Ну, десь приблизно у віці 1 року майже всі діти пробують таке робити Але то вже не в тему виховання немовлят, а швидше сюди http://posydenky.lvivport.com/threads/jak-vi-reagujete-na-slozi-i-vimogi-ditej.45290/ А стосовно немовлят просто постарайтеся зрозуміти чому в даний момент Ваша дитина капризує і швидше за все виявиться що вона плаче і вередує просто тому що втомилася/хоче їсти/пити/спати... і не знає як Вам то пояснити, а не тому що "показує характер".
Справді, зарано ви ще про то думаєте. А може у вас буде спокійна дитина і не буде вимагати, кричати, істерити? А ви вже тим переймаєтесь. А якщо і буде, то до цього часу ви вже навчитесь розуміти її, будете вміти заспокоїти, чимось забавити. На то вони і діти, щоб трохи капризувати , плакати. А ви як мама, маєте давати своїй дитині те чого вона потребує, тим більше в такому малому віці і маєте бути готовими до того, що можливо прийдеться жертвувати чимось заради неї...
Мені трохи прикро що всі навалились з критикою, але вдячна хто просто дав якісь поради. Знаєте коли братів-сестер немає, маленьких діток бачила тільки в калясках чужих, і своє дитятко перше, тяжко зразу все зрозуміти і зорієнтуватися що добре а що ні. Я ж не ворог свому малюку, якщо всі так одностайні треба прислухатись,значить будемо давати цицю і під час годування книжки читати )
Я теж переживала, чому моя дитина постійно хоче груди, годинами смоктала їх, я тільки міняла періодично. Але я не про характер переживала тоді, а більше про кількість молока. І виявилось, що малюк погано захоплював груди, відповідно смоктав невеличкими порціями і через кілька хв вже знов хотів їсти. А вже як захоплення грудей змінилось, то тривалість годування вмить скоротилась до 20 хв з перервою 2-3 год. Це в 4 міс відбулось. Тому, ви можете думати, що малюк ситий, а насправді він не доїв і хоче ще. Ну і інші потреби, що дівчата перераховували, теж задовільняє цицьою. Тримайтесь, трошки терпіння, і циця відійде на другий план, бо ж навколо буде стільки всього цікавого, що він раніше не помічав. А щодо теми виховання, то найкращий метод - це любов, ласка і власний приклад!
Мама найліпше відчуває дитину серцем, але коли на маму починають " тиснути " і втручатися в виховання , то це відчуття дитини втрачається, якщо для мами стає важливіша думка соціуму ІМХО ... --- дописи об"єднано, Mar 24, 2015 --- Ви завжди зможете обняти свою дитину і сказати, що ви її любите, а дитячі істерики то є частина дороги життя , яку долає кожна маленька дитина. В моменти істерик важливо відділити поведінку дитини і пояснити, що мама тебе любить завжди і що є певні речі, які можна робити і є речі, які не можна робити....
Я би радила Вам більше почитати про грудне вигодовування, тоді Ви зрозумієте, що то не характер у дитини такий, а - потреба. Не робіть так. Дитина засинає, бо знервується і втомлюється від плачу. Невідомо як такі істерики можуть відобразитись на організмі, що розвивається.
Бо якщо цього не буде, то дитину вже встигли "зламати " і тоді таке ламання руйнує бажання малечі пізнавати світ, потім такі діти не хочуть вчитися і живуть з такими ранами ціле життя .....
Оленокс, просто відчувайте свою дитинку. Тут не накидаються, а дають гарні поради. Уявіть, що він потребує уваги, турботи в той момент, а ви його дійсно ламаєте. Дитина може стати нервова, з часом плакати крізь сон, кліпання і т.ін. Не можна давати йому нервувати. Про характер ще рано говорити. Та й в кожного він виявляється. І у вас теж. Я теж думаю, а як виховати, щоб мав повагу до оточуючих, а щоб був сміливим, але мав добрі приклади, щоб мав хороших друзів і стільки того всього. Це велика наука, але найперше треба бути поруч в ті моменти, коли він вас потребує. Повірте, тих моментів вам ще так бракуватиме. Sent from my SM-T230NU using Tapatalk
та тут також далеко не всі багатодітні, а лиш починають свій шлях материнства і не треба розказувати, що нічо не знаю і так далі, до народження дитини було часу в довгих 9 місяців, можна було взнати багато чого. А ви дієте власне за якимись наслуханими стереотипами
Вітторіє, не будьте такою різкою. Дівчина питає, і то вже добре. Ну не всі все знають, можливо і ви в вихованні будете помилятись. Інколи, зважаючи на категоричність заяв, не хочеться і радитись або питати щось. НМСД. Sent from my SM-T230NU using Tapatalk
так власне ж кажуть, що циця дитині треба, а дівчина далі про машинки . Я не категорична зовсім і я свідома того , що ще купу помилок зроблю, ну але в 2 місяці виховувати в дитини витривалість. Моя дитина от щойно було двомісячна, це ж таке немовлятко.. Я не мала би стільки нервів слухати як вона плаче...
Я не про вас особисто, просто інколи людина дійсно не знає або розгублена. Деколи пишуть так зухвало ніби "я і так все знаю, не вчіть", а іноді дійсно питають як краще. Я про це кажу. До того ж, всяке буває, наприклад мамі самій 17 років. Sent from my SM-T230NU using Tapatalk
Мама має діяти інтуітивно, а як пишеться про виховання характеру, значить таки якась інфа є і керуються нею. От в мене була ситуація, за мене дуже моя родина переживала. Моя хресна, вона ж тітка дзвонила мені на скайп, коли доні був тмждень, Ну а доня зрозуміло, що була на циці (ну а де їй ще бути?) І тітка так схвильовано-ой не тримай ї на руках постійно, привикне , зле буде і так далі. А ото кілька тижнів тому говорю по скайпу з сестрою двоюрідною, її дочкою. Вона сама в лютому доню народила. Я кажу , що Мелася бавиься в шезлонгу. А вона мені- а ми так за тебе переживали, що ти постійно її носиш.. А вона сама дитину по хаті в возику возить, щоб не на руках.. Але що дивуватись? Мама сказала, її дочка послухала- не можна дтину носити
Як на мене, то сама назва теми, породжує такі запитання Виховувати немовлят звучить мені дуже дико. Сорі за офтоп.
Просто покоління старших не мало такої можливості носити дитину на руках, бо декрет був малий + не завжди була поміч вдома , тому дають такі поради. Вони не зрозуміють того, що часи змінилися, мама може бути в декреті 3 роки , а потім за потреби і до 6 років + змінився сам підхід до дітей, бо є доступ до книжок і є багато гарних книжок про виховання і статтей в інтернеті з яких можна більше зрозуміти потреби дитини на кожному етапі життя + пропустити все прочитане через своє серце і тоді відчуття+ знання + молитва помагають батькам дати собі раду .
Але добре , що така тема є, бо вона розвіює міфи, про те, що немовлят треба виховувати. Пригадала собі , як з донечкою нам в 3 місяці говорили, що вона нами маніпулює, бо малеча не спала до 3 год вночі , що діти в такому віці дуже хитрі, що якщо так навчити, то потім буде біда і лікті будемо собі кусати ... Добре, що я загартована і дуже вперта кобіта, а якщо мама прислухається до порад з найближчого оточення , то потім навіть страшно уявити, що та малеча пережила в дитинстві....
ну такі поради пішли не тільки з необхідності, але й теорії "великих" педагогів-психологів були відповідні, те дитятко справді намагались так виховувати і щиро в то вірили. Ми теж зараз можемо довіряти сучасним теоріям, дослідженням, а потім наші дорослі діти будуть вважати нас "динозаврами" з тими підходами) Я оцю проблему передачі досвіду від мам і бабусь своїм донькам бачу досить гострою. Це зле, що так склалось, бо така передача досвіду є природньою. І тяжко і старшому і молодшому поколінню від того. Тут є психологічно складні моменти, коли ти обираєш не робити того, що робила твоя мама (навіть розуміючи, що це було неправильно, підсвідомо хочеться своїх батьків виправдати), це дискомфортно, і батьки (старші) почуваються непотрібними, невагомими....
Та декрет тут не дуже при чому. То в Украіні три роки, я в рік виходжу на роботу, але чому я через то маю дитину в чомусь обмежувати? Навпаки треба дати максимум тепла
Немовлятами вважаються діти до року максимум. Про яке виховання можна говорити щодо таких малесеньких дітей, які діють на інстинктах, і аж ніяк не на маніпуляціях, мені важко зрозуміти. Таких діток треба і варто носити на руках, люляти, балувати, заціловувати і усувати найменший дискомфорт цицею, чи пригортанням до себе. Бо тільки в такому випадку, діти нормально можуть розвиватися, не витрачаючи енергію на привертання уваги чи завойовування любові батьків. Схиляюся до того, що виховують вже дітей, а не немовляток. Але я толерантна і цікавлюся всіма теоріями, які існують щодо дітей. Бо читаючи протилежні думки, наприклад, щодо вироблення самостійності, теорії вседозволеності до 3 років чи щодо залізної муштри однорічних, чи щодо виховання вундеркіндів, яким нав'язують букви і цифри і таке інше, виробляється власне інтуїтивне розуміння, як жити з дитиною і справлятися з певними віковими проблемами, без перегинання палки. Я за те, щоб цікавитись всім, і думками оточуючих, і читати багато різних теорій і думок, навіть, з якими не погоджуєтеся, бо чим більше інформації, тим впорядкованішими стають власні дії і думки щодо тих чи інших ситуацій з дітьми. Тоді думка чи реальна ситуація про дитину в істериці, яка тупає ногами і б'ється головою об стіну буде викликати лише розуміючу посмішку, а не паніку
