Жінка за кермом (курси, практичні поради, приколи...)

Не падайде духом! Я теж так думала, після їзди з звичайним інструктором. Та й з хлопцем не дуже виходило - він старався, але я бачила, що він нервується коли я "туплю". Від того в мене ще гірше виходило. Попробуйте поїздити з інструктором з школи Рега, по їх методиці. Вона сильно відрізняється від того, як вчать звичайні інструктори - відчувається системність у навчанні.

 

Якщо

не навчусь в звичайній автошколі -- то обов"язково спробую. Але у мене дуже хороший інструктор (я правда інших не знала) але мені він дуже подобається. Він такий серйозний професіонал

сам він біженець із Ясинуватої. Там був директором автошколи, має два своїх хороших авто із інструкторськими педалями -- механіку і автомат. Вопшем не шабашник, а сірьозний дядько. От в мене сьогодні сьоме заняття було Хоч обіцяв на дорогу повезти але все ж ще на навчальному їздили. В п"ятницю, сказав, вже точно на дорогу подивимось

 

Великий плюс школи "Рега", що навіть якщо ви вчитеся на їхніх машинах, то вони без "інструкторських педальок" і їдете самі. Я думала, що в автошколі в мене був хороший інструктор, но після Діми з "Реги", я зрозуміла, що мене навчили дуже і дуже мало, тому цю автошколу раджу. Не знаю, які зараз ціни, но зимою було дуже вигідно брати в них курс, дешевше, ніж з іншими інструкторами.
До речі, як вчилася їздити в них, то вони вели переговори з якоюсь автошколою, щоб теорію проходили там, а практику в Резі, бо зараз вони навчають людей, які мають вже посвідчення водія.

 

7-ме практичне і ви ще на дорозі не були? Скільки ж загалом тоді тих практичних буде?

 

Дивно, я вперше сіла за кермо також з інструктором з звичайної автошколи.
Перше заняття було від танка на Личаківській і по Кривчицях, точніше Тракт Глинянський.
А на друге вже поїхали в центр.
На майданчику не їздила взагалі.

 

Ну вот власне, теж вчилась з нуля, перше заняття було за науковою, між гаражів, вчилась рушати/зупинятись. Друге заняття там же 1-2-3 пердачі по прямій, перемикання їх, зупинка/рушання. Назад з здругого заняття по науковій себе вже везла додому сама. 3-є заняття виїзд в місто. В той раз загалом було 10 занять по 1 годині. Потім через рік я ще покаталась 2 рази по 1 годині з тим інструктром щоб пригадати, а далі вже їздила сама.
І трохи так дивно читати про стільки витраченого часу на майданчику.

 

мінімум -- 20 максимум -- ... хоч рік возись за свої гроші

заняття 90 гривень, якщо ти в автошколі навчаєжшся

 

занять чи годин?
бо я теж в автошколі їздила 10 занять по 2 год. Але після 7 інструктор казав, я вже тебе всього навчив, можеш їздити, а можеш - ні
Вчилася з нуля, перше заняття їхала з вул.Тершаківців по Зеленій до кінця і потім у Винники і назад.
Але таки я завжди відчувала, коли інструктор торкався педалі зчеплення на світлофорах, просила його так не робити, бо не навчуся нормально рушати, і вислухала тираду про щойно поміняні запчастини.

 

І правда виглядає професійно, якщо не заставляє виїжджати на дорогу загального користування поки Ви не готові. В мене завжди викликали обурення інструктора, які заставляють їздити містом людей, які навіть педалі плутають. Доречі, це навіть по законодавству не правильно, вони забов'язані спочатку вчити на майданчику.

 

Ну мені важко і я сама не хочу на дорогу і навіть не уявляю, як то самій їздити. Може, якби в мене до того був "пех", то я б на права здала б ще у 18, а не в 33 надумала... нарешті.... спробувати.... І не впевнена, що щось із того вийде) Хоча інструктор завжди каже, що доведено, що всі люди можуть навчитись співати. Питання в тому скільки і в кого вчитись. Те ж і з водінням. Комусь достатньо тільки раз проїхатись із інструктром -- і він вже сам може їхати. А, як казав мені інструктор, була у нього дівчина, яка рік двічі на тиждень із ним їздила (з власної ініціативи) -- і лише тоді сама наважилась.

Я не відчуваю машини. Педалі (газ-тормоз) не плутаю, але там різну послідовність -- тормоз-щеплення-газ-передача-у зеркала подивитись... забуваю. Короче, торможу конкретно. Не відчуваю розмірів машини. Ото раз на дачу по грунтовці їхала -- а на зустріч коні. То я так до обочини притискалась... Хоча чоловік казав, що між нами ще б одна машина влізла. То я поки-що вчусь. Ну як в п"ятницю він таки наважиться мене на дорогу вивезти -- відзвітую, як собі раду дам

І ще щодо здібностей. У мене подружка "з нуля" вчилась в автошколі і після 5 разів із інструктором уже сама рулювала (у неї рідна сестра на 11 місяців старша і вони ну дуже схожі, тому вона на сестриних правах і паспорті їздила). Сама приїхала з Варшавської до мене на роботу -- а то в інший кінець міста на В.Великого, потім ми поїхали на Кульпарківську на більярд, а потім ми з нею назад на 700-річчя поїхали. Мені було комфортно. Чоловік мій мовчав. Вже коли вилізли з машини, то зізнався, що було у неї пару косяків, але такі не надто серйозні. Так що ця наука кожному дається по-різному.

 

Підтримую варіант ізди на автомайданчику, бо я перше заняття теж іхала по Личаківській і точно знаю, що то була не свідома ізда, а тупе виконування команд у шаленому стресі. Як результат, маючи права 10 років, я тепер хожу в Рега, іжджу на своій машині з інструктором і дуже задоволена. Мені здаэться, що такий швидкий виізд на дорогу в звичайних автошколах пов'язаний з тим, що вартість оплачена наперед, кількість годин фіксована і вони мусять поставити галочку, що ти вже навчений. Одним словом тут, як і всюди, потрібен індивідуальний підхід, щоб людина була готова, але й не затягувати.

 

Ой, і мені треба якось наважитися на то водіння. Я навіть коли збоку їду, то мені сташно. Права маю з 2000 року. При чому, сама здала і теорію і водіння.

Був в мене тоді один козел, який казав, що я нічого не досягну в житті, бо навіть на банальні права не можу здати. Що моє майбутнє, то старий ржавий запорожець, який тоді стояв в нього перед вікном. То я йому назло тоді все зробила сама. Але їздити так і не наважилася. Тицьнула права під ніс, послала в світле майбутнє.

Парочку разів їздила за кермом, але то зі сльозами на очах і диким страхом. Ще по селах чи полях, там де немає машин і людей - поїду, а коли вже між машинами і людьми - починається паніка. Треба мені певно якогось спеціаліста, який вижене з голови той страх, а потім я поїду.

 

Те саме. Права маю давно, здавала сама, правда здала аж за другим разом, та то вже таке.
Вчив мене їздити тато і з ним мені було комфортно і не страшно. А от з чоловіком не можу їздити, він нервується, на трасу не пускає, я "псіхую" і ніц доброго не виходить
Мусово треба мені доброго вчителя, щоб мені було не соромно заглохнути і плавно рушити, і щоб нерви у нього були міцні.

 

@flame Власне у Резі такі шамани, що я настільки зараз спокійна за рулем, що сама такого не сподівалась. Вони дійсно вчать. Я впевнена, тому не боюсь. І навіть коли глохну під гіркою, а ззаді якийсь, перепрошую, мудак сигналить і підпираэ зад, мені фіолетово, роблю своэ і все, а раніше включала аварійку і сиділа вся мокра.

 

Не згідна з тим, що вчитель з автошколи має поставити галочку і тому зразу пхає в центр.
В мене чоловік так в центр і не виїхав, все катався по околицях, бо інструктор бачив, що він не готовий. Результат- він так і не їздить(
Я поїхала в центр на другий день і по сьогоднішній день за кермом. Просто було шалене бажання, а інструктор сказав, що можна.
Ми з чоловіком вчились в автошколі одночасно, то я ходила на водіння 2 рази в день: і свої години, і чоловікові.
А до Реги я вже трохи ходила на екстремальне водіння, тепер мрію продовжити

 

@Lyudvig Я тому і писала про індивідуальний підхід, бо Ви, напевно, сміливі і руки-ноги-голова добре скоординовані, а таких одиниці. Просто у звичайних автошколах якісь схеми навчання більш стереотипні, менше зважають на те, як ти реагуэш. Я думаю, Вашому чоловікові би теж у Рега сподобалось, там зовсім інша система. Вони кажуть, що навчать любого, і я ім вірю

 

Оооо, він мене колись так довів, що я вийшла, залишила його в машині і пішла пішки. Він тоді був в гіпсі і не міг пересісти на місце водія, а я певно зо 5 років не сиділа за кермом взагалі. Просилася поїхати по об"їздній з лікарні де йому гіпс наклали або покликати когось, щоб забрав нас з машиною додому, так він мене загнав на Високий Замок. Там дорога була перерита і дорожники ремонтували. Я під гору не могла рушити, вони ржали, а мій волав. Я псіханула і пішла. І так знав, що то для мене був подвиг, то замість підтримати варнякав.
А ще я боюся трамваїв і фур на поворотах. Тобто там де присутній "винос кузова" я впадаю в ступор. Не можу уявити, як їх виверне на повороті і як я маю тримати дистанцію

 

Моєму чоловікові вже ніц не поможе. За 11 років так і не сів, то думаю, що і не сяде, бо бажання немає, а це головне
В нас за цей час вже четверта машина, а він і досі в ролі пасажира. Мені і самій деколи дивно, як то може не хотітися сісти за кермо.
Отак машина деколи під під"їздом цілий день, а він вночі повертається з роботи 23 маршруткою від Мотозаводу, стоїть довго і їде годину на Пасічну.

 

Для тих хто вболівав за мій виїзд за межі Винник повідомляю, що виїзд відбувся минулого тижня. Їхала до Львова з чоловіком, бо таки боялась чи буде де запаркуватись, вся в стресі і з тремтячими руками якось заїхала на Короленка, а там купа місця, я запаркувалась без проблем ( то була субота). А потім додому вже їхала сама, бо чоловік пішов по справах і то було тааак легко і добре, що дотепер дивуюсь, виявляється нічого там аж такого страшного в тому Львові .
Недавно в одній книжці прочитала фразу "А що би я робив, якби не боявся?" і тепер постійно ставлю собі це питання, тоді стає зрозуміло як багато ми втрачаємо через свої страхи. Дівчата, всім хто вчиться їздити, бажаю сміливості і впевненості.

 

Маю таких 2 подружки, які аж трусилися, коли думали про водіння. Одна 2 рази привезла себе в роддом і потім з новонародженим сіла і поїхала додому. А друга, взагалі унікум. Їздить на мотоциклі з 2 дітьми: жівуть в Швейцарії і каже, що дорого машину утримувати, то їй купили мотоцикл і вона з малими всюди на моцику їздить.

100-пудово би проковтнула свій страх і їздила.