Еміграція з України

Знаєте, тому то й справа, що саме одиниці мають хороші знання і наполегливо працюють. Я наприклад не знаю жодного хто реально паше і нічого не має.і нічого не добився. Ну ні одного.

 

От скажу особисто за себе. Дуже любль Львів, люблю в літку посидіти на березі озера в сестри на подвірі, люблю високий замок. От дуже класно тут де я живу. Але ще є друга сторона-маємо в родині дівчинку інваліда. Батьки перші роки боролись за здоров'я, а наступні боряться з правом дитині бути в суспільстві. Ви були б шоці від подробиць. А вони, заможні люди, боряться. А що рибити менш заможним, які не можуть оплачувати перебування дитини в спеціальних закладах ,де з твоєю дитиною будь повноцінно займатись. А чи знаєте куди мене посилають водії, яким я роблю зауваження, що вони припаркувались на інвалідне місце. Для сусідів я не благодарна скотина, бо в поліклініці не залишаю подяку. А коли минулого року в садочку почали збирати гроші на 8березня і я попросила, щоб без пафосу і грошей, бо не за це майдан стояв-не всі мене зрозуміли. Лікуємо дітей в охмадиті-за 6років жодного разу ніхто в мене не вимагав грошей. В багатьох речах на мене дивляться з презирством. Чоловік колись з мене сміявся-мол ми живем в "стране чудес" і нічого ти не зміниш-на що я завжди говорю-хочеш змінити світ, почни з себе. Чоловік теж ,особливо після майдану, поміняв свої звички.

 

блііін, як дістало. уточнюйте країну, коли таке пишете.
Німеччина: декрет 1 чи 2 роки на вибір, робоче місце зберігається, гроші платять. садок коштує до 200Є за повний день на місяць. при цьому на дитину платять 186Є на місяць до 18 років.

 

Та то нема про що дискутувати. Одні працюють, платять податки і шукають можливості, а інші скаржаться на погоду, хабарництво і державу. Шкода лише, що за податки, які я щомісяця плачу, хтось чекатиме на пенсію, бо ж "держава має дати".

Нє-нє. На пиши такого. То просто комусь дико пощастило народитися в багатій сім'ї

 

Вони не відчувають ніякої не любові. Ви особисто відчули їхню не любов?
Можливо я нескладно висловлююсь, бо з тел і в процесі роботи

 

можна заміж за німця вийти , ну або років 15 там уже прожити. Тоді буде все гуд. А наші емігранти цілими сім ями, які сидять на соціалі- то з якої радості німцям їх любити? ( зрештою, і не тільки в Німеччині). Маємо "свіжий випадок" серед знайомих, які не так давно виїхали до Німеччини, оформивши ( купивши) статус біженців. Живуть на 300 євро на душу соціалки і ще возмущаються, що "на курси заставляють ходити" ( дійсно, не для того виїжджали .

 

Будьмо реалістами - ніхто не любить іноземців, і ми теж, а особливо ті що не приносять прибуток державі, а сидять на виплатах і займають робочі місця.
Якби я планувала їхати за кордон, то мені було б байдуже чи мене там люблять. А тут хіба хтось дуже сильну любов проявляє? Близькі, родина, друзі.
Якщо людина цікава, грамотна, то всюди друзів знайде, не в тому корінь проблеми. Проблема для мене найбільша це відмінність менталітетів. Мені важко зрозуміти до кінця європейців, а їм мене.
Я пробувала жити в Італії - морально важко. Але якщо їхати парою, то думаю комфортніше набагато. Важливо мати людину поруч, яка мислить так само як ти.
Ну і планова еміграція і біженці то для мене дуже різні речі, тут чомусь їх змішали до купки.

 

Та бо просто намішали все до купи: і висновок - або чорне або біле, хтось працює тяжко і платить податки - і живе на межі бідності, а хтось і в достатку, хтось не працює тяжко і хитромудрий - живе як сир в маслі, а хтось бідно і тільки ниє, чому йому на блюдечку не подають, і таке є що тут, що закордоном - буває по-різному. Особисто мій висновок про це лиш такий, що відсотково, виходячи із одних і тих самих даних (професійних, розумових, вольових, etc) - "там" легше мати успіх, адекватну достойну з/п і розвинути свій талант в певній сфері (а не просто заробити будь-яким способом) - банально, тому, що немає аж таких, як тут "палок в колеса", кумівства, неадекватної оплати праці, коли IT - 30 тис., а лікар - 2... Тобто добитись трудом і умом можна і в нас, але відсоток не той і зусилля не ті, що там (але, не подумайте, я не з тих людей, яким видається, що "там" просто медом помазано, не цим моя позиція обумовлена).

Бачите, Ваша правда, але виходить, що якщо ти молодий талановитий і з "клепкою" лікар, чи музикант, чи інженер, і не хочеш перевчатись на ІТ чи у власну справу - то шанси вже не такі багатообіцяючі... - тут ще питання, чи ми говоримо тільки про заробіток, чи все-таки і про професійні амбіції.

 

Все можна, я згідна.
Один нюанс- в Європі можна просто працювати і мати середній рівень життя.
У нас- самі знаєте як.
Я за те, щоб мін ЗП в Україні вистарчало на достойне життя.
Кому тре жити в шоколаді- прошу дуже- най сі зуби зціплюють і працюють.
Думаю, саме це і мала на увазі форумлянка.

 

Без прив,язки до нинішньої ситуації,війни,ВС і т.д., які країни автоматично надають громадянство дитині,народженій там,у них? А мамі є шанс отримати?
Ситуація така:сім,я з дитинкою,небідні(на будову працювати там не підуть),зможуть купити житло.Планують другу дитину і хотіли б таким чином узаконити своє проживання в іншій країні.
От та дівчина мені розповідала,що є країни,в котрих і мама новонародженого отримує громадянство,але де то можна детальніше почитати.-пошукати?

 

Ти проти пенсій?

 

то є різні речі, а "змішуються" вони тому, що наші люди є винахідливі і шукають різні шляхи для виїзду ( не маю зараз на увазі запрошення на роботу, гранти і програми переїзду для молодих сімей). Хто- фіктивні шлюби, хто вишукує троюрідну цьоцю "там" і через адвокатів і відповідні суми- подає на воз єднання сімей, хто виробляє ( читай-купляє за дуже немаленькі суми) теж через адвокатів статуси біженців.

звісно, що кли є поруч підтримка, то легше. Хоча, одна справа, коли сам виїжджаєш, друга- просто парою вдвох, третя- коли з дітьми ( тут найскладніше, бо треба по ходу вирішувати одразу купу додаткових питань і це великі витрати)

 

Опущу момент пересмикування, але якщо цікавить моя позиція, то про свою пенсію має дбати кожен сам. Існують пенсійні програми - працюєш, платиш внески, а на пенсії користуєшся плодами своєї праці. Так, я зла і не хочу за когось платити. І чудово розумію німців (чи будь-кого іншого). Соціальні виплати йдуть з кишені платників податків.
І якщо зараз ми платимо пенсії нашим дідусям і бабусям, котрі жили при іншій системі, то це справді нормально. Вони не могли передбачити такі зміни. А на майбутнє - кожен має дбати про себе сам. Пенсійне, медичне страхування. Кожен вибирає, що йому по кишені і вимагає рівно настільки, наскільки оплатив. По чеку, так сказати. Поки в нас "загальний котел", то і порядку в соціальних сферах не буде. І прошу мої слова не пересмикувати і шматками не цитувати. Втрачається суть.

 

є, якщо законодавством країни передбачено право набуття громадянства за територіальним походженням. Так, як це є в Україні ( якщо дитина народжена на території України , її батьки мають право відмовитися від іноземного громадянства і подаватти документи на громадянство України). Стосовно набуття громадянства в різних країнах- читаєте ось тут ( знаходите країну, яка вас цікавить і читаєте акти):http://www.migrantinfo.org.ua/

 

Америка. в ЄС - нема таких країн. Але не знаю як щодо новонародженого, чи треба чекати 18 років.

 

НУ не йпрст? Ну скажіть, то якого Ви ше в Україні? Чемодан-воказл-Європа. А то нагадує мені то все східняків. Якшо хочете шоб ця земля була країною Ваших дітей, то думайте про свої права, і не полініться лишній раз викликати ДАІ, чи хоча б подзвонити туди зі скаргою, на водія який зле припаркувався. А отак сидіти в інтернеті і казати "ЙОй, всьо пропало" , ну то шо ви хочете від тої країни? Яку собі зробили таку і маємо.

 

Німеччина зараз дуже багатонаціональна і якщо німці дійсно не люблять не німців, то їм є дуже багато кого не любити, повірте. Французи, італійці також стараються знайти роботу у Німеччині і в результаті емігрують туди, там більше можливостей.
Звичайно, що в чужій країні буде важче, ніж на батьківщині - це навіть не обговорюється. Але людина звикає до всього і потім повернутись в Україну вже ой як нелегко.
Я згідна, що і в нас можна реалізуватись хорошому спеціалісту, можна відкрити свою хай невеличку справу. А що як немає підприємницького таланту? Якщо ти простий касир в супермаркеті, робочий на будові? Та навіть той же лікар в поліклініці чи вчитель у школі? Тобі тут не світить ні придбати власне житло, ні авто, ні відпочинок на морі, мабуть? Мені так здається, що в Європі чи США якраз цей прошарок суспільства більш захищено і впевнено себе почуває, хіба ні? Їхні доходи дозволяють якось комфортніше трохи жити, не на широку ногу само собою, та все ж.
Про їхніх пенсіонерів взагалі мовчу. Нашим стареньким таке життя на пенсії й не снилось.
Я на рахунок еміграції дуже перелякана. Але захоплююсь тими сім'ями, у яких на новому місці у новій країні все вийшло.