Забилам-би тих хто питає "А ти заміж ще не вийшла??" та яке Ваше діло,сама скажу як захочу))))аж б беруть..а в світлі останніх моіх подій то поревіти від тих питань хочеться(
а потім буде: "А чого дітей нема?", " А чого тілько один, давайте 3-4-5 народжуйте", "А чо машину не купуєте?" І тд... і тп... Якщо подруги питають - відшучуюсь. Якщо старші - просто кажу що то моє особисте. Якщо бабуськи яким аби потім кісточки поперемивати, питаю: "А чо вам на пенсії не сидиться?" (якщо працюють). А якщо дуже дістають" То " А місце на кладовищі купили?" Бо справді БІСИТЬ!
Йой, та плюнути і розтерти. В мене вже знайомі потроху збились з того запитання, бо відповідь: "Не беруть, бо я вредна" знімає всі запитання. Недавно братова ляпнула, типу, ну заміж - то вже не альо я ж стара парасоля, але дитинку дял себе конче вродити тре... Я запитала, звідки такі дані, що тре. Вразумітєльнава атвєта не почула і вона вглохла.
Дівчата, не переймайтесь. Наші деякі люди дуже "дивні" (це ще м*яко кажучи, а точно - то рагулі конкретні) , ще з печер не вилізли, хай собі, що хочуть говорять, все буде добре
А я чула) Навіть знаю таких, хто не може вийти заміж (просто доля ніяк з тим не складається), і справді планує народити "для себе" дитину. Є таке діло, і то є особистий вибір жінки. Якщо для неї то буде щастям, новим змістом життя, надією, то йдуть і на таке.
Так а я про що? Нема чого іншим думати, що моя доля вирішена. Чьо це я не вийду заміж? І чьо це моя дитина має бути, бо тре конче? Я про інших не думаю, то най не думают про мене. Тожжжжжа мені....
Та то зовсім не про вас і де до вас) Я писала про своїх знайомих, і що такий вибір буває. А щодо вас, то зовсім не малось нічого не увазі. Вище хтось писав що такого ще не чув, а я відповіла що є таке. А у вас думаю все складеться, і діти, і чоловік, так що не сприймайте все щодо себе
Гггг. Так я вже давно не сприймаю все до себе. Малося на увазі, що я підтримую Ваш допис. Себе потім приплела, бо я егоїстка Не вмяю я письмово висловлюватти свої думки. Рапсодія, ви плюнули? То ще розітріть.
@Divchyna vesna ніколи Вас не бачила, не знаю Вас особисто, але читаю Ваші дописи і захоплююсь Вашою щирістю, самоіронією і оптимізмом. У такоі людини, як Ви апріорі все має скластися якнайкраще, чого і бажаю.
Ггг. Має... Воно і складеться так, як постелю. Дякую Але є карма і пп. Пожалійте мене там. Я то люблю . Сарказм! Я казала, що я самозакохана егоїстка?
Ооо, це точно! Мене вже дістали з питанням "А чого ще дітей не заводите?", особливо чоловікові родичі... ну яка кому різниця, це ж наші особисті справи, наша сім'я... нє, то має бути до року після весілля дитина і не інакше. Мене вже напевно до хворих записали, бо не можуть зрозуміти, що можна просто не хотіти поки що дітей. Ну я ще розумію один раз запитати, але не при кожній зустрічі.
Ні фіга не точно! Не треба боротися. Життя і так боротьба і... І по дєлу. Я таки колись Рудого вгроблю Нє, він мені зараз ніц не зробив. Але за щось та й треба. То я вирішила прибити, бо воно паримух старий ржало, коли я парфуми розбила. А мені не купило!
Маю свіжу історію з категорії недоречних запитань - мене так одна знайома щоразу після моєї відповіді на її запитання "Все як і було в загальному" запитує "А роботу ти вже знайшла?". Так бідолашна моєю долею переймається, що капець. Ще наступне питання - "І що, хіба хоч якоїсь немає?" При чому людина мені не настільки близька, аби розкривати їй усі мої життєві реалії, за яких "хоч якась" у стосунку повної зайнятості - то не мій варіант, та й у її випадку немає змісту щось пояснювати, бо не зрозуміє. Короче стає на болючий мозоль і ще й так нагло з рекомендаціями "со знанієм жизні". Ще потім іноді підводить до того, що не тре час гаяти, а в декрет йти. Короч, такі сопєрєживающіє доброжелатєлі довкола є, шо куди там. А ще заздрість вбиває. Є такі працюючі на копійчану зп знайомі, котрих утримують чоловіки, а робота - то аби вдома не сидіти, і заробити на "мєлкіє" витрати, а на тебе дивляться так, ніби в тебе золоті гори, раз на повний робдень не працюєш. І їм і не на думці, що для когось розкіш - це ходити на роботу з категорії "аби кудись ходити".
І мене вбиває, але нікуди ві того не дінешся. А з іншої сторони... Заздрість - вона різна буває. Ось жру я зара салат з малінезом бо сметана ся скінчила, і ви мені маєте заздрити, бо той малінез завтра і пісязавтра не ляже мені на попу, а піде гайту. І пиво я хляю, шо дурна. І ніхто не капає на мізки, не ниє і не репетує. Збийтесь, дівчата, і на дурні питання починайте голосно співати
не переживайте. то питання зачіпає лише перших кілька років . Далі- або перестають питати, або ви дитину народжуєте до того часу, або вам просто пофіг на ті питання стає ( п.с. уявляєте, скільки раз таке питання за 8 років мені колись задавали? ) Так-так, можеш починати співати. я заздрю . Ех, піду водички поп ю чи як...
в нас то гірше, ми вже 5 років як одружені. і постійно тільки то чую. ну не буду ж я на роботі розказувати, що проблеми в тому плані є, лікуюсь і так далі. а нє, в одної жіночки на роботі внучка народилась нещодавно - то тепер щоразу як зустрічаємось вона мені кагбе з намйоком показує фото чи відео малої і питає "ну, коли вже". чесно, інколи хочеться просто розревітись від такого. ну раз віджартувалась, другий раз перевела тему в інше. але ж то не припиняється
І не припинеться... Бо є такі люди, які не розуміють, що питають щось не те. Для них такі питання "природні". В такому випадку потрібно не чи , а відповісти так, щоб ця людина таки зрозуміла, що питає щось не те. Бо інакше це ніколи не закінчиться.
