Мені то схоже на якусь депресію, глибоко-психологічну травму від втрати, така якась апатія до всього. А мама психологу б не хотіла показатись? Ну, або склероз так впливає, ну, але все на той склероз не варто спихати, щоб не пропустити не дай Боже ще якогось відхилення.
справді, спробуйте поставити себе на її місце. що б вам хотілося в той час, що б допомогло. знаєте, я так себе уявила.... і зрозуміла, що поводилася б так само (бідні мої діти). і не знаю, що б мені допомогло. грядки, мабуть, допомогли хоча б вийти з депресії, а щоб знову за собою дивитися... навіть не знаю. подумайте самі, щоб вам допомогло.
Якщо варіант з психологом, ніби сусідкою, не підходить, то може когось підселити до мами, "ой, мам знайомій так треба, така ситуація в неї тяжка, ну пліз пліз". Чи ще щось такого ж плану.
то взагалі не варіант. Вона такого не зрозуміє і для неї це буде страшенно напряжно, починається страшна паніка - чим годувати, як постелити і т.д. Так собі придивляюся до коротеньких одноденних поїздок десь навколо Львова. Коли потепліє. та власне ще не є така стадія, щоб спихати все на це. Забувається, але не глобально. Сьогодні їздила до неї з 8-березня привітати, трохи подивилися в неті сайти з квітами і насінням. Ходила мама теж стьогодні з коліжанкою на Личаківський цвинтар. П. Віра добряче її вигуляла по цвинтару і трохи прибрали на могилі її чоловіка. Просила я, щоб показала мені в чому ходила - капець повний. Але казала, що приталася Віра, чого вона так вбрана. Задумалася. Може якраз допоможе. Обіцяла, що піде зі мною в перукарню перед Паскою і дозволить себе підстригти і пофарбувати. То ще не факт, що піде. Намагаємося максимально заповнювати її вільний час, щоб не було коли думати про сумне.
Як тренінг можна кросворди ,але то на любителя.У мене після великих стресів трохи вишибало пам*ять,тільки кросвордами і спасалася.
ооо, то геніальна ідея. Вдома повно є, вони з татом тим постійно забавлялися, а як щось не знали, то тато потім в неті вишукував відповіді. Треба їй сказати, щоб продовжувала тепер сама.
А не дасть викинути найгірший одяг? Може,тоді потихеньку,по 1-2 речі поступово виносити з хати. Як не стане гіршого одягу,то почне вдягати добрий.
В нас прогрес Мама далася підстригтися. Притащила з села картоплю своїй перукарці - то окрема тема, то її тягання - і пожалілася, що я на неї постійно сварюся за зачіску. Як вона мені сказала, сподівалася, що та їй скаже, що вона гарна. Та жіночка на неї теж наїхала, заштовхала в крісло і підстригла. Трохи поплакала, що коротко, але заспокоїла себе, що до Паски відросте. Тепер ще залишилося пофарбувати її. Але то вже зроблю на початку квітня, бо 2 рази до свят - нереальний трюк.
Коли тато з мамою розлучились, в мами був страшний стрес. Вона навіть хотіла накласти на себе руки. Ми її відвезли в Трускавець. Кожен день був розписаний процедурами. Були біля неї то я, то сестра. Така завантаженість трохи відволікала її. Але всерівно лікує тільки час. Треба чекати і не залишати маму на самоті з горем, постійно чимось відволікати.
Дівчата Маю мега бомба вихвалялку. Мої постійні "капання на мозги" дали перші результати. По-перше. Мама пофарбувалася. Привезла їй сьогодні ковбаски і м"яско копчене і дуже потішилася. Там вже була не сива бабулька, а нормальна пофарбована жіночка Підстриглася вона раніше, а вчора пофарбувалася. Я купила ніби нормальну фарбу, зафарбувала сивину добре але на тій сивині вона трохи рудувата вийшла. Нічо, сайдьот. Мама трохи постогнала, що люди скажуть, що вона так "викрасилася". Я її похвалила, сказала, що на 10 років помолодшала. Бачу, що сама задоволена. По-друге. Пішла я перевірити холодильник. Він вимитий і все зіпсуте і перетерміноване викинуте. Казала мама, що я інспектор Фреймут, бо добре передивилася, що там і як. Є до чого придертися, але загалом може бути. По-третє. Ванна і туалет теж "блищать". Як я принесла мамі бутель італійської хлорки, то вона бурчала, що не буде тим нічого робити. Але цікавість взяла своє і вона випробувала. Відмилося все моментально і до блиску. Я дуже задоволена. Маленькими кроками підемо і далі.
Неодноразово заходила в цю тему, почитувала, раніше здається дописувала, бо був період непростих стосунків з мамою. І завжди поривало мене дописати через те, що одна одну не зрозуміли, пересварились, наговорили чогось, і т.д. і т.п. Сьогодні мама дзвонить і каже що завтра лягає в лікарню. Отак. Зненацька... І тут до мене дійшло. Дуже багато. І дуже потужною хвилею. Що, незважаючи на все, люблю її дуже дуже сильно. І дуже переживаю. І вона в мене одна. І моя мама - то моя, і найкраща. Тепер лиш би вона була знову здорова...
Саме так. Я теж раніше бузила. А на останнє мамине ДН зрозуміла, що чим старша я стаю тим більше розумію свою маму, певні її вчинки/дії. Коли в наш дім прийшли великі неприємності перша людина, котра без жодних зауважень просто тихо підтримала була мама. Дівчата, цініть своїх матусь. Коли ми юні, то занадто амбіційні, вважаємо себе найрозумнішими, але як настане час, коли до кольки в животі захочеться пригорнутись до матусі її поруч може вже і не бути...
а в мене мама завжди була подругою...а зараз так хочеться саме материнської любові...а в мене подруга, яка сама свої проблеми мені розповідає, а моїми не цікавиться...
В мене мама дуже хороша, добра, але останнім часом з нею нереально нормально спілкуватися...Постійно придирається до всього, кричить, сварки починає...чіпляється за будь-яку дрібницю щоб почати сварку...чи то блін клімакс так діє, чи що...Дуже її люблю, але вже й не знаю як з нею спілкуватися...вкотре переконуюсь, що дорослі діти і батьки мають жити окремо
Моя теж дуже у цей період стала вразлива та нервова, ну от нема права шо сказати відразу нерви і ображання. Дуже її шкода бо той клімакс мучить її вже багато років і ніяк не скінчиться Якось чула по радіо, що психологи проводили дослідження, і було встановлено , що батьки котрі проживають окремо від дітей живуть довше від тих , що проживають разом
У мене те саме. ще й постійно хоче, щоб їй дякували, каже, що я невдячна. А я просто стараюся мовчати в моменти її кризів, але її це ще більше злостить)
будьмо терпимі до наших мам в цей період. То ж як безперервний ПМС, тільки уявіть собі. Клімакс моєї мами припав на мої 12 років, тож я була замала, щоб щось там грамотно пережити. Та і конфліктів в той час якось не дуже і було...
Свою маму дуже люблю, в нас певно дуже близькі стосунки, важко судити, але в неї з роками все більше розвивається якась паталогічна ревність, це постійно провокувало і провокує конфлікти. І як оглянутись в минуле, то вона мене завжди ревнувала до шкільних подруг, потім до університетських подруг, часто доходило до криків і образ в мою сторону, я це все зазвичай терпіла, мовчала і періодично зривалась, ми зразу мирились і по всьому а тепер найгірше, це якийсь жах просто - вона ревнує мене до чоловіка, і це провокує постійні сварки з коханим. хоч від весілля і року не минуло, ми майже щотижня, приїжджаємо до моїх батьків у рідне місто на вихідні, в будні два рази на день (зранку і ввечері) поговоримо по телефону не менше, чим по півгодини Ну як так? 1) поганий настрій в неї- треба наярювати за раз за разом і наговорювати, що я така-сяка... 2) видерли одні вихідні в місяць, що побути разом- то треба знов видзвонювати 5-6 разів випитувати, чим же я така занята буду колись не витримаю і скажу чим занята молода пара без дітей на вихідних , 3) сказали, що щось запланували- кров з носа придумає мегатермінову , взагалі непотрібну і меганапряжну справу Так само поводиться і моя бабця з мамою, типу така модель мати-дочка,не раз мені на то жалілась і поводиться точнісінько так само . Пробувала і говорити з нею делікатно і не дуже, замкнуте коли виходить... якщо так далі буде, то до розлучення недовго...
Так буде доти, доки не навчитеся казати "Ні, мамо, так не буде. Ні, мамо, в нас інші плани". Навчіться відмовляти їм і не вестися на відверту маніпуляцію. Навчіться ставити на перше місцу свою сім"ю, а не мамині захцянки. І нинада звітуватися, як їли, як спали, як встали, ще розкажіть в яких позах , або на всі питання давайте елементарні відповідь, без подробиць "Нормально, все добре, нічого нового". Я з батьками роз мовляю 1 раз на 2 дні, чсом рідше, часом частіше, але тоді нам є чим поділитися. Обмежте поїздки до них, скажімо до 1-2 рази на місяць і не більше. А на команду "к ноге, доця", навчіться казати "Мамо, ми не приїдемо, бо на ці вихідні в нас інші плани", і як в мама впаде в істерику, скажіть спокійно-спокійно "Як заспокоїшся, тоді і поговоримо". Скільки батькам років? Є реальна необхідність щотижневої допомоги? Ваше щастя, що живете окремо, та ще й у іншому місті.
Я зараз в не приємній ситуації. Не знаю як поступити. Подзвонила мама, запропонувала поїхати на вихідні в село. Я з одного боку за, але є декілька проти. Село в нас за 100 км. по бездоріжжю, тобто дорога займає в одну сторону десь 3 год. Машина Шевроле Авео, в яку мама хоче впихнути крім нас (чоловіка, мене і двох дітей) ще себе, не ходячу бабу, яка важить 100 кг. і якій треба повністю відсунути переднє сидіння і тьотю, теж габаритну. Ні про які крісла безпеки для дітей вже мова і не йде, бо вони будуть на руках. Я мамі за це заікнулась, що то не безпечно, плюс перегруз машини, то вона обідилась, чуть не плаче і вже нікуди їхати не хоче. Мені тепер незручно дуже, бо мама раз попросила поїхати, а я виходить відмазуюсь. А я просто хочу, щоб всім добре було. Що я наробила і як тепер вирулити ту ситуацію?
