Розкажу вам смішинку,може то і в тему про гв,але і сюди піде... Коли я була ще вагітною,то !свекор вчив мене як то треба годувати грудьми,ну як треба виховувати дитя...обов'язково треба було,щоб дитина якийсь час покричала,а потім аж давити цицю,бо так дитина вчиться виживати в тому світі,боротись...а якщо зразу давати цицю і не чекати крику,то дуже розбалую..що то за маразм?) Я тоді так і сказала,що хочу,щоб дитя моє не виживало,а жило,і що чоловіку якось не альо вчити жінку годувати грудьми...
Не давати вчасно груди, то відома байка, що плекається багатьма мамашами. Мусить преплакати, буде замамчине, нехай мною не маніпулює... І все про створіння яке тільки близько шести місяців стає людиноподібною істотою. Тема створювалась для викладення досвіду спілкування з мацьопами. Яким до роки таки доводиться пояснювати значення слів не можна, чекай та інших. У нас наприклад є нове запитання, чи то досвід. Хто з таким зтикався, як було у вас? Мушу сварити папугу, отже голосно гиркаю, і малий зразу в сльози. Думає, що то на його адресу. А якщо то не я, а чоловік- взагалі плач навзрид. Ясно що синочка ми одразу обнімаєм і заспокоюєм.
,а нашо гиркати на папугу?? Потім ваша дитина буде так само відноситись до нього. Моя племінниця так до песика почала голосно кричати. Всі дивувались чого то. А що дивуватись, якщо тато її часом гаркав на Сімона. Тепер вони більш акуратні з ним
тільки от папуга ітак не зрозуміє, що ви від нього хочете, бо він ж папуга, а на дитині такі гаркання відіб'ються... тим більше самі пишете, що він плакати починає..
Дівчата, в нас знову трабли з одяганням на вулицю. Вчора так класно гуляли, кілька разів. І любить гуляти, і спиться йому на вулиці добре. А сьогодні то просто завал. Одягаєш той комбез кричить не своіми голосами. І так поки не знімеш, ні заколисування у візочку ні груди, нічого не допомагає. Зняли, на дві хвилини до циці і все люкс. А гуляти то треба. Не можу ж я ще два місяці вдома сидіти щоб тільки в бодіку гуляти ((( та й на руках він мені спить значно гірше нід на вулиці. Зла шо капець. Я розумію що то і на дитині відбивається, але вже просто не можу заспокоітися. Нє, я на нього не кричу нічого не кажу, але всередині все просто кипить (((
Ггггг, мусите навчитися з тим миритися. Забавляти-заговорювати, в такому віці то ще легше. А от моя в два роки таке любить утнути, особливо якщо мені треба конче десь іти. І то вам не немовля, вона сильно відбивається, роздягаться і втікає А як приходим з вулиці, то такі самі концерти з роздяганням бувають. Іноді заговорюю, іноді шось обіцяю, а іноді доводиться і крізь плач, якщо мушу йти і нема як лишити.
Папугай папугаю рознь. Наразі рівень інтелекту мабуть однаковий. Питання до мам діток з маленькою віковою різницею. Ситуативно- я строчу і лиш за хвилину зможу встати, в цей час малий десь на підлозі бавиться, папуга починає обгризати косяк( потреба гризти, бажання спровкувати увагу до своєі персони). От не киркнути- косяка не лишиться. Шо делать?
То реально тре тему про виховання папуг Я не сперечаюся про розумові особливості саме вашого папуги, але як не крути це просто пташка. Коти от, ніби мудріші, а на мою кричи, не кричи, а буде своє робити. Це ж тварина, їй хіба можна строго сказати не можна, але кричати?? Ну реально навчите так дитину "спілкуватись"...
Тобто ви хочете порівняти дітей (умовно моїх, бо в них різниця 1 рік і 3 місяці) із дитиною і папугою? Ну давайте спробуємо))) Отже, уявимо, що Значить папуга, як я зрозуміла, це у нас старший із тендему "дітей з малою різницею". І значить той старший робить щось таке.... ну щось таке, що він має негайно перестати робити (типу косяк гризти))) Так от, із досвіду Якщо це "щось" не загрожує його життю і здоров"ю (і нехай навіть "б"є мені по гаманцю" -- ну типу там косяк відломаний, чи кнопочка вирвана з ноутбука, чи стіна помальована....), то гаркати я не буду. Попрошу відійти (ну якщо реально сама забрати його не можу). Не відійде... Ну то буде по косяку(((( Бо принципово не сварю дітей за матеріальні речі. Ну але як то становить якусь небезпеку -- то ж і кричати буду, і гаркати, і кидати своє "строчіння" (я так зрозуміла -- це шиття, а не зависання на форумі) -- і бігти забирати від того дитину
Та от те строго сказати я й називаю гиркати. Кажу злосно голосно, виразно- Жжорра, кому кажу. Всьо, мало досить щоб заплакати. Не варто з мене лахати. Принципи виховання однакові для всіх рзумних істот. Наприклад, коли свариш не рекомендовано називати на імя, ніяк себе в цьому не перевиховаю. Ще звичка загалом формується близько 60 днів. Тобто на два місяці мушу зміти свою поведінку відносно не зручних ситуацій я. От і намагаюсь відшукати помилки. Vittoriya, у нас жако, ні кіт ні пес за нього точно не мудріші --- дописи об"єднано, Mar 30, 2015 --- Деколи досить чоловікові голосно чхнути, не поділити щось з баняками й вигукнути, малий може зарьовати.
У нас теж таке буває. А особливо реагував на теплу шапочку. Як тільки натягували її, все-крики, плачі. Тому вдягали її в останню чергу і швиденько на подвір'я (двері квартири виходять на двір). Я стою під дверима на повітрі і чекаю поки чоловік або мама допоможуть з візком. Виходить, що його тільки свіже повітря заспокоює. А ви не пробували одягненого малюка на балкон або до відкритого вікна підносити, щоб відчув повітря? Може б то його на якийсь час заспокоїло...А зараз(коли вже немає шапочки) на малого більше розмови діють. Я, поки одягаю, розповідаю йому, що він побачить на прогулянці, щось там про лісових звірят)))То він відволікається від плачу.
Дівчата, а з якого віку малючкам можна читати книжечки-казочки-віршики? Розумію, що можна і з першого дня. Бо мені вже так хочеться. Хтось вже читає чи читав в нашому віці?(3-4 місяці)
у нас так було. Поки комбез не поміняли на розмір більший. Не можу сказати, що попередній був малий, але, мабуть, просто незручний дитині.
Я просто розповідаю усяке, придумую казочки --- дописи об"єднано, Mar 30, 2015 --- А ви вже без шапки гуляєте?
В нас цього тижня було майже 20 тепла, то малий був в теплому демікомбезику з капішоном. А вчора, то так - одягала тоненьку шапочку під той комбез, бо температура знизилась.
Я співала пісеньки, колискові, коли засинав. Заодно мені було веселіше і цікавіше, і синочку ніби подобалось. Віршики теж розказувала, при тому погладжувала, робила легенький масажик. Або на кухні, коли готувала їсти, а малий був у шезлонгу, то теж без віршиків, пісеньок не обходилось. Мені здається, що діткам потрібні такі забавлянки. А книжки трошки пізніше почали читати)
старшому читала книжечки десь з 4 місяців. Першими були такі книжки де великий малюнок якоїсь тваринки, плюс ще якісь детальки типу травичка, квіти, деревця, хатинка і віршик на 4 рядки. Дивився, слухав, я крім віршика ще описувала ту тваринку, детальки. Супер йшло. Завжди любив книги. А от менша на таке не велась. Пробуйте, дивіться по дитині.
Ну пісеньки, колискові то в нас з першого дня... Без колискової не засне навіть. Познаходила в неті тексти колискових співачки Росави, то тепер виспівую, правда на свою мелодію. А вже так хочеться взяти велику книжку, сісти поруч і читати, щоб уважно слухав. Розумію, що то ще рано таке...Може за пару міяців. Для мене в дитинстві то був особливий ритуал.
