....але ж дотик це складова спілкування. Так само, як і міміка, погляд. Будь-якого спілкування. Вашу сестру чи маму, наприклад, можна було б йому обійняти? А його маму? (це "наводящие" питання, так би мовити...)
Ну я особисто б на таке взбунтувалась Якби мені хто сказав не обніматися з друзями, я б це розглядала, як посягання на мій особистий простір. Для мене це майже "крайня степінь". Ну бо крайня - не спілкуватися з друзями чоловічої статі. Ага, і таке буває....
Ой, я щось навіть не уявляю, що він з кимось обіймається, з моєю мамою чи сестрою, наприклад Він дуже стриманий в тому плані, навіть мене не так часто обіймає Про таке навіть мова ніколи не йшла, бо він сам ніколи такого не робить і не хоче, я маю на увазі обніматись з друзями Це ж хлопець
В нас в тому плані одинакові погляди. Він ніколи не обіймається з подругами, для нього це нонсенс. І я би справді не могла з ним бути, якби для нього це було нормою. Дійсно, різні є люди. А я думала, що є якесь загальне правило щодо цих обнімашок
Я не писала про самодостатність як доказ "я сильна, я можу все сама". Самодостатність - то коли не страждаєш від того що ти сама, бо ти щаслива. Коли для щастя потрібен хтось, або щоб хтось належив тільки тобі - то це тимчасові відносини, або ж дуже проблемні. Мені в тому плані дуже подобаються вислови Ошо: Незрелые люди,влюбляясь,уничтожают свободу друг друга,создают зависимость,строят тюрьму. Зрелые люди в любви помогают друг другу быть свободными; они помогают друг другу уничтожить любые зависимости. Когда любовь живет в зависимости,появляется уродство. А когда любовь течет вместе со свободой,появляется красота. Если ты привязан к человеку, влюблен ли ты? Или боишься одиночества и поэтому цепляешься? Поскольку ты не можешь быть один, ты используешь этого человека, чтобы не быть одному. Тогда ты боишься. Если этот человек движется куда-то еще, или влюбляется в кого-то другого, ты убьешь этого человека и скажешь: «Я был так привязан». Или ты можешь убить себя и сказать: «Я был так привязан, что больше не мог без него — или без нее — жить». Это сущая глупость. Это не любовь, это что-то другое. Ты боишься своего одиночества, ты еще не способен быть с самим собой, тебе нужен кто-то, чтобы тебя отвлекать. И ты хочешь владеть другим человеком, хочешь использовать другого человека как средство для достижения собственных целей.
А Вас крім цього більше нічого не турбує в вашому хлопці, ну наприклад чавкання при їжі, розкидані шкарпетки, немитих після себе горняток, обпісяного ободка на унітазі. Ну обняли його і що? Радуйтесь що обнімають а не сіпаються від нього. Я дуже дуже співчуваю вашому хлопцеві, бо маю ревнивого чоловіка. Це ж здуріти можна, як писала одна з форумлянок його після 2 дітей попустило але факт ревнощів навіть не розглядаю, бо сказала зразу, далі будеш мене доводити тими ревнощами розведуся і на тому крапка. І мені ніхто не буде говорити як я повинна вітатися з людьми чи просто сказати привіт чи наприклад з найближчими навіть обнятися і чмокнути в щоку (так я так роблю), і знаєте не тільки я одна. І я вважаю це нормально. Він особистість така сама як і ви. Наведу один приклад з свого життя, як я пояснила чоловікові ревнощі. Маємо кума, якого я просто не переношу, бо дивиться на мене постійно так що прям роздягає (просто бридко від того), доречі чоловіка найкращий друг (причому чоловік жартуючи говорить що він йому тепер не друг), сидимо в гостях в них дома за столом, кум славнозвісний пялиться на мене, а я тихенько говорю чоловікові от подивись наскільки воно дурне чо не свою жінку роздивляється а мене, значить я йому більше подобаюся. То гордись що я краща і я твоя жінка. Після того чоловік по іншому почав до цього всього ставитися. Вроді добре пояснила ситуацію, а чи донесла до вас те що хотіла незнаю. Писака з мене поганий. Кароч що я хотіла сказати, забивайте на ті ревнощі, бо навіть в разі як ви одружитеся ваш шлюб довго мексиканських страстей не переживе. А як діти підуть, то я взагалі вашому хлопцеві співчуваю.
І цим самим Ви принизили іншу жінку. Нашо? Кум явно дивиться на Вас не через те, що Ви краща, просто мабуть така людина, як в простому народі кажуть-озабочений. Для нього напевно кожна друга на вулиці буде краща, а особливо та, в котрої спідниця коротша, так що тут Ви собі мабуть трохи лестите.
Я б на вашому місці дуже на це не надіялась. Дійсно, коли люди зустрічаються, то їм нікого крім одне одного не хочеться: всюди разом і все разом. А час і сімейне житті дуже гарно розставляють крапки над "і". Я теж, коли ми зустрічались, хотіла бути з чоловіком тільки, на друзів часу не було, тому багато з них розгубилось. Потім народилась дитина, час пройшов і я зрозуміла, що отаке "все разом і ніяк інакше" - це є нездоровий спосіб. Мені було дуже зле так і постав факт: або так, або ніяк. Ну чоловік спочатку, звісно, не дуже радий був, то теж мав фікс ідею, що я з усіма маю обов"язково сексом займатися, раз кудись їду, але з часом попустило. Я не лізу до його подруг він до моїх друзів. Тому зараз у вас погляди такі, а з часом все може перемінитися, дуже. Без образ, але одружені люди, що, якісь прокажені? Їм обніматися-цілувати не можна? Ще одну історію розкажу, ну сміх просто. Маєм ми з чоловіком друзів одружених. Ми обоє маєм їх телефони. І раз в чоловіка сів телефон і він, щоб подзвонити другові мій взяв. А це була аж 10 вечора І що думаєте? Жінка того друга, замість нього взяла його телефон і таким незадоволеним голосом, типу,"зараз я тобі покажу, коза ти така" привіталась. Це нормально?) Ні, ну я все розумію, але я б тікала далі ніж бачила від такої жінки. Та кому взагалі тоді той шлюб треба, якщо менінгіту від нього більше, ніж задоволення? І так в них вічно: то не можна по ночах десь гуляти з моїм чоловіком,бо а раптом вони по бабам ходять, то те то се.
Я тоже так роблю, але з коліжанками, якщо я буду так себе поводити з мужчинами, то точно є велика ймовірність шо не так поймуть. І тоді нема чого диву дивуватися шо чоловік ревнивий. Для чого цілувати чужих чоловікв/хлопців, обнімати. хіба це так важливо при привітанні, ну це ж не день Народження в людини шо тре лізти цілуватися і то не конче.
А я взагалі, якщо чесно, розумію чоловіків, які дивляться на дічат в коротких спідницях Ну гарно ж буває. Сама іноді дивлюсь і на дівчат і хлопців. А що тут такого, ну як гарно, то що, вочі завернути і тікати геть?)))) І чоловік дивиться, і разом дивимось, ггг --- дописи об"єднано, May 13, 2015 --- Залежить від друзів/компанії. В мене є група друзів з якими в нас такі стосунки, як з рідними. І це норма вітатися з обнімашками-цілувашками, норма їздити в гори і спати купами в палаках, норма могти подзвонити вночі. Ясно, що якщо це малознайомі люди, то чого лізти, але обмежувати себе тільки тому що одружений - чого. А потім мати купу комплексів і болячок. Просто треба або сприймати людину і вірити їй, абр краще не одружуватися взагалі.
Та ясно що це все природньо, просто форумлянка шептала чоловіку шо он він дивиться на мене, знач я краща за його дружину, то це мені трохи не понра. Цікаво чи та дружина в цей час теж сиділа за столом.)) Якщо чесно, то я не розумію, а чого це одружений чоловік має гуляти по ночах? Нє, може є у людей якісь такі вільні стосунки, але я собі того не уявляю шоб мій десь на ніч загуляв, відразу пішов би в "забилам БИ"))
бачите, я як у воду дивилася) я про це саме перед тим писала) нэ, просто ваша мова кохання це дотики, фізичний контакт ( з 5 мов любові Гері Чепмена) і свого досвіду - вам буде найкомфортніше у парі з тим, хто теж такі ж потреби має високі, або хоча б середні.. з людиною, яка не дуже любить доторків дуже і дуже важко.. але є ще нюанс - коли народите дитинку стане легше, бо доторків у вас буде предостатньо.. так, вони інші і тд, але якась сторона цієї потреби всерівно задовільниться
Про що я і говорила, важко передати ситуацію словами. А як вже тут на форумі люблять побути мудрими і іменно поколупатися в словах. Поперше я собі не льщу як Ви говорити, нічого особливого я собою не представляю. Я просто хотіла чоловікові пояснити що погляди нічого тчим страшним не є, і нічому не загрожують. І треба бути ідіотом щоб через такі речі гризтися між собою і вносити в сімю сварки.Я думаю цього разу добре донесла слово.
Ну, наприклад, бо його друзі їдуть в Тернопіль на великах. Або ідуть на концерт... Або просто чоловік любить гуляти вночі, а жінка ні. Та купа причин. Ну а що, йому прийти і сидіти дома, лиш би коло жінки? Бо зя-зя, бо одружений? Ну, в моєму розумінні вільні стосунки - це свінгери, котрі з ким хочуть, як хочуть і діти потім спільні А те, що я описала - це нормальні стосунки, які грунтуються на взаїморозумінні і взаїмоповазі. Але я так бачу, що я ще добре попала, бо мала б чоловіка, який мене отако за кожне гуляння пиляв, я б точно стала феміністкою і казала, що хороше діло "браком" не назвуть Ну бо реалбно так виходить, що шлюб тільки відбирає в людини свободу. По кусочкам. Я не здивуюсь, що так років за 20 люди будуть шарахатися від слова "шлюб".
нажаль нема))) ну це суттєво інше, звичайно погоджуюсь але як завжди вишукую нюанси))) наприклад той, що ми йдем по житті і таки шукаємо ту другу половинку.. пасивно чи активно, ми віримо що є та справжня любов і серце є в очікуванні її пізнання.. це треба відрізняти від того фактору "мені для щастя потрібен ти, боюсь самотності і тд.) бо поки ще не зустрів когось особливого ти теж щасливий, просто інакше, кожен етап має свої переваги як і відрізняти бажання власницьке, так і право жінки/чоловіка обмежувати контакти їх половинки з кимось хто занадто зацікавлений (про що я писала пару сторінок назад з ведичної лекціі)
От люди хоть щось мудре пишуть. А то є екземпляри які гнуть свою лінію і крім неї іншої немає бути. Саме головне це довіра в сімї, а ревнощі це вже надломлена довіра, смисл тоді взагалі щось продовжувати? --- дописи об"єднано, May 13, 2015 --- Правильно сказали бо він такий є, і іза такого нема чого сваритися і ревнувати от що я хочу донести.
Так можна кожен коментар на допис трактувати як колупання в словах. Що заважало так і пояснити як пишете, а не приплітати сюди дружину і не говорити що Ви краща. Не гарно це мені зі сторни виглядає, а вже й мови не може бути якщо та дружина Ваша спільна колега, чи знайома. Думайте шо хочете на мої коментарі, але шо думаю то і пишу..
Я помітила що багато кому не треба тої свободи. Бльшість хоче щоб їх ревнували, ревнувати, мучитись, виясняти відносини, переучувати, заставляти міняти звички, заставляти не дружити/не проводити цікаво час/не ставати кращими і т.д. Може так цікавіше жити, веселіше
в мене теж є, але я не хочу їх обняти, я не знаю чому, потреби нема.. є бажання проводити час разом, але обійматися, то для мене якийсь вихід поза зону комфорту один раз в житті я хотіла обійняти друга, то згодом виявилося що таки люблю його, принаймі так платонічно... можливо для когось все не так, або просто ці обійми є формальним дружелюбним жестом, який нічого не означає
