А я дууууже вперта дуже довірчива(інколи страшенно про це жалію) нервова-кричу на всіх і на дитину теж(завжди себе за це сварю,бо дитина тут ні при чому..)
Емоційність. Ох та моя теперішня емоційність. Нема їй кінця-краю. Як ввімкнути пофігізм, порадьте, а?
Ой ви знаєте,інкои дійсно так важко увімкнути цей пофігізм.Особливо,якщо людині це не притаманне.Інколи сама заздрю людям,які нічим не переймаються
за останні півроку помітила в собі три прогесуючі негативні риси: - "тримаюсь від людей і друзів на відстані"- десь ділася моя довіра, відкритість і бажання поділитися накипівшим..все тримаю в собі. Спілкуюся поверхнево. Чи то до мене мудрість життєва прийшла, чи то відчуження від навколишнього..незнаю..хоча мені з самою собою цікаво)))))) але "одинокість" лякає... - постійно себе критикую: те не встигла, це не зробила, відклала на завтра і т.д. ; Дуже критично стала відноситись до себе і до навколишніх в тому числі. - постійне бажання усе тримати під контролем. Від того аж голова "пухне". Наразі намагаюся боротися з цим. Ах не чемна я, не чемна...
Як на мене самокритика це дуже позитивна риса характеру.Потрібно в першу чергу починати з себе,а вже потім робити зауваження оточуючим)
Як писав Пастернак "Во всем мне хочется дойти до самой сути", так от, у мене все навпаки В мене мільйон планів в голові, задумів і прагнень. Я хочу і вишивати, і бігати, і вивчати флайледі і посткросинг і ще, і ще, і ще І з того всього нічого толком не роблю, не добираюсь до суті, кидаю на пів дорозі і знову в погоню за новим, за новими враженнями і очікуваннями
головне не перестаратись --- дописи об"єднано, Jun 24, 2015 --- силою волі ))) пройти мимо, закрити відкритий рот, стерти написаний допис, відфрендити і відписатись - не вв'язуватись, коротше кажучи. Потім воно входить у звичку. І з зовнішнього рівня переходить на внутрішній.
Погоджуюсь, в мене бабця така трохи холодна, нічим не переймається, емоцій 0...іі це теж не дуже добре для сімейних стосунків((( Все треба в міру
Ось думала про свої недоліки і щось їх так багато . Або я самокритична дуже. Але напевно найголовніше це велика впертість.
О, а моя біда, що я все хочу зробити, але в мене на це все ще є час..... Ну можу ж, наприклад, посидіти і зробити то день наперед. Нє, то треба в останню ніч, або вже раненько перед роботою. Як каже моя мама: "Маю на всьо сто часів"
А я можу "з'їсти себе з середини". Виню себе завжди у всьому. І ще постіно вагаюсь з вибором. Переживаю за кожну дрібничку. В мене самокритика процвітає)
