Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

Добрий ранок посиденьки!
Дні насичені, написала б, але знаю хто тут почитує тому не буду

(є конспіратори які мене знають і їх дуже болить душа за мене)

стараюсь не нити,працювати і чекати...намагаюсь триматись на нейтралі, бо до врочистості ще трохи є, а вдаватися і вишукувати прози не хочу(хоча є трошки)
Вірю в мир, надіюсь на краще

(готуюсь до гіршого, бо ж всяке буває)

..цьом всіх!
Випила каву, поїхала везти замовлення, з тим снігом не ризикую кататися по Львову машиною тому наразі маршрутка наше все...ну і обіцяла що куплю Володі цюцю якщо поможе мені)

 

Усім доброго дня ! Ще трошки і скінчиться цей важкий тиждень, який приніс неприямні новини ( загибель Кузьми, хвороба нашої форумляночки) Дай Боже, щоб таких поганих і прикрих новин вже не було. Ранок почався з горнятка смачної кавусі ( ну ніяк без кави) і приємного снігу за вікном. Всім приемного і щасливого дня і успіхів. Бережіть себе.

 

А я таки знайшла вчора врочистість. А знаєте де? Не повірите, в Арсені.))) І то на касі, дівчина-касир, так гарно до моєї дитини зачіпалась, сміялась, говорила. Малий до неї зачіпався... Може й дрібничка, але мені так приємно стало, що не всі в нас люди черстві. Направду, мало таких ситуацій зараз зустрічаю. В більшості зараз люди (і я в тому числі((( ), погрузли в своїх проблемах, що і не замічаємо таких дрібниць життєвих, які направду є важливими і позитивним (ну принаймі для мене).

Здається, хлопці вже заснули на обідній сон. То, йду вип'ю кавуську з шматком тортика. Ех, як почну жалітись на фігуру, то ви мені нагадайте, що я від суботи, ніяк не втримаюсь, і пакую в себе торти.(( І що я сама винувата...

 

Прокинулась в ночі з ацькою біллю в горлі, встала щоб якось тому зарадити- схопили нирки. І так мене ті нирки і не відпускають, а мені ше коляску зносити, старшого в поліклініку вести і тих своїх гарбузиків ше тре на 3-ій поверх в поліклініці якось витягти. Одним словом, трудно...

Сніг випав і вже ніби топиться. У мене починається передвесняна хандра. Я вже не хочу ні зими, ні весни, а відразу в літо.

Нєхіла така хандра, пра.

Мама вчора ходила в Преображенську церкву, шоб провести Кузьму в останню путь і так і не попала. Вимерзлася 2,5 години, а казала половина черги так і не пройшла, а то вже було пів на одинадцяту, мусіла їхати додому, щоб встигнути на маршрутку.
А я собі нині згадала, що коли ще "тусувалась" з Русланою Лижичко (було в мене колись таке в житті, навіть в її останньому Різдві 90-х десь там на задньому плані))) знімалась), то була трошки знайома з Скрябіним. Правда чуть-чуть, але нині мені то в пам"яті якось зненацька відновилось...

На цій сумній ноті і завершу. Миру нам і побільше позитивних новин.

 

Хоч і настрій плачевний, і зуб болить, і кд, і почався той передвесняний період коли мене нервує моє волосся - все ж напишу про хороше.
У мене сьогодні мамська врочистість - моє старше дітьо ходило на заняття з плавання. Довго я його вмовляла (з вересня), бо в Антона все нове і невідоме викликає страх і паніку. До всього його потрібно заздалегідь готувати і настроювати. НУ а коли малий вже почав у ванні пірнати з окулярами - то вже переконала, що 100% готовий до занять. Від вчора переконували дитину, що все в нього получиться. Тренеру лікбез провела з приводу страхів дитини... І шо? Заняття пройшло дуже гарно (я чекала у роздягалці і все чула), і був навіть перший звіт мамі - "зірочка" на воді. ДІтьо щасливе і погодилось на групові заняття. А в мами щастя по самі вуха.
Інша врочистість має бути завтра - до дітей прийде моя мама, а я піду трохи на каву з файними дєвочками. Ага, і як ви тут пишете - люблю безмежно свого чоловіка (бо я таке нікому крім нього не розповідаю), бо, незважаючи на фінансові труднощі, він виділив мені кілька грн на дєвішнік

 

Давно я такою не була, ще не встигла оглянутися, вже четвер (точно четвер?), ми вдома цілими днями хворі, мама-злюка (мабуть так вони про мене думають) лікує дітей, сама лікується через раз.
Але маємо бути здорові, бо скоро маємо родинне свято, і мусимо бути всі при параді і здорові.
Наразі я не впізнаю себе в дзеркалі, скрізь

зіжмакані-засмаркані

хустинки, розважаємося з дітьми як можемо, ну наскільки це вдається з температурою під 39... дякувати Богу сьогодні вже менша
врочистість в мене така сама, як і проза, в синочка нарешті полізли зубки і аж 4 одночасно, перед тим була такааааа довга пауза... зате тепер кусається.
Господиня з мене наразі ніяка, спимо мало не до обіду... вдома тільки підзбирую ті хустинки і завали іграшок, готую по мінімуму, з нетерпінням чекаю "денного" сну дітей, і сама сплю з ними або маю годину-дві спокою. Тоді з нетерпінням чекаю чоловіка з роботи. Мабуть в мене дуже виразно написано на обличчі, як я радію, коли він приходить швидше з роботи , бо цього тижня таки швидше приходить. Цього тижня раз зайшов до аптеки, чек мене вбив і то ми ще не так часто туди ходимо. Ух, коли то вже закінчиться...

 

Ну, шо я вам повім: казала ми одна мудра мицявка, шо не мона писати: дитина здорова і т.д. Але я на то всьо плювала і си доплювалась. Якась ..ігня так малюка звалила, що просто жах. Нині лише перша доба, а я -"бешана белка". На вулиці сніг - а нам в хаті сидіти наказала дохторка. Ми, звичайно, трохи виходили- слідів наробити(малий обожнює цю забавку), машиною з татом Кузьму провели(не хочу ніц писати про то) і хворіти далі додому приїхали. А дома, як каже малий, тирнету нема, дядя забрав. Аж щойно "віддав" і я одразу до вас, коханих. Так, що на один позитив менше. Може завтра буде на один більше? Всіх цілую і будьте чемні, бо "дядя тирнет забеве".

 

Ура-ура інтернет повернувся. Цілий день він

інтернет

десь ховався від мене. Вся робота пропала. Купа нервів пішла на безуспішний додзвон до колл-центру. Чоловік як приїхав додому і дізнався, що нема інтернету, чуть не "знепритомнів" з горя. Питав, а що ж він буде цілий вечір робити. Ну, роботу я йому відразу знайшла. Сумувати йому не довелося. Навіть собак сьогодні сам погодував і помив.
Була сьогодні хатня помічниця

сьогодні їх було 2, то справилися рекордно швидко

. Хата сяє. Цезар - хитра і нагла морда - як завжди, випросив печиво і в кожної по половині булки з повидлом. І безмежно щасливий влігся спати в свіжоперестелене ліжко, за що дістав по пухнастій дупі і образився на мене до того часу, коли я діставала м"ясо з духовки. Далі забув, що він "глубоко оскорблен" і знову підлизувався.
Я поперестеляла ліжка і 4 рази ставила прання.
Пробую повернутися до вишивання. Дедлайн не міняю, навіть враховуючи, що цього року на Паску вишиванку не вберу

хіба чось гарне "підвернеться" на чорному. Але сумніваюся, що встигну вишити

. Нічого, буде на наступний рік. Ага, я оптимістка, вірю - все буде добре. І кожен день наближає нас до світлих, теплих і щасливих часів. Як каже Славко:

--- дописи об"єднано, Feb 5, 2015 ---

ага, ледво м то пережила.

--- дописи об"єднано, Feb 5, 2015 ---

най тіко попробує. Я вже вияснила де їх в Пустомитах шукати. І попередила, що приїду лічно і буду фіксувати офіційно, що нету не було і платити не збираюся.

 

День, ніби, був непоганим. У старшого ніц не боліло і він файно вчився, а ми з меншою гарно вигулялися по сніжку. Зустріли коліжаночку з її малявкою, і всі дівки трохи натеревенилися.
Дома спекла мафіни з індички, і діти зацінили! Може і з мене господинька буде.
Ввечері школа, збори, а чоловік з дітьми. Мав партзавдання потовкти картопельку і погодувати дітей, а примудрився з картоплі зробити якісь висохші руїни, і дати малій добряче звалитися з висоти. Казав десь пів години плакала, не могла заспокоїтись. Питаю його, нащо ж мені каже, вже би про то промовчав, але нє, каже, треба ж за її станом слідкувати. Ну, перед сном малеча повеселіла. Дурачилась і кричала так, що, певно, пів під"їзду чуло. ) Нарешті сплять. А зранку у синулі серйозне обстеження. Нехай все буде добре!

 

Як виявляється сьогодні в мене іменини. Якби тільки що не привітали мене в соцмережі, то певне би і не згадала. А кожен рік згадувала, ще задовго до 6-го лютого, та й навіть святкувала. Аж мені дивно з того...Такий якийсь важкий і сумний час, що зовсім не до того А з врочистості - в суботу в школі буде зустріч випускників. Жодного разу не була, а цього року вирішила поїхати. Як не як 10 років пройшло. Дуже хочу побачити однокласників, поспілкуватись і в школу хочеться зайти, а то вже зовсім забулось яка вона(після випускного ні разу там не була). Та й взагалі їздила в своє рідне місто ще весною на пару днів, тому дуже хочу щоб поїздка вдалась і якщо сподобається, то може залишусь там хоч на тиждень. Погуляємо з синочком рідними для мене вулицями, покатаємось на санках в парку, де ми колись випробували всі гірки і ковзанки і батьків моїх потішимо своєю присутністю, а тато наш за той час відпочине

 

Ранкова кава зі згущеним молоком
Настрій трохи покращився після смаженого стейку бракувало мені мнєєєєса. Чоловік спостерігав як я то їм і приколювався, що я хижак, треба раз на тиждень їсти велику кількість м"яса без нічого. Половину свого стейку мені віддав
Врочистості наразі нєт і не планується. Проза - обставини і все інше
Зараз доп"ю каву і піду рятувати світ
Всім гарного дня

 

Смачна кава в горнятку,і повна голова думок.
Але ж я обіцяла собі оптимістичніше дивитися на життя, тому далі триває мій тиждень під лозунгом "жодного дня без позитиву!"
Зараз досьорбаю кавку і йду

 

аналогічно, лише кава вже у шлунку.
Помила голову, їду заправлю машину,відвезу малого до баби і знову маршрутка=доставка=стрес. Нічого, головне дожити до 15 лютого, а там вже все стане на свої місця.
Напевне треба йти в "затуркані" бо нагле бігаю до банкомату вже третій день по чоловіковий аванс, а як виявилось вчора було лише 5ого а я думала 6ого, і от так нагле обурююсь, аж поки мама не сказала яке число....декрет, якщо одним словом.
Хочу миру, хочу кінця війни, добробуту і т.д, через ситуацію в країні втратила бажання взагалі щоб робити для майбутнього..
Тішусь що всі живі та здорові і дякую Богові що не літають гради над головою. А взагалі хочу літа і втікти в село до природи, треба якесь дерево обняти чи що
Миру нам

 

втомилась.
добре, що завтра вихідні. ні, не думайте, я не скаржусь. дуже важкий емоційно той тиждень був. робота в дві зміни задовбала, чоловік дратує, вага збільшується, ПМС накриває, до всього ще й на тренування не встигаю, на роботі чергові 2 проекти, директор вирішив, що нам сумно, і вигадав ще дещо до весни.
але завтра вихідні, мама обіцяла піти зі мною по магазинах, розважитись.
сніг випав, в лютому, то тішить, Скрябін читає в мне у вухах свою книжку - теж тішить.
всім гарного закінчення робочого тижня, і пошвидше нам миру

 

Ой, дівчата, без мене( Бо я сьогодні встала позапланово на годину раніше, а ще досі позбиратись до купи не можу.

Йду вип'ю ще одне горня кави (вже без торта),бо шо пила, шо не пила.
Якщо вдастся зібратись з думками, то обіцяю, також рятувати світ. А наразі йду рятувати В, бо Д вкусив його за руку...

 

Про рятування світу(якщо виникнуть питання, то звертайтесь): 3 дні рятувала світ чоловіка, чи його в тому світі; і тільки відчула, як сідає моя батарейка, і мо б я трохи депреснула? Ага, щас- малюк захворів. І тапер я знову рятівниця, бо тато того не витримує більше 2 годин. Висновок: нема коли сумувати, бо наші маленькі світи залишаться без численної армії суперрятувальниць. Отже медаль почепили, губи червеною помадою нагвадзяли- і вперьод! Ага, оптимізм не забудьте, бо яка ж врочистість без нього. Плідного дня всім, бо наші хороші справи роблять кращими оточуючих, а отже, наближають нас до миру.

 

ех...в мене робочий тиждень тільки починається... і сьогодні дуже буде важкий день. Сьогодні маю на новій роботі починати самій виконувати свої обов'язки. Руки труситися сьогодні будуть з того переживання. Зранку встигла збігати в поліклініку, забрати результати. Лікар виписала куча таблеток. Почала шукати в інтернеті ціни на них...ну реально, очі на лоба лізуть треба заплатити близько 300 грн за це все добро. А на карточці ще залишилося 200 грн. Згадую слова хлопця: я дуже дорого йому обходжуся. Не вигідно мене в хаті тримати

 

в мене зранку не те що б проза-суцільне..... вчора погаркалася з чоловіком,не спала до 5.00. Сиджу запухша як той слоник. Дітям тра їсти дати,а я думаю може б то вони самі знайшли в свої 2р і 4р.. ((((( як же вони туляться до мене)).. після вчорашнього здається,що не маю права жити.Не вигідно мене в хаті тримати

 

Дві кави, копацил, а толку нуль. так тріщить голова, аж тошнить.

У всіх навкруги настрій депресивний на межі зриву. Хочу віднайти в тому світі когось хоч одного позитивно налаштованого і "покосити" під нього, чи під неї, а не знаходжу. Ну, але як ми всі дружньо здамося, то шо буде? Тре сі тримати купи.)

Святик закашлявся чисто, я на нього так глянула, а він мені "чого дивишся як баран"))). Ото маладьошшш пішла. Аж розмішило мене.

Вчора в вчечір вирішила що мені геть зле і тре полежати. Лягла, думаю най весь світ зачекає... і в результаті маю жмут вирваного Андрійком волосся, п"яткою отримала в ніс, до нині така аж синя полосочка з"явилась. Потім вони злізли мені з голови, пішли на кухню. Перевернули там смітник (майже повний) і мультиварку, Андрій порозсипав цукор і потім я довго і нудно відмивала липких дітей і кухню. Одним словом я зрозуміла... ну, ви зрозуміли шо зрозуміла я.

Всім доброго ранку.

 

на мене в ОК напали москальські тролі, я троха з ними поперегавкувалася, але в них досвіду більше. кава випита. на губі герпес, а чо, хворіти так хворіти....