і навчити їх не кидатися одягом, і взагалі виростити їх небайдужими і вдячними.. хоч одну.. угу, не в кожної є педагогічні здібності. Знаю пару, в них пізня дитина, дуже бажана, то чистісінько як вище описаний випадок, тільки ще викрикає їм нормально, а мама якась геть безпорадна проти того.. Цікаве питання. Виходить, що чоловік так гарно наполягав на 6-ти дітках і не менше, "бо це класно", "інші ж можуть", "маєш робітницю, що тобі ще треба", "ти і так не мусиш працювати - займайся господарством" або щось в тому дусі. А ви кажете - не розумієте, що таке "тиск оточення".. Не всім тому вдається протистояти і правильно виділяти приоритети, дехто намагається справитися з "усім" (нереально), або з "важливим" (чи правильно визначеним?) якнайкраще, а виходить так, як виходить..
Ну це, як на мене серйозна проблема батьків. Бо іноді батьки дуже шкодують тих дітей, сю-сю-улю-лю. Хочеш пюрешечку? На пюрешечку! Не смачна, зараз-зараз, іду згодую макарончики! (Ну це так образно, але десь так воно і є). Якщо діти такі, що не розуміють, що батьків треба поважати в першу чергу - то я б точно забила на таких дітей глибокий болт (За умови, що перевихованню не підлягають ) Я маю родину співробітників з Китаю. Точніше 2. В них діти дуже чемні і "шовкові". Батьків в носі, як багато наших підлітків, не мають. Я дуже зацікавилась, і таки взнала, в чому секрет. І вони сказали, що секрет в тому, що вони ніколи не ставлять потреби дітей понад потреби батьків. Діти МАЮТЬ слухати батьків. А якщо цього не роблять, то батьки цілком можуть тих дітей вигнати з хати на власні хліба. Ну тобто якось так. І діти це відчувають і знають. Правильно це чи ні, кожному вирішувати, залежно від того, що він хоче. Але я вважаю, що як дитина сідає на голову батькам, то тій дитині треба кхм... Ну треба на місце поставити. І батьки дійсно мають це зробити самі, бо їм в цьому ніхто не допоможе. Ну я в хаті, де є дитина розслабитися не можу. Взагалі. Я маю дійсно бути сама, щоб мозок не моніторив ту дитину щосекунди підсвідомо. Хоч няня, хоч хто, але дитина має бути не ближе, ніж 200 метрів від мене, щоб я таки розслабилась)))
От я про це і пишу. Треба вчитись, воно того варте. Вчитись відстоювати свої цінності і правильно розставляти пріоритети. --- дописи об"єднано, 8 Квітень 2015 --- Так, я розумію. Мова ж не йде про мати-одиначку-сироту, яка сама з дітьми.
А якщо чоловік вдома, теж мозок без перестанку моніторить? Я не можу спати, доки всі не заснуть. І в обід з малим не закімарю, якщо по квартирі хтось вештається.
Та то взагалі триндець. Чоловік - це ще +2 дитини в сумі Вони так гоцають і все розкидають, що краще най не сидить з дітьом, ніж так сидить. А головне, він інакше просто не вміє. Всі ігри з дитиною зводяться до перевернутої догори ногами хати. На вихідні я даю малого мамі, оце кайф. Але і то, я скажу чесно, навіть коли малий в мами, я таки іноді не до кінця розслаблена. Так, наче м"язи звело і вони так пооовільно розслабляються. Це мої мухи, знаю. Але так є.
ой, на рахунок Китаю...там, чесно кажучи дуже жорстке виховання, я так само вважаю, що дитина має поважати права і потреби інших, своїх батьків зокрема, але мене їхій підхід трохи шокував...там є інші цінності ( ну принаймі інші, ніж у мене) і методи такі машинні, тому ота шовковість - то є видресировані діти, воно не від серця, а від страху. (я читала "Боевой гимн матери-тигрицы, Емі Чуа, раджу до ознайомлення)
Так то ж їй винен, що вона себе поставила на місце прислуги? То не причина в дітях, а в підході до них, і до чоловіка теж тоді виникають питання))
Справа не в дітях. Допоки жінка шукає причини, чому ж вона не може робити те, що вона хоче - доти і діти будуть не такі, і чоловік, і батьки, і няні, і часу мало, і все решта. І не у вмінні організовуватись справа. Я дуже неорганізована. --- дописи об"єднано, 8 Квітень 2015 --- Тільки не до них, а до себе.
Це все так і є. Але от, в такі ситуації, як Сяня описала, я дійсно не розумію навіщо жінка стільки народжувала, якщо їй було зле. Ну ок, народила, побачила, що в неї є певні проблеми, неважливо які, чи то психологічні, чи то темперамент невідповідний. Навіщо було народжувати і далі і при тому проблему не вирішувати? Ясно, можна пробувати в собі розбиратися, щось міняти, пристосовуватися, лікуватися. Але далеко не все потребує лікування. Направду, дуже сумна ситуація.
Уляна Гукасова (Мірта Грофман)- мама 3 власних і вже 6 усиновлених. І при цьому- прекрасна художниця... погоджуюся. А взагалі- дуже цікаво читати і навчатися організації у тих, хто дійсно має багато ( не 2-3, а ще більше) діток
Моя знайома має трьох діток. Старша - школярка, середня-в садочку, менший має півтора року. Чоловік зранку до вечора зайнятий на своєму автосервісі. Вона має два магазини одягу. Зранку завозить одна в школу, іншу в садок, з малим їде у магазини чи у магазинних справах. В звичний темп життя повернулась коли малому був місяць, малий на ГВ, чи їй треба в податкову, чи ще куди він завжди з нею. Ми навіть сміялись, що виросте мабуть дальнобійник, бо він виріс в авто)))Знайома намагається завершити усі справи поки старша на групі продовженого дня, забирає старших дітей і займається ними/собою/хатніми справами. Діти не запущені, не обділені, навпаки більш організовані, бо мають певний графік і намагаються його не порушувати. Будинок доглянутий, мама доглянута, завжди при зачісці,манікюри/педикюри, викликає дівчат з салону додому. Пояснити як їй це вдається вона не може, бо не розуміє що пояснювати. Вона просто має дітей, любить їх і не робить собі з того проблеми. Звичайно в кожного своя ситуація, усім так не вийде, навела лише як приклад-діти не перешкода до самореалізації, перешкода це сприйняття себе і життя.
ВпринципіЮ коли діти десь пристроєні на деякий час як от в школі чи садочку то дійсно легше, і дійсно можна дитину маленьку брати собою. Але такі графіки ламаються коли хтось з дітей хворіє. А враховуючи шо я бачу шо садочкові діти всерівно більше хворіють, то та система у мене ламається кожні декілька тижнів, і тоді автрал просто!
Маю добру знайому з 4-ма дітьми. Все встигає, але там ситуація така: старша вже студентка, вчиться в іншому місті, потім з великою різницею народила другу дитину,і на другий же рік третю (поки була на ГВ завагітніла, наскільки знаю, "так вийшло"). Тепер, оскільки різниця не дуже велика, ті менші ходять в один клас. Оскільки живуть за містом, то щодня возить їх у школу і до дому (довелось здати на права). Займається особняком, а чоловік має свою справу. До того працювала трохи в науці, та потім була велика перерва, і недавно вона знов вийшла на робоиу (на пів ставки вроді). Так що там чоловік заробляє, а вона дітей в основному пильнує (такий варіант взагалі теж хороший), діти чудові, доглянуті, всі живуть повним життям, мандрують. І ще один приклад з знайомою по роботі: у неї буде 4-та дитина. Сама дівчина з села, та тут після весілля живуть на квартирі з чоловіком. Поки народжувала трьох дітей (з недуже великою різницею) захистила дисертацію)) Потім вийшла на роботу, викладає. А недавно зустріли її - а вона знов "в положенні". Каже - діти головне, без них ніц життя не варте, казала що одна дитина - не дитина, і без дітей вони життя собі з чоловіком не уявляють. Дітки теж гарні, розумні. Живуть вони "без шику", нормально, але горя, депресій чи якихось ужасів там нема, зразу видно що любов і гармонія є в тій сім'ї. Сама вони теж така худенька, тендітна. Мене трохи дивувало, як вони наважувались народжувати дітей в зйомній квартирі. Питала як встигає колись - то казала що нормально, менша в садок йде, старші в школу, всіх треба завести-привести (і дідів-бабів у Львові в них нема, ніхто збоку не допомагає). Але там чоловік майже завжди на місці (робота сезонна), тому дуже зі всім допомагає, практично весь рік. Але от якщо збоку допомоги немає особливо, у чоловіка робота весь день зранку до ночі, як тоді встигають з 2-3-ма дітьми, оце цікаво (хотілось би послухати дівчат що так встигають, як вам це вдається з двома і більше дітьми). Тоді точно самоорганізованості навчишся
@Supernatural , ви так все хочете до дрібниць дізнатися, як в кого виходить, я не розумію нащо, бо все одно в вас не буде так, як в когось. Ну от в мене чоловік працює з 8-9 ранку і доки займе. Хоча коли аврал чи термінове щось, то спокійно може взяти відгул і помогти мені. Наприклад, лікували старшій зубки, то три п’ятниці підряд йшов з роботи раніше і був з малою. А решту часу я сама з ними. На рахунок встигати - я просто не знаю, що ви хочете встигати? От ми зранку встали 7:30, тато вже пішов на роботу (до речі, сніданок переважно готує собі чоловік, а деколи і всім разом, тому зранку я ніколи не зриваюся до кухні), поснідали, зібралися і завели старшу на заняття до 12 години, з молодшою погуляли, тепер вона спить, а я тут п’ю каву (сьогодні чай))) і відпочиваю. Часом в той час вчуся, дивлюся відеолекції. Зараз підемо заберемо малу і, оскільки погода гарна, будемо гуляти до години 3, в той час я маю трохи своїх справ, тому будемо гуляти ще й туди, куди мені треба. Потім пообідаємо (обід варю звечора), малі будуть бавитися, а я вишивати, чи читати, чи ще щось. Потім зготуємо вечерю, приберемо. Коли старша не йде "вчитися" (ходить тільки 2 рази в тиждень), ми можемо поїхати кудись в центр зустрітися з друзями, чи кудись типу "Веселки", чи просто погуляти далі від дому. Я дуже не люблю дитячих майданчиків, то стараюся шукати альтернативу, хіба є збоку подружка, щоб поговорити)) Зараз намагаюся напитати собі няню на 2-3 години, бо хочу трохи підтягнути англійську. Зараз мені тут розкажуть, що в мене нема пункту "займатися з дітьми". Ну так, нема. Бо я і без того з ними постійно займаюся в процесі. Вони коли хочуть, тоді й просять їм почитати, розказати чи намалювати. А щоб вчити чогось, то от старшу дала на англійську і загальний розвиток, бо я бачу по ній, що їй подобається вчитися, то хай вчиться. Молодша, підозрюю, буде не до навчання, а до руханки, то придумаю їй якусь руханку. Я вам чимось допомогла? Чи моє "встигання" не підходить?
Питалась, бо направду цікаво як мамусі з двома і більше дітками все встигають. І ясно що в мене все точно так як в когось не буде, але поділитись досвідом то корисно От переживаю, що як би було двоє (гіпотетично), то одна школяр, друге немовля, чоловік на роботі весь день, як би я все встигала Але тут бачу багато дівчать якось справляються. Просто дитина, особливо перша добряче міняє режим. І дехто каже, що з другим простіше, бо вже знаєш до чого готуватись, стає спочатку трохи важче, а потім налагоджується. А є такі, що знаючи що буде, не хочуть вдруге народжувати (на даний час, чи взагалі). Але допитувати кожного чого так не треба, бо у всіх на то свої причини, хто хоче той ділиться в цій темі своїми думками.
а звідки вони знають, що буде? друга дитина навпаки трохи мухи в голові на місця розставляє. сподіваюсь, що третя взагалі з мене людину зробить
Я тут тако тихенько читаю і афігіваю. Чес слово. Може і добре пишуть, що не хочуть мати дітей, той ней не мають. Як на мене, то діти нічого нікому не зобов*язані, і нічого вони не мають, навіть своїм батькам. На що діти мають право, так це на самовираження. І якщо вони хочуть кидати речі на підлогу, то нехай кидають. Потім позбирають, якщо захочуть. Діти не повинні боятись бути собою, бо це виходить за рамки того, що хтось собі уявив чи намалював. Я погана мама. У мене діти кидають речі на підлогу. Мої діти мають право мене не послухати. Вони собі дозволяють сказати мені правду і те, що думають. Тільки таке тепло і любов яку я від них отримую важко описати словами. Мені всеодно хто що скаже про моїх дітей і їх виховання, чи брак такого. Мені Бог дав багато дітей аби я виправила помилки прадідів, і на тім крапка!
По ходу Supernatural тре в якусь іншу тему (та і мені теж), типу, дуже хочу двох дітей, але зеленого поняття не маю, що буду з тим щастям робити
