Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

Чи то якийсь вірус ходить,чи ще щось. Малий шмаркає, половина дітей в класі хворі, новини одна гірша за другу, це проза. Але є надія, що прийде весна, засвітить весняне сонечко і в нашій Україхні все неодмінно буде добре ( тільки добре, наш народ давно це заслужив). Всім гарного настрою, оптимізму, бережіть себе і не хворійте.

 

Я чесно в такому ауті, що ну. Від усього. Від навколишньої паніки, від масового зубожіння, від страху перед завтрашнім.
Я знаю, що вистоїмо і вишкребимось, але неможливо дивитись на стареньких пенсіонерів, які копійки перераховують, думаючи купити їм рибу, чи сметану, чи обійтись. От на старості таке задоволення...вживати...
Хворіти сьогодні - розкіш не з дешевих.
Якась суцільна проза.
Зламалось наше авто і поломка серйозна, на круглу суму. Зламалась ПМ, і там теж серйозний попандос, бо полетів тен, а він коштує рівно стільки, скільки я чотири роки назад давала за цілу машинку.
Але є врочистітсь - мій синок і доня. Вони такі класні, і так радують мене.
Щовечора нам повтрюю, що основне що ми разом, по чуть-чуть, помаленько, все буде добре, головне триматись купки і любитись. Прорвемся.

 

напевно багато всіх) вірусяка гадосна.
очі сльозяться, світу білого не видно

 

а чому саме? відмовили чи лишили "ми записали Ваші дані, звернемось в разі потреби"?

 

Кава, так-так ще одна і цукерка, так вже десь п"ятнадцята напевно.Приїхали щойно з малим з вулиці, настрій собі трохи піднімаю.
Цілий ранок драїла хату і то так на совість, (визбирувала макарони з печеньками поза диваном, кріслами, а то тільки пару днів пройшло як я те все відсувала). Зато робота йшла просто суперськи, бо під чудову пісеньку... І так, саундтрек до сьогоднішньої прози - пісня Другої Ріки "А я ще п"ю з твоїх долонь".Боже, яка ж то пісня, ммм...
Вечір також планує бути прозовим. Маю добити одну справу, яка чогось ніяк мені не вдається, як не доб"ю, пропадем в прямому значенні цього слова.

Дівчата, хто знає як оголошення на фейсбуку подати, підкажіть будь-ласка. Дуже треба.

Гарних усім вихідних.

 

Знайомий довго шукав шляхи, то їздив від ПС, скоро знову поїде.

 

Для початку - зареєструватись там, потім вступити в потрібну барахолку

 

Проза, проза....Діти похворіли. Горло червоне))) Температура 38. Лікарка сказала дати Д антибіотик(( . А я не хочу. На дворі так гарно, сонечко, а ми змушені сидіти вдома.
А ціни. А найгірше, що ти не знаєш, що чекати завтра.
Врочистість ти де? Ау, я тут

 

Як добре, що я була на вулиці, а там так тепло. Як добре, що через те тепло купа діток гуляє. Як добре, що я мала за ким бігати по тій вулиці, і зовсім ніякі думки, крім про діток, до голови не лізли. Аж посвітліло в тій голові. ) А то зранку вже хотіла підвивати.
І я тепер з малою по магазинах не ходжу. Ну, хіба по хліб та солодке - товари першої необхідності Ага, у мене діти хлібоїди. Одна я балувана ))
А зараз в хаті затишшя - менша спить після прогулянки, а старший п"є чаї, щоб поменше кашляти і читає. Як то класно, коли дитина любить читати! От, виявляється, скільки позитиву є в дрібницях.

 

Сиджу п"ю каву і чекаю важливого дзвінка, а його все немаЯкась я не фартова. Може я щось не так роблю? Хоч я дуже стараюся бути оптимістомвсе ж якісь погані думки лізуть мені в голову. Це моя щоденна проза: роздуми над тим, що я невдаха, ну бо інакше не знаю як так може бути, що постійно в чомусь не везе?
Моя малееенька врочистість: приготувала печену картоплю зі шпондерком, нямка, і зі смаком з"їла. Ще б до кави солоденького, але я вже давно такого не купую.От зараз нап"юся і півночі спати не буду.

--- дописи об"єднано, Feb 20, 2015 ---

Тільки написала, пішла читати статтю "10 мандал, чтобы вернуть жизни яркость" і тут дзвінок. А тепер сиджу і думаю, ну і нащо той дзвінок, всеодно позитивного результату та справа не принесе

 

Моя маленька бешкетниця розбудила мене в 7 ранку. Я думала ще подрімаю, але тут коханий почав сваритися, щоб я забирала всі дитячі книжки зі спальні і щоб більше їх там не було. Це після того, як сплячий отримав по голові абабагаламагівським зайчиком. Улюблена книжка донечки Коротше, веселий ранок. Кава випита, очі всеодно злипаються. Донечка збоку складає лего, то ж маю трохи часу на інтернет. Добре, що сьогодні п'ятниця. Врочистість -купили новий гриль, такщо завтра планується bbq паті на подвір'ячку. Крім того квіточки на квітнику зацвіли, пахнуть і просто радують око

 

Слухаю прямий ефір з майдану і реву.СЛАВА ГЕРОЯМ !

 

Про майдан не буду, не хочу, не можу...Ми тоді наївно думали, що це найстрашніше...Ні, таки не буду! Розкажу вам, як то ми нині вийшли гуляти- не перемикайте канал, попереду найцікавіше. По-перше нічого не прєдвєщало бєди. Малюк, як завжди з девізом: я взе готовий- вийшов першим. Я запихнула свої ноги у чоботи-всюдиходи, ну бо село, вийшла, закрила двері, спустилась на подвір*я, синочка там не обнаружила і пішла перевіряти його злачні мєста. Виходжу з-за рогу, а моє чудо стоїть все в болоті і повно КРові тече по бороді(от мамочка- перше болото побачила). Я його на руки і бігом до хати, трохи розділа, рот йому під холодну воду запхала і так ту кровищу змивала. Воно, біднятко, майже відкусило собі добрячий кавал шкіри собі на нижній губі. Так що вєсєлуха моя мене не покидає. Малий їсти не може, згадали ми давні часи і п*ємо каші з пляшечки, але, що то за їжа для хлопа(2.6міс.)? Він просить вавеників- а їсти їх не може. Хниче, бо болить. Бавитись не може, але калюжі- то наше все! Антидепресант чудовий. От такі то справи. Аж щойно заснув і я одразу до вас, щоб не сумували. Що нам нічка нинішня принесе, то тайна покритая мраком. Як виживу, то завтра вам все повім. А наразі, мої депульки, бувайте.

 

Вечірня прогулянка клонить на сон, зараз от-от засну,але не могла не поділитись красою сьогоднішнього тандему озера із небом.Направду, вживу це набагато насиченіше, яскравіше,глибше, сильніше...Зупинилась поглядом, вдихнула в себе, наситилась,напилась цією красою і зрозуміла:оооон, там,не за горами, вона, ВЕСНА...Вже скоро...
Хемінгуеївський "Старий і море" в інтерпретації сьогодення. Актуально, як ніколи...Можливо, таки ще перечитаю пару сторінок,можливо,вже завтра,вкотре...

Хоча так і кортіло крикнути до цього нашого тернопільського "старого"і врізати добряче за недотримання правил безпеки на озері(((Човен,він забув про човен(((

 

А можна я випишусь/виговорюсь вам? Може попустить трохи? Ще тиждень і буде 4 роки, як ми живемо в гуртожитку, ще декілька тижнів і нам доведеться кудись з"їжджати... Куди? До батьків чоловіка, а я того так боюсь Не знаю, як ми житимемо, хоча зараз виглядає все непогано Крім того, потрібен терміновий ремонт (кімната прохідна і треба зробити стінку і поставити двері) і необхідна шафа для одягу та розкладне крісло для малого за не дуже великі гроші гроші (Де можна пошукати б/у меблі крім сландо, скиньте в карму ) Одним словом, я не знаю чи то тішитись, чи плакати і тааак не хочу знову залазити в борги, а доведеться
А, і ще дякую дівчаткам, які підказали пошукати нитки СХС на Кідстафі, я знову вишиваю
На цій оптимістичній ноті буду завершувати, бо інакше скочуся в жилєтку чого б мені не хотілосяХорошого всім дня

 

Ранковий фармацетрон.
Голова зараз трісне. Дуже не хочу щоб молодший не захворів, але то мале-дурне так лізе мене цьомати, що нема ради
все інше немає сил коментувати. Але - все буде добре, я знаю, бо весна скоро)

 

Ура, наша нічка пройшла на 4+. А я сі так боялась. Говорить малий смішно, бо губка напухта, але вже зтоптав канапку з сиром.А чо голод не тітка, на бутилкових кашах довго не протягнеш. Якби був дівчинкою, то мав би чим сі гордити- губочка така, що пластичні хірурги нервно курят в сторонке. Сподіваюсь, що все минеться швидко.Побігла, бо вчора мені було не до того. І як пише @Маруся Іванова- весна скоро, "і все буде добре" ля-ля-ля. Дуже хочу в це вірити!

 

Та то не тре старості, зараз так купа молодих сімей виживає, а як, ціни зросли в рази, зарплати залишились ті ж, декретні зняли, допомоги на дитину вистарчає на... на саму дитину точно не вистарчає, а мама залишається в прольоті, а як ше є старша дитина, а як ше власного житла немає? Я вже казала, мене на старості літ хіба будинком пристарілих можна налякати.

Ну, от таке, то все проза. В мене нині вже третя кава, Андрійчик в ночі дуже зле спав, болів його чогось животик. Не знаю, певно точно втіхаря чогось наївся, бо у нас з меню все було по плану. зараз вже спить, але старший збудився.
В планах нині вечірня прогулянка, бо на день з хати не вилізу. Очі в мене знову як в алкаша-убійци, ще і додалася якась не відома болячка на руках біля нігтів, а болить ж як зараза... Ото я змазала всі руки рожевою бякою і мені нині хіба людей лякати.
А в вечір може підемо до церкви, там буде менше людей, мені так з дітьми легше, помолимось, запалимо свічечки, постоїмо наскільки то можливо з малими шилами...
Мушу десь черпати віру і сили, бо як не круи, діткам потрібна здорова і усміхнена мама, а останнім часом щось я з тим перестала справлятись.

 

Дівчата, в мене пропадаэ 2квитки в театр юного глядача на сьогодні на 14год, казка про трьох поросят. Подарую. Забирати вул Шевченка, р-н львівгазу. Заберіііть, шкода щоб пропали

 

Ранкова кава з вершками, після чаю, бо він мене не зміг розбудити...вчора пізно лягла десь пів 2, а поки заснула,то певно пів 3 була. вдома повно роботи, бо завтра маєм гостей, а я не можу проклюкатись...та ще й до того треба піти дещо купити, поки ціни не злетіли до небес, але ж то всього і так не накупишся...щось мене вже то все дико дратує...тепер десять раз треба подумати перед тим як щось купляти, чи то дійсно треба...долар росте як скажений, бачу з такими темпами, світить літом відпочинок на пляжі біля рідних озер і вегетаріанський шашличок в рідних лісах...хочу весни і кохання