Мамо, але я дурна (с) сестричка Віка. Або лямур-тужур-бонжур...

жесть... Може варто було таки вияснити, жартома чи ні це було сказано, бо якщо серйозно, то це ... no comments...

 

В кожному жарті є доля жарту

 

Гг, ми з чоловіком і не таким жартуємо. От зараз в нас тема "знайди собі шейха з ОАЕ, а мені кинь там пару тисяч "по старій пам"яті" )) Але ми обоє розуміємо, що то жарти

Наступного разу задайте це питання в жартівливій формі, тоді не будете почуватися дурною. Ну і придивіться таки, чи то в нього гумор специфічний, чи просто не дозрів, чи вже ніколи й не дозріє. Знаю багато пар, які роками не оформлюють відносини, і навіть як ви, романтично зустрічаються, живучи при цьому окремо, і нормально їм так, але якщо вам зле, і перспектив ніяких, то робіть висновки.

 

Я теж погоджуюсь, що кожен робить так, як йому комфортно. В тому то й справа, що мені так некомфортно. Трьохрічне зустрічання із зустрічами раз на тиждень і то більшість часу в компанії, мене вже від цього тошнить просто

Я схиляюсь до того, що він реально так думає, просто сказав це в такій жартівливій формі, щоб це не виглядало так грубо

 

Вірю. Що у 18 - норма, того для дорослої жінки малувато. Може, тому, що постійно в компанії, ви й не маєте нагоди більш детально вивчити конкретно його, і коли вилазять різні бяки, то це шокує. Тим більше, що часу на такі гуляння потрачено немало, і якби не вони, то очі могли б відкритися значно раніше. А зараз і потраченого часу шкода, і неприємно дуже.

Якщо це правда так, то без сентиментів і жалості до нього пошануйте себе, свою молодість, час і нерви.

 

то мже перестаньте так зустрічатися? Просто сплануйте собі щось інше, зустріньтеся з подругами, сестрою/братом, щоб ви були зайняті. Подивитеся на його реакцію, якщо буде дзвонити, просити зустрітися, через тиждень-два зустріньтеся. Побачите, що він буде говорити і як. Не може чоловік, який поважає свою дівчину такі дурниці говорити, навіть жартома. Ініціатива заміжжя має йти від чоловіка ( принаймні для мене). Ми з чоловіком не говорили про сам факт заміжжя, просто обговорювали плани на майбутнє, де ми разом і все.

 

йой,та живіть в своє задоволення. не шукайте когось спеціально, але і не відмовляйте собі у флірті з іншими чоловіками. а раптом десь зовсім скоро вас чекає та сама доленосна ЗУСТРІЧ? а Ви будете думати, що зустрічаєтеся з хлопцем вже аж 3!!!роки, і не звернете на свою справжню половинку уваги?(хоча я не розумію тих трьохрічних "зустрічань" на вихідних і в компанії, НСМД)
а такі "жарти" від вашого хлопця, це щонайменше образливо. я вважаю, що любляча людина так відповідати не буде.

 

Теж не люблю тих тьохрічних зустрічань. Але пішли такі у нас вже мужчини. Як на мене після 25 років дівчині, стає складніше налагодити своє особисте життя (в кожної свої мухи, і свої вимоги, і уявлення про потенційного обранця). В житті переважно не так буває як в казках, нажаль((((

 

Так в тому і прикол щасливого шлюбу, щоб ніхто нікого не притискав "А-ну, скотина, вженишся ти вже чи ні?" , а все має відбуватись з радістю хлопця і "по обоюдному желанию"

 

А ви в одному місті живете? Бо якщо так, мені дуже дивно бачитись лише на вихідних і в компанії. Я з, тоді ще своїм хлопцем, а тепер чоловіком зустрічалися щодва тижні, бо жили за 200 км один від одного, але то були такі зустрічі, чекали з нетерпінням і де є тільки ми, а не ще якісь друзі чи знайомі. Я б не змогла скучати тижнями, щоб побачити половинку лише в компанії друзів.
І від відповідей я теж в шоці, зрозуміло, що людина може ще бути не готовою до сімї, але міг би сказати що наприклад пізніше, але хотів би одружитись з вами. Незнаю ні вас, ні вашого хлопця, тому ніяких висновків не роблю, може він у вас золотий, просто з якихось причин не впевнений у своєму виборі. Пригадую ваші дописи про ревнощі і вашу емоційність, може це його стримує від кроку до серйозніших стосунків?

 

В різних. Він з мого рідного міста, куди я приїжджаю раз на тиждень до батьків

Можливо. Ну тоді не варто мучити один одного. Бо свою емоційність я нікуди не викину

 

є такі стосунки, коли пара зустрічається і практично відразу всім і їм у першу чергу зрозуміло, що вони будуть разом.

А є інші стосунки: коли люди зустрічаються і придивляються один до одного, думають щось собі... і потім доходить часто до такого моменту: або одружуватись, або розходитись. Бо далі зустрічатись сенсу немає. У мене подруга так 5 років зустрічалась і дійшла "до ручки": сльози-депресії. Але він таки надумав женитись, вженились і чудово живуть вже багато років. А інша подруга так от само 5 років зустрічалась і таки розійшлась, бо він був "ще не готовий"

 

Цікаво, який же мій варіант

Kandya, чекала Вашого допису. Але думала, що він буде типу "дура дурна, та як ти після його таких слів ще думаєш бути з ним чи ні"

 

Моя одна знайома зустрічалась з хлопцем 9 років (з 10 класу). Говорила постійно, що заміж за нього вийшла але в років 40, а він був готовий з нею хоч зараз під вінець. Результат вони розійшлись, вона вже як років 5 сама, а він після розриву менше, як через рік одружився.

 

Джусі, я нічого радити не буду, але скажу, щоб я зробила... Спершу я хотіла сказати, що зробила б перерву в стосунках, але на тому етапі що ви, признаюсь, не змогла... були колись в мене стосунки з такою потребою, а я так і не змогла

але що знаю точно - не змогла б лягти в ліжко з людиною, яка мені таке казала...

 

Я не хочу навіть, щоб він дзвонив, бо не уявляю, як я маю з ним спілкуватись після такого. Для мене його фраза означає: "Я не люблю тебе або не люблю тебе так сильно, щоб зв'язувати з тобою своє життя" (що для мене рівноцінно )
Єдине, що мене хвилює: як мені це владнати, щоб знову не виглядати істеричною і неврівноваженою

 

ви просто чим більше пишете, тим більше я згадую одні свої досить юні стосунки
вроді не було приниження чи ще чогось, але якось відчувалося що ми на різних рівнях... відношення до мене було таке собі, якихось особливих обовязків (які звичні для хлопців в стосунках) не було, ну тобто подзвонити щоб зустрів з важкою сумкою мова не йшла)))
таке враження, що я просто була присутня в його житті, і мені то все було більше треба...я не можу сказати, що я так любила що іскри з мене йшли, просто була дуже привязана.. подруги мене просили, просто благали: охолонь, зроби паузу, дай йому зрозуміти що ти і без нього можеш бути щаслива ,але то все було горохом об стіну

 

не дзвоніть йому, не пишіть, займіться на вихідних чимось корисним (батькам поможіть, в квартирі генеральне прибирання зробіть, вікна помийте, фіранки поперіть і попрасуйте, зустріньтеся з подругами, або взагалі не приїдьте у рідне місто). буде дзвонити - скажіть, що зайняті, або маєте інші плани.

принаймні, я так планую робити, в мене схожа ситуація в сусідній темці. тільки різниця в тому, що ми зустрічалися декілька разів і хлоп падає на мороз, а ви - 3 роки.

я розумію ваші почуття і відчуття, то напевно нікому би таке не подобалося і не влаштовувало. нашо водитися 3 роки, як не плануєш нічого серйозного? хай би не морочив вам голову, бо "В женщине надо видеть будущую. жену, а если нет…То не надо держать возле себя чужое счастье". вичекайте.

 

Багіра і чим закінчилась історія?

Він кожного дня дзвонить, про що мені з ним говорити, я не маю про що
Я признаюсь, що моя безнадійно романтична частина мріє, що він це сказав просто так, як це деколи роблять у фільмах, щоб освідчення було сюрпризом

Як ідеально підходить назва цієї теми до моєї ситуації

 

До речі, теж мала стосунки з хлопцем, з яким зустрічались майже 3 роки. Теж питалася його, як там наше майбутнє, то казав що ще не готовий до одруження, але десь там колись не проти. І були такі моменти, коли я хотіла зустрітись, а він зсилався на втомленість, і ше пропонував зробити перерву в стосунках, тобто не бачитись два-три тижні, і потім відновлював все. В черговий раз мені то вже так надоїли ті перерви, що одного разу я сама йому ту перерву влаштувала на місяць, я змучилась від того всього, і той місяць тільки дав мені духу припинити ці стосунки назавжди. А він подзвонив через місяць зі сльозами вибачення і ... пропозицією одружитись. Та я вже не хотіла повязувати своє життя з людиною, яка незнає чого хоче.