Кандя, ти копирсаєшся в моїй голові? Я з тел. ,то не писання- а мука. Короч, якщо то не сценарій нового серіалу, який з нашою допомогою намагаються "оживити", то Кандя все файнезно по пунктах розписала!
Час. Тільки час. Бо ви самі себе загнали у таку ситуацію, коли вам або взагалі зі всіми добре: і чоловіка люблю і з воїном добре, Або ж насправді вам зле, ви закохались у воїна, а він не хоче стосунків із вами. І ви, щоб не виглядати "отвєргнутою" пприкриваєтесь тим, що ніколи не кинете свого чоловіка..... Вопшем, тут можна філософствувати довго, але чи потрібні вам наші поради, якщо ви із самого початку сказали, що ви -- анонім. Багато дівчат із форуму знайомі між собою і ми тут обговорюємо справжі події у житті справжніх людей:радимо, дослухаємось. А у вашій ситуації.... Виходить, що насправді все відбувається у вас всередині. Бо ж на зовнішній світ ваші переживання не особливо впливають: ви і далі з чоловіком, воїн -- із дружиною.... Для оточуючих нічого не змінилось
Дякую. Я думаю, що доля сама вирішить як все буде. Я хочу, щоб він був живий і здоровий, щоб повернувся додому, та він буде воювати поки не закінчиться війна, бо рік вже пройшов, а він залишився. Вважає це своїм обов"язком. Все решта - я справлюсь, зможу пережити. --- дописи об"єднано, May 17, 2015 --- Ого, ви загнули! Сценарій) Напевно, схоже, бо я ж анонім) Та в цього сценарію тільки два банальні закінчення, зрозумілі ще з першої серії, тому дивтися таке буде нецікаво: надто все просто)) --- дописи об"єднано, May 17, 2015 --- Знову ні) З чоловіком до одруження ми дружили, тому коли зійшлися, екстріму не було. Все базувалось на довірі, спокійно і розмірено. Не збираюсь кидати, бо багато пережили разом і він вартий того. Він дуже хороша людина. Я знаю, що на форумах старожили дружать, зустрічаються і так далі. Саме тому не можу бодай поки що відкрити навіть ім"я. Зрозумійте: я не можу допустити, щоб хтось, навіть випадково зайшовши сюди, прочитав і зрозумів, бо це досить легко. Я ніколи до цього не бувала анонімом, навпаки: завжди занадто відкривалась, за що неодноразово і страждала))) Та зараз мова не тільки про мене, тому й не можу собі дозволити таку розкіш.
от я не розумію, як можна кохати двох. Бути з двома -- ну то ще панятно, а от як кохати двох? Я колись "дозустрічувалась" із хлопцем, а вже тусувалась із своїм майбутнім чоловіком. То мені з тамтим хлопцем було так нудно, я вже не могла дочекатись закінчення телефонної розвови чи якоїсь нашої чергової уже безпоцілункової здибанки...
Я Вам направду співчуваю, бо Вам зараз так нелегко...Але розумієте, проблема в тому, що ви хочете двох протилежних речей: з одного боку, щоб він з Вами ділився, був душею з Вами, а з другого -- щоб він зберіг свою сім'ю і все було гаразд. Якщо Вам зараз вдається балансувати і підтримувати гарні стосунки з чоловіком, Ви не боїтеся, що ця душевна близькість між Вами та цим солдатом ускладнить йому (Вашому другові) спілкування з його дружиною і створить труднощі у їхніх стосунках? Ви писали, що у Вас є підозра, що з дружиною він більше через обов'язок, аніж через кохання. Ми не знаємо, правда це чи ні, але якщо така ймовірність існує, а Ви хочете щасливої розв'язки для його сім'ї, то, мені здається, таке ваше спілкування може наробити біди. Навіть якщо у сім'ї все гаразд і стосунки міцні, у деяких випадках це може нашкодити, а тут ви припускаєте і байдужість до дружини, і симпатію до себе...Тобто ймовірно, що вже існує два фактори, які грають проти його сім'ї. Якщо чесно, боюся написати щось прикре, бо розумію, що Вам і так боляче, але Ви чекали поглядів зі сторони, щоб розібратися..
Якоюсь мірою так: чоловіка знаю купу років і з Воїном мені цікавіше і я це прекрасно розумію: нова людина викликає більше цікавості. Та з чоловіком нас зв"язує також безліч тем. Знаєте, одна людина, яка відчуває аналогічні моїм емоції - відомий волонтер . Якось взимку вона написала такого поста, що я була вражена: слово в слово мої почуття, думки і переживання. Я тоді так плакала, написала їй в приват, а вона мені подякувала за те, що я її розумію) Ось він: РАЗМЫШЛЕНИЯ О ЛЮБВИ В ОЖИДАНИИ ЗВОНКОВ, НА ФОНЕ ПАДАЮЩЕГО ИЗ ДЕРЕВЬЕВ СНЕГА, ПОД АККОМПАНЕМЕНТ ДАЛЁКИХ, НЕСЛЫШНЫХ ЗДЕСЬ, ВЗРЫВОВ ... однажды ты поймёшь, что он появился в твоей жизни, и жизнь твоя уже не будет той, что была до него... Он появился давно или недавно - недавно, ну конечно недавно, и ты, конечно, понимаешь, что несколько месяцев назад ты о нём ничего не знала, и даже не могла представить, что он ворвётся в твою жизнь... ... однажды он ворвётся в твою жизнь - нет, не ворвётся, тихо войдёт, и сам он будет негромким. Ты будешь улыбаться, вспоминая о нём - и тут же удивляться своей улыбке и её нежной составляющей. Но ты бежишь вперёд, нет, ты несёшься на взмыленной своей лошади - и ты не выделишь, конечно, времени, чтобы понять свою улыбку и свою нежность... ... однажды нежность захлестнёт тебя, но то, что это именно нежность, ты поймёшь не сразу. Ты примешь это за отчаяние, за возмущение несправедливостью ты это примешь, ты встанешь на защиту вдруг и сразу, хоть что ему твоя защита - ему, который во сто раз тебя сильнее, но всё равно ты ему руку протянешь в надежде что именно твоя рука ему поможет... ... однажды именно твоя рука ему поможет, и, улыбнувшись ему, ты далее помчишься, но время от времени ты будешь вспоминать его, большого, сильного и тихого в своей немыслимой и невероятной мудрости, и будешь удивляться тому, что ты его заметила, а ведь могла и мимо пролететь... ... однажды ты его заметишь, и тут же вдруг поймёшь, что есть не только ты. Что он во многих оставляет эту память - своей силы и твоей нежности - и нежность твоя в сотнях, тысячах зеркалах душ отразится... ... однажды тебе захочется его увидеть, ты сядешь в машину, и ты поедешь, и увидишь. Понятно, что тебе просто захочется проверить, не придумала ли ты себе его хрупкую силу и твёрдую нежность. Понятно, что ты уже придумала множество мистических составляющих его космоса в жизни космоса твоего. И ревность к другим тебя однажды захлестнёт, тебе захочется, чтобы он изменил только твою жизнь, конечно,ты будешь понимать, что это невозможно, что он не может жизни не менять, лишь окажутся они в его поле - и ты опять захочешь его увидеть... ... и всякий раз, однажды увидев его, к нему приехав, ты будешь видеть его улыбку.Или придумывать её. И ты начнёшь искать в его улыбке тайну, и, тайны не найдя, ты станешь искать место его космоса в космосе твоём. И места не найдя, ты придумаешь его своим другом, и, вдруг увидев его снова, ты утвердишься в этой дружбе.И нежности.И силе. Ты утвердишься в благодарности его к тебе - благодарности за однажды протянутую руку, и за любовь... ... однажды ты поймёшь, что ты его любишь. Просто любишь, так, ни за что и вопреки всему. Ты будешь ехать к нему в очередной раз, где-то будут рвать уши взрывы,и металлические герои саг станут героями века сего - а ты тут просто едешь к нему, к его простой загадке, и ожиданию... ... однажды ты поедешь к ожиданию, потому что всегда, как ты к нему приедешь - сдёргивается что-то в пространстве и времени, меняются дороги, рушится что-то, а что-то возникает, и металлические герои века сего идут волной,и песни слагаются в их честь. А ты тут просто едешь к нему, чтобы в который раз НЕ понять его тайну.Не раскрыть силу нежности твоей к нему. Ну почему, ну что случилось, чем вызвано? - ты будешь недоумевать. А это просто любовь. Однажды ты поймёшь. - Та все нормально, ну що ви усі так хвилюєтесь? - тебе ответят наконец по телефону. - Здається, з ним усе нормально. - Я просто його люблю. Сама не знаю за що. - ответишь ты смеясь. - Ми теж. - тебе смеясь ответят. - Ми теж його любимо, самі не знаємо за що. ... потом звонков не будет. Потом привычное "абонент не може" порежет тебе ухо. Ты станешь набиратьдругие номера, но по другим номерам тебе опять автоматический голос в ухо прошуршит: "не може абонент, не може!"И ты испуганно закроешь вкладку новостей. Ты уйдёшь спать, себе колдуя на ночь - пусть будет хорошо. Мне ж ничего не надо, просто пусть я когда-нибудь его опять увижу - его, после первой встречи с которым изменилась моя жизнь, и никогда уже не будет прежней. А что там было, на этой встрече - знают немногие. И они поймут меня, не могут не понять, и мне залогом эти слова, звучащие далёким эхом: - Ми теж. Ми теж його любимо, самі не знаємо за що. Не смейтесь над моей нежностью. И если вы не станете смеяться, тогда, возможно, вы поймёте, почему так тревожно мне в этот вечер - вечер на фоне падающего из деревьев снега, под аккомпанемент неслышных здесь взрывов. Вечер моего объяснения в любви... --- дописи об"єднано, May 17, 2015 --- Не бійтеся) Я думаю про це постійно іще надіюсь, що вищі сили допоможуть мені вирішити це якнайкраще, як було завжди, коли вони мені допомагали. Тільки на це надіюсь, я віддаю все в руки Бога, бо для чогось же воно послане?
Добре, що ви усвідомлюєте всю відповідальність. Напишу ще одну річ. Можливо, це прозвучить дещо жорстоко, але, думаю, не завадить як ще один можливий погляд на ситуацію. Я думаю, Ви чули про книжку Г. Чепмена "П'ять мов кохання". Так от, там один з розділів присвячений почуттю закоханості. І знаєте, автор наводить результати спостережень психолога, які показують, що закоханість, цей стан ейфорії, одержимості кимось, є дуже сильним, але загалом це захоплення триває приблизно рік, а далі стосунки змінюються. Але якщо закохані змушені стосунки приховувати, то закоханість триватиме довше. Тобто такі фактори, як необхідність ховатися з почуттями, неможливість бути разом чи небезпека, близькість розлуки часто додатково підігрівають почуття. Я хочу сказати, що, можливо, ті складні обставини, війна, постійний ризик (що не є звичним і нормальний станом речей) і роблять Ваші почуття такими гострими та щемливими, і можливо, за звичайних умов цей феєрверк був би не таким сильним або взагалі б не виник. Подумайте добре. Якщо вже проскочила іскра, то краще той вогонь гасити одразу, аніж потім намагатися здолати пожежу, яка може спалити все і залишити сам попіл. Я Вам щиро бажаю мудрості і тверезого погляду на це все, а також душевних сил і мужності. Нехай Бог допоможе Вам вирішити цю ситуацію правильно.
Я розумію, дякую. Так, я страшенно переживаю і за нього, і за всіх них, за кожного нашого хлопчика там.
Ой, маю таку підозру, що не вперше ви на форумі, бо дуже добре ви тут орінтуєтесь. А ще, мабуть і не з півдня, бо надто чиста у вас мова. А ще є така підозра, що ви вже тут спілкувались і не раз, але під іншим ніком))) Але це ваша справа, не ображайтесь , просто не називайте імен, тому що можна копнути поглибше...
1. Мова не така вже й чиста, принаймні, від вашої бачу, що відрізняється) Ви серйозно вважаєте, що там геть ніхто не вміє говорити і писати українською?))) Ви помиляєтесь) 2. Форуми зазвичай всі схожі - не здається? Я багато років спілкувалась на двох форумах, потім прийшлося їх залишити за різних причин. Мені здається, що я їх "переросла". Та у вашому ще не дуже добре орієнтуюсь. Ось бачу, що маю вже більше 30 повідомлень, та поставити підпис не можу) І не розумію звідки беруться оті оцінки, бали, ще якісь бонуси, написані англійською мовою, а перекладати кожного разу лінь)) І вже отримала з ходу попередження за дублювання тем) строгі у вас модератори) 3. Імен не називаю, бо у Львові маю знайомих і навіть родичів)
Це ваша особиста справа, новенька ви тут, чи вже маєте старіший нік. І звичайно, що ви не відкриєте цього. Просто дуже уважно і виважено пишіть кожне слово. Львів - це не таке вже й велике село, а ще й тут на форумі, то взагалі. Я особисто переконалась, на які безглузді вчинки можуть йти люди, щоб попорпатись в чужому житті та дізнатись якісь подробиці (колись би просто посміялась з таких розповідей). Якщо ви є волонтером (думаю, в такому випадку ви не приховували цього на форумі), то хтось таки дійсно може здогадатися, хто ж ви насправді. І тоді дві сім'ї опиняться у дуууже недобрій ситуації. Тим більше, що солдат теж може бути із Львова. Ви розпочали таку тему, що трохи сколихнула сьогодні форум і привернула не мало уваги тому всяке може бути.
Я взагалі то не так давно на форумі і нічого не знаю про ці приколи з анонімами, але якось не розумію, для чого розумній, адекватній людині придумувати якусь історію і тратити стільки свого часу на пусті дописи Не хочу особисто вас ні в чому звиноватити і образити, бо писала свій допис щиро, з надією, що може зможу допомогти порадою, але мене насторожив вислів: "ТАМ"? думаю логічно і природньо було б написати "ТУТ" або "У НАС", а то якось виходить, що ви то і не зовсім там, а десь з нами (у Львові)
Мені знайома ця лихоманка як тільки з"являється новий учасник "вирахувати" був він тут раніше чи ні і бреше чи ні Будь ласка, вираховуйте) Так, я сьогодні майже весь день тут, з вами) І я думаю, що сенсу нема писати просто так, тим більше, що більшість відповідей легко спрогнозувати) Дуже дякую за щирість і поради, мені потрібно було просто виговоритися) Бодай з кимось) пи.си. Зазвичай аноніми не кричать, що вони аноніми, вони це приховують)
Та я і не збиралась нічого "вираховувати", мені воно треба Просто погодьтесь, якось дивно у цьому вислові звучить "ТАМ"
Дівчата, ви мені, наглоті отакій, вже вибачте. Я прочитала 5-ту сторінку, здається, і останню. Як на мене, історія фейкова на відсотків 80. Жінка, яка має хорошу сім'ю, двох! дітей і нормальні стосунки, не буде так самовіддано ні з того, ні з сього закохуватись. Нє, я не сперечаюсь, таке буває. Якщо дівчинці років 25 і башню зносить. Всі шукають героїв яким, в принципі, є чоловік, інакше нє фіг заміж валяти Тут мені варіант Канді відносно сценарію - нра... Ну, і вірю в такі воєнно-романтичні історії, коли він - солдат, а я вся така - Найтінгейл (в даному випадку - волонтер). На форумі є волонтери і то дуже поважні і в кожної знас в родині хтось воює... Кароч, як на мене - то таки брєд. Кохання є, сім'я є, діти є - сексу нема і не буде. Паталок - це захоплення в екстремальних умовах (якщо вони присутні). Не можна кохати двох, трьох і т.д. Важко зрозуміти, що таке кохання і чи ти взагалі кохаєш ту людину. А тут цілий гарем і всіх лю?
Однозначно, фейк))) Тільки якак користь із сценарію, якщо відразу ніхто не вірить? Хто сказав, що не можна? Ви? Як остання інстанція і щоб підвести підсумок під фейком? ))) Особливо сподобалось про "гарем)) Моя знайома займалась волонтерством дуже серйозно більше півроку. Кинула, бо заборонив чоловік: або я, або вони. Зараз допомагає тихцем і дуже мало) Таких історій не одна, щоб ви знали. Знаєте, в екстремальних умовах якщо друг - то вже на все життя, якщо кохання... не знаю, не перевіряла, та про дружбу сто вісотків. Люди, які разом переживають біду і рятують один одного назавжди залишаються близькими - це факт.
Не перевіряли,але даєте сто відсотків на дружбу... Згідна. Тоді до чого тут кохання? Пи. Си. Я вже з телефону, тому вклинюся в дискусію завтра, якщо цікаво буде.
А як на мене варіант, до того ж єдиний. Просто з деякими правками -@Divchinka не розмовляйте з Воїном про симпатію, яка виникла між вами. Ви писали раніше, що хотіли б почути, що у нього до вас такі ж почуття - я б цього якраз уникала, бо цим ви ще більше культивуєте почуття, які потім називаєте "духовною зрадою". Взагалі, по більшій частині спілкуйтесь як друзі, упускаючи любовну риторику. Ситуація в країні, а тим більше ваша, оголила багато почуттів, ви переосмислюєте своє місце в світі, і по тому, що ви пишете добре видно, що ви не готові нічого змінити. Тому просто не форсуйте і відпустіть ситуацію. Вам тут радили більше уваги приділяти чоловікові-спробуйте. Не в плані проводити з ним більше часу, а постаратись виділити йому більше місця в думках і серці. Для збереження балансу))) Настане час і ви самі побачите правильний вихід, коли емоції не заважатимуть)
