От того я тобі не скажу, але люди різні, кожна зі своїми шпаками в голові. А якраз реальності не бачу. І тут не йдеться про правильність чи неправильність. Будь яке почуття є правильне для кожного з нас зокрема. Але мені неприємно, коли нас розводять, а потім судять по нас з наших же дописів. Якби автор від початку не висмоктувала з пальця...
Імхо, дебет не сходиться з кредитом якраз через те, що форумчанка намагається розібратись в собі і в своїй голові. Переживала колись щось подібне і я. Будете ви жити і надалі так як живете, будете спілкуватись з людиною - буде відчувати солодкий біль, не будете спілкуватись - біль буде тупіший, але він нікуди не зникне. Так і житимете.
Ги, та бо то тому, що ми (ну не всі) її засудили, тому і про нас вона зробила такий висновок. То як "какой прівєт, такой ответ")))
Та ми бачимо ситуацію тільки зі слів і відчуттів Дівчинки, яка остаточно заплуталась і заплутала нас, може тому так. Ой, згадаю себе років -надцять тому, то в моїй голові не те щоб дебет з кредитом звести тяжко було.. такі "мєтанія" дурні були, що комусь розказати - точно пальцем би покрутили. Зараз то мені смішно, але тоді було "слізно", і викласти то все логічно і послідовно було нереально, бо каша думок і почуттів.. Осьо тепер навіть трохи переживаю, щоб за яких десять років не попасти в таку халепу, як Дівчинка. Розмірене, навіть монотонне сімейне життя, в яке вривається Він.. А чи була взагалі любов?.. Чи може ОЦЕ нарешті вона?.. І що з тим всім робити?.. Як то кажуть, співчуваю, але нічим допомогти не можу. В своїй голові можна все поскладати тільки самостійно, а як іншим розказуєте, то не дивуйтеся, що комусь смішно, комусь тупо, комусь може й мі-мі-мі.. Погоджуюсь частково. Мій зник безслідно, але на це пішли РОКИ відсутності будь-якого спілкування. Ну і з епізодичною появою колишнього в моєму житті щось та й дряпнуло коло серця. Правда, ненадовго ))
А форум то, форум, як заворушився! Оживився! если звьозды зажыгают. значит это кому то надо(де буква "йо"російська?)
кх, форумлянці 36 років. Хоча нє, я не то шоб це про щось дуже свідчить, а так до слова. В якій? Їй здається що вона кохає двох, тема "чи можливо кохати двох". Яка тема, такі і дописи. Нема чому дивуватись, все нормально. ну, а шо...
Я щось більше запам"ятала про 22 роки шлюбу. О, так і є : Хоча, з такою класною конспірацією ми можемо тільки здогадуватися, що, як, в якому віці, і "чи був хлопчик?". Може, воно й правильно з міркувань безпеки особистого життя Дівчинки, але порадників заплутує добряче.
Погодьтеся, що вчора і сьогодні вам таки весело) Фейк, брехня, неспівпадіння фактів (правда, якщо чесно - я так і не зрозуміла яких, окрім вказаного віку в профілі), Надто дурна, надто неврівноважена, ще й тема непідходяща)) Я навіть не знаю тепер з чого починати пояснювати) та й чи варто взагалі) Та все ж таки як ви не намагаєтесь ствердити, що " я - ніколи нікому ні зА що..." ) таке знайшлися люди, які мене зрозуміли і навіть дещо порадили. Знайшлися й такі, хто при повному несприйманні ситуаціїї все таки зумів написати достойно свою точку зору. Ну і як завжди: чим більше намагаєшся пояснити чи прояснити картину - тим більше виникає питань і недовіри. То про який сценарій може йти мова? Чи ви думаєте, що порадами і критикою можете "вивести" мене на більш розумніший, ніж мій придуманий тупуватий? Отак тупо вийшло (чи придумалось)) Інакше не буде і не придумається) Але за цю добу наших розмов мені таки трохи легше (не знаю чи надовго): ви подивилися на ситуацію з багатьох сторін, починаючи від банального - по Біблії, - і закінчуючи прикладами з свого життя. Я не змінила свого рушення, бо як і писала, поки не хочу нічого міняти, та було досить цікаво читати різні думки.
Я не зрозуміла, то посиденьки кажуть, що можливо кохати двох? Чи кажуть, що ні-ні, в жодному випадку? Може, голосування зробити? я без сарказму вдруге за сьогодні пишу цю фразу
Хіба вік має аж таке величезне значення? А "дівчинка" тому, що так називає мене Воїн та й не тільки він, мені це дууже подобається, бо коли ти в зрілому віці, хочеться хоч трошки ще побути дівчинкою) Як написав мені один інший солат, з яким ми також багато говоримо "про життя" в переписці, бо я його ніколи не бачила, " маленька дівчинка, з якою ніколи нічого не трапиться поганого..."
Та він жодного значення, в принципі, не має. То таке. І взагалі, все писане в цій темі, має значення конкретно для вас, і тільки якщо дійсно хотіти знайти якийсь вихід. Нам ця тема - щоб теоретично поговорити, вам - щоб вирішити свою проблему. Чи навпаки - нам, щоб спробувати допомогти, а вам - щоб виговоритися.. а там, може й рішення яке знайдеться і без форумних порад.. Щось я втомилася.. До завтра.
Нєє, я точно кажу що не можна. Моя думка. Ваше сімейне життя тому таке хитке, що свою увагу, турботу, співчуття і теплоту розпорошуєте на такі переписки і на зовсім чужих вам людей. Я не сперечаюсь, компліменти мають бути, обіцянки на руках носити і небо в алмазах теж, але це все на рівні - сказали, самооцінка підскочила, посміхнулась і пішла до чоловіка. Коли відкинете всіх потенційних "ухажорів" (дуже грубо написала, бо не можу підібрати точного слова), а сконцентруєте свої почуття на своїй сім*ї, тоді все буде налагоджуватись в плані стосунків з чоловіком. Я буквально вчора слухала ще раз Нарушевича на цю тему, тому, сподіваюсь, правильно пояснила що маю на увазі.
Я не маю більш ніяких ухажорів) Вони мені непотрібні. А з солдатами буває, спілкуюсь. Бо спочатку люди дякують за допомогу. потім якось щось питають, зав"язується переписка. Коли я бачу, що людині потрібно виговоритися (а таке трапляється часто, бо друзям там не покажеш свою "слабкість", як вони вважають, і додому не подзвониш, щоб дружина не переживала), то підтримую розмову. Знаю, що дуже багато волонтерів так роблять, бо це дійсно потрібно. Бо людина, яка там, тримає переважно все в собі. І навіть потім, коли прийде додому, навряд чи колись комусь признається, що вів з кимось такі розмови - це дуже особисте.
Дівчинкою можна відчути себе в будь-якому віці. Головне у відповідному місці і з відповідними людьми то відчувати. Мене Рудий теж колись Дюймовочкою кликав, ну, бо сі хтіло дуже хлопови Нічьо, доріс до Степанівни І далі му сі хоче. А якби мені такого бракувало, то вже вєрняк би заволочилась де інде.
І в мене все таке враження,що то фейк добрячий... Побачимо як автор буде дописувати в інших темах,також активно,як і тут...бо форум вам же подобається,значить і будете тут учасником... маю багато друзів з "півдня",які спілкуються української,не така у них говірка...не так ви вже далеко знаходитесь,таке враження,або родом звідси...
Це я і мала на увазі. Переписки, приємні слова, цей назвав дівчинкою, той сказав, що ви турботлива, а інший розказав те, чого дружині не говорить... З того все починається. І от ви вже і з тим переписуєтесь, і з тим і з іншим. Відповідно почуття йдуть не на одного, а на всіх. І вже потрохи слова чоловіка стають на інший план, і вже вони не є такими важливими, бо те, що чоловік вас кохає ви вже знаєте, він вам вже це казав, а от те, що ви цьому солдатові допомогли - це приємно раз, іншого підтримали - це приємно два, і ще іншого лагідним словом - це приємно три. --- дописи об"єднано, 18 Травень 2015 --- Людина прийшла з певним питанням, в певну тему. ІІ багато хто тут засуджує, тому я не думаю, що форумлянці буде зміст дописувати в "Звичному дні", "Личках форумлян" чи в "Рецептах".
Будь ласка, можу перейти в будь - яку цікаву тему) Правда, мені давно нецікаві такі теми, як шмотки, базари, косметика і їм подібні. Хіба в якій про відносити, щоб сказати своє фууу))) Чи надовго - навряд, бо бути анонімом нецікаво: починають подобатися окремі люди, а відкритися нема можливості. Чи подобається форум - ще точно не знаю, добре тільки те, що він "живий". Я зареєструвалась на двох одночасно, то на іншому на мій "привіт" відповіла одна людина через добу)) Форум практично мертвий, а мені потрібне було спілкування. Ви можете мати скільки завгодно друзів з півдня) і знаєте: писати легше, ніж говорити, бо є час для обдумування) Ну а мови я знаю може не досконало, але на 5 з мінусом точно: як українську, так і російську.
отак захочеш написати, а тебе ще звинуватять, що фейк. Та киньтеся вже того фейку, набридло. На рахунок говірки- я далеко в реалі не такою чистою українською розмовляю, як пишу. І суржик проскакує, і польські словечка. То не показник.
