Вибираємо ім'я для дитинки (2)

Юрчиків тепер досить багато. Знаю чотирьох хлопчиків, яких так звати, ну і на дитячих майданчиках часто зустрічаємо Юрчиків.

 

нічого не маю проти .
я ж не просто так писала

і

.

П.С. Імена в тому списку всі гарні.

 

А я останнім часом натикаюся нп ім'я Матвій. Знаю десь 4 людей, що так хлопчика назвали і то за останні 2 роки.

 

Ага, просто мегапопулярне ім'я останні роки. Якось мама розказує, що в когось там хлопчик народився, і я так жартома:"І що, знов Матвій? " - "А звідки ти знаєш?!"

 

))) в мене була схожа ситуація... Знайома малу в школу цього року віддає, то в їх класі 6 Матвіїв... Ім'я мені теж подобається дуже, але дуже вже воно популярне)))

 

Теж маємо 3-ьох знайомих Матвійків віком 2-2,5 рочки і ще один - 4 роки

 

Вчора солістка А-студіо Кеті Топурія народила донечку і назвала її Олівія. Так сподобалось ім"я, дуже ніжне і милозвучне, хоча особисто я так би не назвала свою доню, напевно (може, я надто старомодна, і це ім"я мені задуже не українське).
Скорочено кличуть Ліві, Лів (а татка звати Лев)

 

Я хотіла Магдалену ... І розумію що то не наш варіант , не співзвучить з іншими ініціалами. А от сина б назвала Олексій .. Так мені подобається . А чоловік каже - ніколи в житті , бо колись в мене залицяльник був з таким іменем )

 

Не знаю, але мені щось ті новомодні імена не дуже. Свою дитину теж так би не назвала, хоча є дуже навіть гарні.

 

В мене якісь асоціації з Олівією суто кулінарні: оливки, олія, олів"є.. і ніц зі своєю совковою ментальністю зробити не можу. Саме ім"я, звісно, гарне, але (приміряю суто на себе) не для нашого прізвища. Ну і тоді по батькові писати не варто: Олівія Юріївна - трошки комічно. А як то не писати батька? Нє, в нас таке не пройде ))

 

А мені якщо чесно дуже хочеться, щоб Україна вже відійшла від того совка з тими по батькові... ніде такого нема і звучить воно з деякими іменами зовсім не гарно.. Надіюся мою дитину не називатимуть Юріївною.. В Польщі в документах лиш пишуть цурка Юрія (ну чи там Єжи якщо польською імя), але в житті ніхто не вживає таких звернень. Я як тут розповідала коліжанці про наше по батькові, то вона ніяк мене зрозуміти не могла. ну і найперше питання-нащо?? і дійсно, нащо?

 

Теж про це подумала Мені дуже подобаються, коли дівчачі імена такі ніжні, милозвучні, але все-таки українські. От моє мені чомусь ніколи не подобалось - Оксана. Якесь воно таке тверде, грубе і ніякі Оксаночка, Оксанка не помагають).

--- дописи об"єднано, 17 Червень 2015 ---

Знаю, що нема, але щось не задумувалась над тим). А як звертаються, наприклад, до вчителів у школі, чи вихователів?

 

Сяня - дуже гарно, мило і м"яко. Як на мене ))

Пан.., пані.. Зараз і в деяких наших навчальних закладах поширена така практика. Але остаточно по батькові ми позбудемося ще не скоро, і діти, у яких в документах воно не зазначено - вийняток. Переважно, якщо батько іноземець, щоб не писати Джонівна чи Вінченцович )).

 

Мене тато в дитинстві кликав Сяня, Сянка - так що воно може бути дуже і дуже м'яким та ніжним)

 

Pani profesor(ггг)

 

В такій формі мене теж називали, та й називають ще). Тільки чомусь не Сянка, а СянЬка) І ще згадала причину чому не любила своє ім'я) В класі в нас було їх аж 5 і всіх Оксан переважно кликали по прізвищу, при тому , що воно в мене було коротке і просте. Ой, як я того не любила) Так хотілось бути Юлею, Танею чи Настею

 

Ніна, Ліна та Емілія-мої найулюбленіші імена для дівчаток на сьогоднішній день. Правда, визнаю, що якось з роками смаки змінюються. Раніше, ще в юності, мріяла про донечку Лілю, а тепер мені те ім"я якесь таке дуже "ванільне" І ще цікавить мене, от Ліна - це і є повний варіант даного імені?

 

Згадалось мені...у школі де я навчалась, була вчителька української мови

мене особисто не вчила

, то казала власне кликати її "пані Петрина", от по-сьогоднішній день не знаю, як її по-батькові.
Але особисто мені зовсім не мішає оте по-батькові, а деколи навіть навпаки...

дуже мені подобається, хто не хоче називати свекруху " мама", звертається власне по-імені з приставкою по-батькові, а не "пані..."

 

Не повірите, але у мене в класі теж було 5 Оксан (і це зі всіх 13 дівчат) так, тоді це трохи піднапрягало. але пішла в універ, то такої аж навали Оксан не було. сприймаю своє ім'я, як данність, бо хто зна, якщо б я називалась інакше, то б й іншою була)

 

Аналогічно)) аж кумедно вийшло. Три ім'я, до яких мені лежить душа. Але Емілія в пріоритеті.