Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Нині в мене Жилєтка дурнувата, може копніть мене, або підтримайте, або хоч пожалйте вагітне і дурне) Немаю кому виговоритися, подруг вже немаю, тобто вони є, але якісь такі стосунки стали, що не можу ні з ким вже довірливо говорити((( Тай кого цікавлять мої проблеми, ще скоріше позавидують і скажуть, що я вигадую... Коротше, їде мій муж на три дні до Польщі, по роботі. Якийсь там контракт підписаний і вони їдуть дивитися, ну типу їм прийом там роблять. Ну, але то можна і не їхати. А муж мій їхати конче хоче. Каже, що потім вже як маля народиться, не поїде, а зараз ще хоче поїхати, тим більше він там не був, йому цікаво подивитися, а чого то я йому шкодую тої поїздки. Та я ніби і не шкодую, але мені, щось так образливо, що він мене лишає...Раніше, то ми би двоє їхали, а зараз на 8 місяці куди мене перти? І то так мені шкода себе, що просто не знаю що мені з собою робити. Ітак він весь час на тій роботі, а тут ще й на вихідні поїде. Напевно я егоїстка і лише себе бачу, а чоловікові треба також відпочити. Але чого відпочивати без мене? Ну чого мені так зле?
Як про мене написали, тільки в мене така ситуація повторюється частіше. В чоловіка на роботі часом бувають корпоративні виїзди то в Карпати, то на Дністер, то Буковель... Ясне діло, без сімей. За сім років я змирилась, хоча, щоразу теж щось муляє. Але ми живемо з моіми батьками, то мама ніяк такого не розуміє, і пиляє мене щоразу. Думаю, це нормально, що Ваш чоловік хоче поїхати. Спробуйте поставити себе на його місце. Хоча, мені самій часом дуже важко так зробити, але я стараюсь... Надіслано від мого Lenovo S650, використовуючи Tapatalk
Вот власне. Тим більше, що працювали ми на одній роботі, тому мені ще важче, що я не їду цього разу. Дякую за розраду. Я намагаюся, чесно. Може ще до того часу поки він поїде, я якраз настроюся на правильну хвилю)
Змиріться, адже це частина роботи, і так є в житті, що не можемо бути з коханими 24 год на добу, таке життя, працювати і відпочивати, часом разом, часом порізнь. Поки його не буде влаштуйте собі щось приємне, сходіть куди не будь, посидьте з коліжанками, знайдіть собі якесь заняття на цей час, так легше перенесете його відсутність. Часом людині потрібно трошки простору, щоб набратися сил і енергії
І в мене чоловік теж періодично десь їде без мене по роботі. Минулого літа в Туреччину літали. Звісно, я не їхала, бо тільки недавно малеча народилася, але ж хотілося як.. То в Київ по роботі їздить. Я прошу його, щоб нас взяв з собою, а він каже, що то буде тяжко з дітьми. Ех, а так хочеться хоч кудись поїхати, змінити трохи обстановку
Мій всю мою вагітність по відрядженнях по всьому світі їздить. Останній раз в кінці травня на три дні мусить теж летіти в сусідню країну. Я то якось легко сприймаю, навіть рада, що він собі там трохи провітрить голову. Ми раніше всюди разом, але мені заборонили літати вже з 3-го місяця, а вже останній місяць якось не комільфо з такою пузякою навіть в ресторані посидіти, та й втома надокучає. Ну що-ж вдіяти, то такий період в житті жінки, правда дуже короткий, останні пару місяців вагітності. Все так не буде, головне зараз то є народити здорову дитину. Як чоловік їде куди, то маю більше часу для себе, там в салон піти, пір'я почистити, просто повалятися в халаті на дивані, думки до ладу привести.
Я от ніби то розумію все, але той мій дурний знак Терези так мене на різні сторони хилить)) А ще, я по життю страшенно ревнива, звичайно, з часом, вже трохи попускало, як-не-як 15 років в липні буде, як ми разом). Але то певно так вагітність на мене впливає, що я знов стала така ревнива і сентиментальна, як була тоді, вже давно. І взагалі, як то мене чоловік витерплював таку, вредну, так довго? І дякую вам за підтримку. Це направду для мене важливо, щоб ті терези на правильну сторону схилити)
може й не егоїстка, в мене склалось враження з допису, що ви дуже прив"язані до чоловіка і не уявляєте, чим зайняти себе як його нема поруч. Особисто моя думка, що це не є дуже добре. Я б дійсно по повній той час використала на себе, шопінг, улюблені фільми, зустріч з подружками, та багато чого. а загалом з вашим визначенням погоджуюсь --- дописи об"єднано, May 9, 2015 --- а, дочитала. от і приховані причини...
Я теж Терези, і та невизначеність в поглядах мене часом просто "вбиває". Тому дуже Вас розумію. А замість ревнощів, попросіть щоб чоловік щось для Вас привіз з поїздки, а його відсутність використайте для відпочинку. Надіслано від мого Lenovo S650, використовуючи Tapatalk
Ви праві. Чоловік від мене старший на 9 років, завжди все вирішує, завжди знає що для мене краще. Він в мене і опора і кам"яна стіна, за якою нічого не страшно. Ми завжди разом, майже 24 год на добу, бо і на роботі і в дома разом. Фактично, він мені замінив тата, якого я втратила дуже малою. І мабуть тому, мені завжди страшно його втратити.
Малесенька жалілочка) Купила на днях СС крем в Ватсонс, а вчора побачила, що на нього акція 30 відсотків
Ну так і ви відпочиньте! З коліжанкою на каву, погуляйте по парку, поваляйтеся в ліжку з книжкою чи за серіалом, чи що ви там ще любите робити... Завтра форумівка намічається - сходіть! ;-) Для мене побути самій інколи - життєва необхідність. Вчора чоловік поїхав до своєї мами, повернеться завтра, а я лишилася у Львові, бо на кілька годин приїзджала сестра. Я тааак кайфанула сьогодні! Прогулялися з сестрою годинку по центру, поїли, потім вона поїхала, а я ще трішки сама погуляла. Зараз вдома, швиденько прибрала, висну в інеті, їм цукерки... Помила голову з масочкою, на мордашку масочку зробила... ввечері насмажу собі картоплі і під бокал винця подивлюся серіал. А на завтра вже і за чоловіком заскучаю, так він і приїде якраз!)))
Ой дівчата, не можу себе в руки взяти. Ну тобто тримаю, алк так серце болить за маму, як вона там то витримає? Вона так плакала, як маленька беззахисна дівчинка, коли ми по скайпу говорили... Воно мені так в голові сидить, як вона через то все пройде.... Ну чому, чому моїй мамі стільки випробувань??? Чому вона не має права бути щасливою?? Так все невчасно, так раптово... А ще щось ніби виходить, що він впав з того тракторця і він ще по ньому проїхав. , моя мама себе загризе думками, чому її там не було, скільки він ще лежав живим,а не було кому помогти, а може він кликав на допомогу. Мама лиш про то і говорила по скайпу-а може він кликав мене на допомогу.. А мама в той день поїхала звідти, він її провів на поїзд нв роботу , а сам ще лишився... Я розумію, що час все злагодить, алк тау важко на відстані бути, так важко. Я просто уявляю, як моя мама там зараз плаче, мучиться, а я тут, далеко... І з нею чужі люди...
Інколи краще щиро на відстані, ніж так просто поруч. Вітторіє, то Ваша мама а Вам нема чого себе картати, Ви і так з нею. І мама то знає. А відносно того, що мама мучиться... Нема що сказати в такій ситуації. Кожен з нас хоче якнайкраще, але життя інколи йде не так, як ми хочемо, а так, як написано. І мамі нема чого картатися. Хоча...Повинен пройти час, увідомлення того, що сталося Але рана ніколи не заживе до кінця...
Britney Ви не одна така нещасна,яка хоче,щоб чоловік завжди був поруч.Але ваш чоловік їде тільки на 3 дні,а мій чоловік поїхав був у відрядження в Крим,коли нашій меншій доні було всього 5 днів,а я була після пологів ослаблена,щей після операції на грудь(вирізали мастит) і мала дренаж на груді,і з двома малими дітьми сама цілий тиждень.А він дзвонив і казав,що бачить море.
О, я собі уявляю Ваш стан.... Ліпше би був не дзвонив і того не казав... Там де мій їде, також є море (Балтійське).Правда воно холодне, але все ж море. Я пригадую, як ми в лютому в Одесу їздили, на захист дисертації, то я мусіла щодня вийти до того моря, хоч би подихати тим повітрям). Я так люблю море. Я ,знаєте, для того напевне і пожалілася сюди, щоб почути думки інших дівчат, щоб зрозуміти, що дійсно, я не одна така, що всім буває не солодко. Така наша жіноча доля. Вітторіє, а може якраз він не мучився, може смерть була раптовою, і Бозя забрала його до себе дуже швидко. Давайте думати так!
Зараз про то найбільше думається. Мама каже, щл як скажуть, що ввн там ще під тии трактором лежав кілька годин живий, то вона цього не витримає... Але шо то зараз вже, нічого вже не зміниш... Так гірко... А з іншого боку П'єро певно би сказав, що така швидка смерть не від хвороби, не від немочі то ж добре, ще й в місці , яке він любив всією душею, ще й під час праці, яку він так любив... Але як вдумуюсь , як то сталось, ну так безглуздо...
Моя епопея з песеням набула нових барв. А саме дикого страху. Маю такий перед загрозою хвороби. Читаю в неті різні описи подій і розумію, що задоволення я мати не буду тепер - лише постійні побоювання "рецидиву" і "наслідків" Мій мозок малює тільки такі картини, на жаль
