Дівчата, а ось цікаво просто, ну чого чимало хто думає, що бабусі конче мусять допомагити? Може вони хочуть приїхати до онуків відпочити від своїх клопотів, а не підлоги намивати?
та чого одразу підлоги намивати? В перші місяці мамі молодій дуже потрібно, аби хтось хоча б їсти зробив, і то не невідомо що виготовляти, а елементарно кашу зварити. І то вже буде супердопомога. А от до мене як приїхала свекруха, то я і їсти наварганити, і помити посуд, бо терпіти не можу, як назбирується, а їй так нормально, вона то в Бедронку на дві години, то цілий вечір вставляла свою вишивку в рамку (питання чого би не було то зробити вдома і привезти вже готове), при тому насмітила папером, нитками і хто то прибирав? Я, бо не можу спокійно сидіти, коли на коврику купа бруду. Виговорилась просто мені то реально так було обідно, дитині місяця ще нема, а я ганяю по хаті, пилосошу, посуд мию... Тому мені такі приїзди дуже в нагрузку, я теж взагалі то хочу відпочити часом
вдома то ж ніхто не бачив би як вона, бідна старалась, то ж тре оцінити* скільки праці і часу на то пішло** ) в мене як останній раз була свекруха, то навіть чашку за собою помила, їсти завжди відмовляється, бо розуміє, шо то мені в нагрузку, бігати біля неї. Привезла з собою зупку з фрикадельками, кекс, якусь крупу і яблука.
Малому майже 2, за той час ніхто і ні разу не зварив мені каструлі борщу, чи помив миску (про підлогу вже мовчу). І ніхто і ні разу не погуляв з малим. Зате я нікому нічого не винна і ніхто не скаже мені "я тобі дитину вигляділа".
мусять, бо так само їм помагали в свій час їхні батьки, мене от наприклад, взагалі бабця вибавила, низький уклін їй і хвала! Навіть на збори до школи бігала, робила уроки і все таке... то мама тепер приїжджає до онука ніби побавити, але чесно, деколи таке враження, що просто в гості... може тому, що вона і мене дуже не бавила?...
Якщо б мені хтось чужий мив підлоги, то я певно озвіріла б для мене поміч коли хоч би раз на тиждень забирали Сашка погуляти, а я б квартиру до ладу привела. Зараз раз в тиждень беруть малого до себе, так як я лікую зуби. Цього достатньо і я дуже вдячна. В поглядах на виховання ми подібні. Знаю, що цукерків і те, що заборонене не дасть. Деколи приходить до нас, то я вже мушу хату видраяти, їсти наготувати. Не залишу ж в безладі і голодних, поки сама по справах. Загалом свекрухою задоволенна. В чужі справи не лізе.
Мені перші тижні дуже допомогла моя мама. Все розуміла, варила і прибирала, зранку могла навіть помогти передіти! Мені особисто потрібна була ця допомога- така от інтуїтивна, без лишніх питань! То вже потім пішли місяці зі сніданком з дитиною на руках- в обід сухом'ятка, ввечері приходив чоловік ( а він приходив в 22, 30- так тоді довго сидів), зі свекрухою було все складніше, лиш питалась: а що тобі зробити? Мене це дуже злило, бували дні, що я не знімала піжами, малючок весь час при мені, постійні вазоспазми і відчуття холоду, тріщини, які або кровоточили або текло молоко, ніхто мені нічого не приніс і не помив, приходили подивитись на дитину. Але цей період якось пройшов, прийшла весна, якось забулись ці постійно безсонні ночі. Лиш певно я була фанатично зацикленою на "я все сама", треба було бути прямолінійнішою- давати список справ, якщо були бажаючі виконувати!
та не всім, і то від людей певно залежить. Мама моя виростила нас двох зовсім сама, бо її мама жила за 100 км від Львова, а батькова - 50 км, але то все села, господарка, ніхто того не кидав щоб їхати в Львів помагати мамі. Тому їй певно зі свого досвіду то все здається складно і дуже готується мені допомагати, зі старшою внучкою теж он коли тільки має час - ходить з возиком по 3-4 год круги намотує. Єдина поміч певно була лише та, що коли ми трохи підросли, то нас на все літо віддавали в село.
Мені моя свекруха дуууже допомагає, я їй вдячна за це. Вона в мене золота. Але ось задумалась, не впевнена, що я б змогла так допомагати з онуками. Ну не вважаю я, що бабці щось " должны". Тому фраза, до моглаб їсти зварити, поприбирати для мене дивні. Мені моя допомагає так, як сама то вважає за потрібне і я рада, що мені її допомога підходить.
МоЯ свекруха, то велика львівська пані (хоча сама зі села), сі зробила такою. Живе через дорогу. Сама (чоловіка випровадила на заробітки), господарки нема. Може прийти на яку годинку, так, на внучку подивитись, поносити на руках. то теж спочатку, я старалась чимось її пригостити. А тепер плюнула...Має 3 вихідні на тиждень. І перші тижні після пологів, навіть не зайшла і не запитала може чимось помогти? От-така штука, ну то як я її можу любити? Зараз може малого до себе взяти побавитись, хоча після тої помочі, маю ше більше проблем. Бо вона малого годує з ложки, дитині, якій 5 років на носі. А вдома вже він мені істерики закатує, щоб я його годувала, бо баба годує. Правильно, нашо заморочуватись, виховувати, як можна погодувати і мати чистий спокій! Моя допомога, то є моя бабуся, моїм діткам прабабця. Звичайно, що в хаті вона мені нічого не робить, але може погуляти з дітьми, посидіти поки я варю їсти, чи прибираю. І приїжає до мене часто, кожен тиждень, а то й по два рази. Безмежно їй за це вдячна. А свекруха моя дуже лукава людина! Sent from my GT-S5830i using Tapatalk 2
може ми то по-різному розуміємо. Я живу за багато багато кілометрів від мам обох, нікого з них не просила і не порошу приїхати мене тут бавити, мені того не треба. Справляюсь сама і нікого не потребую та й нікого не маю, навіть на кілька годин раз в тиждень. Але вважаю, що якщо приїжджаєш вгості на скількись там днів, то принаймні за собою можна поприбирати і полегшити тим побуд молодій мамі. А для мене то щоразу стрес такий... Я вже так нажаліюся тут повністю, от ситуація наступного дня після хрестин (до речі хрестини вдома були, хто прибирав? Я, бо може би і догадалась свекруха зібрати і помити посуд за всіма десь там пізно ввечір, чи наступного дня, але я так не можу. Поїли, сидять говорять, ну то я встаю і все прибираю, ніхто мені не запропонував допомогти, ну і добре, сама можу), так от, наступного дня сіли снідати. В нас ночували свекруха і ще новоспечений кум. На столі купа тарілок, всього, поїли, ще говорять, хлопці збираються поїхати в галерею, з самого ранку сказали, що поїдуть. Свекруха не мала їхати. Тут вона раптом-їду з вами. Підриваються і їдуть. На столі все так як було так і лишилося, купа брудних тарілок, недоїдки, горнята. Класно правда? Я і на чоловіка була зла, бо курче він то має пильнувати , але окей, з ним розберуся потім, але ж свекруха, вона ж жінка. вона ж як ніхто мала б зрозуміти, що нащо мене лишнім нагружати? От тому я пишу , що мала би допомогти, для мене та допомога, то трохи інше поняття.
ну то й не треба вам любити вашу свекруху вона ж того не просить і любити-не любити то є ваше право) маю знайому, в котрої бабця не заморочується з годуванням. Так там діти цілий деь можуть голодні бути, "бо казали, що не хочуть їсти". Звісно, ідеально, коли бабці виконують мамські вказівки на всі 100.... але, то так рідко буває. Як на мене, то краще з ложки нагодувати, ніж голодна дитина цілий день. Ну не вірю я, що за декілька годин на тиждень бабці можуть страшно розбалувати дитину. Скоріш за все, дитина просто зрозуміє, що вдома треба їсти самому, а в бабці можна трохи їй на голову вилізти ну то ж не бабця винна, що бруд вас нервує. ви їй про це казали?
а я вважаю, що такі речі не маю говорити. Тим, що я беру і то прибираю я показую, що має бути порядок. Можна ж запропонувати допомогти. Чого я маю на тому наголошувати? Я собі просто з того зробила висновки та й все і тепер не дуже хочу її часттх приїздів. Хоча ясно я просто промовчу...
ну так, це свинство - за собою не прибрати, сама такого не люблю. А от що до тарілок і скоріш за все і не здогадалась би вона і ваше прибирання спиймає за належне чи взагалі його не помічає. зрозуміло, що ви дуже акуратна і чистоту дуже тримаєте. А свекрусі, напевно, то є неважливе. Тому, очевидно, що від неї марно розраховувати на якусь побутову допомогу чи, навіть, прибирання за собою.... може, навіть, що вона про вас думає, що вам нема чого робити, як з малою дитиною тарілки намивати. Взагалі то, певно, було б дуже ціково почитати, як би свекрухи десь про невісток писалинапевно, ТАКОГО про себе начиталися, що ух --- дописи об"єднано, Feb 6, 2015 --- а моїй мамі не помагали, то вона не мусить? і те, що мені моя свекруха допомагає, то зовсім не значить, що я автоматично стаю зобов"язаною допомагати невісткам. Допомагає мені, бо сама цього хоче і мені її допомога підходить. Як не схоче - її право. так само і я не стану приймати від неї те, що не захочу.
Просто частенько бабусі розказують всім і кожному, як вони помагають молодим "живота свояго не щадя", а на ділі - сидять на дивані перед тв, або і ще більший бардак розводять... Кажеш, що допомагаєш, то прийди і запитай "а чим допомогти?". А не хочеш допомагати, то так і скажи "помочі з мене ніякої, я з детем буду гратись".
ну і що вам з того? хай собі розказують. а може їм направду здається, що вони страшне, як допомагають.
тому що мені не подобається, коли у сторонніх складається хибна думка про мене і мо сім,ю. Бо до нас потім вертається "бабуся вам ТАК допомагає, а ви такі..... невдячні сво...."
Ви мені вибачте, але я переконана, що ключовим словом є "невістці". Про дочку таке мало хто скаже... І після того починається, які невістки погані.... І я не розумію, як можна робити різницю між внуками, то діти доньки, я їх бавлю і т.д., а то діти невістки і.т.д. Не приємно... Я ніколи не розуміла, і не зрозумію мабуть психологію таких людей. Нє, ну розумію впринципі...чого ні? Просто перед чужими людьми завжди хочеться виглядати кращою, ніж є насправді.
Та в мене також сини. Але, я просто писала в загальному, про відношення... Бо не можу зрозуміти (ну хоч, вбийте, не можу), тої різниці... До Юколи притензій не маю жодних, лише відповіла на її повідомлення.
