Дурник, пляшка - давати чи ні?

всі б дурники були такі, то може в нас би люди трішки встидались так дитину на вулицю випускати

*****************************************************************

 

Хехе,та не все одразу. Повірте, дітки так змінюються. Якщо я бачу , що доня має гарний настрій, то кладу в шезлонг, даю забавки і за той час наприклад пилосошу. швиденько. Або якщо посуд мити, то ставлю шезлониг коло себк співаю, розказую щось ій і так мию. Але то вже після 3х місяців стало можливим. Ну і роблю щось одне, а не всьо одразу. А якщо я бачу, що дитині потрібна, то хай би там всьо валилось, а я буду з нею. Ходимо,танцюємо, цицяємось. Істи я собі можу взяти і з нею на руках. То не проблема. Я впевнена, що дурник ні в чому не допоміг би, бо дитині потрібна увага і тепло.

--- дописи об"єднано, Mar 12, 2015 ---

Розслабтесь, то ж не перегони! Все ви робите добре, а домашні справи хай робить чоловік, коли приходить додому.

 

Емм, якщо то таки конкретно до мене питання, то я не консультант з ГВ, тому не беруся щось категорично заявляти. Просто підозрюю, що в житті буває все дуже по-різному навіть в тих хто хоче і може годувати до самовідлучення..
Я погоджуюся з тим, що ГВ і дурник - речі несумісні. Але тема не "Чи потрібен дурник при ГВ?" А про шкоду і користь загалом. Але якщо вже дитина на ШВ, чи на зцідженому, то писати про те, що дурник - мамозамєнітєль (як і мобіль чи інші іграшки?). Краще, коли дитина засинає з пляшкою як не каші, то суміші? Чи тримати-колисати її на руках всю ніч? Чи коли вона пустою пляшкою заспокоюється? Чи коли в неї пальці в роті? Чи краще - мама-неврастенічка і зарьоване дитя, але принципово без соски? Купа риторичних запитань. Мене вистачило ненадовго, я зробила так, як зробила. Погано, знаю. Можна і треба було обійтися без додаткових засобів, чого вам всім щиро бажаю. Так само, як ГВ до самовідлучення, і ніколи так і не взнати причин для його припинення. Але.. результатом я в цілому задоволена. Парадоксально, правда?
А оце:

- трошки перебільшення, якщо, звісно, не зробити його самому як попало, з "лівої" гуми і не жити в циганському таборі без дотримання елементарної гігієни.
Щодо того, що

то мені якраз безсоскові малюки на ШВ і попадалися унікально "нєрвні". Може на фоні "оглушених і дезорієнтованих "дурачків" такими здавалися. Може, дитина і має така бути - цілодобові урагани, концерти і трабли.. Та й на ГВ діти дуже різні, взагалі-то..
І ще, на ШВ від початку, або після припинення ГВ (не вникаючи в причини і обставини кожного випадку, штучників таки вистачає) рефлекс нікуди не дівається, і діти без дурачка довгий час постійно щось під"їдали і піджовували (особливо в стресовому стані), пальці смоктали. Чи така "наркоманія" - то краще?

 

Не робіть це пріоитетним(наразі робите правильно). Я з власного досвіду скажу, що вгробила ГВ через баняки і т.п, хоч ніколи не залишала дитину без уваги, чи навіть в думці не мала зацяцькати дитину дурником. Потребує дитина мене- кинула віники/каструлі і пішла.

--- дописи об"єднано, Mar 12, 2015 ---

Якісь ужасті пишете))), чи , то нам пощастило, бо нічого з переліченого не було. В нас такий період був(2-3 міс), що малий спав на мені, просто на грудях- так, зранку мама-робот але, якщо й маю прояви невростенії, то 100% не від того)))

 

Всьо із жизні. Не з однієї і тієї ж, Богу дякувати ))

 

Я розумію але, невже(знаючі, прошу розтолкувати) через недостатньо задоволений смоктальний рефлекс можуть бути всі оці прояви

 

А, а що то велика біда? Дитя 100кг важить? Ми так спали, всі живі, дитина адекватна, мама, вроді, впорядку)

 

То не я перша назвала наркоманом дитину з дурником )) Навряд чи немовля смокче дурник щоб побавитись, чи "бо так модно", а рефлекс таки ніхто не відміняв.

Я дуже за вас рада, чесно. Та ви й на циці, пригадую, а мені все більше за ШВ розходиться.

 

В мене такі самі думки були, як і в вас. Думала, ну як реально встигають мами, в яких кілька дітей, якщо я з одним абсолютно нічого не могла робити. Ну снідала зранку, коли чоловік ще був, інколи. Частіше десь після 1 год, обідала ввечері, коли приходив додому. Перші 3 міс провела в ліжку з дитиною, бо постійно хотів цицю. І маючи при тому соску, менше цицятись не став, менше ручним не став, тобто, соска не давала тої омріяної свободи! Але слід свій лишила
Всю роботу робив чоловік, або я тоді, коли дитина була з чоловіком.
Так тривало 4 міс. А потім ніби підмінили дитину, моментально! Він міг і сам полежати, погукати кілька хвилин, особливо в ліжечку з мобілем. На коврику лежав. Це вже давало мені час, хвилин 20, помитися, поїсти, відпочити! І так все далі і далі, все більше часу обходиться без мене!
Все менше часу їсть! А зараз то взагалі 3 хв цьмок-цьмок. Навіть відпочити полежати не встигаю за той час. А раніше, то на телефоні чи планшеті можна було б все перечитати, передивитись! Тому користуйтесь тим часом для себе зараз!
Ще поділюсь порадою як ми вдягаємось на двір. Вдягаю малого, потім якщо неспокійний, то вдітому в коридорі даю груди, він засинає скоро і ми надворі. В коридорі як правило прохолодніше, він не встигає спотіти. Таке відкрила нещодавно, раніше з тим вдяганням/гулянням мала клопіт.

 

в мене всього троє, але дурників ніхто не мав і не має

 

Я також задавалась тим питанням, бо були такі дні, що я до вечора ходила нечесана і, здається, навіть не встигала зуби почистити. Постійно з малим...від постійного носіння на руках все боліло - руки, ноги, шия. Коли вдалося прилягти, то мені здавалось, що я вмираю від втоми))) і встати вже не зможу. Але тепер можу впевнено сказати, що то все минає. І чарівна фраза "потерпіть до 3 місяців" таки правдива. Нам 3 міс, і вже десь два тижні ми потроху внормовуємось. Малий може годину-дві сидіти-спати в шезлонгу під музику, може сам лежати хвилин 20 на дивані і щось там собі агукати, в ліжечку сам може пів години лежати, плюс вже минулися коліки....Дурник, між іншим, нас не рятував. Малий його випльовував.

 

Я

Я от не бачу скільки вам(я з телефону),но коли в мене синуля був зовсім малий,то було щось те саме...відповзти від нього було нереально,спав на животі в мене(то я так навчилась з ним спати і навіть висипатись), був період коли вдень не хотів спати в ліжку зі мною,тільки в позиції колиска на руках(я вмощувалась і дивилась серіали),руки трошки відвалювались,але я була впевнена що так має бути і то пройде,вдень спасалась прогулянками(хоч руки трошки відпочивали),мала гори прасування,їсти робила однією рукою(в іншій синуля),в душ на 10 хв і то чула вже крик(тато в той час був),часто душ приймала в 4-5 ранку(тоді син найміцніше спав),ну і т.д.,а от з 5-6 міс все почало змінюватись,майже завжди можна відповзти від сина(і він спить,і я щось роблю),може сам побавитись(особливо як почав повзати),може спостерігати як я роблю щось...все змінюється,потім напевно будуть періоди,що знову "тільки біля мами"...мені помогло відпустити ситуацію,бо раніше я собі думала "о,малий заснув,зараз я від нього відповзу,поприбираю,помию і т.д.",а не вдавалась відповзти і я злилась,а потім почала думати "о,відповзла-класно,щось піду зроблю" чи "о,не відповзла,класно,посплю/почитаю/дп подивлюсь(зараз доречі так і є)))"...ну чим дурник тут поможе?ну для чого він,як бачите,що стільки мам без нього можуть?як би то не звучало,але не є ваша ситуація така унікальна,і дитина,така як і всі діти,а як бачу дітей з тими сосками,ну,чесно,ніхто не ображайтесь,це є бридко!а як бачу дітей 2-3 роки і з дурником,то взагалі не хочеться навіть дивитись в ту сторону!

 

ці дні бували в усіх. Або майже в усіх. Мій Дмитро перший місяць був дуже тяжким немовлям, допомоги чекати було нізвідки, але дурачка я не давала тим більше, бо на ті всі мої труднощі ще нашарувати потенційні проблеми з ГВ - і тоді точно повний комплект.
Діти потребують мами, і мами потребують своїх діточок. І якщо проблему затикання плачучого ротика дурник вирішити може, то бажання дитини бути на мамі, на ручках і на циці - нормальні бажання - не задовольняє ніяк.
про ситуацію з ШВ я не знаю. Говорю про грудне вигодовування.

 

Без дурників на ШВ діти живуть але скажіть, якщо можете, про проблему задоволення смоктального рефлексу, як дівчата пишуть, бо я вже думаю, може чогось не додала, коли дитина була на ШВ без дурника)

 

Я думаю, що справа ще в тому, що дітки є різні і по різному поводяться, коли залишаються на хвильку самі. Моє дитя може 15-20 хв. лежати саме і щось розглядати, а я в той час і вмиваюсь, і снідаю. Вдень спить в основному в ліжечку, то також є час і прибрати, і зготувати чи відпочити. Якщо Ваше дитя має іншу вдачу і не хоче залишатись саме, то нічого тут не зробите і суть не в тому, що Ви щось робите не так. Пораджу Вам таки наполегливіше попрацювати зі слінгом, бо то справді виручає. Як малюк не має настрою і я не можу його залишити, то мотаю слінг і є змога щось зробити.

З тим мені також буває важко. Може то не зовсім вірно, але я одягаю в комбінезон і тоді даю цицю, малюк заспокоюється, засинає, тоді я швиденько взуваюсь і йдемо гуляти. Як повертаємось з прогулянки, то я його тихенько розшпиляю, знімаю шапку і залишаю ще доспати в люльці від возика, а за той час обідаю. Але я повертаюсь з прогулянки швидше, ніж він зазвичай встає, щоб ще залишився той час, який він поспить.

 

Нам 2,5 дійсно стає трохи легше. Дурник не планується))) просто я всюди читаю які тут всі господині і наварено і напечено і прибрано. То думала може що не так роблю, може занадто він в мене мамин. Бо ж таки хлопчик росте, хочеться виховати справжнього чоловіка))) бо у нас в родині є один такий хлопець, що його мама на колінах тримала тоді, коли його ноги з іі колін вже до землі діставали, зараз дитина просто неуправляєма то 13 чи. 14 років. То капець, скажу я вам.
Але зараз ви мені порозказували як було у вас, то я заспокоілася. Дякую.

 

@KAPUCHINKA ви ще замацьопі, щоб думати про виховання мужчини. Кажуть діти мають набутися в маминих обіймах, тоді пізніше вони будуть більше вивчати світ, а не висіти на мамі. В мене часом теж були такі думки, ну як щось встигнути? Перші 2 місяці то просто нон стоп на мені , ще й вночі засинали ми животиками одне до одного, я навчилась так засинати з нею , вже десь вночі перкладала поряд і дивувалась, як то діти можуть спатт в своєму ліжечку... А ще наш сон по 40хв. і то на циці, теж дивувалась, ну ж в інших сплять, а в мене навіть надворі 40хв., хоч годинник звіряй. А потім я зрозуміла, що діти різні дуже і от у мене така дитина, я маю іі розуміти, а не підлаштовувати іі під стандарт як у всіх.

 

Ну що за глупства, це ж дитина. Цілуйте скільки влізе, коли буде досить він скаже сам.) В мене хлопчик, та я його досі заціловую і обнімаю, хоча йому вже 5 років. Правда зараз вже може сказати "мама, ну не при людях ж..(дівчатах))) Так що насолоджуйтеся!)

От не думаю що то через те що мама на руках тримала)

А по темі, я колись таки втулила малому "дурачка", тому що вирішила, шо малий зачасто цицю гамає)))

дурнувати мамочка, нє?

Але ща 2 недільки забрала

розум відать прийшов)

 

І в нас все різко змінилося в три місяці)) шкода, що мені тоді жодна добра душа не підказала, що то такий переломний період, бо я вже думала, що оте життя сина на мені не закінчиться ніколи і ледь в депресняк не впала. А після трьох міс стало знаааачно легше, зявився графік хоч якийсь, та й дитина цікавіша, реагує на слова, спів.. А потім ще й прийшла весна і літо, то вже взагалі був повний кайф)))))

 

не заперечуючи корисність Ваших порад, все таки скажу, що моя думка така, що ті перші місяць-два жінці таки треба забезпечити то готування стараннями кого хочете: чоловіка, бабусь, подруг, купованої їжі з кулінарії чи на замовлення. То є час не для готування в екстремальних умовах. Дуже шкода, що багатьом таки так доводиться робити, щоб не вмерти з голоду, а близькі цього не помічають.