Дівки, не лякайте, ну все ж таки материнство це прекрасно!!! Думаю кожна мама панічно боїться, коли хворіє її дитинка, ну але то життя і всі через то проходять. Я сама страшна панікьорша, от недавно в чоловіка мобілка не працювала, він трохи на роботі затримався, ну тобто ще в магазин поїхав. А робоьа в іншому місті, а дорога звідтам така небезпечна (вузька, звилиста, ліс-лосі, косулі, кабани часто дорогу перебігають), то я собі вже такого надумала, сиділа і ревіла... І то так часто, але думаю якраз діти вчать нас бути витривалими, терплячими .
))). Я якби мала Тео тоді- диплом захищати точно б передумала). Нащо)))? 28. Ну всі ми родом з дитинства. І далеко не всіх воно було таке як тре. Кому класно? Це все шаблонні фрази. Дивіться в контексті себе). А стирати то нашо? Мої роки- моє багатсво. Ооо- мені недавно спало на думку, що аяяй ЯК же це я тещею не побуваю. Ну хто людям винен, що вони живуть для когось? Продумати наперед як би то все гарно оформити? Тут правда багато пишуть, що старшим дітям треба набагато менше ніж малюкам, та я іншої думки і вже таке обдумувала. А взагалі- хто пише про вік в плані того, що вже пізно- якщо є тяга- хто заважає усиновити чи хоча б взяти когось на попечительство(наставництво)?
Ну це з якої строни дивитися. Погодьтеся це не тільки радість а важка при важка праця і купа нервів. Не всі, маю купу знайомих які на це дуже спокійно реагують, ну принаймі не так як я. І для них кашель чи соплі то як для мене царапина наруці, нічого пройде само. Повністю згідна. Вік і незмога мати дітей не заважає усиновити.
Ну паніка то впринципі зле і ваш знайомі молодці, беріть з них приклад. Це не показує, що вони не переживають за свою дитину, а просто вміють тримати себе в рукає і тверезо оцінювати ситуацію До якої ж ніхто ніби не ПРИмушує радість перевищує
А таке питання,може трошки не в тему,а для чого взагалі дитина,якщо так заважає,якщо це така тяжка робота,тоді можна ого якого зросту в кар'єрі досягти і простору ще більше буде?то так думки в голос... Мало зустрічала(взагалі ніколи) людей,які мають братів і сестер і про то погано відзиваються,і цілу купу,які самі одненькі і дуже б хотіли когось мати з рідні...
так хто ж пише? навпаки, що менша дитина, то достатніше їй простого перебування коло мами. В мене так і розподілилась увага, Дми найбільше моєї участі, Сергійкові трошки менше конкретних дій, Вірусі - ніяких конкретних дій, тільки слінг і нямцю. А зараз Віруся "стає людиною" (с), і цьогоріч їх реально троє, і всі такі двіжові. Ще один привід для пришвидшення саморозвитку
Ну вже більше 6 років панікую і от вже друга причина для панікування є. Я взагалі по житті дуже спокійна і врівноважена людина, но тільки як справа доходить до хвороб моїх дітей то все, здоровий глузд пропадає і включається "мамочка-панікерша". Може і так, ще б якісь курси були для мам, таких як я, по вмінню опановувати себе.
Воно то так, та цікаво, що це написали форумляночки у яких в самих по двоє дітей Думаю "чайлд-фрі"! стають не тому, що їм їхнє дитинство не подобалось (принаймі більша їх частина). Скільки людей з дитбудинків, з не зовсім благополучних сімей, наприклад, мають дітей, за якими чудово дивляться, і всі щасливі)) А дитина що росла одна в сімї і мала чудове багате дитигнство може взагалі не хотіти дітей, і таких випадків якраз багато. В мене є старший брат, і попри досить велику різницю, це мій друг і реальна підтримка в житті. Та випадки різні бувають. А у вас є брат чи сестра? Погоджуюсь з цим, бо теж таке зауважила: Те ж саме питання, якщо так тяжко-важко то може взагалі не родити, а то простору поубавиться, часу на себе не буде , і взагалі "фсьо пропало" А як же інтроверти з дітьми? Певно то мука для них (якщо так подумати)
Цікаво почитати відгуки мам,які тут раніше писали,що другу дитину ні-ні,а тепер мають,а може і третю)))що змінилось?чи нічого?як тепер ставитесь до того питання?є тут хтось такий?)))
У мене на чайлд-фрі своя думка. Суспільство вже давно хворе. І вони- це тільки одна з частин цього всього... Брат. Та по ньому одному судити- імхо якось не альо. Ми не в силах побачити що і як може бути. Та й зміст який? Хочеться родити- родіть. Не хочеться- не родіть. Чого стільки паритися?
я перечитала все, що було, але цитувати не маю бажання. Тай хто мене послухає у темі" не хочу дітей" із моїми 4 дітьми?) Так, просто, напишу. Отже, води, чи стакану воду, ні від кого не чекаю. Молюсь тільки, щоб із чоловіком старість зустріти (боюсь про це вголос говорити, але моя маа і баба овдовіли дуже рано (мама в 32, баба... баба була розведена і мала другого чоловіка, але мій дід (мамин тато) помер в 45) Фраза "мій особистий простір" -- залежить не від кількості дітей, а від організації. В першу чергу зазначу, що багато дітей треба народжувати від хорошого чоловіка. І хороший не той, щ багато грошей заробляє, а що знаходить час між зароблянням грошей ще й на дітей і організацію простору для дружини. У іншому випадку навіть родити не треба
Після першої дитини різні думки були в голові, але розуміла, що думка про другу дитинку не залишить мене і якщо не наважусь, то потім 100% жалітиму. Ну і підтримую думку, що наявність сестри чи брата має багато позитивних сторін, в першу чергу для самих дітей.
тоді би добра половина наших жінок дітей узагалі не родила. . Та і "особистий простір"- це значно ширше поняття, ніж доручити чоловікові дитину на кілька годин, щоб самій вирішити свої справи чи вийти в люди . Зрештою, життя непередбачуване. Тому кожен народжує стільки , скільки вважає за потрібне сам. Мені не муляють очі ні багатодітні сім ї, ні сім ї з однією дитиною, ні сім ї, в яких взагалі немає діток. Це особистий вибір конкретної сім ї.Основне, щоб в тих сім ях для кожного члена родини була своя гармонія і задоволення.Я приймаю їх такими, якими вони є.
дуже мудро сказано. я тому і тішусь так тими міркуваннями Дми про те, що він ще одного братика хоче і у своїй майбутній сім'ї уявляє дітей "ну... чотири". Отже, гармонія все ж є.
Я мама двох хлопців +(3-4місяців рік племінник Адамчик в мене) коли мене питають, як краще, то кажу чесно, що з одним легше і я розумію тих батьків, які хочуть одну дитину, всі ми різні і кожному своє. Звичайно я їх люблю всесильно. але знаю що не можна жити ради дітей. Діти виростуть і підуть жити своїм життям (з тим багажем,який ми їм дали), а ми з чоловіком залишимся в двох(відвідини і дзвіночки не в рахунок). Маю ще дві рідні сестри, всі досі тримаємся купи і допомагаємо одна одній, але то не і у всіх так сім"ях. маю приклади де сестри і брати роками не спілкуються, а є знайомі (єдина дитина в сім"ї) мають по життю "рідну людину"-хоч і не рідні. Скільки людей-стільки думок. Головне не нав"язувати і не вчити жити, з роками наші пріоритети змінюються і погляди на життя також.
Це класно. А я чомусь жалію ті сім"ї, де немає дітей. Може, їм дійсно так добре, але маю жаль і все тут. Мене хвилює, що зараз найбільший стимул народити другу дитинку - це щоб у майбутньому Сашко не був сам, а їх було двоє рідненьких. Знаю, що це неправильно, бо дитинка не для цього народжується, тобто не заради батьків, старших дітей, а лише заради самої себе. От і чекаємо далі натхнення, щоб хотіти власне другої дитини, а не братика чи сестрички для першої (надіюсь, зрозуміло понаписувала).
ну, тут головне - не перемудрити вже себе аж задуже. бо в мене теж були колись думки, що мої діти "неправильно народжені", бо я народила їх для власного задоволення (я немовляткофанат ), і що треба було почекати, поки причини мати дітей стануть справжніми... але дурниці то все, насправді. Бажані? Бажані. Любимі? Любимі. Даємо раду? Даємо і нема чого шукати бджоли в носі
Просто ви ж тут писали про братів-сестер, чи то класно То може у вас з братом стосунки не дуже і ви в своєму контексті не хочете двох дітей? Люди часто проектують своє життя на дітей, та я вважаю це помилка, у дітей своя доля (хоч деякі батьки підсвідомо "програмують" дітей на щось). --- дописи об"єднано, 4 Квітень 2015 --- Мені теж чомусь шкода сімї зовсім без дітей, хоч може їм так і нормально, та все-таки без дітей багато чого людина втрачає в плані пізнання і нових емоцій Знайома перукарка каже на таке трохи інакше "Не шукайте шкварки в д...пі"
Я вам пишу щоб ви подумали про ваш контекст))). Про свій я написала зразу ж. Він в мене не стоїть питанням мати чи не мати.
