Не згодна. Тонус просто так не буває. Можливо, у більшості випадків нічого страшного. Але мій постійний тонус був наслідком патології матки. Тому я б сказала так: прислухатися до себе і до лікаря, від того гірше не буде.
Та власне що поприслухавшись і після відвідин іншого лікаря і узд, стало зрозуміло що все в порядку і немає ніякого тонусу, але скількох нервів вартувало коли мені за то понарозказували)) А так то абсолютно згідна що з тим жартувати не вартує, але і самій добре слухати свій організм.
1. Я б не домовлялася з лікарем про пологи 2. На облік пішла б не ранніше 5м 3. Не купляла б люльку, ліжко і конверт))) 4. Була б активнішою 5. Нікому б не казала, що вагітна))
Те що їсти поменше, то зрозуміло Але чому більшість попізніше ставала б на облік? В мене з тим проблем не було (може тому що мені близенько і лікарка хороша і спокійна). А ще чого більшість бояться тих скринінгів? Я теж такого не робила, бо мене лікарка на це не відсилала (але знабю, що більшість відсилають на такі дослідження). От планові УЗД робила, мені цікаво було знати що все там добре. Вагітність в мtне проходила легко, я весь час рухалась, старалась гуляти достатньо. Та думаю якби завагітніла вдруге, то: менше б їла всіляких ситних смаколичків (попотім попробуй той целюліт зігнати), менше б старалась хвилюватись, попізніше б розказувала про свій стан знайомим (особливо всіляким не дуже близьким), не фарбувала б і не стригла часто волосся-відрощувала б свій колір і довжину, напевно народжувала б у іншого лікаря (хоч моя спеціаліст вважається хороший, але строга, а хочеться щоб був приємний контакт з лікарем), старалась би побільше гуляти, при можливості поїхала б кудись відпочивати.
бо тоді можна ставити свої умови і не платити зовсім) Я вже з малим не хотіла домовлятись, але він лежав до останнього поперек, планувався КР.
Огляди і аналізи - зайвий клопіт і часто гроші. Скринінги - зайвий привід хвилюватися. А при чому волосся?
Та я підфарбовувалась (в блонд), не люблю коли видно різницю. І не завжди вдавався потрібний колір тоді, та й вагітним думаю не дуже корисно фарбуватись тими хімічними фарбами. Краще б перетерпіла і не фарбувалась, то могло б відрости своє попелясте волосся, і довжину б не рухала, бо я ще й підстригалась))
Підтримую на 100% - я так втретє й зробила, бо запам"ятала собі фразу, яку мені сказала "моя" домовлена лікарка при других пологах - мол, якщо я буду викидати й далі такі коники (це вона про мої сперечання щодо препаратів), то тре було їхати до чергового й там качати свої права. Що я й зробила. п.с. й зовсім нема нічого страшного в чергового лікаря народжувати...Головне, щоб акушерка хороша попалася - бо в мене особисто двічі д провідна роль таки за нею була.
І я на облік планую ближче до 30 тижня тепер)))) Перший раз дуже чемна була встала на 12-му тижні, другий на 17-му чи 19-му. Але тут хоча б лікар кльовий у мене був, а тепер його у нашій поліклініці немає(((( А тепер мало того, як згадаю той "обхід" по всіх кабінетах (влітку з малими з тим медоглядом набігалась, що поки наглим матом не покрила, то ходила б ще місяць). Так і до нашої дільничої в ЖК не дуже хочу поспішати. Хоча кажуть дівчата мої, що вона не погана, але як не лежить душа до людини, то хоть лусни тут)))) А щодо фарбуватись і стрижок, то буду. Бо навіть не уявляю як же я буду виглядати зі світлими своїми коренями і темно-шоколадними кінцями. Я ж ще й між люди ходжу))) А що точно не роблю і не буду робити цього разу, так це слухати різні забобони, вгадування і догадування "А хто ж там? хлопчик-дівчинка" (минулого разу наслухалась, настроїлась, а потім сплакалась і розчарувалась). То тепер головне, щоб здорове А хто має бути, то і буде.
Бо в люльці їздили раза два)) в блоці прогулянки може разів 10))) в візочок сіли в рік, вже в легку прогулянку в ліжкові не спали зовсім)))
1. Не здавала б скринінги 2. Не ходила б до генетика 3. Не льотала б по ендокринологах-маю свого і досить з них 4. Домовилася б з двома, а краще з трьома лікарями у трьох різних пологових,але готуватимусь до чергової бригади. 5. Не була б такою впевненою що все буде добре-я настільки вірила в свої ідеальні пологи, саме такі як я собі придумала, що момент попадання в патологію був для мене надто болючий. 6. Не попадала б в патологію-які б там діагнози не були до останнього боротимусь за право бути вдома.
Кому як. Але я собі не уявляю життя без люльки і ліжечка. В люльці малюк їздить, поки не сяде, а це до півроку. Як возити у сидячій колясці щойно новонароджене дитя? А до ліжечка привчила з першого дня і не маю жодних проблем. Відповідно, сплю собі спокійно біля чоловіка, де є наш простір, без малюка і не переживаю, що засильно накрию ковдрою чи ляжу на ручку...
в нас так само було до пів року, а потім малу як підмінили в один день, гв нонстоп всю ніч, тепер вона отаборилася в нас в ліжку.
