Не зрозуміла, який контекст у вас не стоїть Я питала які у вас стосунки з братом, бо може це теж впливати в принципі)
На шо впливати? На кількість дітей в моїй сімї? Чи у вашій? Впливати може все що завгодно. Інше діло- дамо ми впливати на себе чи ні. Я з темою дітей розібралася))).
дівчат, повірте, що вони зовсім не потребують вашого шкодування. Це те саме, що "добрі люди" шкодують маму з 3 -ма чи 5- ма дітьми. Люди щасливі в тому, що мають. І щасливим людям по барабану, що і хто про них думає. це вже нікому не потрібні "дєбрі". Бо якщо у когось і є вплив, то не більший, ніж зі сторони інших речей. У мене теж є молодший брат. Якого я в дитинстві у батьків дуже випрошувала ( вірніше, випрошувала сестричку, ну але змирилася з братом). І у мене з ним чудові стосунки- і в дитинстві ніколи не було конкуренції, і зараз він для мене близька і рідна людина. Але це ніяк не вплинуло на те, що вони з дружиною вирішили народити у своїй сім ї 2 діток, а я з чоловіком у своїй сім ї- 1
Тобто, остаточно плануєте мати тільки одного? Чи все-таки не проти двох (бо є ще такі, що кажуть "як Бог дасть", але ж на то ми теж впливаємо, при плануванні)?
Мабуть якщо є "може захочу, а може не захочу, діти самі просяться на світ" то очевидно ви таки не визначились остаточно Бо питали якраз тих, хто свідомо не хоче другої дитини і запобігає вагітності))
Певно основне щоб діти були бажані,щоб це розуміли...бо в мене є один знайомий,якому розказали все як є,бо бач батьки все розповідають дітям,ну що він був небажаний,що хотіли робити аборт,тато взагалі на тому наполягав,і хоч тепер кажуть шо дуже раді що є він і т.д.,але відбиток лишився і зараз у сприйняті світу(всі поганв,зі всіма треба боротись),відношення до стосунків,до себе...тому коли кажуть,що не хочуть мати більше дітей,але як я Бог дасть так буде,то є дуже хороша відповідь!)
Яка цікава тема. Я ніколи не мріяла про багато дітей, завжди, скільки себе пам'ятаю хотіла мати одну. Хоч в мене є молодший брат і у нас чудові стосунки і зараз по житті він мені дуже допомагає, бо є більш успішнішим, ніж я І ніколи у мене не було ревності до батьків, бо завжди так було, що я більш прив'язана до тата і він мене досі балує, а брат більш прив'язаний до мами. І вагітність і пологи у мене пройшли легко і без ускладнень. Але все одно, я досі не хочу більше дітей, якщо чесно собі зізнатися.Мабуть тому, як вище дівчата писали, що за натурою справжній інтроверт (або може егоїст) і мені дуже-дуже треба власний час і простір. Я люблю свою дитину і стараюся бути для неї хорошою мамою, але, якщо чесно, дуже втомилася за ці майже три роки від того, що стала обмежена в часі і просторі. Ситуація дуже ускладнюється тим, що я не маю можливості проводити час без неї, і це цілодобове перебування з дитиною всюди і завжди мене зараз страшенно починає тяготити. Я вже мрію про те, що донька скоро стане самостійнішою, зможе ходити хоча б в садок і дасть мені трохи вільного особистого часу, без якого я періодами просто схожу з розуму. Наступна вагітність і народження другої дитини для мене зараз стало би великим шоком.
Ну та навіть, як люди визначились, все одно буває так, що стаються певні обставини. Знаю людину, як якомось чином завагітніла після перев"язки маткових труб. Ну таке - вже дійсно карма чи доля Я, от, наприклад не хочу ще дітей, тому застерігаюсь, як можу, але я ж цілком розумію, що презервативи рвуться, зі спіралями і таблетками теж вагітніють іноді. Тому категоричність в цьому питанні трохи недоречна. Якось так
Це зараз про мене. я не хочу вже дітей. а хотіла то 5, бо 2 замало (я маю тільки брата), 3 нормально, а 4 краще) ага, це я, яка рулила від 2 до 10 різновікових гавриків днями, деколи ночами, бо батьки по роботах, думала, що я вже зі всім справлюся. тільки моя дитина мене "зводить в могилу". я змучена, а чоловік триндить, що різниця в 3 р між дітьми - то ужас як багато. що треба-треба-треба. а мене всі тішать, що друга дитина все гірша від першої, то я і не прагну мати її тільки для галочки. і я не цілком відмовилася від тої ідеї, але..я не отримую від того задоволення. і то тяжко.
А я вам навпаки скажу.В мене старший син, ужас, це легко сказано. Від народження до пів року плакав постійно, проблеми з животом, запори, купа всього, я думала Миколаїв по мені плаче. А молодший, спав практично постійно, поїв, покакав і знову спати, проблем взагалі ніяких небуло. ну зараз ми активно пізнаєм світ тому всяке трапляється.
Покличте в гості когось меншого віку (або й такого ж) як син і лишіть тата з ними на кілька годин. З досвіду можу сказати, що бути мамою однієї дитини - є свої нюанси, бо дитині скучно і увага зосереджена лише на мамі і це вимотує обох. Коли дітей більше - виникають інші нюанси, але багато часу діти проводять разом. Десь з 1,5 року меншого.
Так! Мої десь з року меншої бавляться разом. Чоловік зі старшою сам не дуже хотів лишатися, вона теж. А з двома може бути, скільки треба. Тому все відносно Надя, що він такого страшного тобі робить? Бо я не помітила чогось особливого, звичайна активна дитина: скаче, бігає і привертає увагу. До речі, з моєю старшою навіть не побився В мене з сестрою 5,5 років. Ми взагалі не близькі. Спочатку вона мала була, тепер виросла і я не можу сприйняти її поглядів на багато речей, вони мені чужі. Спілкуємося, але мало і рідко. Не думаю, що справа в віці, хоча ті мої коліжанки, які мають сестер з різницею рік-два, дуже близькі з ними. Я тепер теж зацінила ту різницю в 2 роки. Цікаво, як буде далі. Я читаю ту тему і розумію, що нічого не розумію. Колись довго не хотіла дітей взагалі, тобто теоретично хотіла, але не хотіла, щоб вони "крали мій особистий час". Думала, що декрет - то суцільні втрачені роки і кінець кар’єрі. Виявилося, що діти мені в радість, хоч я і не є класична "домашня мама" і мушу мати щось поза домом і дітьми. Але хочу ще дітей. Хоча б одну. Тільки не знаю, коли.
трохи розбавлю ваші теревеньки зустріла нещодавно сусідку. я, така поважно пузата. а вона мені каже:"я не хочу другої вагітності, бо у нас війна і мені дуже страшно". в такому випадку, я б мала битись в конвульсійній істериці чи шо. чи шо вона думала, кажучи мені це. швидше за все, не думала взагалі
Мені іноді здається що у мене і так як мінімум дві дитини - Влад рухається зі швидкістю світла і як торнадо змітає все на своєму шляху, при тому ще й співає, кричить, щось розказує без перестанку і тягне мене одночасно в дві різні сторони Але дітей ще хочу, теж вважаю що Правда тепер хочу різницю між дітьми не 2, а роки 4 - може Влад тоді вже стане трохи більш керованим чи принаймі хоч трохи передбачуваним. А потім можна і третю дитину, так "на старості лєт" - коли старші вже повиростають І я теж не є "класичною мамою", в дитині не розчиняюся і не "уміляюся" ні своєю, ні тим більше чужими дітьми. Але все одно діти для мене то не лише втомливо, але й цікаво, весело і дуууже повчально.
та кожен по-різному сприймає ситуацію. Для чого зразу приміряти все на себе. Хтось народжує багато дітей не маючи власного житла, інші сім'ї це якраз зупиняє. Так само комусь страшна нестабільність в країні, комусь ні. Не бачу проблеми в тому, ми не можемо всі бути однаковими.
чоловік на таке не підпишеться. він з малим вийшов гуляти в 1 р на пів години, і то я двері за ними закривала силою. просто він "зверху" до того всього - і я така себе почуваю дуже зле. якби тільки ним одним - то нічого аж такого незвичного для мене. могла ж попастися ну хоч трохи спокійніша-повільніша дитина. в мене поза домом і з дітьом) але важко. просто фізично важко.
Якщо фізично дуже важко, то я б відклала наступну вагітність до завершення поточного ГВ. Дати собі можливість відновитись. @HOPIC, ти виглядаєш дуже змученою і виснаженою. А "чоловік хоче.." - це просто висловлення побажань, а серйозні рішення приймаються тільки обома в шлюбі. мені легко з двома "рік за роком", тому, що ми таку різницю хотіли, планували і готувались до того. Але багатьом людям різниця менше 3 років є нереальною, і я їх теж розумію