Та нє, не все так зле: Думаю, тому й халат на довше, ніж 15 хв., не затримувався )) Що там казати, сонна замухришка без настрою деколи викликає замилування, але ж не 365 днів на рік. Принаймні, хоч не в засаленому.. Хоча, до всього звикається.. Я ж до його домашніх трєніків звикла )) Зате кожного разу, як бачу в костюмі, думаю: "і це все МОЄ!! алілуя!"
У вас інша ситуація, яка теж буває часто у житті. Вам правильно відповіли -так чекати і так намагатися насолоджуватися)) Або шукати якісь виходи. У нас в будинку між деякими сусідами завели таку річ: це коли по домовленості віддають діток на день до однієї сім"ї, і вони цілий день бавлять, годують і розважають дітей, поки інші сім"ї відпочивають чи роблять свої справи. І таким чином вони міняються почергово. Мама мого чоловіка стала рано сиротою, тож двох погодок тягнула без батьків. Вже з 6 років вона з чоловіком лишала їх самих вдома і їздили в гості(я б таке не практикувала), ну а далі дітки виросли як трава, а дорослі ловлять досі кайф від життя.. всі вихідні по гостям, все собі купляють, нові лашки, техніку, а їхні діти по зйомним хатам живуть і ніякої помочі, самі вставали на ноги і усього добивалися..то ж певно важливо не переходити якусь межу, коли у дітей немає батьків, а у внукі немає бабусів-дідусів при них живих.Ось це страшно.. Щодо того, як ми знаходим вихід: раніше наш бешкетник тусовався до 12 ночі, тепер нарешті виробила йому режим- 10 вечора спати, то ж маємо з чоловіком щодень по 1,5-2 години часу для нас двох.У вихідні даємо малому трохи поспати до 10 ранку, я раніше встаю, каву чоловікові (зараз навпаки- чоловік мені чайок у постіль) - і знову ж таки маємо трохи часу потеревенити про своє )) А якщо вже вдається лишити мале на ніч чи на цілий день- то сплановуємо відпочинок ретельно, готуємся заздалегідь, бо не часто таке щастя випадає..) А загалом відпочиваємо з сімейними парами, де є дітки, і вони собі гарно бавляться, а ми собі свої справи робимо) З дитинства пам"ятаю, що у нас вдома завжди був дитячий стіл, а батьки за дорослим. ПОїли і пішли бавитися в кімнату, а батьки уваги на нас сильно не звертал, то ми так ту кімнату перевертали)))))) ну а потім звісно, коли розходитися- то чим скоріш усі разом прибирали..Гарні спогади)) я вам писала про те, що жінка має бути доглянутою, а ви мені в приклад ставите, як зробити чоловіка безпорадним і заглядати йому у рот. Зовсім різні речі.
В нашому шлюбі любов з роками... просто є, напевно влітку буде 8 років з дня одруження, а загалом разом ми вже 10 років. можливо. Ну от в нас так, нікого ніде не відвозимо, 24 години на добу я з ними або ми разом з ними. Ми не чекаємо, поки виростуть, ми щасливо живемо вже
помітила, що справді, після 30 - мудрішають. я не знаю, чи стануться зі мною разючі зміни після самої цифри 30, але наразі вся мудрість в нашому шлюбі - то мій чоловік. Я проти нього - малявка з вітром в голові, та ще і творча... капець, загалом. А він терпить, точніше, так поблажливо і любляче спостерігає з висоти а взагалі, з чого починалась розмова. чужими людьми в один день не стають. Тому я вважаю, що нічого не можна приховувати, задавнювати, навіть терпіти. Всі свої думки, мінімальні незгоди - все висловлювати і обговорювати.
Самая страшная штука в браке- это лень, а оттуда появляется равнодушие. Пример: этот НГ мы с дочей праздновали сами, папа был на дежурстве в госпитале(( и вот я повелась на его- давай что то купим в дом, типа нам двоим подарок! Чувствовала, что не надо так делать, но усталость взяла свое. Результат: жалею, что не напрягла извилины,не придумала подарок, потеряли момент сюрприза, радостного ожидания, а следовательно воспоминаний. Потому что все, что у нас будет в старости - это наши воспоминания. А уж какие они будут- зависит только от нас)) впереди др мужа- внутренними пендалями пинаю себя, что то придумать, хорошо что еще месяц есть
Юль, та певно, що вік - то умовно. Просто до того часу у більшості до багажу знань ще й життєвий досвід приєднується. Але маю купу прикладів, коли серед знайомих у людини у 25 життєвої мудрості більше, аніж у 45. Тому тут все ж не фізіологічний вік визначальний, а психологічна зрілістьі розумові здібності Якщо суто по темі - аби любов не померла перш за все потрібно, аби та любов в принципі від початку була чи набулася А далі - щоденна праця. Напевно нікого не подивую тим, що поняття єдиної у цілім світі половинки - умовне. Все залежить від того, чи є почуття і наскільки кожен з подружжя налаштований працювати на збереження тієї сім'ї і почуттів. І певно в кожного буде свій спосіб, і у кожній сім'ї постійно чи періодами хтось має бути ініціативнішим у стосунках. Певно, що періодичні культурні програми пари окремо від діток - то супер, але то не є чимось критичним, за неможливості чого в сім'ї мають гарантовано початися проблеми. Знову ж таки - все залежить від відношення до певних речей і орієнтування на позитив.
Які мудрі слова, кожне слово!!! Яка Ви мудра жінка. Зі своїм стажем відносин вже майже 18 років, погоджуюсь абсолютно зі всім написаним!!! --- дописи об"єднано, 19 Березень 2015 --- Фантазія, фантазія))). Було б бажання, а можливості завжди знайдуться. Наші можуть час від часу самі біля дому погуляти, з хресною на мультики піти тощо. Важко мені уявити як чоловік чекатиме коли діти підростуть)))!
Мій чоловік дуже любить подорожувати. Мене кожен раз це дратувало, бо живемо в 1-кім.кв., будинок не закінчений, а ми умудряємось кожні два-три місяці їздити за кордон. Але з часом я зрозуміла який то кайф - спогади))). І зараз я вже не брикаюсь, але і можливостей подорожувати так як колись вже нема(((.
не зовсім .це звичка і не є погана. Мама моєї коліжанки у свої майже 70- дуже ефектна жіночка. З чоловіком разом вже 45 років. Вона щодня при манікюрі, макіяжі і зачісці. Порушує правило лише коли погано себе почуває. І це в свій вік.Я її знаю дитинства і агато-багато років, не залежно від того, чи їй було 40 чи 60- в неї є чіткі правила: раз на тиждень- манікюр, з хати без макіяжу чи укладочки- не вийде. З чоловіком і досі любляться, разом хоч раз в рік, але намагаються їздити відпочивати. Донька в неї така сама- раненько встала, привела себе в порядок і красавіца. В першу чергу- для себе . А коли ти собі подобаєшся, тоі очі горять, і чоловік це відчуває. у мене і досі немає халату . Зате купа зручних платтячок і сарафанчиків для домашнього користування.
Для тих, в кого нема бабусь і дідусів, треба постаратись, щоб в дитини був режим. Наше малеча вкладається спати в 8:30 і далі весь вечір наш. Завжди є вихід, головне -хотіти його знайти. Sent from my iPad using Tapatalk
Просто за свои 34 года я уже два раза теряла квартиры и машины (кризис 2008 года и война сейчас).Но за период с 2000 по 2007гг я объездила пол мира. И сейчас, когда приходится жить на съемном жилье, и очень хочется другую машину я как никогда понимаю, как все не вечно)) и сижу и планирую поездку на дочкин ДР куда нить-Хорватия или Италия. она в свои 9 месяцев уже и в Крыму, и в Польше, и в Праге побывала И мужа смогла убедить,что деньги -это пыль.Мне обиднее всего их проедать. Так давай их тратить на удовольствие свое. И самое главное-не жалеть об этом! А ребенка оставить не с кем, так вопрос решается просто-няня и режим. Насчет внешнего вида: надо просто любить себя.Всегда и везде. Тогда вариант халата даже в голову не придет.Может будет красивый халатик, вечером-для него)))
Пишу для себе- думати треба було ДО того, як планувати дитину. У нас це зараз дуже сильний трабл. Фінансів відкласти до народження малого на няню хоч на пару років я щось не здогадалася,та і взагалі раніше воно все якось по іншому виглядало. А з тим курсом долара я ніяк не можу зрозуміти що мені робити з тим усім. З родичами що не день- то все гірше. Ото сижу вже дня три і прикидую як то все вирішити. Блін- мені б мою мудрість років з 5 назад.
Дякую за тему та поради! Дійсно корисно! Ввечері сіли з чоловіком і гарненько поговорили про те, які ми були і які стали, які зміни відбулись Дещо мені було не дуже приємно чути мабуть нікому не приємно слухати про його помилки Задумалась на цим... Маю над чим працювати
Та невже ж так все погано? Маєте гарну сім'ю, синочка (наскільки знаю), а на родичів навіть найкращих, я б особливо не надіялась (численні випадки з життя показують що у кожного своє бачення, плани, і ніякі родичі нічого в принципі не зобовязані). Я в питаннях "підстраховки" щоб побути з малою довіряю лише мамі і свекрусі (мала з ними любить проводити час, нікому сторонньому свою дитину б не довірила, няньок не розглядала ніколи принципово). І по темі - погоджуюсь, щоб любов продовжувалась в шлюбі, потрібно щоб вона найперше реально була. Мене, чесно, навіть дивують деякі дописи, що "розлюбила чоловіка", як так можна -любила-любила, та й розлюбила)) Про крайнощі у вигляді зради зараз не йдеться, тоді і шлюб невідомо чи витримає (тут ж більше чоловіки відзначаються, особливо в певний "кризовий вік") Тому порада банальна, дбати про себе, мати свої інтереси (не "розчинятись" повністю в чоловікові), і якщо любов справжня, то нікуди вона не подінеться)) А діти - особисто я з народження малої спала з чоловіком, вона біля нас в ліжечку, тепер в окремій кімнаті. Та з дітьми теж пристосовуються при правильному режимі і підході
@Sera О, я вам щиро співчуваю, бо той хто маэ дві бабусі, сестру, няню і т.д. мало розуміэ як то, коли практично ніколи не належиш собі. Тут би наодинці з собою в притомному стані побути, не те що з чоловіком. Візьміть обоэ липові лікарняні, масіка в садочок, а самі хоч першу половину дня покайфуйте, думаю за деньочків 5 ви будете готові у бій з новими силами
Ми працюємо разом та і на роботі так замотуємося, що в дома про роботу говорити не хочеться. А більше нема про що - ми всюди разом, в нас однакові події.... І ще ми якісь соціопати :D жартую))) переїхали і подруг нема. Тому завжди разом... Так от їздимо у подорожі. І то я не можу чоловіку донести, що то нормально кожні 2-3 місяці кудись їхати, бо а).не такі ми транжири в подорожах і в мене все економно розраховано. Ну поки гривня не впала б) то фантастичні враження разом, я тільки в ці подорожі, коли ми без сил валимося на ліжко в готелі після марафонів містом, а в голові ніяких думок-проблем, розумію, які ж ми щасливі
Я теж не надіялася, та зараз мені їх допомога була б дуже навіть альо. Так ви таки надієтеся бачу. В житті стільки всього буває, що я давно вже не така категорична. То 100%. Так само як і той, хто легко дитину в 8.30 кладе спати не зрозуміє тих, у кого дітки довго заснути не можуть аж доки сам таке не отримає. Тт я собі то давно належу. А от вільний час з чоловіком без малого без родичів і нянь наразі це мрія. Дякую за пораду). Липове лікарняне мені на жаль не вирішить вільних вечорів. Тут тільки няня. А поради в темі цікаві, дякую. І собі дещо почерпнула.
особисто я не питала ( риторично в нашому випадку))) що робити, якщо немає на підміну бодай раз в півроку бабів-дідів-няньок для дитини у вечірній час чи інший, щоб батьки мали час на цьомки-бомки.. тут не бачу жодних проблем))) Іронізувала ( знову ж таки суто в нашому випадку!) на тему: Наприклад, 1. два роки тому нас запросили на весілля, але воно було за 120км від Львова, взимку, ми без авто, тому потрібно було добиратися двома-трьома видами громад.транспорту, маленьку ж дитину не потягнеш за таких умов із собою, тому довелося відмовитися.. Цього року теж матимемо весілля в родині весною, то всі потенційні гості вже попереджені, щоб приходили без діток( !), тому теж не підемо.. 2. Від народження дитини ми жодного разу лише вдвох із чоловіком не були в ресторані і т.д. на наші маленькі свята - всі "романтік" були втрьох . 3. Від запрошень на ДН, поїздок за місто, де суто доросла компанія теж доводиться відмовлятися. 4. На всі закупи теж ходимо-їздимо втрьох.. 5. Коли мені робили операцію, то чоловік був під дверима із малюком, якому вже за годину-дві стало нудно і весь поверх чув та бачив, що в дорослій лікарні є півторарічна дитина 6. Раніше синулька страшенно ревнував, коли чоловік мене обіймав чи ми йшли за ручку на прогулянці - підбігав та відштовхував його зі словами "То моя мама!", але ми вже то переросли давно))) Я не кажу, що то є зле, просто в нашому випадку інших варіантів немає. Тому почекаємо ще років 8-9, поки дитина підросте і сама буде "виганяти" батьків з дому на віцечки
так моя знайома каже - тішся, що тебе діти зараз так сильно потребують, бо моїм мама вже не потрібна (не в буквальному смислі, бо маму люблять, але вже мінімум часу проводять з нею)
Нічого собі 8-9 років чекати)) Тут зараз пів форуму передумають ближчим часом вагітніти після деяких описівПланувати все треба з розумом, дитину з початків потрібно виховувати і давати ій свій простір, по можливості привчати щоб не було проблем на якийсь час відлучитись (з дідом, бабою хоч лишити), щоб мала свої улюблені заняття, спальний режим і тоді подружжю буде набагато легше в тому планіІ про мандри тут писали - це дійсно прекрасно, побувати в різних краях це те спогади про що безцінні і завжди з вами. А як дитьо підросте трохи, то і з ним можна прекрасно мандрувати.
