Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Наша квартира після потопу (залило під час зливи, прорвало трубу, все пішло на нас).... Збитки ужасні. Навіть не знаю що то далі робити...
В мене якась робоча жилєтка. Треба на цю суботу помінятися з кимось мені на роботі. Маю сходити до хлопця до нього на дуже важливу подію. Попередили мене вчора, ну і я давай шукати заміну на суботу. В кінцевому результаті всі носом почали крутити. Як мене то заїло... Бо як іншим треба, то я послухаю і вийду у свій єдиний вихідний, хоч і були в мене плани, а коли мені то всі чимось зайняті Настрій препаршивий, як тільки подумаю як я випрошуала, то аж сльози на очах...
Напала хандра. Як то погано жити біля військомату. Скільки сьогодні там народу!Жах, аж сльози навертаються як всі молоді хлопці сідають в автобуси і їх везуть у військову частину. Ще років 10 це все супроводжувались піснями, багато хто радів і було святом іти у армію, а сьогодні...А сьогодні заплакані матері, дружини, сестри... Розумієш що то звичайний призов, але не відомо що чекає тих молодих хлопців.
Підвозили сьогодні хлопця-атошника, який автостопом вже два дні з шпиталю додому добирається. Людина посічена осколками, а її без гривні випхали в відпустку на 10 днів, сім"ї рік не бачив. Посвідчення ато на водіїв автобусів не діє. Самі допомогли додому добратися. Сидю і ревлю.
Особливо в касах маршруту Львів-Золочів Ми ще у Львові його пересадили на інший напрям. Щоб точно доїхав додому.
на жаль в касах купу хитрощів придумали, що пільговиків не возити. Наприклад, пенсіонери мали пільговий проїзд на приміські маршрутки (відстань до 30 чи 40 км), зараз більшість маршруток їде 32 чи 42 км навіть на маршрутці може писати кінцева - місто, яке входить в ту зону, а по документах, та маршрутка їде ще у сусіднє село, яке збільшеє кілометраж і вже пільги не діють.
Дівчата, щиро дякую всім за підтримку Вже легше, трошки попустило з кепським настроєм Аденоїдів немає, дяка Богові, отит вуха пройшов, соплі підлікували залишилось впоратися з висипкою, вилізти з одного кредиту і я буду щаслива
Думала, що анекдоти пошляцькі про сантехніків і різного роду пріходящих майстрів - то з минулого і ми живемо у цивілізованому суспільстві, як виявилась нє, і мені сьогодні не було смішно, а швидше дуже страшно. На фірмі яка прислала такого майстра сказали що він учасник АТО, батько малої дитини, а я мабуть просто жартів не розумію, і він просто пожартував з приводу розрахунку.
ну, в нас все, як завжди. А Ви не казали, що викликали майтра, а не учасника АТО, чи сімейного чоловіка з дітьми, чи просто - жартівника? Не можу зрозуміти, чому все ліплять докупи і не роблять конкретно те, про що просять? Напишіть в чорний список що за фірма. Будемо знати "героїв"
Почуваюс кепсько.... перші прояви застуди((( а ввечері в дорогу. І протягом наступних 5 днів мені треба бути живчиком і насолоджуватись мадрами
Просто тихенько тут поплачу, навіть швидше понию, може попустить. Хочу окреме житло, своє, маленьке, але окремо, не з моїми батьками,не з чоловіковими. Не хочу сваритись з мамою і слухати повчання як мені поводитись з своїм чоловіком і як виховувати дітей...Хочу бути КОХАНОЮ дружиною, а не по факту... Хочу злагоди в сім'ї... Хочу щоб всі були живі і здорові. (Написала б більше, бо емоції зашкалюють, але з телефону дуже незручно)
А можна я трошки понию... Щось мені так не по собі останнім часом, якийсь такий ком вгорлі і ні проковтнути, ні виплюнути. Маса не приємних ситуацій, мені вже здається шо мене просто люди не розуміють і взагалі я людей дратую.Колись мені моя коліжанка таке розказувала, а я думала шо то нісенітниці, а зараз розумію яке то не приємне відчуття, згинути можна. І тільки хочеться підняти собі настрій, чи просто висловитись, як знову мене присікають і всьо не то, і все не так і вупше я дурак!))) І тре десь вже випхатись з хати, а нє, я сиджу і хандрю. Ляпаса би мені доброго і краще не по лиці, а по д...пі, а ще краще забрати комп з телефоном, а ще краще роботою завалити всякою різною, щоб не думати про те, про що думати просто не потрібно. Намолола-намолола, але мо попустить... Літо ж надворі.
Я плачу, завиваю вже другий день. Померла наша алабайка від кліща. Минулої суботи знайшла в неї на лапці кліща після прогулянки, щось навіть про погане і не думала. Він вчепився не сильно, легенько, хоч я і обробляла спреем все. Вже й забули за то, а на днях вона стала менш грайлива мало їсть тільки п"є, думали спека, а потім все так стрімко, нічого не могли вже зробити... Збираю по хаті всі ті іграшки, підстилки і вию, згадую як вона мене будила рано, пятки і лікті лизала, а я ще сердилася зпросоння і просила її поспати ще, як я могла. Цілий свій день я проводила з собакою, поки всі по школах, садочках, роботах, разом обідали з нею. Цей тиждень в мене взагалі дуже важкий, стільки всього неприємного, вище писала. Хоч мав би бути святковим, у нас 11 річниця весілля, планувався ресторан.
@mashka, співчуваю вам і розумію... в мене були такі відчуття, коли нашого котика збила машиназдавалось що ось він зараз забіжить у кімнату, почне тертися, муркотати... дуже його не хватало... Для декого може здаватись що це ж просто тварина, але коли вона живе з вами, їсть, спить, то стає майже членом сім"ї і це важко пережити втрату. Нам стало легше коли ми завели нового котика і ще песика в придачупочалися нові клопоти, турбота, приємні емоції.
