Намірено не писала слово "війна" в заголовку. Інформація про події в країні витає в повітрі, діти її сприймають, ми її якось подаємо, йде потік інформації, вражень, реакцій ( негативних в більшій мірі). Сподвиг мене на цей пост сьогоднішній випадок у ігровому центрі, де я була з малою. Мар активно стала запрошувати до гри дівчинка, котра розмовляла російською. бачу, що мала від неї відсторонюється ( але то більше через деяку настирливість дівчинки, як я зрозуміла), а потім почали гратися. Коли дівчинка побігла до своєї мами ( а вона , як виявилося, сиділа поруч зі мною) і вони вже збиралися додому, то стала розповідати їй, вказуючи на мою малу : -мама, эта девочка не хотела со мной играть, потому что я разговариваю по русски. а потом она сказала : но ты же можешь быть украинкой, даже если ты по русски разговариваешь, и стала со мной играть. Вдома , потихеньку, стала випитувати у дочки як це все відбулося. Мар сказала, що дівчинка з Донецьку, приїхала з мамою в інше місто, бо їм там було страшно. Мені якось ніяково стало, незручно до сліз. Таке враження виникло, що я дитину навчила чомусь поганому, що вона так реагує на російськомовних ( ну це правда, нажаль, хоча у нас тато "природжений російськомовний") Думаю, що треба якось правильно подавати інформацію дітям, особливо такого віку ( від 7-ми і старше, підліткам, менших ізолювати можна від того, хоча не факт), а як це робити? Анулювати - не вийде. Що казати? як казати? Я, особисто, грішу емоційним сприйняттям, можу розплакатись від новин, можу прохопитись словом про " гадів, війну, москалів, іт.д.", негатив до російських мультів, зі знайомими в розмовах, по скайпу, самі знаєте, як це відбувається.
мені здається, що просто не робити акценту на мові. бо ж не кожен,хто говорить українською є патріотом, і не кожен хто говорить російською є ворогом. можливо в присутності дітей намагатись фільтрувати те,що говориться. бо ж ми дорослі розуміємо що маємо на увазі,значення певних слів і т.п., а діти сприймають усе буквально.
Саме так, через це почулася винною, але , разом з тим, відчула деяку правильність у вихованні після фрази : це сказала моя мала, знач не все так зле. Але! треба попрацювати в тому напрямку.
так так, бо як показує практика - хм...основні думки в голову людей частіше закладають їхні батьки. тож тре пильнувати, що ми тим дітлахам складаємо - бо їм з тим всім потім якось жити тре
В нас в групі, в садочку, десь 5-6діток з Донецька-Луганська. 80% слів, які говорить моя дитина російські)))))) Чоловік дууууже злий, каже, що ,,сепаратиста,, в хаті пригріли
Діти це хапають не тільки в сім"ї. Зокрема моя дитина цього набирається в школі, при спілкуванні з однокласниками. Вдома тема росіськомовних не проскакує в негативному ключі ні за яких умов. Максимум - це при дітях перевіряєм перш ніж щось купити, чи не в Росії вироблене.
у нас зі школи якраз нічого не приносить. Вдома ми теж стараємося не вести ніяких подібних розмов при ньому, бо дуже все "січе". Стосовно російської мови- тут проблем немає, бо це друга мова, яка щодня в нас вдома звучить. ТОму він змалечку не ділить дітей по мові- навіть не задумується- куди би не приїхали, з ким би тут не познайомилися, мовне питання навіть ніколи не повставало. Так само як не було і немає проблем спілкування з дітьми не лише із ЗУ.Основна проблема- це телебачення. Оскільки його в просторі все-таки "забагато", ось всі питання йдуть виключно через "екран" і новини. Тому ця тема є щодня, питання подаються з синової ініціативи ( їх дуже багато), а основна підстава- почуте з телевізора.
В продовження розповіді про ситуацію в розважальному центрі: потім прийшли два хлопчики, котрі бавилися у військових. Які слова звучали? рашисти, окупанти, партизани, трататата ( типу стріляли з кулеметів)... то все страшно. страшно? чи так має бути? їх мама мирно стояла і споглядала.. Я без осуду, просто як факт --- дописи об"єднано, Feb 11, 2015 --- О, мені моя мала вказує на російські прапорці і командує- цього не купляй. Хоча, я її і не вчила тому особливо...
Молодша, в 1-му класі, ніколи такого не приносить, ій політичні теми взагалі не цікаві. Вдома тема війни при дітях зведена хіба до обговорення допомоги тим, хто в АТО, з акцентом власне на допомозі своїм, без характеристик протележної сторони. Тема російської мови не піднімається, і ніяк не коментується в негативному ключі, бо батьки чоловіка російськомовні. Це я веду до того, що ми з чоловіком дуже контролюємо, що говориться при дітях, не в останню чергу і тому, щоб не було таких конфузів при сторонніх, чи не дай Бог, при дідові з бабою. А от в старшої в класі (4 клас) є кілька дуже політично активних дітей , і не зважаючі на постійні пояснення, що судити людей треба за вчинками, а не за тим, якою мовою вони спілкуються, регулярно чую від неї "а чого він/вона говорить по москальськи"... ну і багато чого в такому ж ключі. Повертаючись до теми, не знаю я, що з тим робити, коли вдома дитині пояснюю одне, а воно проскакує повз вуха. Занадто інформаційно і емоційно насичена тема, і діти це все хапають.
Такі випадки широко поширені, а от навпаки? Знаєте щоб російськомовні діти переходили на українську? Ото ж. І так було постійно. Тому дружити можна, але і свою українську мову дитині треба вміти відстояти (як би то дивно не звучало, але такі реалії в нас в країні, на жаль), а не переходити в будь-якій ситуації на російську. Моя мала недавно на майданчику запитала про російськомовну дівчинку "А та дівчинка по-російськи говорить, це Україна і ми по-українськи говорим, а в Росії - по російськи говорять". Я відповіла, що в нас є такі люди що теж живуть в Україні, але говорять російською, і таких дуже багато. На питання "А чого так? сказала "Бо так у нас склалось", шкода, але то правда, і ми маєм вже результати (і так прикро на душі перед дитиною, в якої українська-то її рідна мова, не знаю, може я драматизую, але дивлюсь на ті оченята і вона реально не розуміє чому так, чому в телепрограмах майже все російською, а не її рідною і державною мовою, чому більшість мультиків російською, але маєм і-нет, то дивиться багато і англійських, а російські практично не дивиться, не любить). Ось так навіть мала дитина розуміє всю недолугість з станом української мови в нас в державі. Ще вона чує новини, щось в садочку, і недавно запитала "А чому Росія напала на Україну? Нечемна Росія", і що їй сказати? Діти ж то все бачать, і так шкода що їм таке доводиться спостерігати Ми взагалі таких розмов не ведем в принципі, і війну спеціально при ній не обговорюємо, але ж дитина живе в тому світі і починає різними питаннями цікавитись. Розумію що офтоп, але сама спострігала колись (дуже давно) як зі сторони російськомовних дітей звучали образливі відгуки про україномовних (їх називалось позаочі "рагулями", наприклад, а "ноги ростуть" від того що батьки їх так певно вважали, от діти теж того набираються), і таке буває.
тому що сморід війни повсюди, хоч тут і не стріляють коли приймали закон про незалежність, я була приблизно того ж віку що мій старший, і пам"ятаю ті події досить чітко через призму емоцій старших: бабці робота не бралася, тільки до радейка бігала, дідусь все повторяв "аби танків не було". Вони ніколи не говорили прямо про совітів, та я ще з садка знала що вибори в СРСР тільки ілюзія, партієць-комуніст - значить зрадник, і щиро не любила ту власть. поведінка молодшого в он-лайн грі: перше що він питає нового російськомовного "друга" - чи він українець і в якому місті живе (потім прибігає до мене і перепитує чи таке місто є в Україні), з росіянами він не має бажання грати))) ніхто його тому не вчив. У класі є російськомовні переселенці, з ними контакт нормальний. Старший на то все поважно каже що є нормальні росіяни, які за нас, а воюєм ми з москалями, проте ... з того всього не спілкується ні з якими. Ми з дітьми щовечора читаєм молитву за солдатів, то стало звичним, але нещодавно молодший так щось взяв собі до серця, розплакався з відчаю: "ми ніколи не переможемо", ледь підібрала слова для заспокоєння. При тому що телебаченням не користуємся, новини читабельні, військові дебати не ведем, може то я переборщила, і не треба було дітей залучати до молитви?
Я сама рос.мовна і моэ вухо виловлюэ "нельвівську" рос.мову, і присутність тої "чужої" мови мене дратуэ. Дуже настороженно якось сприймаэться. В нас э бабця "котра приїхала з війни" (свекруха маму вивезла з донбасу), Антон її тільки так і називаэ. Цікавиться чому війна. Недавно говорив, що тим хто нападаэ потрібно відключити ел.енергію (ми попали під відключення), і тоді нам її вистачить і не будуть відключати. Ще якось сказав, що буде військовим. Питаю, що він хотів же бути пожежним. Каже "я на вихідних ним буду" Літом сусідський хлопчик вручив моэму автомат зі словами "ти будеш росіянин, добре?". Я так верещала через весь двір "нээээ, Антон ти українець", що мамаші реготали, а малий сусід не міг зрозуміти чому українець, ми ж російською говорим Новини іноді перед сном дивиться чоловік, а ми всі в одній кімнаті спимо. А так про це майже не говоримо.
Чоловіка співробітник - пішов добровольцем. Був у відпустці, заходив в гості. Ну малий знає, що дядя воює, виганяє бандитів з України. Т. пішов, ми лягаєм спати, Дми питає: "Мам, а дядя Т. знов поїде на війну? 0, кажу: "так, завтра", "А чого?", "Захищає нашу Україну від бандитів", "А якщо його там поранять?", "Дасть Бог все буде добре", "Ну то я буду молитися за нього, щоб його не поранили". Кожного вечора молиться за нього і за всіх солдатів, там цілий монолог. А раз заходжу, чую Дми молиться: "Боже зроби там щоб ті бандити пішли від нас, забери їх кудись від нас, або нехай помруть, добре?" - отак наївно говорить з Богом, як зі мною. Я пояснюю, що нехай не просить щоб померли, нехай живуть, просто нехай йдуть до себе додому. А раз мене питає: "Мам, а ми теж помрем? Ми ж не переможемо тих москалів, вони сильні і шо, вони прийдуть до нас і в нас будуть стріляти?". Він чує, дивляться всі новини (бабуся, дідусь, прабабуся), обговорюється то все. Він ніби не слухає, а на справді.....
якось моя мала взяла Маяковського, а там "возьмем винтовки новые, пойдем в партизаны" ну і красноє знам"я, каже читай. Я розплакалася і сказала що не буду то читати, бо то зле. Про війну пояснювала, що жуліки хочуть забрати в нас кусок країни, тому нападають на нас. То вона тепер каже, що як побачить жуліка, що несе кусок країни, то скаже: "жулік, не кради" і насварить його. Не акцентую увагу на то, що це росіяни, бо чоловікові сестри з сім"ями в Москві живуть, та й сім"я в нас двомовна, то певно їй тяжко зрозумити буде чому одні росіяни нормальні а інші ні.
Неочікувано гарно пояснила Дмитрикові моя мама. Він після прогулянки з нею розповів нам, що сусідня держава хоче забрати великий шматок нашої. А ми будемо її захищати, нашу Батьківщину. Якось воно так наразі штампом в нього в голові і лежить. Без національності, без політики якось наразі... Новини в нас в режимі читання, здебільшого. Але Дми вже починає читати все, що погано лежить. Втім, є діти, які набагато більше в то все вникають. А він якось так не дуже. І я тому рада. Молимось за мир разом. Я стараюсь не плакати при дітях. Коли зміни торкнуться нас сильніше - буду пояснювати більше. І до всіх наших рішень буду дітей готувати. Все поступово. Я ціную кожну ніч їхнього спокійного сну.
чесно кажучи - це зайве при дітях. Вони і так хапають обривки фраз і загальну атмосферу. Досить з них і того.
знаю особисто дуже багато таких випадків. Також дуже поширений вислів провокуючий "Хто не скаче той москаль" - ой як його діти влучно вміють запамятати та часто не влучно використати, хоча і не тільки діти. Також знаю хлопчика першачка, який розмовляє українською, але бабуся кримчанка, тому інколи, дуже рідно слова проскають російські, так от, спочатку у школі його обзивали москалем, а потім х...лом, і це всього-навсього 1-й клас. У нас з малку акцент на мову не ставився, сприймала і російську, англійську, німецьку. Тому вважаю при дітях спірні питання уникати та обовязково пояснити дітям рівність мов, рас, віку і інше.
Малий час від часу дивиться з нами новини (загалом про ситуацію). Почалося з того, що в класі дитина з донецька, до якої діти трохи зверхньо ставились. То я провела розмову з сином чому та дитина тут, що відбувається, показала зруйновані будівлі там, ну, багато ми розмовляли. Він зрозумів, і те, що люди хороші чи погані не від мови чи від країни залежить. Переживає за солдатів, розуміє, що краще не іграшку купити додаткову, а віддати гроші на підтримку. Інколи звертає, що дитина російською говорить, але то швидше дитяча цікавість, а не упередження. Підтримує, щоб не купувати російське, теж як дорослий розмірковує, що їм менше грошей буде. У війни не грається, але єдине, часто говорить "ну коли вже того утіна застрелять". ( Був якось переляк після уроку присвяченому тероризму, війні та евакуації. Дуже тоді розпереживався, що у нас таке почнеться. Знову пояснювала йому, що воїни наші охороняють і захищають нас від такого, і що ми можемо їм допомогти молитвою, їжею, одягом, грошима. Ну, детально дуже все пояснювала. То спочатку щодня просив гроші, щоб дати на допомогу то в школі, то при церкві, то мені нагадував. Розумію, що в дитини тоді сильний переляк стався.
В нас у класі є кілька російськомовних дітей, але конфліктів через це немає, просто пояснила, що це його/її рідна мова, що росіяни є різні, так само, як українці, щоб якось більш поблажливо дивився на тих, хто розмовляє іншою мовою. На запитання: "а от в мене бабця не українка, але ж навчилася розмовляти українською, бо живе в Україні, а чому вони не можуть чи не хочуть?" відповіді навіть для себе не знайшла, правда. Сіє есть русской души таїна вєликая. А вчителів російськомовних повно, на перервах частенько розмовляють російською. Малий раніше на то не реагував, а тепер, бачу, супиться і навіть дивиться так з підозрою. Та, на лінійці російськомовні мамочки стали собі окремо, що досить цікаво. Ніби ніхто нічого, але відчувається напруженість. Ну що ще сказати.. Малий, в принципі, в курсі всього. Але, схоже, не вірить, що війна дійде до нас, тому, куди тікати від градів, не питає. Розуміє, що треба йти захищати Україну, знає, що того і того тата/дядька вже мобілізували, як буде сприймати по факту, якщо щось - не знаю. Молимося..
