мені подобається і одне і інше. Але в побуті не люблю, щоб кликали повним ім ям. Банально- Юля і все у мого малого в класі була дівчинка Юліана ( з одним "н"). То там тільки так її кликали і діти, і вчителі. Як батьки сказали. Хоча, звісно, що і Юлею хтось та і назве колись. у мене племінничка Катруся. Вдома її теж так всі кличуть. Ну але не роблять трагедії, як в садку чи хтось покличе "Катею".Зате, наприклад, моя співробітниця дуже не любила, коли до неї зверталися повним іменем КАтерина. Казала, що повне ім я в неї асоціюється із Шевченківською "Катериною" і відразу асоціація- "важка доля". До неї можна було звертатися лише "Катя".
Моїй і Солька, і Соломка, і Соломійка, і Міюсик, і моя-моя Мія і все подобається, подобається, що так багато варіантів, але Мієчка - не подобається. І цей варіант тільки в свекрів, я спершу не робила зауваження (ну мені не подобається, але то таке) почала робити зауваження після того як мене це попросила дитина і ніяк. Ну невже це так складно бабці і дідові перестати так називати її. І зараз мене поросто катастрофічно дратує це звернення, але це мабуть, після того як дитині на поступки не можуть піти. (але це вже ніби інша тема)
В нас теж є по сусідству Вікторія, теж називають повністю і всі звикли, навіть діти в дворі її так кличуть. А ще є Дарья і теж тільки повним, ніяких Даш, Дарин і т.д. Я от не люблю, коли Яну Янкою називають, але не виправляю. Як людині так зручно, то ок, хай буде. Тим більше, що ми рідко бачимось. Або Владик, теж не подобається, але таке звертання теж рідко чую. В мене одногрупниця Юліанна була, то всі її так і кликали. Жодного разу Юля не чула.
У нас доня ще буває Маюха, але частіше Маюся. Хоча називала я коротким іменем, щоб не перекручували, так тільки і кличу.
Ми називаємо Владислав (Владиславчик). Подобається ще скорочено Влад, але поки так не звемо. А недавно я таки зрозуміла, що Владік мені не подобається. От те закінчення -ік мені чомусь ріже вухо. Але в нас так лише свекруха кличе, правда не все. Деколи так як ми. Я не звертаю увагу, бо то невдячна робота. Єдине, як тільки ми принесли дітей до хати, то тьотка чоловіка вирішила, що має його право називати Владько. От тут я не зтерпіла, і висказалась. На що вона мені відповіла, що поза очі (вуха мої) всеодно його так буде кликати. Але там нема з ким говорити. Єдине, в неї до моїх дітей обмежений доступ. Дем'ян в нас ще є Дем'янко або Дем'янчик. Одного разу мій тато назвав його Дем'яха. Провела роз'яснувальну роботу, після того більше не чула.
Моєму чоловікові дуже подобається ім"я Маргаритка, а мені Зеновія - лагідно можна кликати Зенька -Жменька, а ще Єлизавета - Єлизаветка, Єлизаветочка, Ліза -Лізочка. Дзвінка також файне і колоритне. Але то треба відчути , що власне це ім"я буде пасувати моїй дитині.
Дуже люблю це ім"я в повній форма, а от Ліза мені - не надто подобається, - краще. Дзвінка і справді дуже колоритне, таке гуцульсько-карпатське, та й Зеновія -Зеня -Зенка - дуже гарне і не занадто популярне. До речі, чула колись варіант Зоня - то не від того ж імені? Це однозначно. Мені зараз найбільше подобаються чомусь імена на "М": Марія, Мирослава, Марина, Марко. Плюс вже традиційно - Іван.
А таке закінчення часом не є більше притаманне російській мові? Мені дуже імпонують форми з закінченням на "-ко". Звучить так...приязно. До речі, й ноземці так краще вимовляють - Юрко, Сашко.. Але то не всі імена так підбереш. До Влад....Владко? Я чула хіба Влодко, але то певно на польський манір вже. В сім"ї у нас був вуйко Владімірко --- дописи об"єднано, Jun 25, 2015 --- Так..теж дуже подобається. А ті карпатські форми - Марічка, Анничка... Милі такі.
А чому б і ні? Мені, принаймні, більше подобається, ніж Владік. Якось більш "українсько". А от в сім"ї чоловіка все скорочують і переробляють "на польський манір" - Юрек, Владек.. добре, що не Павелек чи Павлічек. Тільки наша бабця-болгарка часом кличе Павелчо. )) Хоча, мені Павло в усіх варіантах від Пашки до Павлусятка милий )) В нас є вуйко Мілько, він же - Еміліан. Отак.
Наша бабуся називає офіційно і одночасно якось так мило- Владиславчик. Мені подобається, малому теж. Ми дома рідко так до нього звертаємось. Але як хтось питає ім*я нашого малого, то називаю повним, а людина сама вирішує як називати. І мені таки подобається по-різному скорочувати ім*я малого. Так, ніби, я пробую його на слух. Владко, Владюсь, Владька(нечемний коли), Вадюсь, Владюсик..
В мене коліжанка так кличе малого, тільки Владко, дуже лагідно звучить --- дописи об"єднано, Jun 26, 2015 --- Зоня також чула. Мені воно більше звучить , як Зоя, Зоня , але можливо що і від Зеновії .
Зоня - то Соня, тобто від Софії. Але може хтось собі і від іншого імені так скрочує. От Нуся то типове скорочення від Ганусі, а в нас Нуся від Данусі
Зоня, як і Соня - похідні від імені Софія. Просто тепер це скорочення непопулярне. Знаю багато старших жінок з іменем Софія, яких називають Сонями.
Це й не дивно, таке закінчення абсолютно невластиве українській мові. А мене особисто ще дуже дивує, коли україномовні батьки називають своїх дітей теж зовсім неукраїнськими зменшувальними формами імен, наприклад, Діма чи Анічка. Звичайно, нехай називають, як хочуть. Але чому не Дмитрик або Анничка? Набагато ж гарніше і природніше.
@marianast власне, для україномовної людини це не мало би бути природнім. Але то, мабуть, вже інша тема.
@Kotenya Теж не конче притаманні імена для україномовної людини. Це питання смаку. Зважаючи на нашу історію, нічого дивного в тому, що в нас прижились русифіковані скорочення не бачу. Зважаючи на глобалізацію, нічого дивного в іменах притаманних здебільшого іноземцям теж не бачу. мало б то якась зобов"язуюча форма... У цій темі писали неодноразово - варто називати дитину так як подобається батькам. Якщо для україномовної людини прийнятно називати доньку Веронікою і не прийнятно називати Анічкою то це як мінімум русофобія. Саме в контексті україномовності. Мені - так хоч Анничка, хоч Анічка, хоч Анет, хоч Енні... лиш би подобалось
