як для чого? щоб мав пришиті ґудзики, а не ходив як бомж і цвяхи я прибивати вмію. а васервага - то не входить в обсяг вмінь самообслуговування, які закладаються з дитинства - дупу витерти самостійно, почистити зуби, вірно одягти трусєля і собі напуцувати капці чи їсти загріти
Хм, ну вишивати чи в"язати чоловіка заставляти то вже "задужо", але реально гудзика може і сам пришити іноді. Для мене то з розряду дрібних побутових навиків - посуд помити, пральну машину включити, суп нагріти,. Є, звичайно, мужчини які і того не вміють, але повірте, більшості то таки підсилу, "в жизні пригодиться" І єслі шо я цвяхи вмію забивати і ще багато чого вмію (навіть "вилку" від холодильника сама міняла колись ), але не признаюсь і завжди прошу мужа зробити. О, Терезка мене випередила
Не всі служили в армії Я це до того, що я би це не вимагала у чоловіка і не критикувала, якщо дані вміння в ньому відсутні Щось я вже й забула з чого ця розмова почалась Ааа, чоловіча безпорадність О, і я би не називала чоловіка, який не вміє пришивати гудзики - безпорадним
знаєте, мені то вже просто набридла та тема. Бо під хатою є дві нормальні кафешки. І часом як приходить додому в 19 год, то до 21 ще є повночасу зайти забукати столик "на завтра". Але як лінь дупу підняти, то.... Але потім він буде це подавати з точки зору "ну я замотався, забігався, на роботі завал, бла-бла" (ну то вже просто я вивчила ту пісню) шось в тому є ойой, то нема чим хвалитися, але десь так і є... прасувати він не вміє, тому і не любить то робити (або навпаки). Тому або я йому прасую або він вдягає яке є . Пробувала вчити, шось там товк тою праскою, нервувався, але таки наполегливості не проявляв і далі не вміє... Капці чистяться взагалі аби як (коли вже я дуже вчіплюся), і то толком не розрізняє що якою щіткою треба чистити . Тому ситуацій коли мені за нього соромно повно Зате в своїй роботі він мало не геній, читає по 100 сторінок за годину (тоді як я 20-25), запамятовує на довго майже все що читає, знає добре історію, географію і все шо тільки можна....
Так ніхто і не каже критикувати, але навчити можна. Я можу пришити якщо матиму час і натхнення, але я лєнтяй і частіше просто видам голку І, о Боже, я навіть навчила мужа швейну машину включати - він сам собі робочі штани штопав бо не хотів почекати до завтра, йому треба було "вже і зараз"
так, туди ж пришивати ґудзики вчать в школі, на уроках праці, взагалі-то і мама показує а нє, чуваку 23 роки, живе сам, а як вдіти нитку в голку "не розуміє". ага, щас. і смішно, коли він приїжджає з відрядження а на сорочці половини ґудзиків немає, бо "він не вміє" взагалі не розумію, як ото "не розрізняє". справді не розумію, в нього ж чудова пам"ять, так не буває, щоб не годен було вивчити як виглядає щітка бо про прасування зрозуміла - не хоче, та й нащо, якщо за нього і так зроблять, ггг
то така собі "ідилія". Жінка теж мабуть хоче щось в житті свому бачити, крім - шити/варити/прасувати. А якщо мусить обслуговувати дорослу людину від А до Я (не говорячи вже про те, щоб спільні справи робилися спільно), то навряд чи це в неї добре получиться. От тільки вкласти дорослому чоловіку потребу ходити в попрасованих сорочках і напуцованих мештах не вдасться. Хіба попрацювати в тих галузях, де ви, @Retaret, потребуєте допомоги, і важливість цих справ не ставиться під сумнів.
ну заміж ви виходили тоді теж тоді за генія , і прекрасно бачили і розуміли , що ви станете для нього другою мамою. Мало того- вам ця модель поведінки чоловіка якраз подобалася, бо підсвідомо ви і шукали такого чоловіка, з яким би ви могли вибудовувати стосунки за моделлю "мама-син". ТО чого тепер соромитися? Просто теж приведу один приклад однієї нашої знайомої єврейської сім ї. Це сім я старших людей, де чоловік- професор,абсолютно безпорадний у житті, а дружина- просто мудра єврейська жінка . Так от- в цій сім ї чоловік взагалі не знає і не знав, що де в хаті знаходиться. Зате дійсно геній науки з купою праць і т.п.В той же час дружина- звичайна жінка, але яка дуже пишається своїм чоловіком. І те , що її А. без неї вмре голодною смертю, бо не здогадається у холодильник навіть заглянути, вміє так подати, що це вона просто щаслива бути поруч з таким генієм. Взагалі, чесно кажучи, в цьому сімействі є своя велика гармонія: дружина там ні разу на людях ( принаймні) не дорікнула чоловікові ні в чому і не соромилася його безпорадності. Навпаки- це перетворює у його плюси.Одним словом , мудра єврейська дружина: навряд чи з іншою дружиною там чоловік став би професором . Скоріше- так і залишився би "затюканим" нею аспірантом.
О, то ти точно як про батьків мого чоловіка написала. Тільки там батько не професор, а поет. Дружина його все життя гляділа. І жили вони прекрасно. Жінка (моя свекруха) на нього за все життя ніразу не крикнула (навіть вдома, не те, що на людях, а він на неї). Але попри свою безпорадність і повільність він бодай старався щось робити. Скажімо, він міг сам себе нагодувати, і дітей в дитинсві. Це нічого, що він на пательні грів разом борщ і пюре, овочеву зупу і макарони -- воно ж в животі всерівно перемішається))) Я веду до того, що він хоч і літав у хмарах, був надзвичайно талановитим поетом, видав багато книжок і багато часу приділяв роботі, але старався дружині допомогти, як міг. Бо кохав її. А якби не любив, просто тримав за домработніцу, то, певно, навіть би не напрягався. Типу я творю -- а ти прибирай. А так вся монотонна робота була на ньому: оббирати картоплю і моркву на олів"є, чистити картоплю, теребити фасолю. Тому я вважаю, що характер і навички -- це одне, але це не головне. А бажання зробити своїй половинці приємне виникає тільки тоді, коли є любов
то вже певно аж надто глибоко підсвідомо, бо насправді я того не розуміла і не бачила. Навпаки бачила в ньому самостійну людину: жив окремо від батьків, хоч і допомагав їм постійно, завжди організовував всі наші прогулянки, виїзди в карпати. воно то ніби і було помітно, але ж побуту спільного в нас не було толком, тому і не дуже могла побачити те, що бачу зараз. Але вже він певно таким господарським не стане, і я десь в тому боюся собі зізнаватися і приймати. а взагалі ця тема починається історією про Форда і його жінку. То десь те саме про що і пишуть @Kandya i @сніжна. Гарно читати такі історії і ними захоплюватися, важче бути героєм такої історії. Хоча я знаю, що мій чоловік мене таки любить, попри всі свої мінуси. ага, отакі технічні завдання теж люблю йому підсунути. Сам він добре може хіба з рибою і мясом дати собі раду, а зварити якусь крупу то "давай ти звариш, бо в мене шось то не дуже виходить". ото десь і є найбільший камінь спотикання. Бо в голові якраз сидить дуже багато стереотипних вимог, і якщо відхилення від них трохи більше середнього, то виникає дуже серйозний внутрішній конфлікт - приймати чоловіка таким чи то вже він занадто "не стандартизований".
я вчила не свого, а просто товариша, але теж насміялась до сліз, як то бачила але за 15 хвилин навчився (тут має бути фраза - "15 хвилин, Карл, 15!")
Робити-вести спільний побут треба так, щоб нікому не було внапряг. АБИ ВАМ ОБОМ ПОДОБАЛОСЬ - неважливо як це буде і як має бути. Якщо обох влаштовує якась модель поведінки - на здоров*я. По темі - мені пощастило , бо я більше безалаберна, а чоловік і підмете, і їсти зробить, якщо мені впадло. Якщо йому впадло - я роблю то саме (якусь вкусняшку він правда не видумає, але якщо я готую смачну вечерю і витрачаю на неї багато сил - звичайно посуд і кухню миє він) Двоє ділять турботу про дім. Я завжди так думала і якось так в мене і вийшло... Бо мамуся моя все на себе завжди навішувала: і роботу, і дім, і готовку. як то кажуть - коня на скаку зупинить. я ніколи не хотіла так..хе-хе) Чоловік може і гудзика пришити, і за себе подбати, якщо жінка втомилась і він це бачить. То все взаємно, правду хтось писав вище. де є любов - там хочеться зробити один одному добре, приємно і зручно. але ОДИН ОДНОМУ, а не в одні ворота усьо
Попалось ось таке відео ( про те, який тип жінок приваблює чоловіків для довгих стосунків): Цікаво, наші чоловіки теж так само відповіли б? Як думаєте? ПС. Не знаю, чи в ту тему пост, якщо що, то перенесіть, будь ласка.
