Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Тут не про те я думаю іде річ. Приклад моєї сестри яка мусить на один день готувати і гречку і бульбу і макарони, томущо її чоловік два рази одне і те саме не їсть. Йому не підходить на обід бульба з котлетою а на вечерю таж сама бульба з підливкою (не критикуйте моє меню, це все образно), то я думаю всетаки це важка праця. І я думаю що їжа в нашому житті немає відігравати одну з перших ролей, і затрачання стільки часу. ---------- Додано в 15:45 ---------- Попередній допис був написаний в 15:44 ---------- А гріти і подавати чоловікові, так можна і деколи потрбіно, так для "разнообразія", но це не має бути звичкою а тим гірша ОБОВЯЗКОМ.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) в мене був досвід багатолітній - закуска, перше з печеним хлібом/пампухами, друге повноцінне, підливка, салатка і два-три види солодкого, ще узвар, компот, кисіль і ще якась фігня. Я знаю про що кажу, просто. І про "не вмію відрізати хліба" і не вмію собі підсунути тарілку. І з тим можна давати собі раду, якщо знати куди рухатись і що тебе це не влаштовує
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) я от свого не привчала, але і відівчити неможу.Якщо накладу і покличу, то він прийде їсти, а ні - то так перебється чаями, піде купить собі печенька. Коли на роботі - в обід в їдалку йде і їсть по повній програмі - перше, друге і кампот. Якщо ж я йому тормозок зготую на обід, то бере, дякує потім завжди, а отсам просто в коробочку з баняка не накладе і все!! Пробувала один період не гріти йому - то потім половину їжі просто викидала, бо сама ж не з"їм, а готувала на двох. Ще більше тоді обідно і шкода себе. І важко сказати, що так мама навчила, бо останні пару років жив без батьків, на квартирі, хоч і в тому ж місті. То було аналогічно - іноді мама принесе поїсти, іноді на піцу забіжить. Рідко шось там сам міг собі зробити. а я от не побачила. Бо часом як приходила в гості до нього, то він любив "наготуватися" - якісь канапки зробити, сиру гарного купити, часом салат робив. А зараз як треба, то ні макарон ні гречку не вміє добре зварити. Єдине, що кілька разів смажив мясо, то мушу признати в нього виходить добре, але прибрати як слід за собою не вміє. То вже як він шось готує, то я потім маю на цілий вечір прибирання кухні.... Єдине чим ще можу з нього скористати - не пхаюсяя до сирого мяса і риби, в плані - почистити, порізати на якісь шматки. То в нього виходить добре і має він до того якесь чуття. Мене ж та робота навпаки дратує, бо я з тим багато мушу провозитися поки розберуся як його ліпше зробити...
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Правильно, значить ви з тих людей хто вміє правильно вміє розпланувати час. повірте це багато в кого не получається. Ніби копушишся на тій кухні, і по хаті бігаєш а толком небагато виходить. Я говорю про те що всетаки в сімї має бути якась рівновага, незнаю як поянити. Але коли жінка просто не може, чи прихворіла, чи банально не виспана після ночі з дитиною, то чоловіку вмію, не вмію може сам приготувати навіть ту канапку, зробити чай, і запросити дружину до столу. І як не крутіть але багато до чого МИ САМІ привчаємо своїх чоловіків, самі ж їх "балуємо", ну хто ж як не ми. Тому може так і получається. Але саме головне, що бувають як різні чоловіки, так різні жінки, такщо всімї має бути компроміс. ---------- Додано в 16:15 ---------- Попередній допис був написаний в 16:12 ---------- Ви ж бачили за кого заміж виходили. Так можна зу будь кого виходити і потім перевчати. Якщо покохали то думаю в той момент ви недумали про таке. Чоловіки самі мають зрозуміти що нам потрібно поманати, але ми самі маєм плавно їх до того підвести.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Мені на думку приходить один спогад, колись мені один хлопець сказав, що чоловік як собака - як привчиш так і буде себе поводити. Ми встановлюємо рамки в стосунках і якщо одразу все сама-сама, то потім важко безболісно все змінити
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) А йдеться не про такі випадки, якщо жінка не зайнята, то не є тяжко, це навпаки приємно дати чоловіку їсти, побажати смачного) але коли вона не може це зробити, бо робить щось інше, то вона не має все кидати, бо чоловіку ліньки то розігріти чи навіть просто покласти на тарілку. тим більше зараз практично у всіх мікрохвильовки, хіба ж це тяжко? він доросла людина, а якщо в нього якісь дурнуваті принципи, що то має робити жінка, бо він мужик і його місце на дивані, то я таких за мужчин не вважаю. але як кажуть в кожного своя правда.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) даруйте, шось Ви скопіювали від мого імені не мою цитату і прокоментували її явно не врахувавши саме мого допису :confused:
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) або як ото у вас, ви бачите одну частину допису. перечитайте весь допис, і тоді вже робіть висновки про "правду". так не люблю того видирання фрази з контексту
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) І я не люблю, але ви щойно зробили те саме. Оте - "я зготувала, намордувалась, то ти собі САМ кидай і грій" - не розумію, зовсім.[/quote] Такого я навіть близько не мала на увазі.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Я вже подивилася, вибачте дійсно не те скопіювала що хотіла))))
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) просто мій допис стосувався одного, а ви виліпили з нього інше зовсім, вибірковим цитуванням. Не треба вибірково цитувати, міняючи зміст поста. І буде всім щастя. Ну і теоретичні припущення то одне, а практика, якою тут діляться - то зовсім інше.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) теж так вважаю. Ніколи не забороняла нічого чоловікові (сам повинен думати шо робить і відповідати за свої вчинки)і коли він казав -Ну чому ти вчора не сказала не пий більше, чи не їдь кудись там. Я відповідала що мама по іншому адресу, що мама його виховувала, забороняла йому, пильнувала його, годувала..... Бачила такі випадки, коли чоловік звалював на жінку що він там щось забув, а вона не нагадала і головне він свято вірить, що він правий. Це ж дуже зручно. Слава Богу, в нас в сім"ї кожен може прибратись чи взяти собі їсти і це все-таки завдяки тому що я не намагалась все робити сама- бувало таке що взагалі нічого не робила, щоб бачили, який може бути повномаштабний бардак, якщо не прибирати за собою. Зрештою кожному своє.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Вставлю свої 5 копійок. olenjatko чекає якоїсь вдячності від чоловіка, щоб оцінив-похвалив, а це невдячна справа, потрібно робити те, що приємно ,що вважаєте за потрібне і рівно стільки, щоб не чекати від когось дяки і "памятник при житті", бо як не оцінюють настрій і життя псується ,починаються знинувачення "я для тебе, а ти..!!!
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Підтримую, в нашій сім"ї навіть старший після школи з мульті покладе в тарілку і при потребі підігріє і мікрохвильовці( не кажучи вже про чоловіка- може приготувати без проблем). Але коли обід-вечеря ми стараємся разом сідати, тоді я накриваю на стіл і коли чоловік готовить, то просить на стіл накрити. В більшості це на свята і на вихідні( я люблю такі дні)
і голяком. О, придумала, як хлопа навчити збирати за собою шкарпетки і всьо решта (особливо то бездітних стосується): приходиш домів і знімаєш із себе і з нього все. Але не даєш до себе доторкнутись доти, доки всі речі "кутик до кутика" не поскладає. Як тут бувалі кажуть, що звичка виробляється 21 день -- і все життя шкарпетки на місці. Бо як воно в реалі? Прийшли, речі порозкидували -- і в койку. А потім шукають майтки на люстрі, шкарпетки ше десь. Вседозволеність не прайдьот. Сексу не буде
То до грошів. Та ну його в баню Най буде вседозволеність і кєкс. Поки ті шкарпєтки пічне визбирувати, то вже точно ніц не буде. Про мене, то най си валяют
і про мене тоже. але стільки тут тих шкарпетконенависниць і педантичних порядколюбительниць, що мус шось вигадувати, щоб чоловік шкарпетки складав
А в нас іноді в пралку шкарпетки потрапляють розпаровані, якось неодночасно закидуються чи що)) То коли потім їх складаю висушені, то це називається типу забавки "Чи зійдесться пасьянс?" , чи кожна пара шкарпеток знайде свою половинку
