Мамо, але я дурна (с) сестричка Віка. Або лямур-тужур-бонжур...

Бачу краще було нічого не писати, бо вже почалося про "фанатів Джузі" і "збавлення реакції"... а я ж своїм дописом просто хотіла спокійно сказати, що інколи потрібно краще підбирати слова, щоб висловлення твоєї думки не ображало інших. Але це напевно мої таракани: перечитувати текст перед відправкою, щоб часом не образити чи не принизити когось... може для декого це не важливо.

 

да ну.
я дзвонила, як в"їжджала в межі львова. спеціально виходила остання, бо натовпу не люблю. ще ні один не підвів.

особо витривалі (наприклад, в -20С), отримували завчасно наготовані термос і булочку/чебурек, або прогулянку, або одне і друге

 

А ті, що не підводили знали, що ти приїдеш до Львова?

 

Дівчата, про "фанатів" то я навмисне в лапках написала. Стосовно висловлення думки я зрозуміла, то тре було роздути.. шоб вказати мені на мою некоректність. Ну але най, я сперечатись не буду. Сама жалію про той допис, бо як думала так і писала, без лишньоі фамільярності. Впринципі хто мене знає, то я і в житті така, але то не обов'язково все зі зла, як тут дехто подумав. Ну а от на форумі не маю я права висловитись різкіше бо відразу стоооп давай ми тебе по костях розберем і то вже не вперше так.
Не зручно писати в маршрутці з телефону.. тому звиняйте за орфографію але дома обіцяла собі до тоі теми не повертатись більше.

 

Чесно кажучи мені таке дивно, звичайно не вартує робити поспішних висновків, але ...

Яке потім, завжди
Я теж так думаю. Єдине, що може виправдати хлопця це якщо він дійсно дуже змучений (хлопці теж люди), але тоді міг би знайти якийсь компроміс, дійсно пізніше поїхати або щось інше. А ще щось ви занадто захопились тими ведами і самокопанням, занадто багато вже думаєте і аналізуєте зовсім пусті речі Так і хочеться сказати "Розслабтесь і не партесь"

 

ну, я завжди приїжджала в неділю. а от в котрій годині - от питання.

 

інколи корисно відійти від Вед. Бо, як на мене, ваша ситуація із серії " сама придумала- сама образилася" і насправді з "мухи зробили слона". Ну реально то не та життєва ситуація, на якій варто зациклюватися і щось шукати. Не ускладнюйте собі життя самі

 

ну то піііііііііііііііііііііііііііпець. у мене слів нема. ну як можна так себе не поважати? То що в генах закладено -- страждати? Сутуація проста -- простіше не буває. Він не хотів йти, він не хотів вас бачити і в одному місці мав ваші почуття. Тут є два варіанти:

перший -- він такий є і така його любов (є купа чоловіків які просто не вміють і не хочть вчитись робити жінку щасливою) і з тим тоді треба змиритись і жити. Але жити лише у тому випадку, якщо вам так комфортно (а вам бачу не дуже).

Наприклад, маю знайомого -- дуже зайнятий чоловік, постійно у відрядженнях або на роботі засиджується. Особисто я би цього не витримала. Я вже не раз казала, що мені потрібна "нянька" -- щоб чоловік постійно був біля мене. Але його дружина -- мсткиня -- і вона любить побути сама, творити. І свій час без нього вона заповнює творчістю і їм так зручно, вона не потребує його 24 год. на добу. А якби я була жінкою того чоловіка?... Роботу він, напевне, не лишив би.... І я би страждала, його пиляла.... Короче, розвелися б ми рано чи пізно....

ну і другий варіант -- він просто вас не любить. нажаль.

Одна ситуація може і не показова. Хоча я би такого і раз не попустила. Але раз форумчанка пише так багато про своє життя, значить ми маємо право пообговорювати її і її хлопця.

Отже, дівчині 29. Три роки вони зустрічаються і мови ні про одруження, ні про спільне проживання не йде. А коли вона його приревнувала (підставно, безпідставно -- не важливо) -- то він замість того, щоб тішитись, що його ревнують і замість того, щоб зайнятись із коханою неістовим сексом (бо ж живуть не разом, а в ту ніч разом ночували -- треба кожен шанс використовувати) розвертається до стінки і ще й філософствує, що така жінка йому не потрібна.

І про секс. Це взагалі. Вичитала

--- дописи об"єднано, Jun 4, 2015 ---

Ой, щось мені натислось -- я навіть не вичитала. Ладно, продовжу

чоловік в пабі футбол дививться, водку п"є пивом запиває (я так думаю, хоча він каже, що ні-ні) -- а я тут на посиденьках розфілософствувалась

[/OFF]

Отже, вичитала, що дівчина отримує оргазм у місіонерській позі, а хлопцеві ця поза не подобається, тож дівчина вже дуже скучила за оргазмов. Нє, ну дівки. Ну мене тут аж підтіпує. Місіонерська поза -- це поза кохання, ніжності. Бо інші пози -- це пристарсть, фізкультура, зарядка, розрядка... А коли він зверху -- це свічки, поцілунки, зізнання в коханні (бо щось мені важко уявляється зізнання в коханні у позі раком чи ще більш акробатичній...)

 

@Kandya, мене порвало то про пози

Моя буйна уява намалювала крупного пана, який у позі раком товче свою пані головом об батарею і таким ніжним голосом їй рявкаэ ich liebe dich

 

так, блін, на футболі додатковий час, пенальки ще будуть... якби рєщє грали -- вже б чоловік вдома був і я би вже не писала стільки тут. а так його нема -- то я ще попишу

Отже, був у мене хлопець. Ми зустрічались 4 роки. Перші два дуже класно, другі два всьо хуже і хуже.... І ніби не зрадужвали один одному, і ніби не скарились особливо, але все було не то... І розійтись не могли. На третьому році зусрічання мені було 21, йому 31.

Він

вважав, що кращої за мене не знайде -- це так йому його розум говорив (і якби женився -- то би жив зі мною, як в Бога за пазухою))), але чи любив? не знаю. Ставився дуже добре, ніжно, уважно, трепетно. Тоді я думала, що він мене любив. А от тепер, аналізуючи багато чого, розумію, що ні....

Я

вважала, що люблю його, хоча мій розум говорив, що він мені абсолютно не підходить, у нас різні погляди на життя (я хотіла багато дітей, він взагалі не хотів, або одне і потім), я комунікабельна, відкрита для всього світу -- він шифровщик (певно досі ні в яких оцмережах не зареєстрований), я хотіла вчитись і пізнавати щось нове, він стояв на місці і вважав, що йому досить ПТУ і в 30 іти вчитись запізно (хоча, як донесли мені, у 35 він таки вступив у виш).... А от серце казало, що попри все, я люблю його, ніколи не розлюблю і нікого не полюблю. Тому у наших стосунках я була дуже якоюсь нещасливою, обрєчьонною шолі?... Тіпа з них хріново, і без нього погано.... Отак ми і волочились.... Я вже настільки була задепресованою, що навіть інтимне життя із ним припинила, і що цікаво -- він і не наполягав....

І коли я нарешті созріла психологічно, що нам треба остаточно розійтись -- і нехай я завжди його любитиму і страждатиму, але з ним мені ПОГАНО -- я зустріла свого чоловіка!!! Ну як зустріла -- загуляла із колегою на корпоративі.

І тоді я дізналась, що таке щастя, що таке не "самій себе наповнювати" -- це цитата Джусі, а що, коли тебе роблять щасливою.

Але я стояла перед своїм вибором у 22, а не в майже 30...

 

І мій так само. Дуже нервується, якщо щось вискакує незаплановано.

Ви з хлопцем по різному бачите ту ситуацію. Ви хочете почуватись за ним як за стіною, щоб він завжди допомагав, підтримував. Цього хоче кожна жінка, просто не кожна зізнається, боїться слабкості. А хлопець, він теж людина, можливо дійсно втомлений і хоче відпочити і можна самій ту торбу довезти, тим більше, що є зупинка біля дому.
Інша справа, що Ви шукаєте з ним зустрічі, вигадуєте приводи, типу тої ж торби, яка виявляється і не настільки важка, а він тої зустрічі не шукає.
Моя особиста думка, що Ви занадто копаєтесь в кожній спірній ситуації. Хочете бути з тою людиною, будьте і не шукайте підводних каменів, може їх і нема зовсім.
Я цю ситуацію би навіть не помітила. Ну не можеш допомогти, ну ок. Приїхала на вокзал, викликала таксі чи сіла на маршрутку і поїхала собі.

 

Вам бажано більш уважно придивитися до нього.

 

Мене якось кавалєр лишив о другій ночі на дорозі. бо йому до хати було близько, таксі ніяк не їхало, а він дуже хотів спати.
я сама ловила далі таксі, було страшно..
і, навіть , з ним ще після того зустрічалася. Дякувати, що " припливали" інші ситуації і я таки його покинула. Аналізуючи, пригадала оте залишення на дорозі посеред ночі, зрозуміла, що залишати треба було ще тоді - категорично і однозначно.
так що дзвіночки дзвенять, а ми чуємо мелодії)).

 

Шось я то всьо з цікавості перечитую, і то тільки мені читається "сама винувата, він хароший, а ти проблеми вигадуєш"? Якшо хлоп казьол то він і є казьол. @Jusi , тікайте ви від свого хлопця бо занадто багато всього понаписувано і нічого доброго про ваші стосунки ніде не прочиталось. І не тратьте свої дорогоцінні роки на якесь ге, нехай звільнить місце для нормального хлопа, який буде зустрічати вас разом з вашими сумками сам, з власної ініціативи...і ше цвітуйочків по дорозі прикупить
Якби ви написали, що ви так чекали, що хлопець здогадається вас зустріти, а він би цього не зробив - то тут би була філософія "чому ж ти йому не сказала, чоловіки вони такі, вони наших думок не читають, натяків не розуміють... і вообше, може він втомлений був". Але ви подзвонили і захотіли, щоб він вас зустрів і тепер на 20 сторінок буде філософія "та йой, я он сама сумки тягаю і нічого, вон жива... а ти от не попередила бідолаху про своє бажання, а тепер от звинувачуєш його і взагалі проблеми придумуєш"... зі всіх сторін ви будете "сама винувата"

 

Сумно якось стало
Приймати остаточне рішення я зараз психологічно не готова

То чомусь завжди пишеться про погане, щоб почути поради. А про хороше що писати? Є та й є Хіба буду у вихвалялки бігати, а то дійсно нечесно виходить.

це так зачепило мене, за всі струни.

Так і зроблю цього літа

 

і в результаті читається все підряд, і замість ясності в голові скажений мікс.
Подумайте, чого у Ваших стосунках більше - реальних подій чи обдумування цих подій. Якщо обдумувань і надумувань - це зле.
З мого досвіду - праві були тільки ми. Двоє. Всі довколишні роздуми лише мутили воду і щоразу мудрі поради закінчувались неприємностями, а знову зблизитись можна було тільки діючи так, як каже серце.

 

А по моєму ця ситуація в черговий раз показує ставлення того хдопця до Джусі. Але в чому причина це ще питання. Можна звичайно забити на все, але час то йде, і Джусі, як я зрозуміла, вже "не дєвачка". Або вони не сходяться характерами, або там в когось "мухи в голові" (в Джусі скоріше, а хлопця то піднапрягає, та і з дописів видно що він не дуже старається для неї щось змінювати, чому так знову ж неясно), словом треба щось міняти чи шукати іншого супутника життя, імхо. І надіятись на краще) У всякому разі над стосунками повинні працювати двоє, і як є справжня любов то це не проблема.

 

Фраза дня

 

А я думаю, що @Jusi треба просто сісти і відверто, спокійно поговорити з хлопцем про всі моменти, в яких є непорозуміння. Тоді або вони дійдуть до консенсусу, або зрозуміють що краще розходитись. Звичайно, якщо то "любов всього життя" у двох, то все можна якось устаканити.

 

Мій би і з температурою прибіг би...
Я не знаю. Моя відповідь була б:"Ага, не можеш. Ну, щасливо."
І більше ніяких дзвінків, аж до його вибачень. Сама би приволокла ті сумки, по-тихеньку, як змогла (попросила б симпатягу якогось помогти ), а його "викреслила".
Мущина (чоловік), що кохає так ніколи не зробить, тим більше на стадії "зустрічання". Ну хіба був би не вдома, вмирав би, та і то з якимось колегою домовився б, щоб поміг його дівчині, чи настоював, щоб таксі взяла.
Робіть як знаєте, але для мене така ситуація імпосібл у стосунках з коханим.