Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Я за те, щоб і інші, хто заслуговує, мали більше І за справедливість (і так, я розумію, що це утопія) завжди хтось лишиться недооціненим...

 

Ну а хіба хтось тут проти?

 

так, дискусія перетворюється на бардак.
1. Я згідна, що в ІТ не легко
2. Я згідна, що рівень зп диктує ринок і попит
3. Я згідна, що тьотя на пошті не рівня програмісту за своєю кваліфікацією
До чого тут Ваше "нуйомайо"?

 

так в чому проблема? працюйте . Не буває все ідеально. Якби реально прижало і на 1500 грн не виживалося ну ніяк, бо це єдине джерело доходу на всю сім ю
, то ясно, що одразу би шукалося щось інше. Раз працюється, значить в конкретному випадку це можна зараз собі дозволити і це класно, коли робота приносить задоволення.

найсмішніше те, що вакансій зараз достатньо у ай-ті. Хай не на 1000 дол. одразу. Йди і заробляй, якщо там так все красиво, а ти такий розумний. Чомусь дійсно мало хто звертає увагу , що ай-тішників- купа, але вибиваються нагору за з\пл у чотиризначні числа в у.о.лише дійсно талановиті. Для цього треба "народитися ай-тішником".

 

Сподіваюся це був сарказм

Я не в ай-ті, якщо-що, я сама довго і нудно шукаю роботу спочатку вибирала- перебирала, а тепер згідна на любе і голубе

 

А я навідміну, знаю кілька нетолкових аіті чуваків, які справді просиджують штани, і ніц не хочуть вчити з конкретної області компанії, де я працювала. І фактично, зі штату в 6 айті, толкових є двоє. А зп, звичайно, у всіх однакова, незважаючи на обсяг роботи.
Далекий 2009, я після бакалавра вчитись далі не пішла, стала шукати роботу, знайшла, початкова зп 3000 грн, бонуси і офіційне працевлаштування. Так, менеджер, але з творчим підходом. Далі була робота на міжнародну корпорацію, з кількараз більшою зп, але я горіла тою роботою, я жила нею і могла б там жити, якби контракт дозволяв. Я справді кожною роботою так захоплювалась, що то не можливо не помітити. Я досягала, того що хотіла вкілька разів швидше інших співробітників. А справжньому гуманітарію, як я, тепер досить важко. Бо є нова мета, є свій, невеличкий, бізнес проект, яким теж я з задоволення зайнята.
Я так хочу, щоб наші люди почали пробувати хоч щось, не боялись того. Часи ніколи не були легкими, так криза 2008, до того помаранчева революція, зараз війна. Але неможна сидіти на дупі, і чекати, що добрий дядечко прийде і сам дасть вам щось. У нас на кожному кроці непрофесіонали, які роблять вигляд що профі, ще стільки ж вічнонезадоволених життям і нічогонеробленням. Поки ми погоджуємось на схеми хабар-чорні зп-все по знайомству, нічого не буде.

 

Та, то вже був легкий сарказм. Ви зрозуміли думаю.

 

Я тут так, про інтелект, бажання і рівень з/п напишу приказку, яку розповів мій знайомий доволі успішний підприємець. Іван і Петро працювали в пана Дмитра. Іван мав зарплату 5 рублів, а Петро 5 копійок. От Петро обурився: разом працюєм, те саме робим, чому в Івана аж 5 рублів має бути? Приходить він до пана Дмитра і питає: йомайо, чого така несправедливість на світі, в Івана 5 рублів зарплата, а в мене 5 копійок? А пан і питає, Петре, а що то за фура там коло воріт проїздить? Петро збігав, вертається і каже, що то сіно везуть. Далі пан Дмитро і питає: а чи не знаєш, свідки то сіно везуть? Петро збігав і відповідає: з семенівських лук везуть. А пан і далі: а чи не знаєш по чім продають, нам же треба сіно, ти ж знаєш. Ну Петро збігав і каже, що по 3 копійки за центнер. Тут заходить Іван і каже: пане Дмитре, тут я побачив фуру з сіном, підбіг, спитав що і по чім, з семенівських лук, вищого сорту, продавали за 3, але я за 2 копійки сторгувався за центнер, он зараз вже завозять, розвантажують 10 центнерів, як нам треба, вам тільки розрахуватися треба. От і мораль...
Я он теж шукаю працівника на один проект, доволі довго шукаю. І чудово бачу хто і як працює. І можу цілком обгрунтувати чому в більшості людей такі низькі з/п. І от чесно, якби до мене прийшла людина, яка б отак, як той Іван себе на роботі поводила, я б не просто з/п нормальну запропонувала, взагалі б в долю покликала Але одні Петри трапляються. Поки не скажеш, носом не тикнеш, не пошлеш, то ніякої роботи не буде.

 

мені здається, що Музик тут трохи не зрозуміли.
вона (я то не знаю, але так зрозуміла) - прекрасний вчитель, який гарно працює з дітьми, намагється їх зацікавити і т.д. отримує 1500 грн. добре, якщо чоловікова зарплата дозволяє стільки отримувати. а раптом стається скрута і цей прекрасний вчитель мусить змінювати роботу. як би то пафосно не звучало, але наша освіта втрачає тоді одного з небегатьох талановитих педагогів. на її місце може прийти хтось інший з девізом "скільки платять - так і працюю". і так і буде працювати, тому що кращу роботу знайти не в змозі. тому виходить, що вчителями (особливо непопулярних предметів типу географії чи зарубіжної літ-ри, де нема репетиторства) працюють або зовсім нездалі, або такі, в кого інший з подружжя заробляє значно краще. (так, трохи перебільшено, але десь так).
і не треба писати, що скрізь у цивілізованому світі вчителі мало заробляють. так менше, але не на рівні виживання.

 

Тоді поясніть що, на вашу думку, має ототожнюватися із заробітком, які якості людини? Сподіваюсь, не розмір грудей Просто слово "інтелект", як на мене це не кількість прочитаних книг, чи диплом. Це поняття комплексне. Це знання, вміння оцінити ситуацію: куди краще вкласти гроші сьогодні, куди завтра, де власник компанії є перспективним в плані підвищення з/п, це бажання вчитися і прекваліфіковуватися, це вміння брати на себе відповідальність врешті-решт. І чим більше таких навичок, тим ціннішим є працівник. Ну погодьтеся, що брати людину на роботу, бо шкода, чи бо "ну най сі буде" - справа невдячна. Я так, принаймні, оцінюю працівників. І знову ж таки, ну якось не віриться мені, що якщо людина оці всі якості має, і ну ніяк не може знайти пристойну роботу, то це не людина винна, а держава і робота... Значить щось та людина робить не так. Взагалі я велика прихильниця того, що треба мати мету і йти до неї. Не виходить - оцінити ситуацію, подумати чому, зробити висновки і іти далі. А не думати, що ти весь такий класний, тебе з руками і ногами мають взяти, а коли опа - ніхто тебе не хоче, сісти, заплакати і почати думати, що ти просто недооцінений, що вони всі ніц не розуміють, ти будеш чекати кращих часів.

 

навіть не буду розвивати тему вчителів, бо про неї вже стонадцять раз писалося. Так, важко молодому спеціалісту в школі ( але молодому спеціалісту важко на будь-якій роботі, бо в будь-якому випадку починаєш з оплатиЮ яка нижча, ніж у інших колег). Але сьогодні вчитель , який пропрацював у школі бодай 10 років, далеко не на межі виживання. Так що то вже пунктик "вчитель- значить мало не виживає".( п.с. якщо що, то в нас 3 вчителів у родині)

 

Дівчата, а чому вам зустрічаються більшість людей, як ви пишете петрів, які нічого не хочуть робити і їм носом треба тикати в роботу весь час? Це що - в нас закладено десь в генах чи що? Не розумію.

У нас в компанії, повірте, більшість працівників, і офісних в тому числі, взагалі були повною протилежністю. І сумлінно працювали, і проявляли ініціативу, без питань при потребі всі затримувались на роботі. У людей була мотивація, було бажання працювати в цій компанії і т.д. А керівники взагалі до ночі могли сидіти за роботою, можна сказати жили на ній іноді. І це були наймані працівники, не власники.

Може тому, що з державною службою я не стикалася, але такі працівники ліниві і непутьові мені не зустрічались.

І щодо того, чому так обговорюється рівень зарплат айтішників (саме обговорюється, а не рахується чужа копійка чи накидається хтось на них, як це зразу сприймають) - ну бо назвіть мені ще одну таку галузь в нас, де би такий рівень зарплат, причому стартових і у доларах, був би нормою? Тому то й айтішники потрапили в об'єктив. Дуже разючий розрив із іншими сферами в плані зарплат - от і все. Для Німеччини це був би звичайний рівень, приблизно як в інших сферах, для України так сталось, що ні. Але в Німеччині ці компанії би такі податки платили! А в нас можна і так, як є. Наразі мусить бути так напевно. Якщо державу це влаштовує, то що ми можемо зарадити, правильно?

 

Та я не кажу, що працівники геть непутьові. Просто на питання чому 2500-3000, а не більше, я можу їм і собі обгрунтувати чому. Такі, щоб отак сходу запропонувати 4000-6000 мені ще не траплялись.

 

Багато лікарів, особливо молодих, щоб прогодувати сім'ю, працюють в фармбізнесі, де також не погані зарплати, офіційні доречі, а щоб стаж як лікаря профільного був, то оформляються в лікарні на 0,25%. Ось це є також проблемою в охороні здоров'я, але в фінансовому плані це великий плюс. Ще й в лікарнях своя ієрархія, і щоб туди "попасти" потрібно не одному подаруночок зробити. Загалом, проблеми в заробітніх платах є. Це проблема економіки держави. В нас неефективна система розподілу доходів, по суті, немає мінімальної заробітної плати, такої якою б вона мала бути. Тому говорити про те: "не подобається зарплата іди шукай іншу" - в нашій країні- не вихід, за кордоном - так, але не в нас. В нас це проблеми не вирішить, хіба що не буде вчителів, медиків, чесних юристів, суддів. Будуть і надалі зарплати в конвертах, і так по колу...

 

Neverland, то ще залежить про яку професію і посаду йдеться. Не на кожну посаду 3000 грн можна пропонувати, бо тоді путьового точно не знайдете, розумієте?

 

Якщо дивитись глобально, то справедливості немає і не буде. Хтось живе 5 років, а хтось 95. Це справедливо? Ні! Але так є. І ще багато прикладі несправедливості у світі можна навести.
Але по-темі. Вище голови не перестрибнеш. Кожна людина має свій ресурс та потенціал. А хтось його має, але не вміє пристосувати до теперішніх умов. Всі так нарікають на з/п держ. службовців. А чого там такі конкурси? Чого мені вчителю географії пропонують у центрі зайнятості перекваліфікуватися в пекаря? Такі зарплати будуть доти, поки є бажаючи працювати за такі гроші.

 

Може я живу в якомусь не тому середовищі, що й ви? Добре! Чому я, у свої 30 не маю стійкого фундаменту під ногами? Повірте зусиль я приклала таких...не позаздрю нікому. Працювати почала ще з 9го класу по літніх канікулах. Після інституту одна робота, друга, третя. І як спеціаліста мене хвалять. І винагороди мала, і кращого працівника року давали в штаті з триста чоловік. Але вище піднятись, то так добряче треба комусь "У задницю залізти", бо там кум/брат/сват, або тупо дали хабар. З першого декрету вийшла на 1,5 роки раніше, бо не зтягували на чоловіка з/п і соціальну допомогу. Крутимся обоє як білки в колесах. Він з раня до ночі, шість вихідних на місяць. Зі старшим не було навіть часу, щоб ввечері казочку почитати, бо вирубувались. То є життя? Ми живемо щоб працювати? Я мовчу про те щоб кудись поїхати відпочити. Щось ссутєве купити. За свої зароблені кошти з чоловіком незмогли б. Добре що є свекор в Англії, який допомагає і одяом і грошима. І у майже всіх моїх знайомих, хтось з родичів-за кордоном- на заробітках. Їздять одні в Італію, інші в Іспанію/Португалію. Чоловіка пів родини в Італії, Англії, США в тому числі рідний брат з дружиною і двома дітками(в Італії).

Далі! Дуже моя душа лежала поступити в медичний. Але ж там такі тре було гроші вбабахати. Мама сказала, що не потягнемо( Дай за поступлення, оплати навчання. ну і сесії без того діла не обходяться, знаєш ти, чи не знаєш. Доля моя на тому була вирішена!
Ну і що з того? Правда? Треба ж свої можливості оцінювати! А якщо б мене вийшов першокласний гінеколог? І по своїх можливостях я пішла на Економічний. По спеціальності до цього часу я не працювала, бо всюди треба стаж, а де я його візьму? якщо він усюди треба?
Ок! чоловіка сестра закінчила мед.інститут-стоматолог. Пройшла інтернатуру, відбула в дома з дітьом і вирішила, що потрібно йти по спеціальності. Отже, в державній клініці треба дати чималого хабаря, це не одна і не дві тисяці у.о(І навіть не три). Про приватне крісло, навіть мова не йде. Пішла асистентом, в приватний кабінет, мити підлоги, прибирати, подавати. Надіємось що до років 40-50 десь може та й буде лікувати.
Та таких ситуацій море. І де тут правда?

Приклад описала вище! А наша держава таке враження, що взагалі нічого не зобовязана! Лише ми зобовязані!
І я з таких оптимістів, як Ви, перейшла в такі песимісти, які не вірять, що у нас можливо щось поміняти. Є люди, які "не словом, а ділом", але то такий мізер, порівняно з тою сірою масою!
Кидайте чим хочете, шматуйте, моя позиція така. Не для себе я живу!

--- дописи об"єднано, 19 Лютий 2015 ---

Нехай за кордоном я буду так само пахати, але буду знати за що! І буду впевнена в завтрашньому дні! А не зводити кінці з кінцями, не маючи можливості жити трішки краще!

 

Всі ми себе вважаємо себе першокласними спеціалістами, які заслуговують на значну більшу з/п.Так воно є. Але як казав мій знайомий, який нещодавно емігрував в Німеччину: "Я краще буду там гімно з-під свиней виносити, ніж тут на когось працювати". Людина якщо має ціль виїхати, то тут їй буде і сонце погано світити і трава чорніша і т.д.

Маю товариша, який мріяв поступити в мед. Але сам з села, батьки бідні. Пішов на швидку працювати фельдшером, паралельно поступив в ветеринарний. Закінчив, пішо далі в аспірантуру. Працює на двох роботах (по спеціальності), і не по блату чи по грошах (бо немав). Доробився до машини і квартири (в кредит). До чого я це все. Основне - було б БАЖАННЯ! А поганому "танцору" завжди буде щось заваджати, не залежно чи тут, чи там.

 

Правильно, рівень інтелекту (точніше інтелектуальні вимоги кожної конкретної професії) - це чудовий і справедливий критерій для оцінювання праці і так би мало бути, але не є, і я писала про те, що судити заочно по рівню зарплати, хто наскільки розумний - неправильно. Тут вже сто раз було наведено, що добрий спеціаліст завжди буде мати - думаю під цим розуміється в тому числі і вміння крутитись, шустрити - але це не всім дано, це в багатьох випадках означає переступити через якісь моральні принципи, це в багатьох випадках означає покинути покликання заради грошей, покинути рідну землю і родину...ну погодьтесь, що лікар, який добре має - має, бо він бере подяки і хабарі. Це чесно? Ні. Це принижує його гідність? Думаю так. Науковець, який не хоче покидати своєї сфери, щоб добре мати - змушений поїхати закордон і він буде добре мати. І я вважаю, що є ряд професій, яким не притаманно "крутитись", які повинні би були спрямовувати свої інтелектуальні зусилля на свою конкретно окреслену діяльність. А коли кажуть - "он, в мене знайома викладає, а ще вона набрала репетиторства на всі суботи і неділі, а ночами перекладає, і добре заробляє; он, знайомий, працював в НДІ, але мала зп - кинув, тепер відкрив бізнес - продає будматеріали - купив квартиру і всі діла, можуть, як хочуть, не лінуються, а ви тут скиглите" - то це приклади як вижити, як викрутитись, але не як реалізуватись в конкретній сфері. Якщо ж ми говоримо просто про рівень достатку відокремлено від професійних амбіцій - то так, шукати халтурки, підробітки, вчитись, перекваліфіковуватись, емігрувати - я просто розділяю ці речі. Добре заробляти не завжди означає бути професійно зреалізованим.