Та просто людина завжди робить вибір в житті. Вибираючи щось одне, ми автоматично відмовляємось від чогось іншого. Якщо людина свідомо вирішила, що вона буде мати родину, 5 дітей і хоче щоб діти мали маму більше, ніж 2-3 години в добі, то вона свідомо або не іде працювати взагалі, поки ті діти не виростуть, або іде на таку роботу, де працювати дуже і не треба. Ну або шукає такий варіант, де їй підійде з гнучким графіком і т.п. Але це все питання вибору: не можна вибрати щось одне і нарікати, що в іншому в тебе нічого не виходить. Просто переважно люди думають, що їм хтось щось винен, от і починається про "недооціненість і низькі з/п".
Ну то просто якісь крайнощі, як дітей, то 5, як робота, то вільні 2-3 години на добу.... Добре, що хоч є варіант з зручним графіком
Нє, ну об"єктивно подивитися. Якщо жінка середньостатистична припустім: не має дуже багатих батьків, не мегарозумна, не має купи живих прабабців - ну звичайна така жінка, яка має чоловіка і припустім 1-2 дитини. Ну от її дій. Дитина хворіє в середньому 1 раз на місяць нехай, нехай 4-5 днів. Дитину лишити нема з ким, бо жінка середньостатистична і грошей на няню нема. Ну то що робити? Шукати роботу таку, де в неї буде з/п така, щоб і няню покривала і працювати було вигідно. Але таких робіт так мало, що треба бути людиною неординарною, щоб таку роботу мати. Ще варіант - сидіти вдома, поки діти не повиростають, вчитися собі потроха, чоловіка стимулювати заробляти... Ну або, як найчастіше буває - піти на непильну таку роботу, де і лікарняні дають, і гроші якісь тай капають. Ні, звісно є такі жінки, яким респект і уважуха, які можуть працювати на дуже хороших роботах, без ущербу роботодавцям. Але таки переважно спостерігаю таку картину, що держроботи забиті вщент такими жінками, що аби тільки "мати змогу". Чого тільки було варте навчання у вузі... В нас викладачки мінялись частіше за шкарпетки: то декрет, то ліва п"ятка, то діти хворіють... Ні, ну я все можу зрозуміти, але коли людина виходить на роботу аж 3 рази за семестр на тиждень-два, бо дитина хворіє, то є мегакруто. Студенти, звісно тішаться, як коні. Але то є одна з причин, чому я так і не спромоглась вивчити німецьку Це я до того, що всі так хочуть покращень в державі, а самі свідомо, цілеспрямовано гроблять державу, так впевнено і дуже, навіть, успішно. Ну от чого не сісти і не дати то місце якійсь людині, яка буде там працювати? Ні... То ж мегакрута можливість нічого не робити, а грошики то капають Висновок: дурні, бо бідні, а бідні - бо дурні.
@Neverland якісь такі сумні установки у вас про середньостатистичну жінку, і батьків сюди приписали, і дитина раз в місяць хворіє, так жаль мені її стало. Але ж 3 тижні з трьох вона працює, і що робити, як вирішила та жінка ніде не працювати, ну щоб "місце не займати", а дитина бац і не хворіє... До речі, моя мама працювала викладачем, і я пам'ятаю що була в мене няня, на час моїх хвороб, баба Маня, яка читати не вміла (і то початок 90). Варіанти завжди є, і хто хоче працювати, той буде. Діти не завжди хворіють, декрети закінчуються. А скільки є людей, хто тупо висиджує години на роботі, і тільки ворчить, що "лікарняні, декрети..."
Та я не кажу, що варіантів нема, і таки так, хто хоче працювати буде. Але ви особисто, ну от чесно, не помічали таку закономірність, що в більшості жінки, які працювати не хочуть, ідуть на роботи, де "щоб лиш грошики капали"... Що ми зараз і спостерігаємо з більшістю держробіт.
Багато там накапає, аж кишеню обірве...на любій роботі треба працювати, менше-більше, але треба. Але то вже якась дискримінація, або діти хворіють або робота Я працювала на офіційній роботі, і сплачувала непогані внески у всі фонди, а коли прийшлося лікарняний взяти, то голов. лікар хотів з мене взятку здерти, от за що?, я маю право на той лікарняний, бо справді хвора з ангіною. Прийшлося домовлятися з начальством і лишитися без лікарняного. Зате липовий комусь за гроші швиденько випишуть. В нас в загальному бардак в країні, і кожному різне болить
А можна було лікарю закатати скандал (як зробила колись я) і пригорозити, що підете до керівництва і бути готовим піти, якщо треба і написати скаргу. Виписав би лікарняний швидко.
Про працюючих мам. Після першого декрету я зрозуміла, що робити кар'єру треба або зараз, або потім пізно. Так було ДУЖЕ важко. В садочку маму побачили на випускному. І дитина хворіла як всі. І на няню грошей не було. Виходили ми з тої ситуації по різному. І коліжанки сиділи, і старенький 80-річний дідусь. А потім до нас прийшла самотня сусідка пенсіонерка, яка на вулиці завжди бавилась з малою і запропонувала, в разі чого, підмогу. Гроші не брала, але за допомогу з продуктами завжди була рада. Не зловживали, але декілька раз справді дуже виручила. За працюючих пенсіонерів. Я звичайно не проти, най працюють. Але є стільки робіт де неофіційно, і спеціальності вільні. В нас на зупинці вже 1,5 місяці висить оголошення продавець в газетний кіоск. Чим не робота для пенсіонера? Нещодавно довелось бути на швидкій вночі. Забір аналізів - сидить 80-річна бабуся!!!!В поліклініці те саме. Руки трусяться, в вену не попала. Ну невже немає молодих медсестер???? Наша школа. Закривають 2-гу зміну, скорочення вчителів. Вгадайте кого звільнили? І ще й тих, хто викладав інформатику!!!!Кого залишили? Правильно! Бабульку!!!! Яка на кожних зборах бідкається, що кожної неділі робить рейд по бібліотеках в пошуках дітей з класу. Наполягає на рефератах, де обов'язково вручну, мають бути вклеїні (УВАГА!!!) вирізані з книжок картинки. Інтернет? неа, не чула. Сорі, багато написала.
Власне, то головний лікар такий хабарник, і кому на нього жалітися, не хотів дати добро на лікарняний, відправляв в лікарню інфекційну лягати. Ой, та то не один раз таке було і завжди з проблемами той лікарняний --- дописи об"єднано, Mar 10, 2015 --- Мала на увазі, теж саме, просто є робота з більшою завантаженістю, є з меншою
от це і є ключовим, на мою думку. І не в лікарняних справа, чи відпустках, чи працюючих пенсіонерах, а в тому, що воно вже настільки таким клубком заплутано, всі ці соціальні обов'язки, держава - працівнику, працівник - роботодавцю, роботодавець - державі, тут і десятиліттями закостенілі прикрі звички, просто особливості менталітету, обманутість сподівань, все до купи...Засуджуємо жінку, яка хоче халявної роботи з лікарняними на кожні соплі, в міру своєї природньої ліні, пофігізму і відчуття, що їй всі винні - правильно, згідна, а жінку, гарного фахівця, відповідального, в якої справді часто хворіє дитина, і яка потім вдома свої звіти дописує за копійчану зп? Як між ними провести межу отак згрубша, не знаючи близько ситуації? Те саме з пенсіонерами - хтось крутить-махінує і отримує пенсію більшу за зп, інвалідність липову та ще й працює (і може бути далеко не цінним кадром), а хтось реально отримав свою чесно зароблену пенсію (бо ж платив податки все життя, значить має на неї повне право, така ж домовленість була з державою?)+ є вільною людина,яка має право робити, що хоче, яку цінують і готові платити за її фаховість зп, людина ж не стає раптом тупим протирачем штанів автоматично із досягненням певного віку. Тому такі узагальнення є дуже грубими, вони ніколи не відобразять всієї повноти картини. А взагалі, якщо так по-філософськи - то бракує людям, на жаль, - елементарної порядності, бо, погодьтесь, правильно, коли є соціальні гарантії, і ти знаєш, що маєш повне право без ярликів, що ти "нероба" і невигідний роботодавцю піти на той же лікарняний, у відпустку, отримати пенсію, на яку платив податки все життя, але і у відповідь треба тим не зловживати (я розумію, багато хто скаже, що то життя їх так начило, бути хитро..., але ж дурять самі себе, ну нє?)
Для того, напевне, і придумали оплачувати тимчасову непрацездатність. Я пропоную не зловживати і не нарікати. Ось, ви самі те пишете. Просто є різниця між "працювати" і "ходити на роботу". До речі, дуже пришпильне формулювання - ходити на роботу - багато пояснює Ще часто "ходять на роботу", щоб вдома не "сидіти". Я за те, щоб адекватно оцінювати ситуацію. Якщо на даний момент влаштовує варіант, щоб невисока зарплатня і оплачувалися лікарняні - чому б і ні. Але загалом, якщо жінка бачить, що дитина хворіє часто і її частину роботи звалюють на інших, я вважаю, то є нечесно. ІМХО, якщо нема няні, бабці, то хіба проектна чи з вільним графіком робота. Ну ще є унікальні діти, які не хворіють (напевно)
Ви ще забули додати, що хай така жінка (разом зі своєю хворобливою дитиною) сидить на хлібі і воді, а то і взагалі з голоду пухне, а не нахабніє і не йде працювати. І взагалі, "роботу звплюють на інших" - це на різних посадах має регламентуватися певним чином. З наших зарплат стягують у різні фонди і т.д. для таких 'лікарняних' і под. Такі актуальні ці останні дописи, зважаючи на нещодавній суперечливий 8 березня. Давайте дискримінувати жінок щодо їх права на працю, на самореалізацію, на освіту і т.п. Якщо що - то я ніколи не мала можливості скористатися законним лікарняним (все вирішувала сама, навіть до того, що доводилося частину з/п віддавати тим, хто мене заміняв - так прийнято ) хоча працюю в бюдж. установі.
Читаю, читаю, і не розумію... то в нас значить або високооплачувана робота, але без лікарняних/відпусток/відгулів, пахаєш "світу білого не бачиш". Або низькооплачувана, але зато з усіма соціальними привілеями?! А хіба немає зараз хорошої роботи, з нормальною з/п і з усім соцпакетом. Адже, якщо це офіційна робота, то вона таке і передбачає. І не обов'язково пахати страшно багато, хтось мудрий сказав "Треба працювати не 12 год на добу, а головою". І від кількості відгулів, пропусків не залежить професіоналізм людини. Просто, я вважаю, якщо людина халявно відноситься до невиходу на роботу, то і в роботі буде халявити, відповідно, на хорошій роботі довго не затримається. А якщо людина відповідальна, може і часто пропускати по поважній причині, але все ж відповідально ставиться до роботи, то її виконає вчасно і на "Ура"!
Щось зачепило... Не повірите, але ТАК! Або хай шукає іншу роботу, на дому. Тому що наші діти - то є НАШІ проблеми, а не чиїсь. Ніхто не повинен постійно і безоплатно робити чужу роботу і, по великому рахунку, нікого не повинні обходити чужі діти.
Цілком згідна, мої діти - мої проблеми. Моє здоров'я - мої проблеми. Але якщо я працездатного віку, якщо я працевлаштована за свої проф. Риси, а не завдяки відсутності дітей, якщо я користуюся соцпакетом, то все решта має вирішуватися внутрішнім регламентом фірми/підприємства, за що з мене і стягують відповідні кошти. За вищенаведеною логікою - то хай подохнуть всі пенсіонери, інваліди, і інші непрацездатні, а ми будемо жити не в суспільстві, а за законами джунглів (і так вже живемо, нмсд).
Не залежить, згідна. Але є робота, ку можна зробити завтра і післязавтра, а є робота, яку треба робити "сьогодні на сьогодні" і, думаю, нікому не сподобається в режимі тиждень через два робити за когось таку роботу безплатно - думаю, саме це і хотіли сказати Хайді і Неверленд.
Ясно, дискусія набуває дуже конструктивного характеру, тому я "удаляюсь". ПиСи: в більшості дітей ще тати є, а одинокі матері є темою окремої розмови.
То коли пропонуєте звільнятись жінці, перед декретом? І приходити на роботу в років 16 дитини? І працівнику звільнятись як тільки захворіє трошки більше чим на тиждень?
