Ведичні знання для жінок

Руслан Нарушевич "Школа истинных леди и джентльменов"

 

Дівчата, підкажіть, будь ласка, в яких лекціях є про жіночі ревнощі і як з цим справлятись, дуже потрібно.

 

в Торсунова є
отут, як одне з питань
http://audioveda.ru/audio?id=507
і на ютубі зустрічала

 

Може ще комусь пригодиться

 

ще маю для вас з ютубу, якщо не бачили

 

це не в тему ведичності, хоча...
коли я бігаю і починаю думати всіляке сміття дуже збивається дихання, а одного разу я, як ви кажете, затримала дихання і просто стала. Це я до того що воно все взаємопов'язане (нова думка, правда?) і рівноважні думки викликають рівне дихання і навпаки. А як не думати, то взагалі прєлєсть (я без сарказму зараз говорю.)

 

Продовжую слухати Руслана Нарушевича "Школа истинных леди и джентльменов".
Тут двоякі у мене думки. Він ніби агітує, що якщо люди не підходять один одному, то потрібно розлучатись. Бо десь вас чекають ваші суджені, яких ви таким чином робити нещасними, ще й дітей, які народжуються не в любові.
Тобто ви із чоловіком, бо прив'язались до нього, неправильно побудували стосунки.
Щось мені таке твердження не дуже довподоби. І як знати, чи хтось мені підходить? Це теж все неоднозначно. Або я щось не так розумію

 

звичайно неоднозначно
знову ж таки - моліться до Бога, підказки прийдуть
я теж багато сумнівалася, думала, але я така і була чи то всім недовольна, чи то з завищеними очікуваннями чи то гордячка, типу: мені можна було показати щось найкраще, найгарніше і в мене могла виникнути думка: " оце і все? я чекала більшого"))) правда коли вже рішення прийшло, то сумнівів не було
зараз думаю - як? як я могла ще сумніватися?! все очевидно і чітко

ну але окрім таких відчуттів є дійсно ситуація коли чіпляєшся не за ту людину, бо люблю, бо привязаність, звичка, страх самотності, бо бо бо
серйозні сумніви неварто пропускати мимо уваги

 

На чому можуть базуватись серйозні сумніви?

 

я не спеціаліст, тому..)))
думаю як є відчуття що це друга половинка то гуд... якщо основа дуже сильна, то над рештою можна попрацювати.. на передшлюбних науках при церквах багато питань постає, через які видно чи готові люди обєднати свої долі.. напр. чи готовий кожен з подружжя підтримувати і бути з іншим у важкий час, при тяжкій хворобі і тд.. про такі речі не хочеться думати, але вони багато що показують

 

а взагалі послухайте не тільки Нарушевича, якщо не отримуєте відповіді на свої питання, то може варто пошукати лекціі інших авторів

 

Певне я зараз щось неведичне напишу, та може хватить стільки думати і аналізувати?
Життя воно таке, все одно 100% ніц не прорахуєш наперед. Ви ж неодружені ще, так?
Я б йшла за почуттями. Ну я за ними і йшла.
Хоча з рештою- кожному своє).
Хтось одружується по любові, хтось по умозаключеніям, хтось по ще чомусь. Тут немає єдиної формули. І навіть якщо веди пишуть одне- ще не факт що воно вам підійде зараз, на тому рівні, на якому ви є зараз.
Да- щось мене знов не туди несе. Но суть думаю ясна)).

 

До теми- на днях нарешті сповна відчула що значить отримувати кайф від процесу. Реально- так пофіг на результати в більшості випадків. Не жіноче це діло в більшості.
До чоловіків це теж має серйозне відношення. Я давно вже перестала жити думками про- "а що буде з нами через 20 лет" і так файно мені від того. Живу собі та й живу. Ляпота.
До чого це я? А, згадала- Судакової нова стаття файна вийшла Когда приходит сильный мужчина (чи то давно вже, не в курсі, мені нині дошла) про чоловіків з сильною енергетикою. Раджу почитати.

 

де можна почитати? На Санзі?

 

то просто треба розуміти як то є коли голова постійно думає, аналізує, прокручує, роздивляється зі всіх боків і заглядає в кожну шпарку))) я теж як засяду за аналіз.. і не раз чую "а може хватить")))
ну так, комусь це може бути занадто, але тому хто то любить - одне задоволення..

недавно в одній лекції почула, що коли служиш іншому направду безкорисно то від тебе незможуть покинути, від тебе взагалі неможливо відірватися
і згадала що і в мене в житті такі люди були, і то була тоді для мене загадка, чому ця людина така близька, чому не можу перестати спілкуватися і водночас розумом усвідомлюю що то не мій обранець... якби йшла за почуттями то може б і помилок наробила, а так думала, аналізувала, бачила що не моє.. ну і жаль що тоді була без знань, бо стільки вини і сумнівів змішалося в тому
почуття ітак рано чи пізно візьмуть верх якщо це дійсно той єдиний

 

Не повірите- я обожнюю аналізувати. І роблю це більшу частину часу.
Тут йшлося не про це. Ви це зрозумієте, коли як і я вловите кайф від процесу. Інакше не поясню, бо сама того не розуміла.

На то є купа причин.
Слухайте- то мене одну вже тіпає від самого слова"служиш"?

Мабуть).

Так якраз почуття вони і не брешуть. До того я теж на днях дійшла. Коли зайнялась аналізом всіх своїх відносин з усіма людьми в житті. Помилки в моєму житті були власне через голову, бо не хотіла слухати почуття. Ех, дивно як моя інтуїція від мене не втекла.

 

Мені теж ріже вухо слово служити, але навчилася його розуміти як піклування з відчуттям власноі гідності... Його насправді таким і вживають, бо коли інакше то кажуть приниження)
Я так бачу що і веди по різному тлумачать, одні спрямовані на власну особистість, а інші - все для інших

Щодо почуттів, щоб іх слухати треба мати дійсно чисте серце... А то коханка теж може сказати що розбиває чужу сімю бо керується почуттями

 

Ну екологію ще ніхто не відміняв.

Я дійшла до того, що турбуватися- це про дітей. До певного віку. Чоловік не інвалід. Та то певне мені в іншу тему.

 

Ви дійшли до того, а я звідти прийшла, ггг. Насправді дійсно оте безкорисливе піклування стільки тепла приносить, і такі неповторні відчуття, в тому просто хочеться купатися))) я все життя працювала над своєю особистістю і своім розвитком і не отримала від того процесу особливоі віддачі...
Ну але тут теж кожен собі своє в уяві малює) я ніколи не робила більше 30% піклування порівняно зі середньостатистичною жінкою, тому в мене жодного напрягу не викликають ведичні вчення того напрямку

 

На рахунок розлучатися як підозрюєш що не твоя людина .
Ну добре , а що далі ?
Мені нра сатья дас . Наголошує що він за правильне будування відносин і не закликає одружуватись . Розповідав про себе , що в них з дружиною було порушено все що можна порушити в шлюбі , і тільки завдяки старанням , знанням він вже 20 років одружений і щасливий . Той же нарушевич одружений 4 рази , торсунов 2 .
Так от коли питали в сат'і , як відновити відносини він каже дистанціюватись і почати в шлюбі будувати все по новому . Я з ним згодна але то реально коли двоє хочуть цього.

--- дописи об"єднано, May 22, 2015 ---

Про любовну залежність , трохи з ревністтю перегукується .

Сейчас активно «пошла» тема любовной зависимости, и я решила расставить еще несколько необходимых акцентов.Любовная зависимость имеет своим происхождением раннюю травму потери эмоциональной связи с матерью, жизненно необходимую ребенку.Покидала ли мать своего ребенка (например, в связи с выходом на работу) или оставалась эмоционально недоступной даже будучи рядом, травма неизбежно возникает, если всем своим существом привязанный к матери ребенок не получает в ответ необходимого для его жизни тепла, вовлеченности, снисходительности к своим уязвимостям (плачу, капризам, нежеланиям), интереса к его жизни, любования малышом, в общем, всего того, что мы называем любовью.Не получив достаточного ее количества, ребенок, теряет веру в свою нужность, привлекательность, ценность, теряет веру в то, что он может быть любим.Без этой веры в свою значимость, без присвоенной материнской любви к себе, он не может сам почувствовать себя любимым и нужным.Этот ребенок, а впоследствии внутренний ребенок остается очень голодным – голодным по любви и теплу; и будет искать возможность утолить этот голод.Самая большая трагедия заключается в том, что, отдай мать часть себя в свое время, нужда непременно реализовалась бы, образовав в душе надежную уверенность в том, что ты любим и принят, принят непременно – не тем так другим человеком;Нереализованная же нужда порождает такой дефицит, который никогда невозможно утолить с помощью внешней фигуры, хотя на удержание рядом этой фигуры тратятся огромные усилия, приносятся немыслимые жертвы.Когда прошло то самое время, голодный ребенок уже не сможет быть накормлен никем извне. Голод может быть утолен только изнутри; однако тот, кто находится в любовной зависимости, все-таки мечтает получить недостачу именно от партнера....Нежные слова, участие, тепло, интерес партнера к его жизни «возрождают» вытесненный было дефицит, обостряют чувство нужды, а страх потерять источник любви побуждает желание привязать этот источник к себе покрепче. Потому что пробудившийся от спячки голод невозможно выносить.Голодный по любви человек может любить себя только с помощью любовного партнера, через его слова и действия, а также мечты о них; и когда партнера нет рядом, он утрачивает ощущение любви к себе, наполненности, и тепла.Многие отмечают этот феномен: «Когда он был рядом, я чувствовала себя наполненной жизнью, когда он ушел, я умерла, осталась только моя оболочка».В этом случае ощущение любви к себе очень зыбкое, ускользающее, и оно зависит от присутствия любимого рядом, от его нежности, интереса, любования.И, конечно, голодный ребенок не хочет терять мать снова, это слишком больно.Голодный ребенок пытается контролировать «мать» (партнера), чтобы она оставалась рядом и не прекращала давать необходимое. он не может делить «мать» ни с кем, отказываясь признавать ее право на отдельность.По большому счету, голодному ребенку все равно, чем живет «мать». Его не волнуют ни ее проблемы, ни желания. Ему важно лишь получать пищу - любовь. Вот эта неспособность обходиться «без матери» какое-то время, неспособность занимать жизнь собой, своими интересами – делает любовную зависимость непреодолимой. Травма оставила ребенка в ощущении пустоты, отсутствия любви и ее источника; он пытался получить любовь как мог. Контролируя мать - болезнями и страхами, подстраиваясь под ее ожидания; спасая ее от ее проблем, становясь удобным и незаметным...Для некоторых голодных детей с исчезновением матери жизнь прекращалась: опустошенные, едва живые, они оживали, только когда она возвращалась.То же происходит со взрослыми зависимыми от любви: они живут от встречи до встречи, не имея никакого ресурса заполнить время между ними собой и своей жизнью: она почти не представляет для них интереса.Пока источник любви к себе остается вовне, сохраняется зависимость от него, и желание подчинить его себе, контролировать и управлять им....Когда мы способны отвлечься на свою жизнь, когда мы находим ее значимой, когда мы в состоянии интересоваться чем-то иным помимо отношений, мы существенно ослабляем эту зависимость. И освобождаем партнера. И, если вы узнали себя, как вам научиться обходиться «без матери», без любви к себе через партнера, как научиться любить себя напрямую?...Все так же:искать взаимосвязи – как нынешнее воспроизводит прошлое, сострадать голодному ребенку, которому так плохо пришлось... С каждым новым случаем западания, залипания находить свою глубинную страдающую часть, плакать вместе с ней, не осуждая себя и не требуя немедленного излечения...Злиться на тех, кто был ответственен выполнять свою родительскую роль, но не выполнил ее как следует.Эти действия помогают исчерпать прошлые страдания; выраженные, они перестают «давить» на настоящее.А еще...Разговаривать (если это возможно) с партнером, делиться наболевшим – ничего не требуя и не ожидая. И, если он способен оставаться с вами в вашей уязвимости, вы получите новый опыт принятия, и «перенесете» его на других людей, которые могут быть не столь холодны и безучастны, какой была ваша мама. ...Находить занятия, которые по-настоящему нравятся, предлагать «ребенку» поиграть, пока «мамы» нет рядом. Учиться заполнять свое жизненное пространство собой.И, чем больше удастся это сделать, тем больше свободы в отношениях будет и у вас, и у вашего партнера.