ото начиталася і дивуюся, як то люди люблять вирішувати "проблеми"' чужого особистого життя. Чи є різниця хто скільки хоче діток мати? Така дурна ота традиція завжди питати - ой, а коли весілля, після весілля одразу, - а коли поповнення в сімї? Якщо за рік-два сім'я не має діток, то вже заочно всіх лікують я чесно прифігіла, як люди на весіллі в родині вважали нормальним торкатися мого живота з питаннями коли вже в нас буде поповнення в сім’і, ні живіт в мене не великий і так, для мене такі речі - дикість Не лізу в ліжко до інших і не вважаю за потрібне відповідати на такі питання. Кількість діток, то є особистий вибір кожного, і так, можна не наводити конкретних причин, можна просто хотіти чи не хотіти. Hе існує одноі конкретноі причини, думаю що в кожній сім'ї своя ситуація і свої причини.
Так про них і пишуть. Просто всім різні до душі. Ні не зовсім так до того не палила то ж на один пункт було простіше А якщо насправді тоді я не знала, що таке мати дитину, а зараз я знаю що це таке. Я хочу другу дитину просто я не знаю як все складеться. Я не знаю як давати раду з двома дітьми, як я буду встигати все зробити. Мені просто страшно. І якщо важко наважитись це не означає, що я просто зараз не хочу і все. Ну для мене це як стрибок зі скали в воду - перший раз розумієш всі ризики, але не пробував. Спробував - відчуття переповнюють, кайф. Другий раз ти далі знаєш всі ризики, + знаєш, що відчуття бомбезні, але всерівно страх, і ти стоїш ще довше, і в роздумах, чи воно треба, бо ж хочеться і колиться. Якось так. --- дописи об"єднано, 7 Квітень 2015 --- Тому тут і розповідають про причини.
Так, звичайно, але між розповіддю причин та їх аналізом є різниця. Чи варто аналізувати і доводити що причини недостатньо важливі?
Чомусь часто ті, хто зупиняється на двох, вважають, що мають на те вагомі причини, і це - правильно. А якщо людина хоче зупинитися на одній дитині - одразу якийсь осуд, діагнози, бо ж так неправильно. Ще чомусь вважається, що якщо якась мама має потужніші за загальноприйняті потреби бути не тільки мамою - значить вона не може бути люблячою мамою. А це ж не тотожні поняття. Правильно може бути у кожного своє - і кожен має на то право, бо то аж ніяк не шкодить сусіду, пра? Найважливіше для мене оце Бо немає гіршого, аніж чути ображених на свою долю жіночок, котрі відмовляють на своїх дітей, бо вони заради них стільки усього позбавлені були.
Та ви щось ці слова дуже гостро сприйняли., чому зразу шок Ніхто тим не ображає, тим більше якщо бачили яка у вас гарна дитина)) А якщо почувались так зле в іншому, то може ваші здобутки не були дуже визначними та той час? Добре, як є стимул працювати над собою, і діти тому не перешкода Так, курити взагалі варто кидати. Але як на мене, то якісь дивні причини. Так можна ніколи не народжувати) Отак і виглядає: Оце певно чесний допис. Невже, головне - це брови щоб були вищіпані, і на море поїхати? От з двома теж чудово відпочивають, і на морях, і в подорожах, і діти бавляться вдвох. З одним трохи простіше, але з двома веселіше, і дітям цікавіше.
А навіть якщо й так? Думаю, така позиція більш чесна і зрозуміла, ніж народити, спихнути на сім няньок і піти щипати брови. Чи багатодітна мама у непроминаючій депресії, яка щоразу плаче над тестом, краще? Кому потрібні наші діти, крім нас самих? І з огляду на кого треба їх хотіти і планувати?
но-но!!! щось я мало бачила нещаслививх багатодітних мам (алкоголіків-наркоманів не рахуємо), а от бідних-нещасних задепресованих із однією дитиною -- завалісь, навіть серед моїх знайомих. Пишу в офтопі, бо не маю бажання на цю тему спілкуватись. Так, просто, случайно зайшла
Я над кожним своїм тестом плакала, ну що зробити - дві паралельні прямі викликають в мене сентименти, певно, професійна деформація Тут про страх писали. От думаю, що якраз страх - поганий порадник. Якщо є бажання, але страх сильніший, треба з тим щось робити. Бо якраз через страх життя часто позбувається стількох моментів щастя, і то не тільки дітей стосується. Сьогодні таке гарне, "тематичне" свято. Якраз час для "сомнєвающіхся" перестати сумніватися.
Знову починається...та хіба море головне, та хіба головне брови, то ж діти головне! і то мене бісить! Мені все здавалося шо так думають тільки старші жіночки, а виявляється і серед молодих таких багато. .Головне- шоб я почувалался щасливою, і життя було мені в кайф, і мені для цього треба і моря і вищипані брови, можливість піти в кіно, можливість побути з чоловіком у двох, можливість побути одній, і ше купа купезна дрібниць з яких складається кожен мій день. Коли я щаслива, щасливий і чоловік і діти! А ше знаєте від чого я щаслива - від того шо можу спокійно прийняти душ і ніхто не репетує в мене під дверима "Мама, мама!". Бо мала нарешті то переросла і це прекрасно! (хоча я вже писала шо просто млію від своєї дитини, я б за неї в тому світі віддала все, люблю кожну її клітиночку, я вдячна їй тільки за те шо вона показала мені страшній егоїстці шо таке любити когось більше ніж себе) Я така, і нікому свого бачення не навязую. Але чомусь багато хто намагається його навязати мені. Бо таке українське суспільство: заміж до 25, за рік перша дитина, за 3 роки ше друга і всі хто вибивається з того графіка вже якісь не такі. Так, відпочивають із пятьма, і шо? ШО ВИ мені хочете тим доказати? Джолі зі всією сімєю подорожує, ну так як людина має на то моральні і матеріальні сили то будь ласка. Моя рідна тітка не мала бажання займатися з дітьми, хоча народила двох бо так треба було.Ніколи не забуду коли її мала 3х років стояла біля неї і просила її побавитися а та втикала серіали цілий день і мала свою дитину в носі. Думаєте мало зараз молодих мам які сидять цілими днями біля телевізора чи в інтернеті ігноруючи потреби своїх дітей? Краще в такому випадку як закордоном жити без дітей і не гризтися сумлінням ніж народи аби народити. Все йду звідси. бо дістало мене.
Тебе зачіпає, що мам одної дитини звинувачують тут в егоїзмі, а сама ти в кожному своєму дописі завуальовано звинувачуєш мам кількох дітей в тому, що вони не приділяють дітям уваги. Кожен бачить те, що хоче бачити. Мені взагалі не розходиться, щоб "приділяти дитині час, бо вона того потребує" (ти її питала, скільки і коли потребує?), "розвивати дитину" (тоді б одинаки були всі геніями, а діти з багатодітних родин неграмотним і недорозвиненими), "вкладати і дитину час і гроші" (то якийсь різновид бізнесу?). Так от, мені в тому не розходиться, бо я не бачу, як то все вплине на подальше життя моєї дитини, але тобі розходиться - ну і чудово. Через років 20-25 зможемо побачити плоди наших думок і старань. Ніхто не примусить когось народити через дописи в цій темі. Я вважаю, що дітей має бути стільки, на скількох батьки мають моральних сил, плюс ті, які "непланові", бо найчастіше саме ті непланові виявляються найбільш "вчасними". Часом життя так перевертається, що всі плани стають смішними. Одного я не можу зрозуміти - тотальної закритості на дітей. Але я і не стараюся. Ще так до слова - зараз дууже багато жінок з однією дитиною. Тому говорити, що якось там суспільство тисне я би не могла. Навіть з моєю малою на заняття ходить 6 діточок і 4 з них одинаки, в сусідніх групах те саме. І мене часто мами питають, чи то дуже тяжко з двома, чи дуже-дуже тяжко. Так от я думаю, що з таким підходом, як тут описують, воно і буде тяжко - і зараз, і через 5 років, і через 10. Тому справді, нема чого планувати дитину, якщо так сильно хочеться жити для себе і діти так не в кайф. Тільки не треба жаліти інших дітей, бо то направду задовбали вже ті діагнози з різних боків
От ніфіга-нфіга Чоловік часто бере до нас малого від першого шлюбу. В них зі Святьком різниця 4 роки, але вони ладять добре, грають, сприймають одне одного. І ми їздили вчотирьох. І я скажу точно: це взагалі триндець для моїх нервів. Якщо один галдить, потребує уваги, то їх тепер двоє і кожен щось хоче, кудись біжить і т.д і т.п. Так, факт, вони дійсно бавляться більше вдвох. Але той шум і гам і армагедом який навколо них в той час - то взагалі червона зона для мого мозку. Жіночий мозок заточений під те, щоб реагувати на дитину, і я просто підсвідомо це постійно чую і чую і чую, не хочу, але чую. Тому з мого досвіду 1 дитина - це 3 дитини, 2 дитини - це 10 дітей)))) Ну що поробиш, отак в мене)))
Мати дитину і не звертати на неї увагу через комп, інтернет, чи таке інше - то вже дикість. В цивілізованих країнах за таке позбавляють батьківських прав. Як Бог дав дитину, то займатись нею ваш обовязок. Якщо для когось це така каторга, то це дійсно сумно.
Не в егоїзм,і а в ліні! і мені всерівно скільки в кого дітей, і нікого я не звинувачую а говорю про то, шо лінивими бувають мами і з однією дитиною і з двома і з пятьма. Не кількістю дітей лінь вимірюється. Єдине що мене зачіпає шо хтось навязує свій стереотип всім іншим, вважає шо так мають зробити всі, бо для неї так добре. А якшо мені не добре то вже все - біда, треба сходити до спеціаліста. Мені не треба в дитини своєї питася скільки вона потребує часу, я то прекрасно бачу. Чим більше, тим краще. Моя мама вкладала в мене багато і сили і фінанси і відповідна віддача є, тому говорити шо результат ми побачимо серез 20 років не треба, я його бачу на собі і на тому шо моя мама для мене найкраща подружка. Мені розходиться в розвиткові бо ввхажаю, шо як є хороша освіта і загальний розвиток то людині набагато легше знайти себе потім в тому житті і стати щасливою. ким би вона не вирішила потім бути - домогосподаркою чи карєристкою, з 5 дітьми чи без дітей.
Чудово Вас розумію. Ми всі проживаємо своє власне життя. І не треба нікого слухати, а особливо вішання ярликів: "то дикість", "у вас проблеми з незадоволеністю собою", "зверніться до спеціалістів". Люди - агов! Людина пише що їй добре мати одну дитину, то в чому проблема? Вона ж Вас не перконує що 3-х мати то забагато. Хто скільки хоче - стільки й народжує. Як можна звинувачувати жінку в ліні, бо не хоче трійко дітей? Колись і по 7-8 родили, то може будемо радити звернутись до спеціалістів тим, хто вирішив що хоче мати всього лише трьох? Я теж за те щоб мама була задоволена, з пощипаними бровами, гарна, усміхнена і щаслива. Якщо у неї так виходить лише з одим карапузом - нехай так. А там буде видно, життя непередбачувана штука, сьогодні ми хочемо одне, через рік-два інше. Сама б хотіла мати трьох дітлахів, але розумію, що моя думка може кардинально змінитись після одного малятка.
Та я не думаю, що хтось тільки в неті сидить, а дітьо - побоку. Хіба в якихось неблагополучних родинах. Факт. Але до чого це ви? Ну точніше, яке це відношення має до кількості дітей? Ну бо я так це бачу - тяжко, не плануєш більше дітей, легко - плануєш.
@Nana11, посиіхнуло ваше про душ. Я теж не переношу крики дітей МАМА під дверима душа. Я теж люблю спокійно митись. І миюсь спокійно. Але не тому, що моі діти вже переросли, а тому, що двері в душ просто не закриваю і вони не заходять, ну хіба по своіх потребах Я теж затятий інтроверт. Ух. Тиша, спокій, одинокість в якійсь мірі - це все моє. Але живу, не жаліюсь, не вмерла, з розуму не зійшла. А попереду ще огого скільки всього нового. Любімо й цінуймо те, що маємо.
Дівчатка,так це ж і є тема,про те,що жінка не хоче другу дитину,про причини того і т.д.,тут же ми не тільки сухо пишемо,що я не хочу,і я не хочу,а я хочу...тут питає ось причини того...коли жінка пише,що не хоче бо не хоче,то якось неправдиво,всюди є причина,просто або самі не визначили,або не хочете розказувати...ніхто тут нікого не змушує писати,ви ж не під дулом пістолета?ніхто вам нічого не нав'язує,де тут написано,що неа,от ти маєш 3 як мінімум народити,бо треба? неверленд,ви-молодець!гарно пояснюєте свої думки і основне що чесно!дякую!
От через такі думки багато хто не наважується на другу дитину. Чому будь-яка річ, яка робиться для себе має викликати в мами муки совісті??? Колись вже на форумі описували ситуацію, що коли порядок в хаті і помита голова в мами, то це вкрадений час в дитини. І, якщо на це пішло, тут практично всі мами, і всі сидять в інтернеті на форумі. В нас треба забрати батьківські права? На сьогодні в нас постійний осуд суспільства: пів року до вагітності і ти випила вина!!!- як ти можеш бути мамою??; ти не на ГВ до 4-х років??? - бідна дитина!!!!пішла з чоловіком на вечерю і віддали дитину на ніч бабусі?? - навіщо ви народили дитину!!!! Я, можливо, трохи згущую фарби, але суть я думаю, ви зрозуміли. Ну не всі мами на 100% розчиняються в дітях. І це НОРМАЛЬНО!!!!!!Багато потребують свого простору і часу. От полетять в мене тапки, але коли малій було 1,5 міс, я націдила молочка і втекла до коліжанок на ЦІЛИЙ вечір, бо в мене була межа - ще трішки і привіт Кульпарків. Я погана мама? для когось - так. Але це моє життя, і мої діти. І своєму чоловікові я пояснила, що в психічно врівноваженої мами - здорові і усміхнені діти. Тому питання діти з татом/бабусями/дідусями в мене вирішене. Мені треба - діти на вас. Попри це все, я довго не хотіла другої дитини. В мене була хороша робота, успішна кар"єра, але коли мені запропонували роботу без можливості піти в декрет я довго думала, і замість супер роботи.....пішла в декрет. Чи я про це жалію -ніколи!!! Але час для себе я залишила
