Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

класно коли дитина вже говорить і може пояснити що хоче, а от що робити коли ще мало говорить, не може пояснити що хоче і кричить уві сні ? в нас єдиний метод заспокоєння в таких випадках лише розбудити повністю (а це не легко, в більшості йдемо в ванну і миємо личко водою) малого і потім знову присипляти.

 

на мою думку, ситуації бувають ДУЖЕ різні. А дикістю буває тільки реакція батьків.
ну і ще - чим більше часу минає, тим більше я переконуюсь. Діти, яким не відмовляють в базових потребах (потреба в мамі, потреба в любові тощо) і в речах_які_нікому_не_шкодять, легше поставиться до появи якихось рамок. Це раз.
щоб не шукати вихід з безвихідних ситуацій, часом достатньо просто не шукати туди вхід. Це два.

Практична реалізація: пісок можна сипати нижче бортика пісочниці. А ще можна сипати ось туди і ось туди. Давай сипати разом (після цього мякше сприймається те, що не можна сипати догори і кидатись).
Сергійко страшно любить сам брати свої речі і поволечки вдягатись. Один мій дотик - може бути довготривалий капець. Вихід один: завжди лишати люфт в часі на його вдягання. Окремий час. Мене то так діставало, поки я не засікла секундоміром. 4-6 хвилин вийшло, зовсім небагато. Тепер завжди маю плюсом ті хвилини в своєму графіку.

в мене все не дуже гладко, а часом, напевно, і дуже не гладко.
Але дуже допомагає багатодозволяння. Тоді в ключових речах діти дуже слухняні (я не вірю у вроки )

 

Та про моє кафе - де Варвара істерила (без падання на землю). І ми власне вже йшли.

 

Істерищем це назвали Ви, не я)))
Направду, без образ і переходу на особистості.

Мала на увазі лише те. що описуючи проблемну ситуацію з дитиною, мама хоче тут конструктивної поради (я - так точно, ну і вряд чи хтось кайфує від дитячих істерик) І ситуації бувають дуже різні, повністю згідна. Мій малий раз верещав в Ашані (не пам"ятаю, чи падав на підлогу) і я знала причину- дитина перевтомлена, емоційно збуджена, але і я не ідеальна мама, всього не передбачиш і не уникнеш, на жаль.
Ми і так часто більше переживаємо про думку оточуючих, ніж про дитину. Тому давайте не ставити оцінки, а власне давати поради і ділитись досвідом.

--- дописи об"єднано, 16 Квітень 2015 ---

Якщо малий плаче уві сні, питаю, чи хоче пісяти-пити, зараз ще й кашляє, як ні і далі хниче, то люляю, притуляю до себе, він знаходить рукою цицю) і заспокоюється.

Згідна. Для нас дієве правило - озвучувати "план дій", наприклад, сьогодні їдемо від бабусі, знаю, що малий точно б лишився ще, то попереджую про це завчасно і даю йому закінчити всі надзвичайно важливі справи. Навіть якщо протестує, то не сильно в такому випадку, та й пояснюю, що швидко приїдемо знову. Одним словом, зараз в багатьох ситуаціях можна домовитись.

 

В нас сьогодні була істерика через мультики Я пообіцяла увімкнути, але сказала, що спочатку треба з'їсти сніданок. Сніданок їсти не захотіла, мультики не отримала. Істерика тривала десь пів-години. Я вже думала, що здамся і увімкнути мультики. Але якось протрималась. Хоча, чесно кажучи, не впевнена чи дитина винесла з того якийсь урок. Їй лише рік і 10 місяців. А як би ви зробили на моєму місці?

 

Мама сказала-мама зробила. Ящо до моєї в 1,4 доходить - до вашої теж має.

 

У нас на разі добре вже працюють причинно-наслідкові зв'язки (2 і 4 міс).
Робиш те-то (їж сніданок, наприклад), а тоді буде те-то (мультики, скажімо). Але я стараюся представляти це як послідовність, а не як винагороду. Кожен раз то щось інше.
Повторюю кілька разів, дуже просто: їмо кашку, а потім дивимося мультики.

 

А як щодо маленьких діток?! Моєму майже рік. Часто лізе до розеток, кажу чітко і строго "Не можна, електрика, буде щипати", як не забирає руки, то легенько щипаю його, кажу "Електрика, щип-щип". Знає, що не можна, розуміє, бо дивиться на мене біля розетки і посміхається, і все одно лізе.
Інколи, коли забираю його, то плаче. Що робити в такій ситуації: хай плаче, почекати, чи все ж забавити чимось іншим?

 

1. А як вона зазвичай їсть - з мультиками чи без? (Бо ми спочатку привчили з, а зараз в процесі відучування - доні 1,6).

2. Які у вас взагалі правила мультиками, тобто чи показуєте завжди як винагороду за щось? Чи щоб заспокоїти?

3. А може вона дійсно просто не хотіла їсти? Читала, що не варто змушувати дитину їсти різними такими способами. Хоча розумію, що інколи треба йти на якісь хитрощі, але ось такі умови, як ставили Ви, вважаю недієвими і такими, що формують неправильне ставлення до їжі.

 

Їсть переважно без мультиків, але деколи буває і з мультиками. Мультики зазвичай дивиться просто так. Може й не хотіла їсти, але я її і не заставляла. Просто умову поставила- мультики будуть після того як з'їсть сніданок. А вона хотіла мультики без сніданку. Хоча то була одна з її улюблених страв. Мабуть jassystay ви праві, щодо формування неправильного ставлення до їжі. Просто я приготувала їжу і хотіла, щоб їжа була з'їджена

 

У моєі дитини препаскудний апетит і страшна вибірковість у продуктах харчування, можна на пальцях перелічити, що вона ість. Я постійно намагаюся заохотити новими стравами, але марно, добровільно послідовно вона істи не буде ніколи. Можу хіба що домовитися, з'ісиш це- підем гуляти, включу мультики або дам фарби. Усвідомлюю, що це дуже неправильно, але наразі вилізти з того не можу, коли голодна- дратується ще більше, ніж невиспана. Істи ніколи не просить, крім печива і хліба. До того ж має часто проблеми з закрепами, бо не вживає овочів, фруктів і кисломолочки взагалі. І коли ця ситуація мене вже дуже нагнітає, я таки перехожу на шантаж - хочеш мультики- з'іж яблуко ( ягоди, йогурт, чорнослив). Аня страшенно того не любить, відмовляється, каже, що тоді не треба мультиків ( такою ціною) Але буває, що таки прийде і скаже - давай той йогурт, я трохи вип'ю, а ти мені включиш мультик такий-то. Крім того завжди стараюся пояснити, чому я хочу, щоб вона з'іла той йогурт і вона прекрасно розуміє. Бо коли ій важко і сидить на горшку, то ладна з'істи що завгодно. Щоправда, вона ще не здатна зрозуміти, що коли вже закреп, то йогурт в ту хвилину вже нічим не допоможе особливо, а опісля легко забуває своі проблеми і знов від усього відмовляється.

 

Одного разу Аня розсердилась в Арсені, коли я заборонила їй гратися з ключиками у камерах схову, то вже намірилась лягати на підлогу, але роззирнулась і передумала (так смішно виглядало...), вирішила просто покричати. Загалом, вірю, що колись її можуть захлиснути емоції, і вона таки десь розляжеться. Зараз я для себе взяла за правило вирішувати проблеми виключно по мірі їх виникнення, тому важко сказати, що я робитиму в такому випадку. Зорієнтуюсь по ситуації. А так - часто кричить-плаче, коли невдоволена. Як правило, коли ще не награлась у пісочниці, або не набігалась. Я все-одно веду додому. Через плач.

Так само роблю. Правда, не з їжею, бо в нас педприкорм сякий-такий, тому не хоче їсти - не їсть.
Але якщо мама сказала щось - мама так і робить. Часом, коли бачу, що істерика затягується і носить показовий характер, виходжу з кімнати. Коли істерика справжня (реально не може дати раду емоціям) - стараюсь пояснити, пожаліти.

 

Тобто, Ваша донечка просто дуже хотіла мультики. І скоріше за все не хотіла їсти (оскільки то була її улюблена страва, то тим вірогідніше, що вона була неголодна). Наскільки я зрозуміла, ніякого особливого графіка перегляду мультиків у вас не встановлено, отож дитина цілком логічно розраховувала, що подивиться мульті, якщо попросить Вас про це. А далі Ви поставили свою умову щодо сніданку... Вона просто не зрозуміла, чому це раптом з'явились якісь нові правила і умови. І дуууже засмутилась, образилась і обурилась, певна річ.

До речі, про наші мультики. Ми зараз майже вже відучились від їжі з мультами. Знаю, що зробила спочатку помилку... Було нелегко відучити, але наразі доня вже засвоїла: спочатку ми разом їмо на кухні, а після того вона в кімнаті хвилин 20 дивиться мімі. Потім машемо мультикам папа і так до наступної трапези. Але буває і таке, що доня не має апетиту. На зуби, тощо... Тоді я їм, а вона бавиться на кухні, а потім все одно включаю мімі. Тобто, вона вже знає, що мімі будуть все одно і не клянчить їх цілодобово і під час їжі, як раніше.

Тобто я б Вам порадила встановити якусь однозначну систему для дитини, коли і як вона дивиться мультики. Воно то звісно правильно, що "мама сказала - мама зробила". Ну але ж відомо, що діти люблять послідовність і передбачуваність подій. Удачі!

 

Ги-ги, то добре як Машу Мій малий спочатку (десь в 1 рік і 4 міс) зацікавився мультиками від студії Лева, потім дивився тільки мультики з абеткою, вивчив всі букви - стало не цікаво, пару разів дивився Машу, Фіксіків і Каю - теж набридло. Капітошка, Петрик П"яточін та ін. не цікаво. Тепер коли мені треба 5 хвилин часу на якісь справи, то мультики вже не варіант - Влад перебирає всіма мультиками в Ютубі і каже "Не таке" При чому може просити "мутікі", але коли доходить до діла то все "не таке", вже навіть не знаю чим того перебірливого можна здивувати

 

В нас то більше не мультики з сюжетом, а пісеньки. Дуже любить танцювати, навіть підспівувати пробує. Ну і бейбі енштейн про тварин колись їй показала, то вона постійно їх клянчила, бо дуже любить тваринок, і аж пищить, коли їх показують.

 

Моя теж з пізніх, зацікавилася мультиками, коли добре заговорила, тобто десь з 2 років і 3 міс. І мені теж було дуже дивно, коли знайомі батьки менших дітей розказували про цікавість з півтора року, бо в рік-півтора її тільки баняки з ложками і пульт від телевізора цікавили, - ніякого інтересу, максимум увага до реклами і то на пару секунд. Зате зараз в 2,8р. мушу встановлювати ліміт, бо якби її воля, то навіть на прогулянки б не ходила, а тільки в мультиках би сиділа цілий день.

 

Ой, я тут позітхаю трохи. Прийшли ми щойно з прогулянки... Як ми верталися додому чув весь квартал, люди, напевно, думали що когось ріжуть. Я тепер, напевно, до школи буду боятися ходити з малим гуляти без візочка, бо ще кілька таких експериментів і я посивію.
Влад не ходить ніколи і ніде в заданому напрямі "котики-собачки-квіточки покажу" ігнорує абсолютно. Як танк пре тільки туди куди хоче.
Ну погуляли ми більш-менш нормально: пісок, гірки, гойдалки - йшов куди сам хотів. Потім кажу "Влад треба вже йти додому" - одна секунда і малий з криками біжить в протилежну сторону. Ловлю. Викручується, відбивається, верещить... 100 мертрів від майданчика до під"їзду ми йшли хвилин 10. Влад кричав як різаний "нєєє, не дам, не дамаи" і ще щось лаявся нерозбірливо , 2 рази мені виривався і мало не падав головою об асфальт. Кричить диким криком, нічого не слухає і як тільки трохи відпускаю біжить, повзе або хоч на пузі сунеться в протилежний бік і не оглядається.
Людоньки, я бачила що діти отак влаштовують істерики, але мій ведмідь при тому ще й виривається так, що навіть чоловік не завжди може його втримати. Парадокс в тому що коли я під час отаких істерик "не піду" саджу його у візок і пристібаю ремені - Влад розуміє що вже нікуди тікати, замовкає і сидить спокійно. А коли пробую нести на руках - виривається і втікає.
Я так розумію він просто має то перерости? Але то така вперта і "своєвольна" дитина що, напевно, зміниться то нескоро.

 

Наших друзів малий навіть з візка виривався. Ми вдвох з подругою ледве його ловили і садили назад, потім заговорюваои зуби і якось так з горем наполовину додому доходили але зараз йому вже майже 3 з половиною і він це переріс! Тепер дуже слухняний хлопчик.