особисто для мене дитячим садком є те, що людина ніби свідомо йде на одруження, народження дитини, а потім різко так бах і стільки недоліків в чоловіка , ніби отак раптом в один день з'явились... Хочеться спитати, а де були очі раніше? Але ладно, жертву з себе легше зробити... Якби у мене в житті було таке, про яке пише Амеліша, то я би ще вагітною пішла по далі.. Я вже не кажу про те, що взагалі би з таким екземпляром не звязалась би.. Ну але вже так сі стало, то чого чекати? Ще й періодично з ним в ліжко лягати, просто щоб не було скандалів... Мда... Спакувати речі і йти гедь...
воно то так) але... жінка ще зовсім молода, можливо, якщо й бачила таке щось, то думала, що чоловік зміниться у шлюбі: от він був такий-сякий, а я зможу його змінити/перевиховати, буде дитина, буде родина і все буде ок, таке ж теж буває в житті тоді це тим більше не дитячий садок... не хотіла б я, аби мене виживали будь-якими методами, та ще й з дитиною
Бачили очі, що купували - їжте, хоч повилазьте Молодість-молодістю, але голову на плечах треба мати в будь-якому віці (тим більше, коли виходиш заміж за розлученого - значить, не все так добре було в попередній сім"ї, раз розійшлися). Як на мене, як би ти не кохав людину і не бажав прожити з нею все життя, все ж треба включати холодний розум і думати тверезо - чи справді та людина є добра для життя.
в будь-якому випадку лише двоє знають, що і як є насправді. І в чому причина акої поведінки чоловіка. Та і в другої сторони буде своя правда. Зрештою, інколи буває так, що "находить коса на камінь": є власний чоловік, який все звик тримати під контролем. Жінка розцінює це як те, що він хоче керувати, а я йому не підкоряюся, тому це його злить. Але ж сім я- це не поле для бойових дій. І хоче керувати- хай керує. А підкорятися- не завжди погано ( в правильному розумінні). Бо насправді геть параноїдального чоловіка видно ще до одруження. Він і на етапі "цукерки-квіти" вже встановлює певні "межі". Зміни від "нормального" до "властного параноїка" не відбуваються одномоментно . Зрештою, вихід завжди там, де вхід. Коли геть несила терпіти, шукаються не обставини до виправдання, а обставини до звільнення. Якщо цього ще немає- значить не все так критично. Чаша ще не переповнена. п.с. а приклад попередньої сім ї розлученого чоловіка є ой яким показовим для його майбутньої нареченої. І те, як він про дружину відзивається, і те, як з дітьми відносини вибудовує.
За другий день ознайомлення з темкою зробила висновок, що тут не тільки в татові проблема. Мама теж ще не зовсім чітко визначилася, що слід робити. Тому подумала, що того що написано вже достатньо для того, щоб сісти і самостійно вирішити як далі бути. І з психологічної і з юридичної точки зору написали вже купу корисних речей. Рішення за Amelisha.
Кожна дитина повинна мати і маму і тата - ці слова не заберу, бо справді так вважаю. Але не кожна мама і тато можуть себе так назвати, а є такі випадки, коли язик не повертається назвати батьком у випадку Amelisha/ Бо це той випадок - коли батько лише біологічний (не хочу писати нецензурну лексику). Знаю багато випадків, коли чоловік йде із сім"і і, як правило, дитиною потім не цікавиться взагалі, і мій чоловік - виключення, ніж правило. --- дописи об"єднано, Jan 27, 2015 --- Я б радила сісти і скласти список речей, які треба зробити, щоб щось змінити. В першу чергу - переїхати від нього, а далі займатись оформленнями усіх інших документів (допомоги на дитину, розлученяя...) Є ще така фраза:"Решительній шаг вперед является результатом хорошего пинка в зад". Тому бажаю якнайшвидшого прийняття рішення і рішучий дій.
я ще додала б що теж потрібно дивитись по попередній дружині, не завжди у всьому чоловік винен... і теперішня дружина теж має правильно і грамотно вибудувати нові стосунки Наведу 2 приклади із своїх знайомих 1. Прожили 7 років разом, дітей нема ( на основі цього постійні сварки). Дружина вперто не хоче йти лікуватись, а чоловік мріє про дитинку + погане матеріальне становище пари=розлучення. Чоловік за кілька років знову одружується : у нього ніби виростають крила))) тепірішня жінка просто у нього повірила і у всіх починаннях (навіть дуже неперспективних) просто підтримувала. А свою справу він давно вже хотів відкрити . Зараз у нього велика своя фірма, купили гарну машину, а кілька міс. тому свою квартиру ( і це все з "нуля"- не мали навіть стартового капіталу), народилась дитинка 2. пара із дитинкою, але у дружини маніакальне "він мені зраджує" : постійні перевірки, прихід на роботу через день, дзвінки по пару раз за годину :що ти робиш, а з ким ти, а дай трубку і т.д. У чоловіка свого часу практично нема, і його вистарчило аж на 2р. Зараз щасливо одружений вдруге і перша дитинка проживає разом із татом ...
Психолог але у нього якісь спотворені погляди на життя, він вважає, що він все правильно робить і правий лише він
Це так вважає більшість чоловіків.Завжди у стосунках винуваті двоє. Доречі по власному досвіду скажу, що чоловіки ,які погрожують багато на ділі далі погроз не заходятьті ,що справді планують щось зробити діють тихо.Зрештою ,якщо б ви хотіли ,то давно уже пішли від нього...значить не дуже то й хочете, може в тему "Як полагодити стосунки?"
якщо є можливість, поставте в домі десь диктофон увімкнений, потім це може бути гарним доказом погроз.
чесно кажучи не знаю. а відеозаписи? --- дописи об"єднано, Jan 27, 2015 --- ось знайшла http://zaochka.net/catalog_p_17_p_12.html Судова практика При розгляді судом справи про визнання батьківства мали місце дослідження запису розмови позивачки із відповідачем, який визнавав своє батьківство. Запис був вчинений за допомогою записуючого пристрою у мобільному телефоні, який є носієм інформації. Крім того, надано відеокасету, на якій мала місце інформація про те, що сторони разом проживали, відпочивали у Сочі, коли жінка була вагітна. При розгляді справи суд цікавив не сам мобільний телефон та відеокасета як речовий доказ. Доказом у цій справі є інформація про визнання батьківства відповідачем, яка отримана за допомогою записуючого пристрою мобільного телефони та факти, які були зафіксовані за допомогою відеокасети - спільне проживання, відпочинок тощо. При прийнятті доказів, отриманих при допомозі звуко-, відеозапису суд повинен встановити у особи, яка подає такий запис: умови, в яких здійснювався цей запис, коли він був зроблений та ким. Якщо особа не відповість на запитання щодо джерела отримання звуко- і відеозапису, то такі записи не можуть вважатися доказом. Проте в судовій практиці мав місце випадок, коли особа не знала джерела отримання звукозапису, оскільки отримала касету поштою, але на ній мав місце звукозапис про обставини, які мали істотне значення для справи і при прослуховуванні її у сукупності з іншими доказами у справі відповідач визнав, що на касеті звучить його голос. У такій ситуації не існує заперечень з приводу приєднання такого доказу до матеріалів справи. У ЦПК повинна мати місце норма, яка регламентувала б звуко- і відеозапис як окремий засіб доказування, правила прийняття судом таких засобів, випадки, за яких звуко- і відеозапис не може бути прийнято судом та не може розцінюватися як засіб доказування. Передача суду звуко- і відеозаписів не регламентована законом. Зрозуміло, що особа може боятися втратити оригінал такого запису і намагатиметься подати суду його копію, але чи має суд приймати такий доказ? Керуючись ст. 129 Конституції, суд такий доказ має прийняти та лише за наявності сумнівів у його достовірності ставити перед особою, яка бере участь у справі, вимогу подати оригінал звуко- і відеозапису для того, щоб провести експертизу. Якщо звукозапис було зроблено у єдиному примірнику, він стає первинним доказом і не повинен відокремлюватися від первинного засобу фіксації.
Традиційно суд не бере до уваги цифрові аудіозаписи, а більше довіряє аналоговим (які на плівку пишуться). Хоча все залежить від судді - може сказати, що той аудіо/відео запис не має відношення до суті справи і не долучити до справи.
ви знаєте, а з такими людьми теж можна навчитися жити, не ламаючи себе. Тобто якщо ви не наважуєтеся піти ( а таки не наважуєтеся, бо...( тут лиш самі вже собі можете дати відповідь- значить ще не відчули того часу), може варто сходити тоді в темку "Мистецтво бути дружиною" ( нє, ну серйозно: тут два варіанти- або якщо все геть погано, значить "йдете і з кінцями", якщо не йдете- значить не все так критично і тоді треба вчитися жити в цих обставинах з найменшою шкодою для себе. А для цього-доведеться і над собою багато в чому працювати). Просто ще такий нюанс: дитинці 5 місяців. Тобто кардинально людина після народження дитини не могла так змінитися і стати монстром. Дитинка завжди є лиш лакмусовим папірцем, каталізатором наявних проблем у відносинах, якщо вони були і до. Але ж дитинку ви від цього чоловіка народжували свідомо.Знаить бачили своє майбутнє разом із ним. Я би ще розглядала варіант, коли дитинка старша, пройшло вже кілька років опісля і тут вас "осінило" , що не та людина поруч .А тут дуже мало часу пройшло для кардинальних змін особистості. Тобто тут питання і собі можете самі задати: на якому етапі вас перестало влаштовувати те, що влаштовувало раніше і чому? І від того відштовхуватися у звіті для себе. п.с. знаєте, чому по СК не суди не розводять сім ї, з дітками до року? В першу чергу-цей час дається на "адаптацію" . Бо в нових умовах життя, коли є оцей тривалий "післяродовий" стрес у обох , все дуже загострено сприймається. А у жінки ще і гормони свій вплив дають. Не завжди все адекватно сприймається ( нє, ну так є- вагітна жінка і жінка в перший рік після народження- то особлива жінка.Одним словом, це час на "подумать".
@Smurfyk, я думю Вам спрвді варто подумати що відбувається у вашому житті і чого Ви від того життя хочете в майбутньому, бо перечитавши дописи я бачу якусь невідповіднісь - не подумайте що я придираюся, але це мені дивно, тобто до того як завагітніти Ви вже не хотіли бути з тим чоловіком і умудрилися від нього завагітніти? Вибачте, але ОК ніхто не відміняв. І ще одне - трохи ріже око під Вашими дописами про абсолютно ненормального чолівіка лінієчка "щасливі разом 3 роки 4 місяці..."
плюсуюся Smurfyk, не подумайте, що і я придираюся, але оцей Ваш допис був написаний 27 листопада минулого року тобто, якщо вірити Вашій лінієчці, Ви є разом з чоловіком від своїх 16-ти з половиною - 17-ти років? і весь той час чоловік був нормальним, тільки нещодавно його "пробило" на таку поведінку, чи він від початку стосунків таким був? ... і справді, бо стільки вже дівчата різних порад надавали, а віз і нині там...
