Відповідь: Дівоча доля.. Малявка, таке життя, хтось вас любить а ви його нi, може ви когось любите (чи любили, чи будете любити) а вам взаємностi не буде. Чим бiльше "Нi" ви будете говорити, тим легше кожного наступного разу буде. Я теж колись страшно мучилась, гризлась, переживала, як буде що буде. I таким чином робила ще гiрше, бо вiддягувала неминуче "НI" i вела людину по неправильному напрямнку. Потiм я вже на корню рубала всякi стосунки що немали надiї "Нi" i все. Не переживайте, якщо б ситуацiя була навпаки то цей хлопець би i не мругнув сказати вам "Нi", ще й би насмiявся над вашим коханням, ОСОБЛИВО, якщо ви i вiн молодi (я в такiй ситуацiї теж була, i що, вижила!) Всiм не догодиш!
Відповідь: Дівоча доля.. Якщо хтось один закоханий, завжди буде тиск. З власного досвіду кажу. Дуже важко таке спілкування підтримувати, аби болю не завдавати тій другій особі. Це вже садизм. Ой, із цим так складно часом. У мене кілька разів таке було. Спілкуєшся з людиною, ніби й дистанція відповідна і знає людина, що нема на що сподіватися, а одного дня раптом ТАКИЙ погляд, що розумієш "УСЕ". Спитала якось, що ж я зробила, чи могло так не статися. Відповідь була, що не могло не статися. А закохалися, бо я є, яка є. І що тут зробиш? Тоді виходить саме так
Відповідь: Дівоча доля.. до тої "процедури" ніколи не звикну.. Додано через 2 хвилини майже така сама ситуація. ну як сніг на голову.
Відповідь: Дівоча доля.. Нічого, життя навчить. Мені часом якісь такі попадалися, що як казала "ні", то плакати починали. Жах! Що то значить школа. :D:D:D Але там і нема чого жаліти. Людина все одно вважатиме, що винні саме ви.
Відповідь: Дівоча доля.. що ж вже маю робити,сама заварила,сама і розгрібати буду . Головне,що в більшості дійсно хороші хлопці,а серце і не йокне.
Відповідь: Дівоча доля.. Зїсти цукорки, квіти поствити на стіл і сказати всім - то певно мій коханий хлопець мені вирішив сюрприз зробити. І потреба пояснювати щось відпаде.
Відповідь: Дівоча доля.. Я щось схоже хтів написати, але потім передумав. На мою думку так і є це звичайна експлуатація. Ти використовуєш людину, тобто ти від неї щось береш, а в замін нічого не даєш чи по мінімуму віддаєш. Щодо даного прикладу, то наприклад ви дружньо спілкуєтесь із чоловіком (хлопцем , кавалєром, ...) певний період часу, тоді він починає звикати до вас і якщо в нього немає огось близького(дівчини, подруги), навіть, якщо є кандидати на дане місце, він радше "проголосує" за вас - як більш надійну кандидатуру, бо ж у вас із ним складається спілкування. Знаєм ми, що таке дистанція. В мене щось схоже було, дівчина(колишня співробітниця, тепер закордоном) мена сама в контакт асікю додала, потім ми неодноразово баскетбол грали. Спершу вона дуже часто при нашому спілкуванні згадувала свого хлопця(що відбувалось так би мовити просто, приклад я згадав про Берклі де хтів побувати, вона відповіла, що її хлопець там теж хтів бути), але потім(через 4 місяці фактично перестала - після цього за 4 місяц я можливо із раз про нього чув), а подорож на 4 в Карпати то взагалі(нічого збоченого, але навіває). А перед тим як вона відїжджала, то щодня, коли спілкувалась у інтернет кафе із новими роботодавцями, говорила зі мною по асікю. Я притримуюсь ідей чоловічої солідарності та певних етично-моральних цінностей тому дана історія закінчилась просто - неспілкуванням. В даному випадку ВИ забуваєтесь, що маєте справу із чоловіками, а не жінками, а тут все просто зводиться до чорного та білого, TRUE чи FALSE, правди та неправди...... спілкуєшся чи не спілкуєшся
Відповідь: Дівоча доля.. Я ж казала Додано через 2 хвилини Ну, то вже пшесада. Мої знайомі завжди чітко знали, що НІЦ не може бути і надії в них нема. А як хтось досі не вженився і в день мого весілля виїхав із міста, то це вже не мої проблеми, а їх. Я ніколи навіть натяків не давала. І якщо хтось раптом забувався і наближався заблизько, то зразу нагадувала, де чиє місце. І з чоловіками у мене відносини чудові. Деяких все-таки косить. Але то не моя проблема, а їх. Деякі навіть нічого не кажуть, так все видно. І самі тихенько зникають, якщо розуміють, що їм важко.
Відповідь: Дівоча доля.. Я прошу вибачення у Вас - Liliyah Romanova, можливо треба було більш відділити цей абзац, він стосувався головної гілки, оскільки я зрозумів ви і так це знаєте. Тобто це стосувалось не саме вас а теми гілки.
Відповідь: Дівоча доля.. все (майже) наше спілкування я чула про його відношення до "влюбляння" - я до того не готовий,мені зараз добре самому,що хочу то роблю і т.п. а тут.. і що таке чоловічий цинізм проти жіночих чарів?
Відповідь: Дівоча доля.. У мене була така сама проблема (зараз, надіюсь, відпала: я вже одружена). Я дуже емоційна людина. Просто не то слово. І через це завжди мала проблеми. Не могла я сказати того "ні"!!! Як я від цього мучилася: плакала цілими ночами!!! А з чого все почалося: мій друг, з яким я дружила багато років, раптом, освідчується мені в коханні. Я йому зразу відповіла, що ми тільки друзі. Він пішов. Ніби все добре. Через пару годин, до мене прилітає його друг в шоці, той хлопець збирається вішатися! через нерозділене кохання!!! Уявіть мій стан!!! Ми обшукали весь район за ним! Знайшли! Звичайно він був на підпитку, хоч це був десь клас девятий! Ми десь три години з ним розмовляли. Не знаю як тоді мені вдалося вирулити з тої ситуації, але результат на лице: зараз ми друзі, хоч живемо в різних містах і рідко бачимось. Після цієї історії, я й боюся казати "ні". Було навіть таке, що зустрічалася з хлопцем, бо мені було його шкода. І завжди намагалася зробити так, щоб покидав мене хлопець. Виходило те що хочу я, але його руками. І ми завжди залишалися як не добрими друзями, то в добрих стосунках. Знаю, що моя позиція не правильна, але нічого не можу з тим зробити! Я боюся повторення тої історії! Така я боягузка!
Відповідь: Дівоча доля.. В мене останнім часом як на зло регулярно хтось такий в житті з"являється,і подібного роду ситуації не є новими для мене. Але як уявлю себе на місці тої людини,то хоч плач. Але з жалю бути поруч точно не хочу. До речі, я так само намагалась показувати свій "темний бік". Спрацювало з точністю до навпаки. Мабуть мій "темний бік" не такий вже і темний... Цікаво,чи часто чоловіки так от відмовляють жінкам?
Відповідь: Дівоча доля.. Буває... І повірте, дівчині у такій ситуації набагато важче. Хочу вас трошки розвеселити своєю історією. Був колись у мене один гм... прихильник... Сказати, що він мені був неприємний - ще не сказати нічого, мало того, що страшний як атомна війна, то ще й зануда рідкісна! Десь тут на форумі була тема про рогулів - так ось - це все про нього... Квітів-цукерок-відкриток від нього я би не дочекалась, це точно. Як мені потім сказали, він після розриву з колишньою дівчиною відібрав усі свої подарунки - починаючи магнітофоном і закінчуючи початим шампунем :D Як і Малявка, я боялась зайвий раз когось образити своєю відмовою, тому придумувала тисячі способів поделікатніше позбутись того чуда... Спочатку я сказала, що їду на два тижні на море... І що ви думаєте? Він щодня обривав телефон - перевіряв :ninja: ! Нарешті таки виловив мене біля мого дому і ляпнув, що відразу видно, що на морі побувала - хоч трохи краще виглядаю, не те що раніше - чиста смерть А я за той час з хати навіть не вилазила, щоб часом на нього не напоротись! :D :D :D Мову мені від такої наглості відняло, але послати його куди подалі на той раз духу не вистарчило... Коли він заявився наступного разу, я підготувала "важку артилерію" - однокурсницю Наталю з набором наших інститутських фотографій (у нашій групі було тільки п'ятеро дівчат, тому на кожній фотографії я була в компанії різних хлопців!!!!), а сама тихенько змилась... Натаха, яка надмірною делікатністю ніколи не страждала, старалась на повну котушку - спочатку влаштувала гестапівський допит, а потім таааакооого про мене наговорила, що нормальних хлопець при здоровому глузді біг би далі ніж бачив, а той тільки мовчки у дві дірочки сопів!!!! На прощання я йому заявила, що у мене зовсім нема часу на зустрічі - робота, навчання... Попередні прихильники у такому випадку все правильно розуміли і давали мені спокій без образ... Ага, аякже!!!!! Незважаючи на те, що наша спільна знайома врешті все сказала йому прямим текстом, він ще тижнів два продовжував обривати мій телефон, хоча я постійно кидала слухавку... Ще через місяць я почала зустрічатись з моїм теперішнім чоловіком, здавалось, все заспокоїлось, аж тут знов дзвінок! І що ви думаєте він мені заліпив?!!! - "Наталко, то я - Петя!!! Я тут той-во, був зайнятий, не мав часу тобі дзвонити, то коли ми побачимось? " Ну, я нарешті і видавила з себе, що ніколи, а той вдав, що не почув... Перепитує... Тут я не витримала, і так гаркнула "ніколи!!!!", що мій тато, який поряд дивився телевізор, мало з дивана не впав - не чекав, що його дитина-"божий одуванчик" так вміє :D З того часу Петя мене більше не турбував :radist:
Відповідь: Дівоча доля.. Ну,з таким петьою було б мені легше. Ато всі таки справді хороші,а я їх видно занадто близько підпускаю до себе,що потім сама від того і страждаю. Дякую за вашу підтримку! Я дуже надіюсь,що у всіх прихильників,яким було відмовлено, все буде якнайкраще. Тішу себе тою думкою.
Відповідь: Дівоча доля.. На здоров'я! Слухайте, а може вам до нього краще придивитись? Тим більше, що хлопець справді хороший , не у всіх же кохання з першого погляду... Я зрозуміла, що люблю свого чоловіка, теж далеко не відразу. Можете собі уявити, в якому я була шоці, коли через два тижні після нашого знайомства він прийшов до мене з квітами і шампанським та запропонував вийти за нього заміж :eek: ! Як він потім пояснив, хотів відразу розставити всі крапки, і у випадку, якщо він мені зовсім не подобається - не нав'язуватись. Звичайно, що заміж тоді я не пішла, тим більше, що ніяких почуттів на той час ще не було, про що я чесно і сказала; - ми стали просто зустрічатись... Поступово я відкрила у ньому багато позитивних рис, яких раніше не бачила... Так минуло декілька місяців, і одного ранку мене аж струмом пробило - я зрозуміла, що це моє! А ще через пів року ми одружились, про що я досі не жалкую. У мене дуже хороший чоловік! Хоча, звичайно, якщо людина тобі дуже вже противна, то себе не пересилиш... У будь-якому випадку бажаю Вам взаємного кохання!
Відповідь: Дівоча доля.. Дуже вам дякую. Справді, щиро тішуся, коли навколо щасливі люди! Не знаю,чи варто ще придивлятися - я ще більше заплутуюсь,бо розум каже одне, а серце інше. Він мені не противний,просто не тягне мене до нього,як до потенційного хлопця, а навпаки щось втримує. Нутро кричить "Не хочу" і все. Можливо,я колись про то пожалію,хоча не маю звички жаліти про вдіяне. Ні то ні,нащо себе силувати?
Відповідь: Дівоча доля.. Ой, та в жодному разі не можна себе заставляти з кимось зустрічатися і закохуватися!!! Все має йти від серця, воно не підведе. Хоча, певно, таки варто перед шаленим коханням тверезо оцінити ситуацію
Відповідь: Дівоча доля.. на всі 101 з вами згідна! Сама маю досвід шаленого кохання із не найкращими наслідками. Зате так мене навчило обережності,аж занадто
