього вже не існуєте, нехай це затямить. А з дитиною нехай спілкується (якщо на це йому вистачає розуму). Потім, з Божою допомогою, влаштуєте своє життя. А поки займайтесь собою, дитиною, і не слухайте всіляких "упадніческіх" розмов (типу "нічого тобі не світить, сама не справишся"). Подивіться на людей, що таке говорять, чи воні особливо щасливі? І нікого старайтесь не звинувачувати. Хлоп такий вже вродився, ніц його не змінить (він навіть не соображає ормально раз таке робив, і не перевиховає його вже ніщо з таким ставденням до жінки), і на батьків не зліться, ну не здатні люди зрозуміти всього, пробачте їм і живіть своїм життям, а там і ставлення до вас зміниться. І тут писали про самооцінку - та якщо ви вже розійшлись (зрозуміла, що офіційно ви вже розлучені), то з нею у вас все ок Удачі вам!
Ооо, жінки, буває, здатні на речі, які й в голові не вкладаються, а все заради миру і спокою, щоб як в людей.. А я ж не маю на увазі спільне проживання, скоріше будь-які форми відносин, в т.ч. стосовно фінансів, виховання дитини та інших спільних справ. Я думаю, що те, що відчуває ФлоРіда, знає тільки вона сама, і їй не обов"язково виливати тут всю душу. Я все розумію про цінність сім"ї і спілкування з батьком для дитини, і т.д., такі думки в будь-якому разі виникають перед прийняттям відповідального рішення. Але.. Чи він колись розумів, що ви - сім"я, що таке дитина? Я думаю, що якби розумів, то не поступив би так з вами вагітною. І чи розуміє зараз - хто зна. ФлоРіда, вас (і сина вашого!) же не просто образили, ущемили, притіснили, обділили в чомусь.. Такі речі можна простити, якщо постаратись, але забути - ніколи. І навіть над формою спілкування після цього (якщо ви справді хочете спілкуватись, бо це є визначним, а не його чи батьків бажання) ще треба добряче подумати. Хоча, так, живуть же люди.. живуть.. сваряться і миряться.. з моральними і фізичними садистами, і діти в них ростуть.. Не слухайте нікого, знайте собі ціну і добре приглядайтеся до колишнього в плані відносин і ставлення до дитини. Та й до себе. Як далі буде щось комбінувати, чи погано впливати на малого - то лісом, лісом..
