Чому совка? Це давня традиція, ще в часи Київської Русі, князі зазначали, чий син, і простих людей називали по імені батька/чоловіка, іноді матері/жінки. В деяких народах то трансформувалось у прізвища, як от у скандинавів - АндерСон, КарлсСон, ірландські та шотландські прізвища, що починаються на "Mac" - теж були колись по-батькові, в арабських іменах син - частка "ібн". Так що традиція давня, а от те, наскільки і де зараз вживана - думаю, залежить від менталітету, в західній культурі родинні зв'язки менше шануються, цінується незалежність, індивідуальність, а по-батькові ж вказує на те, що ти "чийсь" і ніби визначає твоє місце відповідно до роду і походження і це, звичайно, архаїзм для особистісно орієнтованої західної культури. А те, що і у нас воно вже багатьом вухо ріже - показує на те, що відбуваються якраз оці зміни менталітету, так і стають традиції непотрібними і незрозумілими.
Я вже писала про 7 Ірин, а більш сучасний рекорд - 8 Анастасій (більша частина дівчат в класі..) Як їх кликати і розрізняти, як не за прізвищем? Хіба що Настя, Ася, Настуся, Настюха.. ))
А я так зрозуміла, що взагалі впадаю в ступор при виборі дівчачого імені. Якщо з хлопчачими ще би собі раду дала, то з дівчинкою була б морока. А хочеться доню! Емілія і мені милозвучне, але уявляю зразу таку старшу поважну пані.
" Ліна – жіноче ім’я, яке має кілька версій походження. Згідно з однією з них, ім’я Ліна має давньогрецькі корені і походить від родового імені Линос, яке перекладається як «сумна вістка», а в деяких випадках як «льон». За іншою версією походження імені Ліна пов’язане з латинським словом, яке означає «сирена». Крім того, Ліна часто використовується як коротка форма багатьох інших імен, наприклад, Кароліна, Поліна, Евеліна, Віталіна, Аліна." Ліна і Емілія одні з моїх улюблених Взагалі з дівчачих маю дуже багато вподобань, то якби в мене народився не синочок а дочка, не знаю як би обирала :-D
В нашому класі було 8! Наталь. Трохи ми їх "розбавили" наташка, наталка, таля, натка,машка а до решти додавали прізвище, або геть без імені, а лише прізвище. Було 2 Марії, 1Марина, 2 Оксани, Галя, Оленка, Таня, Гануся, Ліля, Люба.
В мене коліжанку так звуть. Але мені здається, що це швидше до Лілі, ніж до Ліни. Хоча в нашій компанії до неї звертались всі Ліліана, а для її одногрупників вона була Ліля.
а мені подобається, коли мене називають Юріївною. Може тому, що я татова доця І я хотіла би свого сина назвати Юрчиком. До брата звертаюся по-різному - Юрчик, Юрік, Юрасик, Юрцьо-пурцьо, а бабця йому казала - Юльцьо або Юлясик, а він кричав, що він не дівка. Ми нашу коліжанку називаємо - Мілік або Мілюсик, а їй подобається Емма. братову дружину всі називають Няня або Нянюся . Особливо мило звучить коли її дідо кличе Няньця. Моя мама - Богданна, а в нас то стандартно - Дануся. А я взагалі - Льоля
у мене була одногрупниця Магдалена. І маленьку доньку у друзів так звуть ( Магдуся її кличуть). Але там прізвища теж співзвучні. А от по-батькові- ніяк подумаєш . Мого малого звуть так, як моє перше велике кохання . ( п.с. єслі шо- ім я синові давала не я. Його чоловік запропонував. У мене були інші варіанти)
Моїй малій ім"я теж давав чоловік) А я тільки через три роки згадала, що в дитинстві була знайома з хлопчиком, який мене дуже нервував і на честь якого я назвала Яною свою улюблену ляльку - розшифровувалося як Я Ненавиджу Андрія...))))) Вже кілька днів у голові крутяться імена Алла і Тамара. Скільки вже по майданчиках ходимо - дуже давно таких не зустрічали. А як вам Микита? Так звати молодшого братика Яниної однокласниці, щось воно мені сподобалося)
І я ((( , і мій чоловік( Для хлопця вподобань повно, для доці жодного.Взагалі варіантів нема. Хочемо щось класичне і не дуже поширене. Не ексклюзив, але і не масово поширене. Бо як я зустрічаю ще одну Вероніку чогось стає сумно. Так ніби крім Вероніки , Насті і Софії дівочих імен не існує.
Розглядала для попередньої дитини, якби була дівчинка воно мені таке м'яке і ніжне, кликали би зменшувально Оля. Але от Ольга - то вже мені загрубо звучало. --- дописи об"єднано, Jun 18, 2015 --- То був основний наш варіант цього разу, казав чоловік, що звучить так потужно, по-чоловічому, але назвали по-іншому - Макар, тільки поки що він в нас Макарчик
Я, як і @flame, своє по-батькові дуже люблю, бо я також татова доця була, хоч і мало. Тому синочкове ім*я мало частинку імені його дідуся якого він ніколи не бачив, та й мій чоловік мого тата не бачив ніколи. Тато помер коли мені було трохи більше 8 років. І хоч ім*я вийшло не оригінальне і досить поширене на даний час, але, в нашому випадку, це не було гоніння за модою. Так співпало. сподіваюсь що в садочку-школі не буде 8 Владиславів. Хоч на оригінальністю тут і не пахло.
Як на мене, тепер просто засилля дівчаток Ань. В нас куди не прийдеш, стандартно 2-3 Ані в віці 1-2 роки гуляє. Ім’я гарне, універсальне, і моя молодша теж має його як друге, але так вже їх багато. Коліжанка малу назвала Марія-Анна, переважно так і кличуть, а в мене ступор, бо не можу дитину ніяк називати, стрягне в горлі оте "Аня", а повне дуже довге. Юстинка кличе Анничка.
Я вагітною просто мліла за імям Анна, і чоловіку теж подобалося, це при тому що до вагітності в нас був зовсім інший фаворит, і того що Ань молодше 30 років ми не знали) може дійсно, окрім того мавпування імен, є якась енергетична інформація з космосу))) які імена актуальні в той чи інший час) Надіслано від мого D5503, використовуючи Tapatalk
Тамара- так звати мою тьотю ( також ще одна тітка у нас теж має таке ім я). Так звати сестру моєї коліжанки. А серед маленьких дітей знаю лише одну Тамарочку і то "завдяки" тому, що тато має там грузинське коріння. А так ім я таке царське. І звучить "зобов язуюче".Хоча жінки з цим іменем ( принаймні тих, кого я знаю) є досить м які і добрі за характером ( а ще вони досить везучі у житті Алла- також близько знаю 3 жінок з таким іменем. Це все жінки або мої ровесниці або старші. Досить пробивні у житті. А "тьотя Алла", мама моєї коліжанки з дитинства, взагалі є для мене уособленням такої класичної єврейської мами і жінки. --- дописи об"єднано, Jun 18, 2015 --- у мене гарне "по батькові". І з іменем гарно звучить .Але я не дуже люблю, коли мене називають офіційно.Бо поєднання таке "зобов язуюче-офіційне".З прізвищем теж гарно поєднується і ім я і по-батькові. Але якби я брала чоловікове прізвище, гармонія була би порушена . ТОму- у мене своє ( батьківське)
