Ой, ну дівчата в своєму стилі. Форумлянка питала одне, а вже в результаті дійшло до питання " а чому не одружується, щось тут не те". Так і до інфаркту недалеко))) По темі: я теж зопалу можу ляпнути всяке(щось типу як ваш хлопець казав). Якщо б мій чоловік реагував кожного разу на цеА так - він поблажливо ставиться до моїх "гарячих тарганів в голові". Ну погарячкував ваш хлопець, а ви погарячкували перед тим. "Італійські страсті", з ким не буває. Підіть поїжте італійської піци... Скільки ще всякого буває між закоханими. Треба берегти нерви - і свої, і його.
я чудово це розумію. Я сама холерик, і часом теж на деякі речі реагую занадто емоційно, в негативному сенсі. Але я знаю, що це мій недолік, і намагаюсь над цим працювати, і вибачитись потім, і визнати свої помилки - з моєї сторони це вияв того, що я ціную стосунки з людиною, шкодую, що зробила їй боляче, ну і вселяю віру, що я таки адекватна жінка Одним словом з людиною, яка мені не бадужа, я б не заминала. А позиція (яку часто зустрічаю насправді по життю) "ну я така емоційна (неврівноважена) вже є, хай любить мене такою" - дуже егоїстична і неконструктивна, в стосунках з людиною, яка вам дорога, треба прагнути ставати кращою і ставати нею!
а у вас було так в житті ,що ви когось любили так, що знали, якщо не складеться з ним, ви більше ні з ким не зможете бути? віддавали своє серце повністю? і при тому чи траплялись за тих стосунків на шляху достойні жінки, не гірші або й може кращі за вас, які серйозно чи несерйозно проявляли увагу вашому обранцю? бо забити легко, якщо твоє серце при тобі)в мене був хлопець, я його любила доволі сильно.. не сумніваюся, бо ті почуття були з дитинства, тобто досить довгі роки зріли і в нас була неповторна історія... і він красень, на дискотеках біля нього крутилося завжди не менше 6 кобіт, коли він присідав, то котрась таки умудрялася гепнутись йому на коліна)) Тобто від дівчат не було відбою цілком буквально, і коли ми зустрічалися то незважаючи на його старання не реагувати на інших дівчат, цього було не уникнути.. враховуючи всю ситуацію, в мене було море причин ревнувати, комплексувати, бути невпевненою в собі (включаючи ті погляди оточуючих типу " що він у ній знайшов"), але мені було всерівно... навіть коли до мене доходили чутки що його бачили з іншою, ні краплі болю... десь підсвідомо я завжди знала, що в нас нема майбутнього
та звичайно, що це принизливо... але все таки потрібно працювати над тим щоб чоловіку признатись не було принизливо (знову враховую що є як виняток стосунків де такі речі неприйнятні)... ну тобто близькій людині неважко розказати про свої страхи, комплекси, переживання, а чоловік і є тою близькою людиною... ясно ,коли ще стосунки на тих перших стадіях, фактично завоювання, коли ще не можна твердо сказати ти - мій, а ти - моя то це може бути непідходящий варіант поведінки щодо по-перше.. недовіра до коханого і просто неприємність від того що є тактильні контакти з іншою жінкою чи навіть близьке спілкування з нею це інші речі.. навіть коли чоловік не здатний на зраду апріорі, такі речі можуть завдавати болю... щодо другого - ну якщо це вже дві половинки то звичайно що є страх втратити.. це якби нормально... коли стосункам місяць-півроку то такі покази можуть бути недоречні чи неправильні.. навіть якщо загроза несправжня, інстинкт самозбереження спрацьовує в багатьох... так само як в фільмі жахів - одні можуть дитивитися і сміятися, а інші сприймають досить буквально і є страх щодо третього, воно все обре знову ж таки, на самих початках стосунків, але сімя це вже інше.. не думаю що чоловіка який дає привід ревнувати (про зрадників є окремі теми) отак прямо треба вже кидати, бо ж варта кращого.. а якщо ще й діти.. в сімї вже треба працювати над стосунками... досить часто якщо дає привід ревнувати, то щось є непропрацьоване, чогось невистачає і вина найчастіше обох (навіть якщо просто чоловік такий от несерйозний, ну то бачили очі що вибирали, не вірю що навіть натяку на такі речі не було після знайомства)
Дуже багато хто плутає любов з закоханим егоїзмом. Коли любиш то не вимагаєш щоб та людина була власністю. Тому не бачу причини чому ревнощі треба захищати. Це проблема дівчини, і з цим треба працювати з собою. Добре що jusi це усвідомлює. Ревнощі затьмарюють мозок і псують відносини.
та чоловіку признатись не принизливо в принципі, питання в чому признаватись. Признатись в своїх проблемах із ревністю - не принизливо, а признаватись в тому, що жінку всерйоз ображає, що навколо хлопця живуть гарні дівчата - принизливо і неадекватно. От про це друге я писала. а мені б болю завдавала нездатність мого коханого мені довіритись. Ну якби вам хлопець сказав, що йому болю завдає будь-яке ваше спілкування з особами протилежної статі, що б ви сказали йому на це? так, страх це нормально, якщо є підстави, але якщо жінка боїться кожної зустрічної як загрози - то це ненормально. так Jusi і її хлопець поки не ще сім'я, та й, наскільки я зрозуміла, цей підпункт їх і не стосується
так само багато хто плутає ревнощі з нормальною поведінкою закоханої людини) так, є ревнощі манія, тотальний руйнатор, зовнійшній прояв комлексів і тд. але зовсім без тіні ревнощів це як на мене або байдужість або братсько-платонічна любов... така моя думка сформувалася з теми про веди, де я скидала відео (я не агітую вірити ведичним вченням, для багатьох вони пшик, просто звертаю увагу на слова людей які займаються тим, що вивчають стосунки інших, ну бо я не спеціаліст) так от власне лектор каже, що нормально коли приміром дружина обмежує контакти чоловіка з жінками які на її думку проявляють занадто сильний інтерес до нього... але так само там є відео "ревнощі це хвороба" тобто варто таки відмежувати хворобу від того, що є нормою ну і це я говорю загалом, бо в ситуаціі яка обговорюється теж вважаю що треба вибачитися за скандал і що чоловік теж нормально зреагував) і що нехай реакція була занадто емоційною, але з віком це відшліфується.. егоїзму, інстинкту власника тут не бачу ну мені так казали.. але в чоловічому варіанті: мені не подобається що ти спілкуєшся... я б подумала, що погано сконцентрована на цій людині, приділяю мало уваги, замало віддаю їй ,а більше беру, фактично воно так і було, тому що тут ще скажеш... ну але це мова про адекватні ревнощі, з диктаторами і тотальними ревнивцями я не сходилася, в мене враження, що ім зі мною некомфортно))) тому навіть не уявляю себе в таких стосунках, думаю це було б недовго якби от зараз чоловік сказав, що не хочу щоб ти спілкувалася з тими то... ну от йому і не треба, бо ще донедавна була ситуація, що я сама йому казала, що не можу більше дружити з іншими чоловіками, спілкуватися близько, що це мене відволікає від сімї і від роботи над нашими стосунками))) це при тому що ще пару років тому в темі про дружбу між чоловіками і жінками я захоплено підтримувала ідею такої дружби, враховуючи що і в мене найкращі друзі чоловіки і бла бла бла от перейшло мені воно, мені це зараз непотрібно.. не скажу що нема в колі спілкування чоловіків, є і багато, але в контактуванні зі мною вони зосереджені на роботі, своїхм сімях чи ще чомусь, для мене це наразі оптимально
Я не кажу що бути байдужою... Але не влаштовувати скандал на рівному місці. Та й чоловік не йшов сам обійматись, ось що є важливим!
Така велика дискусія вийшла... висловлюсь і я Щодо даної ситуації то вважаю, що Jusi повелася не дуже правильно і розумно. Я в цих дружніх обіймах взагалі не побачила нічого образливого (роблю висновок з того що було написано, бо можливо ми всіх деталей не знаємо), ну а навіть якщо це якось зачепило то потрібно хоча б спокійно поговорити, а не скандалити... та добре, що вона вже це зрозуміла. А щодо ревнощів у загальному, то для мене це дуже негативні і руйнівні емоції. Ніколи не ревную свого чоловіка, бо якісь дрібниці (на зразок, хтось його обняв, або він поспілкувався з особою жіночої статі і т.п.) мене абсолютно не зачіпають, а якщо б були дійсно серйозні підстави, то це була б вже не сім"я і стосункам кінець. Та й взагалі, причиною ревнощів є допустимість такої ситуації що вам можуть зрадити або залишити... а це вже не довіра чоловікові і як на мене серйозна тріщина у стосунках, бо як можна жити з людиною якій не довіряєш. Бо якщо ти довіряєш і впевнена в чоловікові, то хоч десять жінок його обійме (це я звичайно сказала перебільшено, але суть така), ти знаєш що це ні до чого не призведе. Не уявляю, як це напевно важко жити з недовірою і ревнощами, це ж усюди бачиш загрозуЧоловік також мене не ревнує, при тому що в мене багато знайомих чоловіків з якими я спілкуюсь, він знає що я дуже його кохаю і всі спілкування, це просто спілкування і нічого більше. Колись я мала ревнивого хлопця, то скажу відверто, не могла б з таким жити. Описане вище напевно більше стосується сімейних пар, бо при зустрічанні є різні нюанси і там не так все просто
тут вже багато що змішалося докупи, і конкретна ситуації, і гіпотетичні люди та проблеми звичайно що це важливо, тобто нема причин для ревнощів, ну але такі ми жінки буваєм, шукаєм собі щось.. можемо образитися, бо відповідь "ні" на питання "я товста в цій сукні?" була неодразу чи не надто ствердна))) звичайно над подібним треба працювати, але й чоловік має співпрацювати бо питання не хто винен?, а що робити? от в мене є родичка яка у будь-якій проблемі починає доводити одразу, що її вини нема.. заспокоюють, що ніхто її не звинувачує, склались так оставини у повязаній з нею проблемі.. тілкьи чує, що її вини нема, до відзеня, нічого не хвилює, жодних зусиль прикладати не буде для вирішення, мастіть собі голову самі) ну тобто може й обовязку вирішувати нема, але це просто якось по людськи, тим більше якщо це стосується коханої людини
А я не розумію як можна довіряти так вже аж сліпо і бути впевненим на всі сто во вік і повсяк час. Так, є любов, є стосунки, є довіра, але я така людина, яка ніколи до кінця нікому не довіряє, чи то чоловіку, чи то колегам, чи навіть деокли самій собі Ревність- то є нормальна реакція закоханої жінки і якби мене мій чоловік ніколи-ніколи не ревнував, я б віднеслася до цього настрожливо. Моя сусідка колись коли її чоловік стригся, стояла біля перукарні і спостерігала чи бува перукарша не спокусить її чоловіка, ну то вже точно перебор і таких прикладів маса, то реально не здорово. Во. Багіра дуже мудро написала про те, про що я хотіла сказати. Я ревнива о ужяс, але сцени би ніколи не влаштовувала, тим більше на людях. Єдиний нюанс, повторюсь, до цього всього дуже бажано ще підключити здоровий глузд. От тоді і ревнощі будуть обосновані і поведінка виправдана. Я готова тисячу разів вмерти і народитися, коли мій муж когось обніме, ну, буває рідко і навіть якщо це дружина його товариша, купа мурах пробіжить по моїй спині, але я ввімкну здоровий глузд і то проходить і звісно я того не покажу, просто сам факт зачіпає. Уууух, зла я і така недовірчива, аяй.
Нормально - якщо є на то причини, підстави. А якщо ті причини надумані - то це не нормально, і руйнує в першу чергу душевну рівновагу тої людини яка ревнує, і через свою невпевненість вона псує відносини і життя іншій людині. Я маю такий характер що не даю підстав, бо того не люблю. Якщо хтось десь до мене залицявся - відкрито про це розказую хлопцю... Такого ж відношення хочу й до себе - відкритості. А ще той мій колишній хлопець ревнував мене до роботи - бо на весіллі купа різних молодиків. А одного разу я йшла по вулиці, говорила з ним по телефону, а на зустріч йли двоє хлопців, що між собою розмовляли. Мій колишній по телефону почув чоловічий голос - почав мене випитувати де я є, що то за чоловіки, чи я не обманюю, і завершилось як завжди вияснянням відносин на весь вечір....маразм! --- дописи об"єднано, May 12, 2015 --- А якщо ваш муж ніколи нікого не обіймає, не подає ніяких знаків уваги, компліментів чужим жінкам, а тут якась кубітка-жінка його друга по-дружньому, на секундочку приобняла вашого чоловіка - Ви б закатали скандал і ревнували б через це?
та чого, можна.. але ну от хтось байдужий в плані - нема загрози? можу спокійно спати а інший буде реагувати типу мені здається то ще питання не в довірі, просто є речі, які неприємні... можливо не всім, можливо дехто не готовий їх визнати чоловік і жінка стають одним цілим (я вважаю, що сімєю в наш час досить часто стають ще до шлюбу), наскільки свою другу половинку можна поділити з іншими представниками своєї статі дуже хитке.. і от приміром ті ж обійми.. от гіпотетично - обійми з товаришем і хтось ,а може і двоє, відчули потяг... ну це не виключено, людська природа піддається не лише розуму, а й інстинктам і тд.)))) і що робити? хто винен? кому тут не довіряти? людям чи їхнім тілам?))) і нехай кожен з них залишиться при своїх партнерах, але факт мав місце коротше, замовлю я певно собі футболку зі словами, "обіймаю тільки свого чоловіка")))))))))))))
Ну, тому я і написала Мурахи би були, скандалу ні, бо якщо це тільки так і більше ніяк, то нема чого навіть про це говорити, обговорювати, не то шо скандалити. А моя реакція, якщо мною тіпає, коли хтось протилежної статі може його обняти, чи він когось- то вже виключно мої проблеми в голові і мені самі тре з тим ладу навести, а чоловіка в то підключати не бачу змісту, бо ситуації направду бувають різні. Ну, але знову ж таки, я не дурна жінка, я чьотко визначу коли там просто дружні обійми, а коли в кубіти горить глаз.
О, стільки написано про ревнощі і тактильні контакти. Думаю у цьому конкретному випадку - не в цьому суть. Проблема в стосунках э давно, дівчина весь час в напруженні, от воно і знайшло вихід у вигляді безпідставних ревнощів. Якби у парі все було гараз такого б не сталося. @Jusi думаю ви змучені від невизначеності і давно хочете з'ясувати стосунки, воно назбиралось і вилилось отак безконтрольно. Найгірше, що при такому вияснянні ви апріорі не могли почути те, що хотіли((.
А хто казав що сліпо, та я ж бачу поведінку чоловіка, аналізую. Та й взагалі це відчувається одразу, коли щось не так. А на рівному місці шукати собі проблем, вважаю не розумно і повністю погоджуюсь з думкою: Ну тут кожному своє я мала ревнивого хлопця і мені таке не підходило, ці вічні виправдовування, пояснення просто я дуже чесна і відверта людина і коли мене ревнують, то ставлять під сумнів мою чесність і мене це ображає, бо Я так і роблю і чоловік також, ніколи нічого не приховуємо і обнявшись разом посміємось над цією ситуацією. Одним словом, ми знайшли один одного Та головне щоб в чоловіка глаз не горів, а в кобіти хоч два можуть горіти Якщо чоловік любить дружину і на всіх решта йому наплювати, то чого даремно тратити свої нерви А в загальному, у кожного свій характер і у кожного своя правда... головне знайти свою підходящу половинку, і тоді не буде ніяких непорозумінь. Чого і бажаю тим, хто ще в пошуку
Про реакцію на ревність. Напишу, як би я поступила. Якщо б на мого хлопця/чоловіка хтось навішувався в обійми чи сідав на руки та ще й в моїй присутності, то я б дівчині типу в жартівливій формі суазала б зауваження. А вдома обовязково сказала б про свої почуття, але не з докором ні в якому разі, а з милою усмішкою, і ніби жалісно, що мені дуже боляче і неприємно дивитися на таке. Тут головне не звинувачувати чоловіка, бо він же ж ніби і не винен в цій ситуації.
Я тут постою-послухаю і тихонько підчитую, але...чому насторожуватись? Я спочатку теж думала чи насторожуватись, бо мене за 8 років і разочку не приревнував, але рішила не заморочуватись. Хоч скажу Вам по секрету, хтілось-би трошки
Потішили мене дівчата, бо в моєму оточенні/там якісь всі сильно нєрвні/ мені не вірять, що я такА, і що є такі ж Ну, Ви пойняли- "сетрИ", словом))
справа не стільки в тому кількасекундному контакті, в маршрутках буває і більше ніжностей отримуєш)) просто жінка навіть розуміючи ситуацію хоче почути від чоловіка щось типу "та сам не знаю чого вона до мене полізла" або " жаль, що ця ситуація була тобі нерприємною" все.. пара слів, і жінку попустить) головне скласти враження стурбованості, побути дипломатом))) чоловіки ж так само хочуть почути від жінок похвалу чи одобрення, чи навіть елементарно щоб посміялася над його жартами))) в моєму оточенні є пара, яка і тримається купи міцно, але оті ситуації в них регулярні.. вона ревнує, причини є, але несерйозні, а він не готовий розставатися з свободою подивитися на якусь гарну жінку на вулиці, сказати комусь комплімент і тд. ій накопичується біль і виливається в нерозумній поведінці.. чим більше скандалів тим твердіше він захищає своє право "бути чоловіком" але в основі так є, що жінка просто хоче щоб коханий дивився на неї ,а не на іншу і щоб компліменти були її (ввічливості не враховуєм) а його захищання тільки обтяжують ситуацію якби жінка отримувала від чоловіка відповідно до всіх своїх потреб, вона би і не помітила чи хтось його обняв чи ні) або подумала б, ох, хоч якесь полегшення, обіймає когось іншого, а то не випускає мене з обіймів, скільки можна обійматися))) ну це так жартома, але думаю суть зрозуміла)
