Еміграція з України

Омг...дівчата та про шо ви пишете? а хіба наші не їздять на заробітки? хіба не збирають ту ж полуницю і не розфасовують арахіс??? ми ТУТ пашем, як коні з раня до вечора, за копійки...і ТУТ з нами ніхто не рахується...а соціалка? а пенсіонери?
Кожен шукає (в першу чергу) вигоди для своєї сім.ї, а вже потім.....все рівно...для своєї сім.ї! Бо, якщо ти не народжений у багатій сім.ї...все, для тебе двері закриті, навіть, якщо твоє IQ вище за всіх скопом взяті. Чому кажуть що всі науковці, інженери, люди у яких є голова на плечах, всі за кордоном??? Бо ТУТ не реально реалізуватись! Я дууууже хочу помилятись! І щоб все, що я написала була дурня! Але на даний час, як не печально- це є ФАКТ!

 

Обмежене Вузьке в Вас коло спілкування Є купа можливостей, якщо не думати і не пропагувати те, що пишете Ви. Просто треба реально оцінювати свої можливості, а не гнати на державу і т.д. В нашій країні, в нашому місті живуть успішні люди, які добились всього самі. Своїми знаннями, наполегливою працею. Не чекали від когось готової роботи і подачок. Просто не треба плутати "власників дипломів" зі справді першокласними фахівцями. Останні собі будь-де знайдуть достойну роботу.

 

Декілька прикладів еміграції. Одна наша знайома все живе в Італії, і недавно я взнала що вона там доглядає за старими. Сюди іноді приїжджає до дітей, і то, на весілля доньки як приїжджала, то потім казала що мала великі проблеми через приїзд сюди, бо за той час їй знайшли заміну, і знов треба було шукати роботу. Каже там над роботою реально трусяться, особливо наші емігранти. Чоловік її тут (шлюб за цей час стає фактично формальним), як і її бітьки, і діти, і ніхто з них не рветься нікуди їхати.
Є і інший приклад, коли батьки ціленаправлено займались підготовкою дитини до життя за кордоном. Навчання в школі, купа репетиторів, особливо англійської, потім рік життя в США по програмі від школи. Після повернення дитина вступає в польський ун-т )це зараз не проблема, навпаки заохочується, вступаєте, але все платно), і ще паралельно можливість навчання в інших країнах ЄС (від університету). Та дитина фактично вже інтегрується туди, і спеціальність там здобуває, володіє мовами, думаєте хоче сюди повернутись? Каже що ні, хіба якесь чудо станеться (але то їх вибір, бо є і талановиті діти, що повертаються,і хочуть тут щось змінювати).
Ще одна дуже мріяла виїхати в США, сама працювала в науці, ходила до кількох репетиторів (ніяк їй та мова не давалась), але то була її основна ціль. І за якийсь час вона таки виїхала (при чому там живе вже її рідний дядько, у якого перший час вона жила). І після наукових праць, вона пару років пропрацювала нижчим персоналом в хімчистці (каже першим ділом визубрила назви порошків та хімічних речовин), і згодом переїхала від дядька та вийшла заміж, теж за вихідця з України, народила дитину. Живе там, а батьки її в Німеччину поті виїхали, і їх тут вже нічого не тримає (і вони внучку навіть не знаю, може пару раз всього бачили). Так щ до питання еміграції треба ставитись серйозно, чітко розуміючи що вас там чекає, і не мати ілюзій. Щоб достойно жити в хорошій західній країні ви маєте з себе щось представляти як фахівець, мати підходящу їм освіту, знати мову, і то, вам ніхто не надасть переваги порівняно з місцевими фахівцями Є ще популярний в країнах третього світу (і СНГ) варіант коли жінки виїжджають через шлюб з іноземцем, таки знайомих не маю, але в разі чого, без знання мови і роботи жінка повністю залежить від чоловіка, з тим буває чимало проблем. Іще нюанс, декретів там таких як в нас нема, всі виходять скоро на роботу, а няні і садки дуже дорогі (або жінка сидить з дитиною, а чоловік паше, і так буває).

--- дописи об"єднано, 16 Лютий 2015 ---

Золоті слова! Це стосується реально класних фахівців, що добре володіють мовами. І тут непогано живуть, і мандрувати можуть. А ще знаю особисто таких, що мають можливості до виїзду, але принципово того не хочуть.

 

власне в перенесених дописах ця тема почалася із тієї позиції, що емігруваи, поки не пізно. ТА хто не готувався до еміграції ( реально, діями, а не не на словах), то вже реально пізно. Тобто не просто перетнути кордон, а емігрувати. От уявіть собі, що вирішили емігрувати саме зараз. Хай навіть знаєте куди ( в яку країну) планувалося. Але тепер питання: з чим ви туди їдете? Якою сумою коштів на даний час володієте ( чи вистачить на всю сім ю зняти житло на кілька місяців, кілька місців прожити і прохарчуватися, оплатити навчання і медичні послуги. . Навіть якщо і фрілансер, то теж- тих коштів повинно вистачати не для проживання в Україні, а для усіх цих витрат - там). Одна це справа, коли виїжджає сім я без діток, інша- з дітьми. Можна виїхати з мінімумом у 10 тис. доларів і з порогу знайти хоч якусь найдешевшу роботу, але хто буде з дітьми? Садок і нянь ви не потягнете на ці кошти. НЕ працювати- теж не протягнете. Плюс по приїзді доведеться оплачувати усі послуги, щоб "легалізуватися". Алярмово продавати тут нерухомість, лиш би купили в найближчі дні і виїжджати з певною сумою, якої би вистачило на перші місяці " страхових" - віддавати за безцінь.
Суть в тому, що еміграція за кілька тижнів не планується. А просто перетнути кордон- це навіть не початок.

 

По-перше, звідки вам знати яке у мене коло спілкування

Одиниці!!!

А в нас не трусяться?

Що мається на увазі достойна робота? У мене половину знайомих (а може й більша) на Україні вважають що робота не достойна.
І про те що за кордоном нічим не легше, само собою зрозуміло.
Але НІХТО! Ніхто, хто виїхав назад не рветься вертатись. Це мабуть мінімально про щось, та й говорить.

Власне писалось про тих других! про дипломи мова не йшла!

 

Чомусь багато хто думає,що як вийхати за кордон,то ти будеш : прибирати,клубніку і тп збирати,траншеї рити. Але не факт. Мої знайомі і рідні в Європі і Канаді не працюють ні офіціантами ні тп. У Всіх хороша робота на рівні. Є і бухгалтера і інженери і науковці і вчителі.....

 

Ну та як ніхто? Моя подружка з чоловіком так поїхали в Італію, і вернулися....робота важка фізично і її мало. Тоне сидіти в офісі, він збирав виноград, а їй пропонували за старими людьми дивитися. Та то можна собі надірвати все на світі, Ви хоч колись піднімали дорослу людину яка не рухається? А це треба робити купу разів на день.
А взагалі, я не розумію тої теми, хто хоче їхати - точому не взяти гроші, паспорт і поїхати в пошуках кращого життя? Якшо мене не влаштовує щось то я роболю так шоб влаштовувало. І якшо я зрозумію що для мене тут нема перспективи жодної то почну той процес.
А якшо так як казала Сніжна, то виїхати до війни...Ну все залежить скільки та війна ше триватимеме, впринципі процес еміграції займає часу в районі року. Хто дуже хоче той ше може встигнути.
А взагалі наш народ любить завжди жалітися, навіть жіночки які сидять в державних установах і працюють по 3 години 3 рази в тиждень говорять шо їм мало платять, і жаліються на долю. Ну треба бути готовим шо закордоном треба пахати шоб платили. Чоловікова сестра працює по 12 годин 6 днів в тиждень. З тижня в тиждень, без змін і замін, 2 відпустики по 2 тижня в рік. все.

 

Щиро-прещиро бажаю вам впевнитися, що ви дуже помиляєтеся, і щоб це сталося у близькому майбутньому.

 

ні ми, ні тим більше наші діти непотрібні жодній з країн євросоюзу чи навіть тій гамериці.
я спостерігала за життям емігрантів в Німеччині. і то емігрантів з 10-ти річним стажем, як мінімум. важко, дуже важко, і ще раз дуже важко.
я мрію, щоб мої діти мали можливість пожити, повчитись, побачити, як живуть закордоном. і то не з вікон курортного готелю. а так, в реалі.
а далі самі для себе вирішували й пробували, що для них краще.
не хочу для них долі дітей й підлітків Донбасу, які свято вірять, зо совок - це наше все, бо більше нічого вони в тому житті не бачили.
але все ж таки, краще я буду хоть кимось тут, ніж ніким там, за бугром.
я не виключаю еміграції для своєї родини у випадку війни чи якогось іншого стихійного лиха. але я собі того не бажаю, то точно.

 

Знаєте, хто про таке думає, то думаю готовиться. В нашій сім'ї, відразу після перших військових дій в Україні, чоловік сказав, що дітей треба вберегти від тої війни. Тобто ми ж не знаєм чи прилетить ракета до Львова чи ні? Обговорювався виїзд-виліт за кордон дітей і мене (маємо куди) , ну і документи всі на виїзд є. Чоловік не збирається виїжджати. А на рахунок того що є за і проти то це добре хоча б з тої сторони, що не буде страшного ажіотажу і тим бажаючим легше буде виїхати. А на рахунок, що там робити? То скажу так, ті сім'ї і люди, які туди виїхали і навчились жити по закону, які ПРАЦЮЮТЬ ,ьо і не думають повертатись, то точно знають за що працюють і в яких умовах. А ті що повернулись з закордону не задоволені (в більшості ) що тре працювати , що не можна домовитись не платити 100€ штрафу, що треба платити податок...
тапками не закидуйте , це моя думка, до якої я дойшла два роки тому, а до того я трердо вірила -Таїті, Таїті, нам і тут афігенно живеться

 

Ну якшо мова йде про бойові дії, то звичайно шо всі будуть віткати, і про те треба подумати заздалегіть, назбирати як мінімум кілька сотен доларів. А ті хто не вивіз своїх дітей - мене теж вражають ті кадри, але напевно народжт не мав жодних заощаджень, і жили від зарплати до зарплати, відповідно коли зарплат не стало, то не було банально за що виїхати. Хоча, ну знову ж таки, якшо дуже хотіти то можна було до когось пристроїтися.

 

Женічка, то ще залежить від людей. в Німеччині купа людей наших живуть на соціалі, так дуже добре. Ніц не робиш , а держава платить. Ясно, що платить мінімум і тому вони дуже жаліються, як їм важко.. Але робити нічого не хочуть, бо від тої соціалки відмовитися ніяк не можуть.., А хто там живе і працює , той не нарікає

 

та я швидше не про фінансовий стан, згідна, коли працюєш, то й гроші є. а про моральний. так чи інакше ти не німець а німці німців люблять

 

А я знаю достатньо людей (сімей), які виїхали закордон і себе почувають, як риба в воді.
Сім"я старших людей виїхали в Німечину і живуть на "пособие". Чоловік-гроссмейстер, підзаробляє тим, вчить дітей шахмати+ получає задоволення і гроші, жінка пише книги і ще щось в тому дусі. Раз на рік приїжджають в Україну в гості і дуже з того тішуться, що виїхоли.
І такі приблизно приклади в мене є в Америці (ті взагалі не приїжджають сюди), в Іспанії, в Італії, в Франції. О є ще кадр в Пекіні)))

 

от таких, хто живе на пособіє дуже німці не люблять... Бо вони ж їх і утримують зі своїх податків. А ті ще й хитрують, пособіє отримують і незаконно працюють, хоча не мають права, бо якщо працюєш, допомоги давати не будуть.. Я б на таких в житті не рівнялась....

 

Не хитрують. Працюють якраз з німцями і дружать з німцями. Кажуть з ними легше чим з рускими. А про то шо "люблять-не люблять" то німці шовенізмом називають. Пам'ятайте не важливо якої ти національності. Головне людиною бути. Як і українці є прикрі і добрі, так і в кожній країні.

 

О тут ви мене розсмішили
А як ми, холєра, живемо вдома, на своїй рідній неньці Україні-на зарплату в конверті (з прямим натяком на пенсії), з нашими держслужблвцями, які нас "поважають і чекають" прям на кожному кроці, про "вічну подяку", яка зараз активно обговорюється в темці "біометричний паспорт". Короч афігенне дома життя- радієш, що хоч живий. О, а наша медицина це окрема тема. Всьо, я в трансі йду......

 

можна і я вставлю своїх п"ять копійок:
щодо життя за кордоном не варто всіх і все ставити під одну лінійку - комусь вдалось чогось там добитися і нормально жити, комусь там важко.. життя там не ідеальне і не таке просте, як більшість вважає, бо щоб щось заробити, треба багато працювати - втім і тут у нас так само!
категорично не погоджуюся я з pooki про те, що тут у нас нема можливостей, вони є однозначно, АЛЕ не у всіх сферах.. до прикладу у науці і справді важко у нас чогось досягти, а також важко у нас людям за 40 без популярної спеціальності - їх просто відмовляються брати більшість компаній... Проте, молодь має шанси, якщо має клепку в голові і трохи "підприємницького" духу - у нас є міжнародні компанії з нормальними зарплатами, у нас прекрасно розвинена сфера ІТ, у нас є багато молодих підприємців, які почали з нуля і зараз є успішними!

Щоб не писати так багато скажу таке, з власного досвіду:
- варіант їхати за кордон і працювати класний у тому випадку, якщо тебе туди кличуть на готову посаду в якусь компанію або на гранти, навчання і тд... їхати ж просто наугад - "а там розберемся" - досить ризиковано, особливо для тих, хто там не перебував тривалий термін і не знає мови