Ні. Навіть не згадувати. Особисто мій план дій на сьогоднішіній вечір був би такий. Романтична вечеря вдома (ніяких ресторанів, бо там не поговорите). Сіли, випили (бажано горілки і побільше) і якщо він перший розмову не почне, тоді ти мусиш без дурних запитань і нікому непортібних прелюдій сама сказати: "Я вчора дуже тебе приревнувала. нічого не можу із собою вдіяти. люблю тебе шалено і боюсь втратити". Ну за законом жанру він має сказати те ж саме (а якщо не скаже -- то
Ну, сьогодні не вийде, бо ми живемо в різних містах, побачимось аж в суботу. Дякую, дівчата, за поради. Добре, що я з гарячки вчора не подзвонила і не виясняла стосунки.
А можна ще одне питання -- а чому через 3 роки зустрічання ви ще не одружуєтесь? Ні! Це не докір. (я теж 3 роки зустрічалась із чоловіком, хоча вже після 2 тижнів зустрічання було зрозуміло, що ми одружимось ), але просто цікаво -- чому?
Це питання і мене хвилює. Восени він говорив, що ще не визначився, для мене тоді стосунки теж висіли на волоску. Тому цю фразу, що ми не пара, я дуже боляче сприйняла. Як той факт, що він дійсно вважає нас не парою і тому і не кличе мене заміж.
Ну тоді тут все значно серйозніше... Не люблю заплутаних стосунків. Я бачу ваше зустрічання доходить до межі (багато в кого таке буває): або одружуватись, або розходитись. Бо оце невизначене волочіння (а ви ще й у різних містах) ні до чого доброго не доведе. Воно вас з"їдає, от ви ревнувати так сильно почали, а ревнощі -- вони від невпевненості.... Але з одного боку женити чоловіка на сильно не хочеться, і розходитись не хочетья.... А плюньте на все -- і попливіть місяць-другий за течією. Так типу коханий є, а типу його і немає... Відпустіть... Поживи в своє задоволення: дискотеки, подорожі, посиденьки з подругами... Не розходячись із ним -- трохи забий на нього. І тоді або ви разом зрозумієте, що ви справді пара, або він звільнить твій простір і у житті з"явиться новий чоловік, який буде ТВОЇМ (у мене так було)
@Jusi, а мені виглядає, що то вершечок айсберга. Ви можете спробувати то діло замнути, типу вечеря-вибачення, але можливо те, що він вам сказав, вже просто давно визрівало у ньому і знайшовся просто привід сказати, тобто якщо б ви зараз спитали його відверто про ваше спільне майбутнє, то відповідь може бути і невтішна. Я веду до того, що ви ще маєте вирішити, чи хочете ви зараз по-чесному порозставляти крапки нід "і", чи ви на це не зважуєтесь, і понадієтесь, що щось зміниться у стосунках по-тихому. --- дописи об"єднано, May 12, 2015 --- мені теж виглядає, що у вас зараз такий вирішальний етап.
От і я так думаю, що це не просто фраза зопалу. А відверто говорити я зараз не готова, мені дуже страшно. Згідна з Kandya, мені треба трохи відсторонитись, охолонути. Бо таке враження, якщо зараз ми розійдемось, то моє серце не витримає.
Всі пари проходять через ревність. Це нормально. Ви сядьте і подумайте, чи та ревність безпідставна, і чи хлопець не з тих, що бігає за спідницями. І тоді візьміть себе в руки і навчіться не реагувати. Про цей конфлікт просто забудьте. Сваритися теж треба навчитися, щоб під час сварки не образити і не наговорити зайвого.
Це добре, коли ще пари,... а коли вже подружжя? От мене чоловік почав ревнувати на 4-му році. Сам собі щось навидумував, і в тому "варився" сам і мордував мене. Я вже не витримувала, готова була на розвід, (хоча, не дивлячись ні нашо, почуття залишались сильними), але завагітніла - і все припинилось. Тепер в нас вже десять років спільного житя, двоє дітей - і знову та ревність... І думки в мене - а може ну його? Jusi - знаю що ревність на "пустому" місці - це комплекс, невпевненість в собі, низька самооцінка - мусите в собі знайти причину (щО саме вам мішає) і старатися подолати.
прокоментую загалом і спочатку щодо ревності, не згідна з дівчатами і вашим супутником, що ваша поведінка нерозважлива цілком нормальна реакція на фізичний контакт, він ж не з мамою обіймався я от не уявляю як в таких ситуаціях можна бути суперстійкою? придушувати в собі? давати розуму панувати над серцем і постійно прокручувати в голові: "В цьому нема нічого страшного, нема нічо страшного" чи просто сприймати це як неважливе.. ну то реально після 10-20 років шлюбу, а не для закоханої юної дівчини мені навпаки відчуття байдужості до таких речей є тривожним сигналом інше питання, що чоловік теж зреагував цілком нормально, так і реагують чоловіки... вони в таких ситуаціях абсолютно не розуміють жіночу сторону тут як на мене є отой стик.. коли жінка хоче щоб чоловік поводився як жінка.. тобто зрозумів, заспокоів, побув жилеткою, обсудив яка та подруга з обіймами нетактовна.. це може зробити подруга, а чоловік ну дуже рідко)) так само і чоловік хоче щоб жінка повелася як чоловік - стійко, витримано, розважливо, цілком раціонально.. але жінки є такі нераціональні часто, емоційні, коли слово ні в них означає так))) і тд. тобто кожна розуміє, що чоловіку було нікуди діватися, тобто не буде він відскакувати від обіймів, але всерівно скидує на нього всю свою біль але звичайно наймудріше в такому випадку ненапряжно обсудити такі речі, з віком воно прийде) тобто я б радила питання з ревністю дійсно відкласти, якщо у вашої пари є майбутнє, над цим ще попрацюється а от щодо стосунків - будьте така як ви є, але показуйте свої найкращі сторони тобто притворятись і бути такою, якою хотів вас бачити чоловік не варто, бо це буде обман і його і вас але показати в собі все те найкраще дозволить чоловіку визначитись чи таки ви пара чи ні... ну і найголовніше, ви теж маєте подумати чи є у стосунків майбутнє... як кажуть, до весілля треба дивитися широко розкритими очима на недоліки партнера, а після весілля крізь пальці (багато хто робить навпаки) ну і найголовніше - моліться, просіть Бога підтримки, мудрості, розуміння, і того, чого потребуєте
одне питання коли це пусте місце, як от Сяня писала, що ревнував коли сіла в літаку біля чоловіка.. чесно, не завжди це суто комплекси чи невпевненість в собі, хоча досить часті причини бувають і ситуації коли і це не обовязково має бути зрадник, є тотальні фліртомани, які не пропустять жодну привабливу жінку щоб до неї незажартувати часто в таких чоловіків дуже розважливі жінки, принаймі таке спостерігаю є люди ,які просто не усвідомлюють що їх поведінка некоректна... напр. звиклі дружелюбно і щиро всім усміхатися, іноді інші це помилково сприймають як заклик в мене приміром поганий зір і я часто пристально вдивляюся.. на одному святкуванні мужчина сприйняв це на свій лад, і я не могла потім відкараскатись від нього так само в мене колись був співробітник ,мегадружелюбний, цікавий співрозмовник, в нього зі всіма були дуже теплі відносини, з жінками насамперед))) не беруся копатися в ситуаціях, і чого йому чи нам невистачало, ми всі були молоді і нежонаті))) то памятаю підійшов до мене на коридорі з дівчиною своєю і розказує про якусь там тотальну невдачу робочу, я так щиро і тепло дивлюся на нього і висловлюю жаль (як мужчина він мені не подобався, але як друг дуууже) ,а його дівчина спопелила мене очима, при чому знала, що маю хлопця а ви кажете обійми... (цікаво що було б якби я ще й його обійняла))) ) так, багато хто не розуміє ситуацій, бо або сам в таких не був, або має просто інший характер
От цього я хочу навчитись, бо не реагувати на тактильні контакти інших жінок я всеодно не зможу Дуже Вам дякую, аж на душі посвітліло
На рахунок ревності: думаю будь кому було б неприємно бачити, як твого коханого міцно обіймає якась подружка (хоча це теж дуже залежить, є такі люди, які обіймаються зі всіма підряд і ті дуже такі "близькі" на вигляд обійми взагалі ніц не значать, навіть дружби не значать), але...скандалити через таке ненормально (то ж не він до когось клеївся, і навіть в такому випадку вартувало б поводитись мудріше). В такому випадку, як описала форумлянка можна признатися хлопцю, що вам таке неприємно, або й не признатися. Якщо розглядати ситуацію суто як випадок з ревністю - я б вибачилась перед хлопцем за той скандал. Ну і відверта ревність взагалі не додає балів жінці, за жодних обставин.
Так попросіть його не обіймати подружок, якщо він це, наприклад, робить. А що його якась обняла, ну так він же нею не керує, то вже з розряду, як Siania писала, що поруч в літаку сидів чоловік, а вона була винна...
Варто говорити про все що хочете - але без претензій. Спокійно, впевнено. Не треба перебільшувати: Я теж не люблю коли мене рухають люди. Але що мав в той момент зробити хлопець, відкинути ту дівчину? Та суть в тому що нема ніякої ситуації. Підійшла одружена жінка з компанії, просто по-дружньому приобняла (я так розумію що вони не стояли в міцних обіймах) це тривало одну секунду... Що в такій ситуації робити - та нічого не робити. Забити, піти зробити собі класний манікюрчик, укладку, купити платтячко і на тому все.
може то в мене просто такий дискусійний настрій, але...))) хто сказав що жінка має набирати бали?!) я можу погодитися, що жінка багато чого повинна.. включаючи і відсутність скандалів ,але терпіти будь-яку біль чи неприємність в стосунках, принаймі якщо це можна вирішити... є такі стосунки і такі чоловіки, при яких дійсно краще тримати себе в руках.. але якщо жінка такого обрала, значить їй це норм в даній ситуації не той випадок мені видється що майже в кожних стосунках потрібно хоча б йти до того, щоб все обговорювати, страхи, неприємності і тд. тут жінки беруть чоловіків на пологи, це вже норма, а от сказати що щось є неприємним то ні ні ну от за дуже рідких випадків коли дійсно це для стосунків краще, оте змовчування.. а в решті, або придушування в собі або навіть гординя
Моя помилка - це влаштований скандал. Я могла просто спокійно йому сказати, що мені це неприємно і він би це зрозумів, бо знає, що є в мене така фішка, але спокійно до цього ставиться, якщо це в межах норми. Згідна з Багірою, якщо не говорити, що мені це неприємно, то з часом воно вилиється у ще більший скандал.
от мене цікавить, який у Вас обох вік? може то просто юнацьке. особисто я згідна з Багірою і не критикую Ваших ревнощів я би свого притовкла за таке і він мене теж, ну ми два ревниві ідійоти)) тому заспокойтеся, може робіть вигляд що такого не було? просто перепросити, пояснити що стривоило і все) а на рахунок одруження - то все діло специфічне. ліпше трохи пізніше ніж за півроку бігти розлучатися. тому заспокойтеся і відпустіть. я свому теж деколи можу відповісти що може ми не маємо бути разом і т.д. - але то в мене більше на емоціях я ж дівчина і псіханути можу) словом, не партеся і заспокойтеся. відпустіть ситуацію, нехай все йде своїм ходом.
Знаєте, я хотіла взагалі-то написати, що отак демонстративно ревнувати - це принизливо. Але сформулювала тактовно у "не додає балів". Але раз ви мене вже розкрутили, то поясню свою позицію: по-перше, це недовіра до коханого і ставлення під сумнів його почуттів черех неспівмірно дріб'язковий випадок, зрештою його вини в тому випадку взагалі нема, але навіть якби він і обійняв би свою подругу...отже жінка показує себе неадекватною, немудрою. По-друге, жінка показує, що настільки боїться його втратити, що навіть обійми подруги - це загроза. Якщо це загроза, то жінка не почуває в собі того чуда, в яке закоханий чоловік, вона невпевнена, чи вона для нього найкраща, невпевнена в собі. По- третє, навіть якщо чоловік справді дає реальний привід ревнувати, то залишатись з таким чоловіком означає себе не поважати, тож і скандалити з вимогами це припинити, бо "ти мій!" - це знову ж таки не поведінка жінки, яка себе цінує і знає, що варта такого чоловіка, який їй приводів ревнувати давати не буде. От якраз вибачитися тепер було би мудро і достойно. P.S.: @Jusi, не хотіла вас образити, надіюсь мої слова вам допоможуть конструктивно розібратись у собі і стосунках.
в такому разі справді краще це "проїхати" --- дописи об"єднано, May 12, 2015 --- о, часом емоція буває така сильна, що неможливо втриматись! то було давно, але мені досі соромно за себе. до речі, тоді однакові ситуації (такі, як описала @Jusi ) трапились в мене, тоді 18-річної, і в знайомої, тоді 25-річної. І вона гідніше вийшла зі своєї ситуації, ніж я зі своєї. Вік, досвід, розум. Нічого страшного нема в емоційності, її руйнівну сторону реально "перерости"
