Мамо, але я дурна (с) сестричка Віка. Або лямур-тужур-бонжур...

Ох, як би я раділа, якби в мене так сталось Ех, це діагноз, діагноз

 

це не обовязково так, тобто не обовязково нелюбов, то швидше неповага (без образ)... але тут не тільки з його сторони неджентельменська поведінка, з вашої сторони теж прокол в плані власного достоїнства (знов без образ)
в мене була й інша ситуація... був хлопець який теж був дуже до мене привязаний, робив для мене практично все.. і коли в нього зявився суперник, то я казала що мені потрібно подумати, перерва і бла бла.. думала, що він буде робити скандали, нервувати, біситися, але він був спокійний, не байдужий, а спокійно давав мені перерву і тд... то для мене такий був сюрприз, аж обідно було що у випадку загрози втрати мене нема "крокодилячих сліз" або хоча б чоловічого нереального гніву))))
це власне і було те відчуття власного достоїнства чи то гідності.. тобто незважаючи на сильні почуття людина не почала принижуватися
і звичайно він тоді виграв суперництво, бо я побачила що він знає собі ціну

ага, ідеалізація))) не малюйте собі в голові те, чого нема)
навіть в фільмах такі провороти бувало погано закінчувались)))

--- дописи об"єднано, Jun 15, 2015 ---

ага, привязаності... навіть невідомо чи ви любите його насправді

--- дописи об"єднано, Jun 15, 2015 ---

а щодо жартів... мені дивно читати : для чого розривати стосунки? може ти ще довго будеш шукати
ну тобто людина реально думає собі, що куди вам від нього діватися.. поки нові стосунки, поки вони дозріють, ніби ви в нього в капкані... то дійсно неповага ІМХО

 

я мріяла не про пропозицію, а про зміну його (тобто я хотіла, щоб він і те робив по-іншому, і інше, і взагалі, щоб став ідеальним). Але розуміла, що так просто, щодня бачачись він не зрозуміє, який я діамант і змінюватись не буде. Отже треба мені було, що він так за мною скучив, так зрозумів, що я саме ТА, що аж змінився. У результаті ми за 4 роки розходились: на третьому році зустрічання на 3 тижні, на четвертому році -- на 3 місяці. І що? Він не змінився, зате я зустріла зовсім іншого чоловіка (МОГО) із тими рисами характеру, із тим ставленням, яке я від того хотіла побачити і отримати. Так що мрія вона матеріальна. І ми мріємо про одне, а до нас приходить щось інше і значно краще

Ет точно. Мене коли у стосунках із тим попереднім багато чого почало напрягати -- я припинила інтимне життя із ним. Ми зустрчались, ходили за ручку, пили пиво, але не спали (і враді навіть вже не цілувались....)

І ще про Джусі. Цікава така ситуація: ви зустрічаєтесь із хлопцем тільки тоді, коли ви до нього приїжджаєте. А він до вас не їздить?
Знаєте, як я то називаю? Дуже грубо і вульгарно

принесла поібац...

 

То все вплив серіалів і дамських романів. По факту зазвичай такого чекати не доводиться, особливо від людини, яка не надто делікатна у висловах і вчинках. Чи в нього вже були приступи казкового романтизму? Якщо так, то він мені взагалі виглядає на маніпулятора: як треба - створить казочку, щоб ви були спокійні, задоволені і нікуди не ділися, а зазвичай -отак: ні риба, ні м"ясо. НМСД, звичайно, ви його краще знаєте.

 

То на аві Ваше фото?)))
От, я більше реалістка(часом з нахилом холєрним) і тако трохи співчуваю таким романтично-сентиментально-мрійливим натурам, а часом сама б хотіла дивитись на світ крізь рожеві окуляри але таке вкрай рідко буває- мені легше сприймати/приймати все, як є, тоді я знаю конкретно,як маю діяти далі.

Угу, ото така глупість в стосунках, насправді, здебільшого затьмарює всі здорові відчуття.

 

так, тут важливо не сплутати в принци бажання десь найближчим часом вже створити сім'ю і бажання бути "тільки з ним до кінця днів".
а ще буває, що хлопець дівчині відмовляє, і вона починає його добиватись, по суті просто бажаючи ліквідувати глобальний непорядок (сам факт того, що їй відмовили). Тоді по досягненні мрії може бути велике розчарування.

Добре, що в мене всупереч всім прогнозам розчарувань не було. Але період дурниць в стосунках з моїм майбутнім чоловіком закінчився в моїх 18-19 років, в його 27. Ну і "ідеї вийти заміж" в мене не було. Я хотіла просто бути саме з ним, в будь якому форматі, в якому він хотів би. І якби він стрибав з даху, я стрибала б з ним за руку. По суті і стрибнула, бо на момент нашого одруження для мене це був дуже ризикований крок. Але не шкодую ні хвилини всі майже 8 років у шлюбі.

 

Одне питання, Джусі: Ви хочете просто вийти заміж бо тре чи хочете бути з тою людиною? зараз скажу страшно непопулярні речі, але ставлення Вашого хлопця є дуже дивним і враження ніби йому пофіг на Вас, він непогано влаштувався і по всьому. суть не в пропозиції і т.д. а в ставленні, в дорожінні людиною. реально, Ви молода, ініціативна, красива дівчина, займаєтеся собою - та не трясіться над ним так. знайте собі ціну, просто знайте ціну. не позволяйте ставитися до Вас погано. дівчата правильно пишуть.

 

Я сі вклиню, акі спєц по лямурам-бонжурам
Джусі, хлоп або женицця або нє.

Тут важливо для себе зрозуміти, щоб потрібно вам.
От в нас з Рудим розмови про женячки були і є. І шо? Він не женицця, бо йому так підходить. Але й для мене не є пріоритетом женячка як така

Я би то ще нічьо так в білій сукенці виглядала. А от з Рудого був би підстаркуватий наречений

.
І так, спочатку була відмазка, що ми мало знайомі (на той час минуло три місяці). Потім Рудий сцав, що він постаріє, а я його кину заради молодшого. Потім його крило, що він буде старим татом і в перший клас дитину поведе дідо, і всі будуть сміятися.
А потім всьо... Так і далі тиняємось ні туди, і ні сюди.
Але, повторюю, я вже не роблю з цього проблеми, бо сама зробила такий вибір. А далі видно буде, нє

А раптом завтра я зустріну принца на червонім мазератті

 

судячи з того всього, що Ви тут нам писали, то якби це сталося, десь за кілька місяців ми би вже читали як Ви розчарувалися в сімейному житті. Як він не виправдав всі Ваші сподівання і надії.

 

Я це запиталась в нього не тому, що мені приспічило заміж виходити. Просто я хотіла знати його наміри. І ця ситуація дуже чітко все розставила на свої місця.
Виявляється, я помилялась, думаючи, що у нас серйозні стосунки, що у нього серйозні наміри. А колись давно ми обговорювали, що якби він працював у моєму місті, то ми би жили разом. Думали, на рахунок житла і т.д. Я, мабуть, просто не помітила, як його наміри змінились. І знову просинається моя дурна привичка шукати причини в собі: що я не так зробила, що стосунки повернули в інше русло???

 

Джусі, я, може, не дуже вдумливо переглядала тему, але
Чи каже Вам хлопець, що кохає?

 

Казав пару раз, він стриманий на рахунок вияву своїх почуттів. Але я і на секунду в них не сумнівалась, до цих вихідних (

 

та не дуже важливо, яку лапшу він їй на вуха вішає. Про почуття говорять не слова, а поступки. А з поступками тут ніби все ясно.

 

ви би не раділи. якби ви якийсь час побули самі, взявши паузу, чи поставили крапку і проаналізували то - час розставив би все гарненько на місця. у мене був такий прикол рік тому. знову ж таки, ми зустрічались 1,5 місяці, а хлоп вже розказував, яким файним татом буде моєму синові. а в один день написав, що мол, соррі, я тут встрєтіл бившую. яка для мене то була трагедія! йой! я себе матюкала, як так можна було повестися, розвісити вуха і т.д. ми, жінки, дуже любим любити і ліпити з гімн@ конфету. я тоді і книжки читала

від видавництва Свічадо, ггггг, як згадаю, нікому, звісно, не в образу, бо мені їх тут нарадили і там типу є прімєсь релігії на додачу до психології, ну я той брєд читати абсолютно не могла, ще й мега кострубаті переклади з інших мов, короче ніякої практичної користі

, і з психологом навіть зустрічалась раз. чесно, толку 0. але я добре запам"ятала слова психолога. вона мені сказала - дівчинко, ЖОДЕН психолог, який би він крутим не був, не дасть тобі готового рецепта, як вчинити. психолог тільки може тобі допомогти побачити рішення. і оце +100500%. за місяць мене попустило, а за декілька я взагалі з себе прозрівала нафіга він мені. ми часто просто дуже хочем заміж, дуже хочем бути комусь потрібною, дуже віримо, що хтось зміниться, шукаємо виправдання і пояснення. от так і я, проаналізувала наші стосунки. чувака тупо впарило їздити до мене з іншого міста, я тоді купила будинок і переїжджала туди. він оцінив масштаби роботи : хата в нульовому циклі, її син 4 рочки, баба хоче частіше бачитись, ніж 1 раз в тиждень. та нашо мені того? і він, до речі, теж, як ваш, в шуточку ляпав: ну ти така жінка, просто агонь. і хату купила, і то, і то. я на відміну від тебе, "сиджу на ср@ці рівненько і дихаю тихенько". дійсно, штири штуки гриваків заробляю, живу в малій старій квартирі в райцентрі, а тут їй шось треба більшого. так що в кожному жарті є доля жарту, все решта - правда. Ви мені дуже нагадуєте мене. Просто мені зараз 31, і час диктує умови, і летить дуже швидко. тому я, особисто, тепер точно би не зустрічалась ні з ким роками. відверто, то видно відразу, ваша людина, чи ні. все решта - не зараз, не час, зайнятий, а ти ревнива, та куди ти дінешся - просто галімі відмазки.

 

Та то ясно, цікаво просто стало, чи до вчинків/їх відсутності часом не додається: "А я тобі ніколи не говорив, що люблю", яке би неодмінно виплило колись при з'ясуванні стосунків.

 

Осилила прочитати всю історію. @Jusi розслабтесь трохи. Стосунки, де ви бачились раз в тиждень і, судячи з вашого опису, мужчина є досить інертним, якось не змушували думати, що діло йде до женячки. Займіться собою, а за той час стане ясно чи ви один одному потрібні. Відволічіться на якийсь тренінг, танці і т.д. і дайте йому можливість діяти самостійно. Якщо ви йому дорога- він докладатиме зусиль щоб вас не втратити (тільки попрошу притримати фантазію - ви його з гітарою під балконом і з обручкою в зубах навряд побачите)))) А як буде сидіти в своєму містечку як пень - ну то хай сидить. Ви писали, що вам майже тридцять - вік чудовий, нафіг вам та невизначеність?

 

Вибачайте, якщо занадто особисте, але можете отак, "навскидку", виписати пару виявів його любові (крім того, що гарними словами називає)

 

Хм, він дбайливий, знає мої смаки, дзвонить кожного дня, називає ніжними словами, вислуховує, розраджує, підтримує, познайомив мене зі своїми батьками ще на першому році нашого зустрічання.

 

як на мене, зараз вам краще відпустити ситуацію, просто жити для себе. Розслабтеся) Не їдьте кілька тижнів на вихідні додому або як конче треба їхати, то не зустрічайтеся з ним там. Бо складається враження, що ви просто зациклилися на ньому і стосунках, які дійшли до етапу, або розходитися , або одружуватися. А ви взагалі обговорювали на майбутнє, де би ви жили після одруження? Я так розумію в вас робота у Львові, в нього в якомусь містечку. Він там живе з батьками?

 

нічого собі. А як одружитесь, то про що будете говорити?