а можна мені ту програмку? я тоді рапорти складати буду, щоб не повторювати по 3 рази сказане, щоб виловити, чи не забула я щось сказати з приводу чогось мегаважливо
Та чого, все зрозумілоОписую свій досвід: якщо я, наприклад, немаю бажання нічого робити, але чоловік ну дуже захотів тортика (він у мене солодкоїжка), то я піду і його спечу, щоб зробити коханому приємноТак само і він для мене інколи робить те, що не дуже хоче. Але є ще різна степінь "нехотіння" і буває що "не хочу", означає "не хочу остаточно" і це також сприймається з розумінням.
Мені взагалі з цієї теми виглядає шо чоловік добре пристроївся...(жартую). Нє-нє, я всьо розумію, теорію знаю, а з практикою шось не до кінця розберусь. ДівкИ, та якби я особисто робила все тільки те шо я хочу, а не те, що мушу, то муж би точно від мене втік. Он вчора мила пів дня вікна, ну, бо реально з вулиці страшно самій на свої вікна дивитися, то й вибилася з колії і потім до 2,30 год доробляла домашні справи. Вікна просила помити коли чоловік був вихідний, навіть казала шо десь там в межах верхніх форточок мені не справитись самій))). Але толку, ну, не вийшло, тенди-сєнди а завтра, а потім, а на святого нігде))... Ну, скільки ше було чекати, скоро через них видно ніц не буде, вікна попри дорогу- то жесть повна, аше й діти жирних пальців понаставляли і кашами зальопали... В результаті всі хатні справи і то такі шо не почекає, бо ладно я, діти-діти, їсти шось зробити, речі підготувати не маю бажання шоб всьо запісяне смерділо до рання , вимести, витерти порозливані каші з закутків, печенька, макарони і т.п. Питання, кому нада ті жертви, нині встала як побита, а в результаті ну шо там жінка, сидить в декреті дома цілий день, гм... Надіюсь коли діти стануть старші, більшість проблем і питань відпаде, а зараз є обов"язкиі їх пооовно і чоловік з легкої руки не розуміє і навіть не уявляє скільки воно потребує сил і нашо я там до 2.30 год маїлась, ліпше би поспала. Хоча мені і того розуміння не тре, єдине хочу щоб розуміли шо я не трактор і коли кажу (то буває вкрай рідко), шо я змучилась, не для того шоб пожаліли, а просто кажу, це як елемент розмови, на нього можна і не реагувати... бо і він мені мало не щодня каже он змучився робили те то і те то і я кажу шоб ліг, відпочив, я заберу дітей трохи на вулицю і т.д. Я розумію шо таке змучена людина і розумію що без відпочинку трудно. Хоча тут певно ше слід враховувати що в кожного свої межі змученості, цілком можливо шо навіть на той момент я більше вичерпана сил, ніж чоловік, але лади, ми то опустим. Так от, а коли я можу так сказати, відразу слідує якась навіть насмішка "дома? ну, ти ж дома була...". оце нервує страшно, але поступово вчусь з тим жити. Кажу ж в дечому я стала собі на умі, можу піти періодично десь провітрити голову (форумівка, здибанка з коліжанками, чи навіть сама полазити десь...) але цього таки не вистарчає. шото я падустал.
та то в "забилам би", прямим ходом мій чоловік хворів на вітрянку і пластом лежав вдома 2 тижні. І день в день спостерігав, що я роблю. Дітей тоді було всього двоє, але була зима - прогулянки такі "важковдягальні" і відносно недовгі; вдома і зварити і плями позапирати, паралельно бавлячись в усілякі там поліцейські гонки. і наочно побачилась відповідь на "а нащо ту підлогу щодня мити" і "та нащо двічі на день пилососити кімнату"? Після того періоду він зізнався, що колись давним-давно в нього були думки типу про "ніц в декреті не роблять ті жінки", але тепер він все знає і не розуміє, як можна "так радісно ганяти як сТранНий віник". тепер дітей троє, а якось мені навіть часом і легше, ніж колись з одним півторарічним Дмитром. тому я ніколи не порівнюю і не люблю, коли якась мама каже, що їй важко, не встигає тощо. а інша каже: "а он, в декого 3-4 дітей і все встигають і все добре, не розказуй." Загалом, ніхто не може знати, наскільки важко іншому. Мені легко, бо я хотіла такого життя. А когось декрет "зачинив в хаті" чи дитина хворіє часто - і звісно, що важко...
Ну мій чоловік швидше піде канави копати, ніж в декреті сидіти. Хоч малюк в нас один. Він періодично в шоці: ЯК, ну як можна встигнути ще щось, коли дитина таака жвава?!. А мені б якусь дво-трьогодинну бабусю- і я б взагалі була 100%свобідною особою. @Sera: . І це чудово, бо це мої суниці! І нема чого їх визбирувати(поки я цього не захотіла).
от хай він би і просив купувати, а потім повертати. Ми просто вічно пхаємося з посередництвом і допомогою, а потім незручно, і ми за це "незручно" ображаємося на чоловіка. Жіноча логіка в дії. --- дописи об"єднано, 23 Червень 2015 --- ну оп'ять же як в мами така особливість організму, то ви тут до чого. --- дописи об"єднано, 23 Червень 2015 --- віджигаєш ... you made my day! --- дописи об"єднано, 23 Червень 2015 --- ви теж заморочуєтесь. прям до розмірів катастрофи. беріть приклад з Марусі. Земля все ще на своїй орбіті.
в мене теж двоє дітей, пес, коти, подвір'я квітник і кури і я не розумію нашо ти мучилась до 2,30 - ліпше би поспала. так а нащо пропускати? Смисл геройства який? ну після вищеописаних геройств я навіть не сильно здивована. Хоча сеанс сковородінгу провела б полюбе.
Я би з радістю поспала, якби прийшла тося і зробила то все за мене. та яке то геройство? Звичні хатні справи. сама ніколи не могла подумати шо вони тааак вимотують і стільки займають по часі. І то в мене і близько нема ідеальних порядків, нє, навіть не так- вмене взагалі немає порядків. А якби я не ходила майже постійно з ганчіркою, мітлою і савком, то просто не уявляю шо би було з тої хати. бєєє. От вчора трохи не походила, поки мила ті вікна, Андрій збудився з обіднього сну і дав собі жару, шо потім я ледво то все повигрібала. Ага, то ше Святика не було.))) Хоча тут певно ше нюанс в площі, відсутності дитячої і всьо на купу, а якщо то все запустити наше обістя перетвориться в аля лігво для бомжів, тому може так, або я не знаю...
не наю в нас одна кімната. Площі малувато і все на купу теж. Але я лягаю в 22 найпізніше, і хай весь світ зачекає. і в нас, звісно не ідеальний порядок, і, може, для когось не порядок взагалі. Але я би сказала, що для хати з двома малими дітьми, кОтами, пЕсами і виходом в подвір'я з якого носиться пісок, то дуже навіть так нормально. геройство, це коли ти стомлена більше, але забираєш і бавиш дітей від чоловіка. Коли увихаєшся до 2 ночі, хоча перед тим казала що вже змучена. Чоловіки це сприймають як обман-маніпуляцію "казала, що змучилась, а дивись як шурщить - певно хитрувала і хотіла мене припахати".
Ах, не можу не погодитись.) Бо коли чоловік змучений, він відпочиває і навіть якшо за вікнами валиться білий світ, а в хаті погром, він буде продовжувати відпочивати, бо він змучився (болить голова, вушко, сонний, просто всьо задовбало))) Ок, буду шось думати, бо колись я ніби вникла в теорію і мені починало все виходити, зара знову з"їхала... не порядок.
Прям як про мене Мої вже звикли, що як мама не в настрої, то в нас в хаті їжі 0, навіть миші не втигають повіситися від голоду, срач по вуха, але я пальцем не ворухну, поки собі не відпочину Ну і я теж не розумію, навіщо ото шурхати до 2,30? Та всеодно ж наступного ранку рознесуть діти хату ще більше, що прибирай, що не прибирай. А так можна раз в тиждень для чистоти совісті пошургати Ну і ще таке. Я свого малого іграшки збирати заставляю. Це було нелегко, але зараз він і іграшки збирає і посуд миє, і підлогу пилососить Може ти теж своїх припрягай?
так багато думок по ситуації!! все читаю, лиш не встигаю відписувати, бо манюня мене не конче відпускає. ага, згадалося, що колись мені вже казали, що в мене дуже вчительська натура. ну тут визнаю, в мене з тим трудно. Бо хвалити хочеться за шось дуже особливе, то правда, що за буденне хвалити не вмію. ото власне такі "провальні" проекти і провокують не довіряти , а всюди пхатися, щоб вийшло добре. так-так, перша його ідея була організувати похід на файне пиво з різними закусками. Ну але тут я таки втикнулася з тим, що старші жіночки і пиво з закусками то не наш варіант. ото і мені програмку здайте. Мій муж дуже любить всякого роду автоматизації , шоб йому там все само нагадувалось, додавалось і видалялось. ну файний Ваш комент вийшов, але якби то всі люди приймаючи рішення думали про їх вплив на земну вісь.... Ну висновок такий: всі в основному кажут, шо сі тре розслабити то знач буду вчитися того "відсторонення". Ну і треба опанувати на практиці ті прийоми мудрої жінки
О, згідна. Я щойно в кімнаті підлогу мила, обертаюсь, а Владюсик "миє" коридор. Ну то й що, що весь мокрий, вода порозливана, зате дитина при ділі, а тішився як Тепер змучений сам спати пішов, навіть мене не покликав, я лиш переодягти встигла
От і я така сама))Завжди на випившого мужа так само реагувала.Ну ніяк не можу себе переконати не злитись і так в цей момент,говориш ,що в стіну горохом.Краще на другий день виписати)Але ні...мені потрібно зараз і в цю хвилину собі нерви потріпати(бо йому якось фіолетово,що я там собі чогось кричу),а на другий день злість пропадає і мені вже пофіг
І виходить замкнуте коло. Якщо Ви все контролюєте і не даєте йому робити помилки, не вірите в те що він впорається, то ЯК він має навчитися робити добре? Більше того з таким Вашим підходом з часом чоловік взагалі перестане щось пробувати робити бо "і так нічого доброго не вийде". Воно Вам треба? Заохочуйте, хваліть чоловіка і не беріть на свої плечі зайвих непотрібних клопотів.
то не я не заморочуюся. то чоловік. бо він не присутсвовал, і йому треба повну картину подій, вплоть до того хто що ТОЧНО сказав, тому все проходимо по 2-3 рази, і це виснажує. бо я не маю диктофона, і камера мене не пише. і малий доста завантажує голову, щоб суть зрозуміла і передала коротке резюме. особливо, якщо рішення вже прийняте.
Знаєте, от є матеріал. Різний. Є глина, є пластилін, є земля, пісок, є какашкі. Але те все є матеріал з якого можна щось зліпити. Але що б ви з того не зліпили -- матеріал залишиться той самий. Тільки, скажімо, виріб із пластиліну буде тримати форму, а виріб із піска висохне і розсипеться. До чого я веду? до свого одвічного запитання, яке задаю у всіх темах: А ДЕ БУЛИ ОЧІ ДО ВЕСІЛЛЯ? Люди не змінюються І якщо на чоловіка впливу не було до весілля, то і після не буде
колись ще дуже-дуже давно я читала в якомусь такому дивнуватому журналі типу "ваш доктор", що для жінок дуже корисно вдихати запах коханого чоловіка. В ідеалі - звісно, обняти і постояти, вдихаючи. Але на крайняк і сорочка підійде. Мовляв, в тому запасі містяться всякі там феромони і гормональні штучки, які жінці і нерви заспокоять і жіноче здоров'я поправлять. Зі здоровям, дяка Богу, не перевіряла. А от спокій і відчуття, що вдихаєш "друге дихання" - однозначно. Тепер у мене в дні, коли втомлюсь чи щось станеться і увечері хочеться нажалітись на весь світ, я знаю: перш ніж почати жалітись, треба зустріти чоловіка з роботи і обняти. А потім подумати, чи справді все так прикро. реально чарівна дія. За півхвилини я думаю: і чого було так розстроюватись, все ж гаразд! всім раджу. Зустрічайте чоловіків з роботи обіймами: їм приємно, нам - корисно
Не в тебе одної. Їх з дитинсва файно пристроюють, а потім ніжно передають в наші лапки. Не спорю- хтось таки втікає. Та нашо нам такі, нє? Ги. Я два роки чекала чуда. Чудо не прийшло. Довелося його за ручку привести. Так я(і не тільки я одна)хочу.
я теж таке помітила і думаю, нам теж треба так робити. Зродоровий пофігізм нікому не завадить. Що головніше вимитий посуд чи злагода в домі) Ідеально і те і те, але ідеального в нашому житті мало)
