Мамо, але я дурна (с) сестричка Віка. Або лямур-тужур-бонжур...

колись давно, рік тому, здається, ми говорили про це. Бо обоє маємо однокімнатні квартири, думали, що продамо і купимо спільне житло і т.д.

Я не зі Львова. Так, він живе з татом.

--- дописи об"єднано, Jun 15, 2015 ---

Я не маю з ним що говорити зараз, після його слів.

 

Це логічно, бо додає вам віри у стабільність і серйозність стосунків, і через це в ваших очах він виглядав як мужчина з серйозними намірами. До останньої розмови.

Якщо йому справді приємно робити вам приємно, то це - великий плюс.

Направду, жінки люблять вухами.. Але варто дивитись на вчинки. І не тільки на подарунки, які вам до смаку. Я вважаю, що Вчинком мого чоловіка (а тоді ще хлопця) була його підтримка в час, коли в мене були серйозні клопоти зі здоров"ям, і те, що це ніяк не вплинуло на його наміри відносно мене.
П.с. Після ваших дописів у темі про алкоголізм можу вам сказати тільки одне - ноги в руки і бігом від нього. Такої радості зараз - через одного. Якби раптом екстріму захотілося - життя собі зіпсувати завжди встигнете. Більше не маю що сказати.

 

а що, мужчинка ще й попиває?
та то не хлоп, а мєчта мазохіста - початківця
Jusi, за що ви себе так не любите?

 

мені здається, що то банальна історія, яких повно. вона - поїхала в більше місто, вчилась, лишилась, працює, розвивається. він - лишився в маленькому містечку і на тому ж рівні. в них нема не те, що спільних планів, кроків, намірів то втілити в життя, а не плести язиком, а навіть про що говорити. + якщо є проблеми з алкоголем, то навіть думати нема про що. не дорожить він, Джусі, Вами

 

та там взагальному така картина вимальовується, що вже якось навіть коментувати і розкладати на + і - нема змісту.

точніше не скажеш Не розумію, як в такому віці з такою кандидатурою можна планувати якесь майбутнє. Не пам"ятаю хто сказав, але дуже сподобалася мені фраза однієї дівчини про свого чоловіка:" Я подивилася на нього і зрозуміла, що мої діти будуть пишатися таким батьком".

 

Мені просто цікаво, що могло статися, щоб після трьох років стосунків, коли почуття хлопця навіть сумніву не викликали - і отака розмова... Ну або нічого не сталося, просто дівчина подивилася на то все свіжим поглядом.

 

Тільки по вихідних

--- дописи об"єднано, Jun 15, 2015 ---

Це вже якась утопія. До речі, це Яна Станішевська сказала в пост-шоу "Як вийти заміж"

 

Такс, і я читаю-вичитую у різних темках вашу ситуацію. Всіх нюансів не знаю, бо розумію, що пишитесь у багатьох темках.
Описую, як було у мене (дуже схожа ситуація, як у вас).
Зустрічалась я з хлопцем 4 роки. Хлопець був старший, я мала студентка. Відповідно, він з села, я у Львові вчилась. Бачились 1 в тиждень, коли лише я приїжджала. Спочатку все було класно, казка, любов, увага, весь час для мене, знайомство з батьками, один до одного приходили додому, навіть ночували.
Вискочити заміж на меті я не мала, розмов про женячку не починала. Зустрічались собі та й все. Пройшло 3 роки, мені стало не комфортно, ситуаціяизайшла в тупік. Бо стосунки повинні розвиватися, а не стояти на місці.
А вони вже добряче застоялись.
Наші зустрічі виглядали так: я приїжджала додому в пятницю, інколи він мене зустрічав, частіше - ні. Бачились або в пятницю або в суботу, то зустріч була в барі з друзями за випивкою. Я такі "кУмпанію пАбухать" просто не переношу, ніякого різноманіття, одне і те ж саме кожен раз. Наші сварки, точніше мої докори були частими, сльози лились рікою щовихідних.
Я ж таклюблю активний відпочинок, враження (велосипеди, гори, походи, лижі, поїздки по замках, печерах, короче все цікаве і різноманітне, незвичайне в цьому світі).
Мені хотілось більшого, а він не хотів нічого в житті міняти. Здавалось, я перейшла на вищий рівень, а він лишивмя там, внизу. І ця прірва, напевно, є в кожних тосунках, яким потрібно вийти на інший рівень. Я не кажу женитися і ісе буде гуд. Ні, просто, треба щось змінити. В нашій ситуації я бачила рішення, щоб він шукав роботу у Львові, тоді б ми бачились частіше, стосунки стали б яснішими.
Але він навіть і не намагався щось щмінити, чи запропонувати щось краще. Чи принаймі поговорити про плани на майбутнє, навіть не в плані штампу в паспорті.
А про те, як буде він бачити ситуацію через півроку, рік чи взагалі, чи є в твоїх планах я, якщо так, яка там в мене роль?
Отже, як було далі. Я вирішила зробити перерву в стосунках на місяць. Поїхала на море з мамою і подругою. Йому в тій перерві було добре, а я мучилась, відповідно, нічого толком не надумала. Бо не відпустила його думками. А треба зробити реальну перерву без дзвінків, побачень, і загрузити себе справами, про які завжди мріяла, але не знаходила час (поїздка, екскурсія, танці, плавання, дискотека, спорт, йога, стрибок з парашута...).
Добре обдумати. А ще краще поспілкуватися з іншими хлопцями, щоб відчути свою привабливість.
Отже, чим закінчилась моя історія, після перерви ми протягнули ще півроку, я почала спілкуватись з одним хлопцем, який мені повернув віру в себе, в свою привабливість, зрозуміла, що варта більшого (ні, ні, я не зраджувала). І я в один момент зрозуміла, що то не моє, що ми різні, навіть не так різні, як з різнимт поглядами на життя, а це важливо, щоб погляди були принаймі схожими.
Так я вирвалась з тих стосунків, імні секунди не шкодую.
Зустріла своє кохання, з яким маю повно вражень, (мотоцикл, гори, лижі, велосипеди, подорожі, палатки, море). А головне, серйозні наміри на мене, чітка позиція в житті. Я за камяною стіною. І освідчився він мені на 5 місяці зустрічань, коли мені було 22, а йому 20. При тому ми жодного слова не говорили про весілля до того.
Мужик вирішив, мужик зробив, а нє "я ще не знаю, не готовий".

 

по вихідних і святах? Саме тоді, коли Ви приїжджаєте ? І ваші побачення зводяться до застілля з друзями?

Ви ж не в будні дні їдете додому?

 

Він каже, а що я зроблю, якщо ти приїджаєш тільки на вихідні Мені вже реально смішно стає

 

чому утопія? З токої утопії і складається буденність. Невже приємніше, коли Ваша дитина буде ось таке писати?

 

Якою би я романтичною натурою не була, але навіть я в таке не сильно вірю І не в тому щастя бачу. А в пізнанні один одного з кожнем днем все більше і більше, розкриваючи все більше рис і сторін

 

проблема вибору бомбезна: побухати з друзями чи провести час з дівчиною якій цілий тиждень

 

на тих самих вихідних, коли ви за цілий тиждень маєте можливість з ним зустрітись?
дуже мило

 

Я б вже придивлялась до нього - чи продовжувати стосунки?!

 

та ніц ви не пізнали і не пізнаєте, прости Господи! і нічого не розкрили за 3 роки? а його хоббі "побухать"? чим не викриття риси - схильність до алкоголізму? знаєте що? ми тут всі багато говоримо, і всім все ясно. але що робити ВАМ? от на практиці? він дзвонить, Ви ображені, бажання говорити нема, чи то в силу того, що він сказав, що не планує зараз женитися, чи в силу того, що дійсно нема про що поговорити. Ви в сусідній темі цікавилися відпочинком на Світязі чи Шацьку. Запропонуйте йому поїхати тільки вдвох: ви і він. бодай на декілька днів. ніяких колєг, ніяких компаній, побут і ви двоє. побачите, чи він вам помагає їсти готувати, посуд мити, чи комфортно вам з ним без нікого. я думаю, то мало би розставити всі крапки над і ще на етапі планування поїздки. бо якщо не хоче, не може, а вдвох скучно, а не відпускають з роботи, нема грошей, тре годувати попугайчика - пішліть його...берези білити

 

Ну та чому ж. Я впевнена, що мій син (а в майбутньому, сподіваюся, діти) вже зараз пишається татом. Ну і трошки мамою
Ви мене вибачте, але коли на т.зв. "побаченнях" йому час від часу випадає нагода напитися до безпам"ятства, то це не те що насторожує. Курче, ви тиждень будете працювати, а у вихідні, замість приємно провести час, будете дивитися на п"яненького мужа? Перед тим, як ще раз кликати його одружуватися, подумайте 100 раз. Якщо він зараз між вами і компанією вибирає останню, то нічого не змінить ні спільне проживання, ні діти. Тільки все ускладнить. Я знаю, про що кажу.

Ваш романтизм просто вбивчий, і деколи мені теж аж не віриться, що можна так над своїм життям "здяватися".

А варто би всплакнути, бо ваше місце в його житті - "по боку".

 

Значить, так і має бути. Скільки вже можна плакати?

 

Нуу, як вам так ок.. То може, ви знайшли одне одного, все як мае бути.. Так тримати..

 

Хочу всім подякувати за участь і поради. Можливо, я висвітила не зовсім точно картину своїх стосунків, я щиро вірю, що мій хлопець для когось стане ідеальним чоловіком (жаль, що не для мене). І не хотіла би ображати його поза очі, якось мені від цього не по собі. Я ж люблю (любила) його і було дуже багато хорошого в наших стосунках, про що я буду згадувати з теплотою і ніжністю. Багато в чому я стала кращою біля нього. І я йому за це вдячна.
Я розумію, ви просто хочете мені допомогти і направити на вірний шлях.

--- дописи об"єднано, Jun 15, 2015 ---

Я маю на увазі, значить, це не моя доля