Діток таких шкода, але як у мами немає того бажання бути з дитиною, то мабуть і нема чого такій мамі сидіти з нею - то має йти від серця, якщо в жінки інші пріорітети, то просто своєю присутністю коло дитини вона все одно не дасть їй себе настільки, наскільки дитя потребує. Може у бабці вийде краще. Мама, яка від біди йде працювати, а дитятко віддає, думаю навіть за коротким спілкуванням викладе всю душу.
При чому тут на око? Я нічого не рахую, просто дуже добре знаю ту родину і як вони живуть, повірте, що мама не пішла працювати від потреби, вона ще в півтора роки планувала віддати малу бабці, бо не хотіла сидіти вдома. Я ж не кажу, що це зле йти на роботу в такому віці, але щоб дитина тижнями не бачила батьків, то теж якось не дуже.
Не можу не написати.. Вчора мене свекруха дуууже здивувала - мабуть її хтось сильно врік вже писала про непростий характер та ставлення до своїх старших дітей свекрухи на попередніх сторінках теми, тому така шокована я була вчора)))) Отже, дзвонить зранку і каже, що свекор їде до Львова до старшого сина ( той повернувся із пекла АТО серед тижня) і передала кульок для нас, щоб мій чоловік під"їхав до маршрутки та забрав його. Ну чоловік поїхав на вокзал - приходить за дві години із клітчастою сумкою на замочок і бачу, що щось важке. Питаю: - що там таке? - не знаю, я не дивився. Мабудь бульба-буряк-морква, бо важезне.. Починаю розпаковувати сумку і - о чудо! По кілограму гречка, макарони, рис, горох, крупа; згущене молоко, шпроти, шоколадні цукерки 200-300г, сало, сир, сметана та баночка варення. ну муж одразу дзвонить мамі дякує та питає в честь чого така гуманітарна допомога ( раніше такого за нею не наблюдалося)))), а у відповідь почув ( дослівно): - Та я подивилася по телевізору, що у вашому Львові пусті полички по магазинах та люди за продукти б"ються, а я ж то ще в грудні по 30кг всіх круп накупила, бо ж лякають голодом! То тепер буду по трохи вам всім по черзі передавати, щоб мушки не завелися і ви там мали що їсти" Чоловік почав заспокоювати маму, що мол той ажіотаж закінчився вже і все є, просто ціни зросли вдвічі, щоб вона не витрачала грошей на нас, що ми взмозі собі продукти купити, а вона далі своє: " та ні я ж все бачила по телевізору і люди, що їздять із села до Львова говорять, що біда. Я вже навіть все із шаф перескладала із твого одягу, що ще із "кавалЄрки" лишився - приїдеш забереш, щоб мати що носити і онукові книжечки дитячі ваші радянські спакувала" І то нічого, що чоловік вже давно не влазить навіть у весільний костюм та дитина має більше сотні різних сучасних книжечок.. Після цього всього я вже навіть починаю себе готувати до того, що можливо одного разу свекруха подзвонить і ошарашить нас запрошенням в гості до себе , бо за 6 років ще такого не чула від неї)))
Це великий прогрес для вашої свекрухи) Обов"язково подякуйте за цю передачу і прийміть ті радянські книжечки, навіть якщо вони вашій дитині і не треба)))... Може це буде якраз тим кроком для покращення ваших взаємовідносин і свекруха захоче робити більше
А моя свекруха вважає, що я морю голодом свою дитину ( 1 рік і 10 міс), бо не даю їй ковбаси, чупа-чупсів і подібного..)) На мої аргументи, що вона їсть і каші, і творог, і мясо з рибкою, і супи (ну тобто харчування у нас повноцінне) реакції нуль..Бували випадки, ми гостювали у них і бабуся давала ну відверто хімічний продукт (копчену рибу і салат з майонезом), я відразу зауважила, що такого ми не їмо. але варто було мені відвернутися, як моя дитина вже годувалася цими стравами..Навіть тоді, коли я казала, що після певних звичайних продуктів вона спить гірше, живіт твердий (наприклад, квашені огірки) і не варто доці їх багато давати, мені відповідали, ну що ти там придумуєш, дивись, як вона їх хоче! Не знаю, як навіть з цим боротися. Зараз постало питання виходу на роботу, і в певні дні мені треба буде лишати з кимось дитину (поки до садочка). Свекруха не проти, але з тим харчуванням, то повна біда..І я більш чим впевнена, що за моєї відсутності будуть і ковбаси, і інше.
Тут вже "або-або" : або лишаєте дитину і приймаєте той факт, що іноді вона буде їсти щось небажане, або не лишаєте бо навряд чи вдасться остаточно переконати бабусю ЗОВСІМ не давати того.
В мене мама-баба так намагалися "підгодовувати" дитину, і коли ще взагалі я нічого не давала, то "та дай йому трошки, дивись, як він хоче, як дивиться! Ти ж сама їш, а йому тільки молоко і молоко!" , і потім вже, коли старший був, то сире яйце підсунуть, то ковбаски купованої... Сварилася-говорила-пояснювала-просила, то трошки ніби перестали, але маю підозру, що коли я не бачила, то не раз моя дитина цукерка перехопила чи ще щось, "бо він хоче!"
Мама ще любить примовляти, що ми позбавили дитину дитинства, бо ні колиски він не знав, ні соски то так ніби жартома, але, як відомо, в кожному жарті...
Та маю ще резервний варіант - моя мама готова на пів року лишити роботу (хоча вона і на пенсії, але продовжує працювати). Правда, мені цього дуже б не хотілося, бо ж то для неї можливість перебувати серед людей, колег..Варіант не виходити мені на роботу не підходить, бо пропонують доволі пристойну зарплату і хороші умови, а в нашому невеликому місті це рідкість.
Спробувати відвернути біду цілком реально. Можливо достатньо буде аби нормальний лікар при вашій свекрусі розповів про правильне харчування по віку дитини, про шкідливість певних продуктів, і що вона одразу не проявляється, а згодом, і як саме. Можете самі добре підчитати матчасть і розповісти свекрусі про всі "прєлєсті" ранніх проблем з кишково-шлунковим трактом у дітей. Якщо відчуєте, що вам вдалося "достукатися" - супер, а як ні - то вже буде на вашій совісті, а не на її. Можливо тоді краще розглядати варіант няні.
Мені здається, що оце і є ключем до розуміння таких позитивних зрушень (направду, щиро тішусь і за Вас і за саму свекруху). Можливо, поки старший син був там, вона багато усвідомила - хоча б те, що ніхто не вічний. І мало того, що усвідомила, але й знайшла сили зробити перший крок. Тепер черга за Вами - навчитись (бо на перших порах то таки буде складно - ну, бо незвично) підтримувати з нею теплі стосунки. І на заключення чиясь мудрість - Отримати більше заслуговує той, хто із вдячністю отримує й менше (не пам"ятаю дослівно, але, сподіваюсь, суть зрозуміла)
Моя свекруха ще не зовсім стала бабусею, а вже злегка виразила невдоволення що у нас буде дівчинка а не хлопчик, вона рада що у нас буде дитина, але якось зовсім мені було неприємно бачити її скривлений вираз обличчя на почуте від "...дівчинка...", бо ж хлопчик це для неї бла-бла-бла... а потім підняла тему мол "...я напевне не зможу так любити внучку як би могла любити внука... " Особисто ми з чоловіком ще далеко до вагітності твердо знали що нам всерівно синочок чи донечка, головне щоб усі були здорові, і ми хочемо далеко не одну дитинку. А ще "...неможливо, просто невірю що можна любити дітей однаково, завжди когось більше, а когось менше люблять, і твоя мама так, ти просто не знаєш, бо вона того не скаже..." Як можна таке говорити маючи одного сина (на другу вагітність не наважилась бо думала що не зможе так сильно любити другу дитину) Я в мами перша, далі братик, а далі мама взяла собі за дочку свою рідну племінницю, з 7місяців ще крихіткою вона живе з нами, зараз вже 8 клас, вона в курсі хто рідні батьки з малку, між нами трьома я ніколи не бачила різниці. Просто неприємно було слухати такі бздури, але я махнула собі рукою, хай собі думає що хоче.
(Незнаю, як з планшета процитувати одне речення.) Ви непереймайтесь, насолоджуйтесь таким прекрасним станом, і незвертайте уваги на такі бздури. Буде ще й більше любити, народиться таке солодке чудо, маленькі бантіки, платячка, лялічкі,тимбільше від єдиного сина...буде ше й як буде!
@JaNazarkova не накручуйте себе так... бо може відбутись зворотній ефект, на який сама свекруха й не здогадується... Розкажу про подругу моєї мами: в її сина з невісткою народилась дівчинка. І так вона її любила, і все було звично. Але, через декілька років, невістка завагітніла другою дівчинкою. То свекруха (мамина подруга),казала, що не зможе полюбити ту другу дівчинку, бо вже дуже любить старшеньку, і не уявляє, як то ще можна любити когось. Але коли народилась молодша, то така була і є, що сама дуже давала любитись. Зараз вже навіть бабуся не уявляє, якби то її не було.
Дівчатка, потребую поради. Навіть думала створити окрему темку, але не придумала, як назвати Суть у тому, що моя свекруха дуже вірить у всякі забобони, але не оті давні, народні, а сучасні... Міряє все маятником, читає книги про надприродніх істот, консультується з екстрасенсами, ну і відповідно дає поради, засновані на тому всьому. Я періодично чиню тому опір, вона трохи вже менше то все розповсюджує, але інколи десь якось воно вилазить. Питання навіть не стільки в тому, як на таке реагувати (хоча і про це цікаві ваші думки), а як у майбутньому не допустити, щоб дитина то все приймала на віру? Звісно, що пояснювати, вчити справжнім знанням, але я знаю, що свекруха і трохи ображається, коли їй говориш, що то туфта, і все одно продовжує свою лінію гнути. Може хтось із вас стикався з тим, що близька людина вірить і пропагує всякі псевдонауки? Як боролись?
може моя думка з непопулярних буде, але такі речі то від лихого. Представляється то воно зазвичай в досить нешкідливих барвах, але добра за тим нема, а навпаки. Я би за неї трохи помолилася, дала на кілька служб за неї, і молилася би , щоб Бог беріг сім'ю від отих надприродніх істот і їх впливу. Бо на наше життя вільно впливати може та сила, якій ми дозволяємо, краще віддати все в руки Божі.
Маю таку маму "паранормальну", причому в неі цей бзік виліз вже в пенсійному віці. Пару сварок, трохи сліз( з іі боку), то та тема в нас вдома ніколи не піднімаэться. Але "голова сім'і по дітях" в нас я, то мені легше боротись з всякими бабусіними приколами. Моі вказівки не обговорюються, а підлягають виконанню, такого я на них жаху навела.
Погоджуюсь із Вами! Отож бо й воно, що вона в то все щиро вірить Питання в тому, чи пробувати її переконати, що то від лихого. Щось мені підказує, що вона страшенно образиться, як я їй таке скажу...
