Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

От в нас настав такий період, що курочка не помагає

 

от і як пояснити своїй свекрусі, що те переключання уваги не є добрим, я не знаю, бо для неї це найкращий спосіб заспокоїти дитину.. Вона у нас дуже хороша і уважна бабуся, але притримується постійно одного правила: зробити все, що тільки можна, лише, щоб дитина не плакала і не руйнувалась її нервова система. А мене просто не розуміють, коли говорю, що дитині, можливо, в даний момент просто необхідно поплакати..

 

Вчорашній хлоп теж порадив ременем скористатись, і шо в нього троє дітей і всі його поважають. Я тільки відповіла, що не завжди кількість означає якість.
Я справді затупила, що не дочекалась поки мала встане, а насильно винесла її, бо якщо таке траплялось раніше, я чемно вичикувала, і проговорювала потім всю ситуацію, тоді це довго не повторювалось.
Ну і до недавна я реально незнала що таке істерика з нічого, якщо я розумію що не так, я знаю що робити. Чи переключати увагу, чи лишити в спокої, чи обійматись. А зараз я патєрялась, і маю відчуття, що то лише початок.
Взагалі, я дуже люблю малу в таких її проявах, я була певно з рочку вже чемна і зашугана, я майже не ревіла на публіку, і досі пам'ятаю, як мені потім було соромно за себе, як я затискалась в собі і боялась всього -подертих штанів, помальованого столу і решта всього, що було ненавмисно, але за що мене наказували. Короч, нехочу такого своїй дитині.

 

я не вірю в істерику з нічого. Голодна, хоче спати, холодно, гаряче, забагато емоцій ... Дитина (дорослі,часом теж) не усвідомлює свого дискомфорту і позбувається його як вміє - істерикою. Ну і так - нема на то ради - треба перечекати, а потім годувати, гріти, класти спати...

 

от про таке вже собі зробила висновки на прикладі свого малого.. Спочатку думала, що істерика з нічого, а як виявлялось - поїв і заспокоївся, став зовсім іншою дитиною буквально за якихось 5 хв.

 

Я ще за своїми помічала, що коли настають отакі періоди, що невідомо що з дитиною робиться і цілими днями істерики, плачі і все не так, то за якийсь час ставав помітний скачок в розвитку, чи в рості. З першою дитиною я це почала помічати, на другій переконалась, а пізніше і отримала теоретичне підтвердження своїх здогадок. Коли в дитини йде т.з. перехід на новий рівень, етап в розвитку, ніби запускається нова програма в мозку, то це часто відбувається через певні страждання, поганий сон, зміну апетиту, підвищеною збудливістю чи навпаки сонливістю, чи навіть супроводжується якоюсь вірускою. Тож т.з. кризи є тими неминучими етапами дорослішання. В когось це відбувається менш помітно, в когось сильніше, але однозначно треба ставитись до цих періодів з терпінням і розумінням і тішитись, що дитина росте і розвивається.

 

Підпишусь під кожним словом.
В Андрія після отих вищеописаних мною істеричних станів, при чому якихось зовсім нових для мене, навіть з старшою дитиною я такого не мала, щоб нічого і ніщо не могло заспокоїти, а ще більше дратувало, він раптово активніше почав розмовляти. Прям так раптово, що я сама була в шоці і ті стани на разі поки вщухли, зато дитина заговорила.

 

Я не думаю, що в тому є щось погане. Може їй згадалась та іграшка ще з попереднього дня, може наснилось, що мишка десь загубилась). А так дитина заспокоїлась).
А на рахунок переключення уваги, я інколи користуюсь цим методом. А що то дійсно аж так погано? (Бо великого досвіду у вихованні в мене ще немає). Вдома, я ще розумію, може лягти на підлогу, капризувати. Можна перечекати. Незнаю, може я занадто скромна і не можу навчитись не зважати на думки інших людей, але на вулиці, на базарі, в магазині якби падав на землю, кричав, думаю я все-таки переключила би увагу на щось інше (котика, собаку, пташку). Але може ми ще не доросли до такого віку, коли таке не проходить і я ще просто не знаю, що таке справжня істерика. Бо поки що переключається швидко і за пару хвилин вже в доброму гуморі.

 

Погано підійти і тряснути по дупі в пориві власного гніву!)
У мого найчастіша істерика, то "купииии", при чому то на кожному кроці і все підряд. Пояснення діють мало, хоча діють, але не достатньо. От якби я не переключала увагу на пташку, яка летить, машинку, котра їде, парасольку, яку тобі мама купить на ДН і т.д., то мені в з"їхав дах, малому також, або в крайньому випадку захрип би від власних криків (у нас і таке бувало).

 

Я у випадку, коли зла і так би хотілось підійти і тряснути, беру його за руки і починаю співати пісеньку або голосно розказувати віршик). За той час заспокоююсь і вже можна говорити і дитина не постраждає. А за пташечок, котиків, то в нас поки що діє на 100%. Наприклад, ситуація на базарі. Проходимо біля лотка з фруктами. Хоче яблука, починає кричати "апа". Пояснюю, що вдома є яблука і зараз ми не будемо купувати. Але він того ну ще ніяк не розуміє і вже готовий там сісти чи лягти. Тому сказала, що там за магазином бачила котика, який бавиться з мишкою і все, вже забув про яблука і біжить за мною. Котика ми таки побачили, бо під будинком їх завжди багато, а мишка втекла в нірку (ще цікавіша історія вийшла), тому дитину не обдурила). Але розумію, що потім ці переключання уваги може не допоможуть, тому тему уважно читаю і мотаю на вус). Я просто не знаю чи зможу колись змиритись з тим, що дитина лежить на землі, в болоті чи в магазині, істерить , а я стою і перечікую. Хоча не спорю, що так може і правильно.

 

та чого погано, просто щоб ви потім розуміли як буде "істерика з нічого", то це вона не з нічого, а з того, що не дали можливості покричати раніше. І ті відтерміновані істерики, зазвичай сильніші і довші, ніж та від якої відволікли.

треба навчитись не не зважати, а правильно розставити пріоритети. Що головніше, думка людей які 5 сек. поцокають язиками і підуть, а вам то все так чи інакше розгрібати, чи ваша дитина.

 

ойой, прочитала лінієчку, та ви ше геть маленькі.))) Майже такі як мій молодший.
У мене ніколи навіть бажання не виникає дати йому по дупі, навіть коли аврал-аврал, бо він реально кнопочка ще.
Андрійчик як їздить по базарі в візочку, то на все гарне та яскраве каже "дати-дати-дати..." Він не розуміє що то треба купити і що дома може такого купа, то вік ще геть не той.

Вчора заходимо в магазин, а там в ящиках купа печива по підлозі, малий як почав то все гребти і в ротик пхати...Ледво звідти втікли.)))

А от старшого б деколи так вмастила, що аж пищу, але не дозволяю собі того робити, ну, бо не хочу виховувати його методом кнута. У мене правда були такі грішки, могла вмастити по дупі, але після того мені так не добре і так гидко і взагалі... Ну, і зрештою такий метод ніц не дає, от просто ніц. Мені набагато легше дисциплінувати його без фізичних покарань, так я бачу хоч якийсь та результат.
Мій похресник сам підбігає до своєї мами і просить щоб вона його вдарила, бо він був не чемний. То вже як гра. Сумніваюсь що котрась мама буде періщити дитину до ацької болі, а так ляпас вони вже сприймають як гру, як норму і абсолютно на таке не реагують.

 

так у вас варіантів не дуже багато. Ну візьмете ви дитину з болота на руки, вона буде дико викручуватись і репетувати. І що? Яблука не купили, дитина істерить, всі брудні.

і тойво, моя дитина ніколи не лягала/не сідала на землю в людних місцях щоб чогось вимагати, чи ще там щось. Вдома було 4 рази і я знаю причину. Це я до того, що страшні істерики в людних місцях це необов'язково.

1. він розуміє, йому просто не подобається такий варіант
2. ви впевнені, що він готовий там лягати/сідати? Чи ви надто боїтесь, і трохи забігаєте наперед.
3. я завжди пояснюю наперед, що ми будемо купувати, а чого не будемо. Разів зо три-чотири. Перед виходом з хати, перед магазином, в магазині ...

 

в мене часом враження, що дописувачі не дуже розуміють, що позитивне батьківство - це не цвіточкі-васільочки, і не виключає (а дуже навіть вітає) встановлення рамок. Просто з розумінням дитини, і не мисленням категоріями "на зло" і "з нічого".
Для мене теж деякі описувані ситуації є дикі.

ну і багато дітей ходять в садки - де не йде мова про батьківство, а тим більше позитивне. Нестиковки виходять - дітям рве дах.

п.с. я скорше є прихильником інтуїтивного батьківства. Зразу скажу що це не є компіляція всіх решта видів ))) І мені воно давалося дооовго і молитовно.

 

А в мене виникало (і то навіть не через те, що дитина зробила щось дуже погане чи істерить, а просто я не в настрої, хтось розізлив, а малий трохи доправив). Тому ніколи таким не користуюсь, а просто співаємо, танцюємо і все. Хоча маю знайомих, що дають по дупі і кажуть, що дуже то допомагає. По віці ще молодші за мого. А я думаю, що того ляпаса по памперсі дитина ще толком і не розуміє.

З цим погоджуюсь.

Постаралась би чимось відволікти, придумати якусь гру, розказати щось цікаве. Але то я просто ще з таким не стикалась. Тому незнаю, як буде в старшому віці, але зараз на малого ще дуже це діє . Ну і все ще залежить від конкретної ситуації.

 

Рамки повинні бути, безумовно, і позитивне батьківство їх не відкидає.
В малого час істерик перейшов

(дівчата, давайте на будемо про "дикі ситуації", без образ, але хтось писав про істерище в кафе, це ж людне місце, нї?)

В нас він співпав (а може, був спровокований) зі спробою йти в садок, зараз вже й забулося. Боюсь наврочити, але на сьогодні є значно менше проблемних ситуацій з малим (майже 4 роки) Син також є дуже впертим, раніше мене це вибивало з колії, зараз змирилась Ясно, якщо є заборона, то вона є, але і без причин чогось дитині не дозволяти "на зло", от я тебе провчу - не практикую.

Відносно закупів - також наперед це обговорюємо і навіть список покупок складаємо разом (ага, син нагадує, молоко треба, хліб є?)), як правило, купуємо для нього сік-йогурт-соломку-банан, рідко просить ще щось, хоча бувало, що в прикасовій зоні щось хапав, то я клала на місце без нервів. Якщо побачить іграшку більшу, домовляємось, що подумаємо про неї напередодні дня народження/миколая

 

ггггг, то давайте будемо, чи не будемо? Хтось, це хто?
Місце людне, але в нас напевно різні уявлення про дикість та істерики.

 

в мене так було: "Хочу на гойдалку!"
заспокоїло тільки моє "ну ладно, сідай, буду гойдати"
І Сергійко заспокоївся, в сні він, вочевидь, пішов гойдатись