Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

А ви були колись роботодавцем? Якщо жінка ходить на роботу, працює в своє задоволення (і не страждає кар'єризмом? хоча в здоровій мірі і він звичайно потрібен) то що тут поганого? Що саме не було би вам "в плюси"? Чи якщо вже працювати - то і кар'єру треба робити?

 

Ключовий момент- імхо працівників всіх треба мати незамінимих. В смислі високопрофесійних. Тоді всім файно.

От треба працювати з цими 45%, а не з забиранням соцвиплат.

Або піднняття цін, або закриття.
Якщо це твоя "дитина"- то шукати інші джерела прибутків, щоб в цей нелегкий час перекривати збитки в ній.

Ключова в якому сенсі?
Зараз маю гарний приклад бізнесу, де є механізми того, щоб кожен із працівників міг замінити іншого. І в випадку невиходу на роботу любого з працівників- він легко заміняється.
Ну і звісно загрузка на людину там десь 80%(а не всі 200%, як часто буває)- тому це не дуже важко для інших працівників.
Шикарна штука. І нікого не парить- жінка там, декретниця чи вагітна.

Хіба тепер лише 200? Це все?
Чого тоді такі скарги?
Щось там в фопах намудрували, бо знайома його закрила і не натішиться.

 

детальніше, будь ласка.

 

я вище все вже написала- якщо так цікавить- читайте все, а не вибірково

поганого немає нічого. Але зараз ви говорите про інші речі. Для працедавця важливо, щоб працювали і в його задоволення. Тому, якщо жінка працює так, що це приносить задоволення і їй і працедавцю ( ото накрутила підтекст , то- чудово. А те, якщо вона ходить на роботу лише в своє задоволення - працедавця хвилює мало . Для нього важливе інше питання ( і не лише це стосується жінки-працівника): яку користь той працівник принесе підприємству. Просто оплачувати з\пл, щоб працівник ходив на роботу в своє задоволення- йому для чого? Якщо працівник- висококласний спеціаліст- працедавець буде триматися за нього руками і ногами. І тоді правила може диктувати працівник. В іншому- останнє слово за працедавцем.

 

дівчат, та дивіться на ситуацію, яка є зараз в країні реально. НЕ через призму "сиджу в неті і малюю схеми ідеального бізнесу", де ідеальний керівник створює ідеальні умови для працівників. Сьогодні узагалі компанії хочуть отримати універсального працівника за мінімальні кошти. І купа людей згідні працювати на будь-яких умовах. БО попит на робоче місце перевищує пропозицію і кількадесят разів. Якби цього не було- не створював би працедавець таких несприятливих умов. Кого не влаштовують ті чи інші умови- звільняються і шукають кращого.Руками і ногами чіпляються лише за вузькопрофільних професіоналів.І їм платять, і умови створюють. А а не за чергового середньостатистичного менеджера, який чай з печеньками приходить пити і обговорювати яка ж кака та робота і той директор.

Хочеться ідеального бізнесу- станьте самі тим самим власником своєї компанії і набирайте свій штат, для якого створите такі умови, які би всіх задовільняли. От і буде приклад ідеального керівника ідеального підприємства.
п.с. Державна робота вам гарантує законні лікарняні і законну відпустку

 

Я не проти підняття цін Я давно хочу збільшити з/п працівників. Але, щоб не писати багато букв напишу 3 слова: злосний демпінг конкурентів. Тут писати можна багато, але я скажу одне: люди самі хочуть жити в лайні. Бо не можна опускати ціни на послуги нижче плінтуса, щоб до тебе ішли люди, а при тому морити себе і працівників голодом із з/п 1500-2000. Короч замкнене коло: люди не розуміють, що робота/послуга/річ має коштувати, ну хоча б не дорого, а нормально, а підприємці не розуміють, що демпінгуючи ринок, самі собі пиляють гілку, на якій сидять. Тому я так проти того всього соціального, державного, пільгового. Аж он взлостилась вже, як про це все подумала Чим більше цього буде - тим довше до людей не дійде реальна ціна речей і послуг і тим довше вони будуть "хавати" з/п 1500. Ай, довго говорити, може хто зрозуміє, що я маю на увазі.

Я не знаю, який то приклад бізнесу, але в більшості випадків це в принципі неможливо. Бо по-перше, це мають бути працівники-генералісти, котрі мають вміти по ходу все. А люди, які можуть таке освоїть - одиниці. Тому, теоретично щось таке організувати в певних галузях можна, але фактично - малореально. Тут добре, якщо людина хоч в своїй галузі більш-менш спеціаліст. Вже не кажу про інші. Це як до прикладу: я мала б знайти 2 людини, які однаково класно працюють з дітьми, дорослими, спілкуються з клієнтами, знають дизайн (Корел, Фотошоп, Ілюстратор), трошки вебдизайн, володіють польською, англійською, малюють, знають усі види декоративного мистецтва (ювеліри, шиють, вишивають, ліплять, валяють...) розуміються на бухгалтерії, креативні, знають основи менеджменту, можуть стратегічно планувати... Ой, ще згадаю допишу Ню-ню Постою, почекаю... А шо? А раптом Ну але як такі є, вони певно давно мають свій успішний бізнес і попивають чай десь на Мальдівах

 

сестра мого чоловіка задовольняє майже усьому крім бухгалтерії і менеджменту. але польську, правда, тільки вчить. зато вільно володіє англійською. а, ще не впевнена щодо ювелірки

 

Та воно завжди так починається на співбесідах: от усьо, усьо, крім бухобліку, і ще польської, і взагалі спец у валянні А на практиці я, як дура, до 5 ранку перед заняттям читаю про валяння, як же воно таки має бути правильно і якісно, бо дехто зваляв сумку так, що я її, не маючи досвіду валння, уваляла ще в 2 рази Нічого особистого, але знаєм, плавали

 

А ви не можете прямо на співбесіді давати завдання з того валяння і ставити умову, що на співбесіду людина має прийти з портфоліо своїх робіт? Ну щоб не мати потім сюрпризів?
Моя думка, що у будь-якому бізнесі має бути заміна будь-якому працівнику! Хай тимчасова, хай не така кваліфікована, як той працівник, з яким раптом щось сталось і він не вийшов на роботу, але заміна повинна бути. Це обов'язкова умова.
Немає заміни - це проблема керівника і крапка. Або власника бізнесу, якщо це щось маленьке. Значить стає він до станка.
А не вибирати працівників так, щоб не хворів, щоб дітей не мав, в дтп не попадав...

 

Ще згадала одну штуку. Моя подруга має бізнес із дизайну (3д візуалізація, сайти...) Має 5 працівників, чи 4. Ну і приходить до неї жінка одна, каже, на вагу золота: знає все: 3д візуалізація - перфектно, сайти: перфектно, навіть вміє верстати, а ще розробляє логотипи і поліграфію перфектно. Одним словом всіх могла б замінити. Питає - скільки хочеш. А та каже: 60 долларів. В годину. Занавєс. Ні, це круто, що вона знає собі адекватну ціну, бо вона спеціаліст хай класу, судячи з її портфоліо. Але які 60 доларів в годину, якщо в нас люди більше 200 грн за розробку флаєра, і зі скреготом зубів 1000 грн за сайт фіг дадуть. Ну бо дорого! Ну то як можна говорити про нормальний рівень життя в країні, якщо люди досі думають, що, умовно, намисто коштує 200 грн, при собівартості 400? Ай, все, іду, знову я за оте все згадала...

--- дописи об"єднано, Mar 12, 2015 ---

Та я вже так і роблю Просто я це, до прикладу написала. Про те, як "легко" знайти незамінного працівника))))

 

ну не завжди це реально... В силу певних обставин я єдина можу робити мою роботу. Коли я була на лікарняному

на лікарняному я була 4 дні, вперше

, то домовлялася з виробниками і частину роботи робила з дому, перед відпусткою пахала як кінь, щоб зробити все наперед. Шукали когось на літній період мені на допомогу, ну і на час моєі відпустки, то так нікого і не знайшли, хоча робота цікава і в великій міжнародній компаніі і може бути можливість залишитися на постійний контракт.

 

Ну все можливо, але тут без конкретики (що за компанія, яка ваша посада і чому так склалось, що ви незамінима і так завантажені) важко зрозуміти ситуацію зі сторони.

В нас був такий директор свого часу (найманий працівник, не власник), що його могло тижнями і не бути і ніхто би не помітив, якби не треба було підпис черканути на документах. Оце я розумію делегування обов'язків.

 

та я обов'язки делегую, ті які можу, але я єдина україномовна в колективі, тому більшу частину роботи передати комусь не можу, не зрозуміють

 

Просто не всі останні сторінки тоді прочитала Ваш чоловік був роботодавцем, наскільки зрозуміла)

Та воно то так. Але я бачу як багато ПП-ків реально використовують працівників "по повній", натомість, намагаються зменшити максимально їм виплати. Яскравий приклад з життя: Тільки трохи посилити податкове законодавство (пару років тому, мабуть всі пам'ятають) - знайомий власник бізнесу перевів працівників офіційно на мінімальні зарплати (а це були чоловіки і хлопці, що годують сімї, працюють на совість, виконуючи різні додаткові доручення керівництва, хоч основна сфера торгівля), наскільки зрозуміла, декому погодився платити з/п в конвертах. І ще, хто був не на повну зайнятість просто звільнили (але роботу люди робили далі, за гроші в конвертах. От такі реалії "бізнесу по-українськи". Більшість там залишились, видно декому таке підходить, або не мали бажання щось шукати. Та як подумати що за пенсійне забезпечення буде в тих людей (хоч до того часу ще все може помінятись з пенсіями, та все-ж, яка з/п, який трудовий договір - такі і обовязки роботодавця щодо тебе). Інший приклад, теж з життя. Одна знайома - мила власниця невеличкого закладу харчування. В розмові сама інтелігентна люб'язність, та якось "в розмові" почула я слідуюче: "бухгалтерія і ті всі звіти що всі стогнуть - фігня повна, я сама то все роблю, нічого складного (за освітою вона зовсім не бухгалтер), просто шуму ПП-шники навели. Ще щиро дивувалась чого дехто маючи якийсь невеликий бізнес наймає ще бухгалтера. Що платить вона "фіксований податок" (невеликий за її словами) і "більше її нічо не гребе" (то цитата). Коли ж зайшла мова, що дівчатам важко зараз знайти роботу, то повіла, що "в житті не прийме молоду дівчину, яка потенційно може завагітніти". Коли запитала тоді "а якщо колись приймеш не вагітну, а виявиться що вона "вже в положенні" буде за якийсь час, і людина буде офіційно у вас працювати? То відповідь була "То знайду спосіб звільнити, МЕНІ для бізнесу то непотрібно". Занавєс Ось таке ставлення до працівниць. Я звичайно не ідеалізую державні роботи, але бачила і чула про те, і про інше, і поки у нас у "бізнесменів" таке відношення до людей, великого процвітання не буде. А з держустанов позитив є в тому, що ти там маєш хоч якісь права, ти можеш взяти той пресловутий лікарняний, ти можегш піти в декрет - і тебе не будуть виставляти, як-не-як, людина хоч трохи захищена. А одна подруга, завагітнівши, одразу звільнилась, бо одне дууже відоме під-во у Львові не бере простих працівників "в штат" і ніяких виплат для неї після звільнення не надали, при тому що людина чудово пропрацювала там не один рік і працювала "на совість", і знали її ситуацію. Просто "Гуд-бай! з кінцями

 

Є сцеціальн контори, який таким ділом займаються. За хороші гроші.
Допускаю, що не все можна звести до моєї схеми. Але клієнтів у них багато.

Наразі мені підходить працювати на себе і в спільних проектах.
Що буде далі- подивлюся).

Може то все націоналізувати)))?
Тоді робота буде тільки державна. І проблеми зникнуть)))).
Мрії, мрії...

Я тебе прекрасно розумію.
Моя сфера має ті ж граблі.
Я того ніц не повязую з соціалкою.
Просто люди у нас такі. Мало хто хоче платити за якісь і хороше відношення.
З останнього- на мене дивляться як на дурну, коли я малому вже складаю список потенційних високооплачуваних толкових вчителів(школу я і надалі хочу оминути). Питають- нашо тобі того ровера? Зараз вчителі вчать за безцінь, чо паритися. Ну слава Богу я то розумію що може дати дитині хороший задоволений спец і вчитель з копійчаною ЗП.

Я не спеціаліст в даній темі. Та якщо бізнес можна поставити на автомат- значить це все організовується. Ну за щось ж таким конторам-організаторам платять величезні гроші.
Ну і так, не всте поставиш на автомат. На жаль.
P.S.:я не про техніку, а про злагоджену працю у довгій відсутності керівника.

В багатьох галузях працює тема- найкращі працівники- колишні клієнти.

 

МІй чоловік на спрощеній системі платить за себе і 5 працівників податок в районі 6 тис грн щомісяця.

 

він у мене "вічний" роботодавець- на протязі вже 25 років . За цей час- і виробництво , і торгівля і послуги .

Серо, мрії- це чудово. Але вони йдуть у розріз з реальністю. Якщо людина може жити в мріях і будувати бізнес на паперовій філософії , значить, є поруч той , хто в паралельній реальності не мріє, а вирішує життєві реалії . Зрештою, для жінки це є супер- не паритися і мати можливість жити у своє задоволення. Але тоді не варто дивуватися, чого ж так працедавці певних жінок "дискримінують і недооцінюють"

 

Податки сплачуєте? Всі? А точно?
І якщо не буде 45%, то соцвиплати певно теж не будуть такі.
І то вже на соц виплати сильно бракне, що треба 15% з працюючих пенсіонерів забрати, якщо пенсія більша 3600 то те що більше треба 25% забрати. Оце мене обурює до неможливості. Таке відношення явно не сприяє легалізації ЗП. Мені, наприклад шкода виплат з моєї білої ЗП. Ще хоч тішить, що маю ліві доходи, які, хотіла легалізувати, а тепер - нізащо. Всерівно піде на хз що.
Далі, є наявний приклад, пенсіонер з пенсією 4000. Енергії повно, декілька років тому створила ФОП (ну щоб все офіційно було) і здогадайтесь як вона зараз буде працювати? Правильно - закриє ФОП і весь дохід в кишеню і жодних 5% з обороту державі і правильно, нема чого ще додаткових 100 грн забирати. І думаєте одна вона така? Просто це наглість, так побоку пускати. Тебе будуть попускати, а ти плати, плати. Все життя деякі працюють, сплачують все, і далі, ще з пенсій сплачуй, маразм повний. Оце так держава стимульнула до легалізації своїх доходів. І ще, не стянують 15% з працюючих пенсіонерів які на 1-2 групах, багато таких? А з першою групою навіть не знала, що працюють.
Ух мене ті стягнення з пенсій обурили!

 

Я так і планую робити Бо наразі інших варіантів нема.

Це я теж цілком розумію, і роблячи ціноутворення від цього теж відштовхувалась. Але, мій досвід показав, що у Львові є досить багатих людей, які можуть собі систематично дозволити товари не першої необхідності. Ну вони є і їх таки багато. Але, якщо, припустім в Ані ціна на послугу 100 грн, в Юлі 80 грн, в Жені 50, а Саша взагалі робить щось безкоштовно, то реалії в нас такі, що Юля і Аня - в прольоті. Ну бо навіщо платити більше, якщо, як не те саме, але дуже схоже тобі запропонують навіть безкоштовно. То фігня, що Женя і Саша у вічних боргах, або просто тримаються на плаву... Я от чесно, коли спілкувалась з людьми про подібний бізнес тихо офігівала. В людей начисто відсутня така стаття доходів, як ризики, стратегічний розвиток... І, виявляється, власне приміщення не рахується (це при тому, що просто здаючи то приміщення в оренду підприємець мав би більший прибуток, ніж з того біщнесу разом взятого )Ну нонсенс, правда? Я не жаліюсь, це хороша школа життя, і я розумію, що вічно так не буде, рано чи пізно тим демпінгістам таки дійде, може... Але тут питання в тому, що чомусь наші люди просто звикли до того, що все має бути дешево, що підприємці, що покупці. Я розкажу таку ситуацію. Хотіла відвести малого на гурток коло нас, бо жесь далеко мені не вигідно вести. Дзвоню в приватний гурток, питаю там все, і тут починаю питати про ціни. Заняття з дітками 4 роки малювання+руханка якась там на годину-півтори - 30 грн за раз! І ту ціну мені сказали так, що наче то не 30 грн, а 300, типу ой, ну то не дорого, ви дешевше не знайдете, туди ж вохдять якісні! матеріали, і оренда. Короче мені розказали про ті 30 грн так, наче слона продавали. Ну то як клієнт має розуміти адекватні ціни, якщо для самого підприємця 30 грн - то вершина нездоланна