То юнацький максималізм вами керував і рожеві окуляри В 17 років думаєш "Та що ті батьки знають і він один-найкращий-наймиліший". А потім дорослішаєш і очі відкриваються
та вам ніби і хочеться, і колеться. ситуації в кожного різні, нема на 100% аналогічної ситуацією з вашою. вам дали багато мудрих порад. хочете - думайте, хочете - дійте. але я, особисто, прийшла би до батьків і щиро попросила вибачення, призналася, що була неправа, м"яко кажучи, і попросила допомоги. але для того треба всю волю зібрати в кулак і визначитись самій.
І ви ще й наважилися завагітніти від такого?.. Треба було відразу "звалити", чесно. І знову винні батьки... А зараз вами що керує? Smurfyk, ви потрапили в таку ситуацію, що не позаздриш. Кажуть, що розумна людина завжди знає, як виплутатися з неприємної ситуації, а мудра ніколи в неї не потрапить. Як би там не було, бажаю вам розуму розв"язати ті всі вузли і вийти з того всього з найменшими втратами, наскільки це є можливим, і мудрості, щоб більше ніколи не встрягнути в таке й на майбутнє застерегти донечку. Бо писати і говорити можна багато, але потрібно якось діяти.
у кожної сім ї є свої ситуації. Двох ідентичних не може бути. Тому шлях "обговоити з тими, хто в такій ситуації був" саме для вас може стати хибним. Бо ви відразу їх досвід візьмете як керівництво до дій і будете думати, що результат той самий буде. Але ж в кожній ситуації є стільки підводних каменів, про які вам до кінця ніхто не розповість. От реально ви зараз перебуваєте на етапі "дорослішання".Життєвого. І така ситуація у житті, можливо далася зовсім неспроста. Для того, щоб з інфантильної дівчини ( не ображайтеся, але саме так поки є. Про такі речі свідчить те, що ви робите "наперекір", вважаєте, що "стелитися" своїми поступками і банально ще не готові сказати батькам "пробачте, але десь ви були праві. Я зараз заплуталася і не можу сама знайти виходу. Коли я прийму рішення, дуже прошу вас мене підтримати") нарешті вийшла мудра жінка.Є у вашому житті певні речі, якими ви поки не готові поступитися чи їх втратити ( що саме- знаєте лише ви. Чи то "гордість", чи то матеріальний аспект, чи то ще щось.). Страх змін присутній завжди- і це абсолютно логічно. Але тут поки є ще інша річ. Тому не приміряйте ситуації інших "подібних" на вашу думку сімей до своєї і не приймайте на основі цього рішень. Готових їх не буває. Мусите самі все в голові своїй по поличкам розставити. Бо знов-таки, зараз ми тут бачимо ситуацію з ваших слів ображеної жінки.А все-рівно є щось те, що приховане і відомо лише вам. Тому розглядайте цю ситуацію, як життєвий досвід, з якого зробите правильні висновки. Свої.
@сніжна +1000. Ви дуже правильно все описали. Поки Смурфик не розкладе все по поличках в своїй голові, візьме відповідальність за своє життя (і життя своєї дитини) в свої руки, доки не почне приймати рішення сама (бо справді, готових рішень нема, ніхто на блюдечку рецепт виходу з тієї чи іншої ситуації не піднесе) - доти нічого в її житті не зміниться. Десь треба по-іншому розставити пріоритети, десь переглянути свою поведінку, а десь і наступити на горло власній пісні - той процес дорослішання важкий і болісний Можна так боятися, що так і не наважитися на ті зміни, а потім все життя шкодувати. Смурфик, вирішувати вам і тільки вам. Що б тут не писали, радили/не радили, сварили, жаліли - кінцеве рішення лише за вами. І зробити "як хтось" не вийде.
Пішли від чоловіка бо він написав смс з погрозами: в паніці взяла дитину і пішла.... Написала заяву.... Речі він не віддає, на орендованій квартирі (договору нема) змінив замки..... Міліція говорить що нічим не може допомогти.... Мені треба і дитячі речі і свої а як іх забрати без поняття
Головне, що пішли. А що вам з речей треба? Можу речі для донечки передати вам. Напишіть список, що треба і якого розміру. Візьміть батьків, дільничого і прийдіть додому, коли чоловік на місці і заберіть свої речі. Або подзвоніть власнику квартири, поясніть ситуацію, може в нього є запасні ключі.
Власника телефон маєте? Подзвоніть поговоріть з ним, не захоче вам у тому допомагати, пригрозіть йому заявою у податкову, що він веде підприємницьку діяльність без сплати податку, а на здачу в оренду власної не рухомості має бути пп, Квед 68,2 хоч майже ніхто того не має ,але пострашити можна
найперше-звернутися до власника квартири. Так річ, як зміна замків, не могла проходити без його згоди. Оскільки заяву в міліцію ви вже написали, то все-рівно випливе правда, що він здає квартиру неофіційно. Для нього- це зайвий менінігіт, і він сам не мав особливого бажання ввязуватися в історії з орендарями. У власника при зміні замків мав би бути інший комплект ключів. Або він узагалі не знає, що орендар ці замки змінив. ТОді це взагалі інша розмова, теж не на користь вашого чоловіка. вам -ні, а от власнику житла, якщо той не знає, про зміну замків- так . Або власник має мати запасний варіант ключів і тоді уже вам "наїхати" на власника, якщо той також перешкоджає забрати речі у спілці з вашим чоловіком Не думаю, що йому потрібні скандали
Як?? Як ви жили на зйомній квартирі і не мали телефону власника?Чи то був обов"язок чоловіка із власником спілкуватися? Чесно, я в шоці. А ви, коли йшли, з квартири тільки дитину забрали і те, що на собі?
Мають мати сусіди, бо коли здають квартири, то підстраховуються ними у разі якихось дебошів чи щоб меблі і техніку не повиносили але це у випадку коли власник жив колись на тій квартирі і з сусідами контактував
він настільки низький, що вивіз з дому все решта, а точніше не віддав все те що потрібно для прожиття чи мені для роботи, таке як швейна машинка, нитки мої для вязання тканини і т д...... Але я і без того обійдусь, зможемо і викарапкаємся
Дитячі речі він не купував того я їх нагло забрала, купив дит ліжко і постіль то не віддав. А на рахунок дитини то 8 березня вимагав щоб я йому дитину привезла а я сказала, що він повинен узгоджувати зі мною час побачень і вони будуть у моій присутності, а якщо йому не підходить то хай звертається в опікунську раду
