Час 'ікс' наближається, досі ми з чоловіком на ту тему навіть не говорили, а виявляється, він навіть не сумнівається, що піде зараз знову на пологи разом зі мною. Подивимося, як там атмосфера буде (тепер має бути інший пологовий, інший лікар, мене то тільки ще більше напрягає)
Мій якось відразу погодився, сам запропонував і ще й швагер з досвідом 2 сп казав, що обов'язково треба йти Я не хочу,щоб заглядав "туди" і сам каже, що не буде. Ну а мама вже давно натякає, що нас самих не пустить і поїде з нами, одяг собі вже відтепер підготувала))) Але мама в родзал точно не піде, каже, що їй там буде легше, бо вдома не всидить.
Мій муж погодився йти на пологи аж в пб. А мама з свекрухою сиділи в приймальні. Потім їх впустили подивитися на нас.
Мій не погоджувався. А я і не наполягала. Але так встали зірки, що він практично весь час був поряд. Вийшов покурити, коли мені вкололи стимуляцію, повернувся, а в родовій вже все повним ходом, зайти побоявся, лише коли мала закричала зайшов.
Ми тільки на стадії планування вагітності і здавання аналізів але чоловік планує бути поруч на пологах. От тільки маю бажання трохи "вигнати" його на основний процес, бо картина буде не для слабких
А ви звідки знаєте? ще ж не проходили? Мій чоловік сказав, що нічо там страшного нема. Я його перед тим ще просила стояти коло мене , а не заглядати туда, але ж то цікавість взяла гору, тому він витянутою рукою тримав мою руку, а сам слідкував за процесом і разом з акушерками кричав мені, що ще трохи, давай тужся І по очах я йогл бачила, що той весь процес народження його дуже захопив.
Зі мною чоловік був два рази на пологах, від початку і до самого кінця, поки мене не забрали в палату, перерізав пуповину. Каже, що третій раз піде також) Але я його не змушувала, не шантажувала і не просила, тобто це було його рішення.
Може то я собі нафантазувала більше, що пологи то не для чоловіків... З одного боку хочеться підтримки а з іншого вагаюсь чи я себе буду комфортно почувати в такому стані. Але напевне то більше мої дурні думки, в стилі: сама придумала - сама створила проблему)))
Ви собі нафантазували ))) Повністю погоджуюсь з @Vittoriya. Мій чоловік до останнього думав іти -не іти, потім казав, що перерізати пуповину не хоче, ще щось там казав. В результаті відкалатав біля мене 12 годин, жодні періоди не пропускав. Куди він там заглядав не знаю, здається всюди, пуповину перерізав, всі пробіли в моїй пам'яті потім відновлював. Після пологів нашій подрузі пропонував компанію, якщо її чоловік "зморозиться" Зараз каже, що розмірковує чи піде вдруге. Але я його уловки вже розкусила - набиває собі ціну Казав що нічого страшного, бридкого і т.д. взагалі не бачив, просто дуже йому було мене шкода, аж серце зжималось. Ну, це теж часом корисно
я теж так думаю , щоб не думав що родити то легко, може більше буде цінувати дружину і дитину)))бо тих відчутів ніколи не забуде. мій теж каже що піде, але пупувину різати не буде....але я чогось думаю що буде, і робити буде все що треба..якщо звичайно не зомліє
Мій казав, що різати не буде, а акушерки впхнули йому в руки ножиці і практично заставили зі словама-давай давай татку
на перших пологах не було мужа. другі планувала теж без мужа, він питав чи я хотіла б щоб він був -я сказала, що ні. але випадково він на пологи потрапив приїхав зі мною в пологовий, піднявся в родзал,щоб сумки мої занести - там і лишився думаю, це було йому корисно і мені в принципі теж. йой, та він сам так народжувався
Мій чоловік не хотів іти на пологи хоча я хотіла щоб він був присутній на них). Коли прийшов час то він побачив що мені складно переносити схватки і я немогла говорити ні з лікарем ні з медсестрою..на всі питання відповідав чоловік. Мені коли сказали слідкувати за часом між переймами я цього зробити не могла біль була надзвичайно сильна і забирала всю мою увагу все це робив чоловік...ходив весь час зімною по палаті і масажував спину) давав попити води. Під час родів підтримував і слідкував за тим що казав лікар і мені повторював те що на чому наголошував лікар. Коли народилася донечка то він від неї не відходив слідкував щоб її поважили, поміряли і не нашкодили...я неочікувала від свого чоловіка такої поведінки і переживала трішки як він буде після того поводитися бо мій лікар з ЖК категорично була проти такого сказала що це великий стрес для чоловіків і можуть виникнути потім проблеми в наших стосунках(... але як на мене то це ще зблизило нас. На наступні пологи тільки з чоловіком)
нещодавно одна моя родичка сказала так само.Може я неправа, але їй відповіла, що "така участь чоловіка тоді розглядається як "покарання". Тобто чоловіка береться для підтримки, а не з ціллю "хай знає, як то родити і цінує". Бо ці речі-непов язані:є чоловіки, які присутні на пологах, а потім ні в гріш дружину не ставлять, а є і ті, які і не були, але з дитини і дружини пилинки здувають.Зрештою, дитину то не для чоловіка народжують (як і не для себе . проблем в тому, що він цього не пам ятає --- дописи об"єднано, May 27, 2015 --- о, саме так. Найгірше відчуття, це коли ти бачиш, як людина мучиться, але розумієш, що не можеш той фізичний біль перейняти на себе і допомогти. Ти просто можеш надавати моральну підтримку.Якщо маєш сам на те психологічну силу. п.с. моя лікарка взагалі каже, що сама бачить, якого чоловіка бажано не пускати, а якого- навпаки, навіть якщо дружина проти. Бо є варіанти, коли чоловік психологічно не витримує, хоч дуже хоче. Але сидить сам як з хреста знятий. І вийти боїться, щоб дружину не образити. І з нього толку мало. А є випадки, коли жінка проти і просить, щоб чоловік за дверима чекав. Але лікар через її "не хочу" приводить чоловіка в пологову залу. Бо він адекватний, чіткий, і через нього до жінки краще доходить те, що їй говорить лікар чи акушер . Його слова вона краще навіть через паніку чує.
полги для обох. Якщо обоє до таких пологів готові. В першу чергу, якщо готові до цього ви. Якщо вам потрібна підтримка і відчуваєте, що чоловік вам її зможе надати- тоді "так". Якщо розумієте, що для чоловіка йти на пологи скоріше з цікавості ( знимки поробити, пороздивлятися що до чого)- тоді інше.Плюс дивитеся по собі- як ви почуваєтеся краще. Наприклад, коли у вас в повсякденні десь щось болить, то ви більше хочете, щоб вас пожаліли, біля вас посиділи, чи вам комфортніше "піти в себе" і щоб ніхто не чіпав? Якщо другий варіант, тоді чи зможе чоловік бути тим мовчазним і адекватним присутнім? ТОбто спокійно сидіти в стороні , бути на "підхваті", але не заважати вам концентруватися.
Я чомусь не думаю, що хоч хтось сприймає так участь чоловіка в пологах)))) Це мабуть мінімальний бонус. Ну погодьтесь - не всі чоловіки до кінця усвідомлюють що таке пологи для дитини і для жінки. Для глибшого розуміння така візуалізація дуже корисна. Чоловіки, які були присутні на пологах відчувають сакральність моменту народження дитини. І точно після пережитого і усвідомленого не припруть під роддом з друзями на кількох машинах, п'яні в хлам, з кУльками, свистілками і мигалками викрикувати подяки і привітання попід вікна. дружина просила, молила, сварила, щоб вони забрались, але там вже була кондиція до якої слова не доходили Про підтримку я навіть не говорю. Це безумовно. Мій чоловік в процесі був мегакорисним, думаю без нього я б почувалась менш захищеною і впевненою.
От я не уявляю,щоб робила без чоловіка...бо перші 5 год в пологовому в мене не було схваток і спростовують тупо із чекала,настрій був паршивий,бо боялась стимуляції і вщагалі...чоловік підтримував,та банально хоч було з ким поговорити...коли стимульнули,то вже не до розмов було,він, от як ви кажете, був на підхваті...я просто двома словами казала що треба,там води,чи руку,чи спина і він все робив...коли вже були потуги,теж все помагав,на пару з лікарем мені кричали, що робити...пуповину перерізав теж...взагалі каже,що не знає як таке чудо можна пропустити!
Брати чоловіка щоб зайвий раз пожалів "мученицю", щось то не дуже гарний варіант, імхо. А багато жінок якраз беруть чоловіків саме для цього)) Тільки результати цих "жалощів" бувають далеко не такі як то жінка планувала, може бути все якраз навпаки потім. --- дописи об"єднано, May 27, 2015 --- Далеко не факт, що після цього всього буде більше цінувати (але дай Бог щоб було саме так). Пишу бо маю повно знайомих лікарів у цій сфері і чую різне від них, з їх практики.
Ну от навіщо перекручувати і тлумачити на свій лад? Я везуча - я таких незнаю. А те, що в процесі є переживання і жаль за те, що коханій людині боляче - для мене це норма. Кожного разу шкода чоловіка коли він шланг ковтає, для прикладу, але я поруч з ним явно не для того щоб його пожаліти
є різні чоловіки , погоджуюсь , є такі що і 5 раз роди , а "воно" всеодно ні любові ні поваги ,ні...дочого... Я для себе зрозуміла , говорю про свого чоловіка, що він коли бачить , то у нього більш просипається любов до дитини... ми поки разом не ходили на узд , то він не відчував тої любові до малятка , бо не бачив тих пяточок , голівки, ручок, а після узд , кожного дня гладить по животику , говорить, а так як прийматиме участь ( хіба підтримка моральна і перерізати пуповину )це теж викликає певне усвідомлення що він батько , я б це неназвала "покаранням", просто усвідомленням що це не дається жінці легко.Що підтримка його є потрібною. а що там такого страшного, різне звичайно буває, ніхто ж не каже що заглядати носом в сам процес , але потримати за руку , підтримати , думаю зможе. Але у всіх чоловіки різні , я роблю висновки з своєї ситуації.
