Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

Ну не знаю, я хочу літа
Ще й той туман постійний, сирість, мряка. Не Львів, а філіал Лондона
Сьорбаю небуденну кавку і мрію про... ТА багато про що мрію

починаючи банально з педикюру,нових чобітків, і закінчуючи міром во всьом мірє

Хай би хоч друга частина того здійснилася, то була б найврочистіша врочистість

 

Доброго ранку всім!
рідко п'ю каву, а нині щось так голова болить, що без неї ніяк. тому я от попиваю чорну, смачну і ароматну. а тим часом тримайте від мене хвилинку позитиву:
вчора їхала маршруткою, народу багато, час пік, всі з роботи, втомлені, роздратовані. зайшов хлопчик маленький з мамою. вступили їм місце, навпроти задніх дверей якраз. а за дві зупинки заходить дівчинка-школярка, молодші класи десь. і тут мацьопий джентльмен піднімається і каже "діцинка мусить сісти тут" і таки змусив її істи
вдалого дня всім!

 

І я пю кавуську, а це такі рідкісні моменти!
Про погоду - обідно що саме погана погода тримається так стабільно! Надоїло те болото...
Вчора важкий був день морально. Я старась відгородити себе від новин, не тому що байдуже, тому що дуже чутлива, і як висновок - нічого не можу робити, тільки читаю новини...а роботи ой як багато! Думала що між сезонами буде вільний час щось потворити для себе - та де там)))
Сьогодні маю відвідати місце, яке вже цілий рік ніяк не могла навідати, страшно, сподіваюсь все буде добре.
Всім доброго дня, вірю у краще!

 

А я люблю таку погоду - в такий час моє волосся кучерявиться так, що й укладки не потрібно, і настрій такий романтично-меланхолійний, особливо коли дивишся на цю всю гадь з вікна затишної кімнати і з горнятком чаю в руках )). А взагалі я завжди мріяла побувати або й пожити якийсь час в Ірландії.
Все, мені вже трошки морально полегшало. Помітила, що після розмов про паганих сєпарів з мамою я впадаю в паніку, а тато мене моментально заспокоює, і то надовго.
Сьогодні іду на розвідку до кравчині - нарешті беруся за вишиванку №2 - "справжню", без вставок панами і на доброму полотні. Хвилююся страшенно, боюся зіпсувати, але сам процес вишивання мене настільки захоплює і заспокоює, що передбачаю гарний настрій надовго. ))
І витягнула з закутка давно почату бісерну ікону Юрія Змієборця - саме маю величезне натхнення завершити її.
Ляльку нову зробила - Магдалену, во як. Яскрава така жіночка вийшла, колоритна.

 

Аналогічно.
До речі, 8 років тому така самісінька погода була. Я так просила Бога, щоб хоч 27 січня, хоч один одненький день сніжок падав. Так хотілось гарної погоди, красивих фотографій і чистої весільної сукні, а не заляпаної болотом.
І, в переддень до мого весілля, почав падати лапатий сніг. Так собі згадую, як я їхала з перукарні і плакала від щастя, бо я так хотіла снігу, як ніколи в житті, і Бог мене почув.
Ой, щось я і сьогодні всплакнула від спогадів. Щось я зарано почала згадувати наше весіллячко, ще тільки 23 січня

Поїду сьогодні коханому за подаруночком. Цього року це буде щось маленьке, символічне, бо основним подарунком для нас двох є зремонтована машинка, яку ми вчора забрали додому. Натішитись не можемо
Наразі п*ю холодну кавусю Так чекала поки вона трошки охолоне, що забула про неї. Тепер п*ю холодну, бо лінь вставати з-за компа, щоб розігріти.

 

Щось та " не льотна" погодка затянулася, вже хочеться сонечка і тепла. Сьогодня я після лікарні, вперше самостійно сходила на базар і в аптеку ( правда той похід трошки затянувся) бо ходжу ще як бабулька під 90 але то дрібничка, головне що виповзла з хати. Це для мене врочистість а проза те, що малий зашмарканий і почав покашлювати. Всім гарного дня і чудових вихідних.

 

А я п'ю вже друге горня чаю. Цілу ніч ковбасило від температури, зараз як катком переїхана Чоловік з Яною самі збирались, бо мені аж в очах темніло! Добре, що мама вдома, я їй Влада делегувала, а сама відлежуюсь А ще сустави як у бабульки ломить. От така проза. А стільки планів було на сьогодні, ех. Ну нічо, я довго не хворію, то ж сподіваюсь, що завтра буду огурцом

 

Нема гіршого, як хвора дитина... і звідки взялася та болячка? Нічка була мучена але слава Богу зараз вже легше малому, а мама сьорбне чайку з малинки і може щось почне робити, а може -ніboredom.
Прозище куди не глянь- погода с*ань, новин- страшно подумати, що вже рік такі новини в нас.........брррррррр- хандра, треба гризнути чуколяди, може попустить

 

В нас сьогодні був ранній підйом, оскільки мала здати ще один аналіз в поліклініці. Малюка не було на кого залишити, то ж поїхали разом. Добре, що хоча б чоловік був робочою машиною і завіз нас туди. Швиденько там впорались, закупились фруктами, подивились на поїзд і кран (це наша програма мінімум) і вже дома. Поснідали, побавились і от чекаю обіднього сна, щоб теж подрімати На вечір маємо йти в гості, це надіюсь і буде нашою врочистістю.
Ще на мене чекає купу домашніх справ, але настрій не до них, тому мабуть ще зачекають

 

вже другий день на лікарняному(( всьо почалось з горла, а зараз перейшло на кашель і насмарк. я вже і сироп п"ю, з"їла весь мед, шо був в хаті, горло полощу, ніс промиваю і вуха закапую. і шось ніц
ше й маємо з чоловіком квитки на виставу сьогодні(

 

і я, і я. Тримала я себе в руках трохи, але зрештою здалась і тепер горня кави вдень в мене є. Як же ж я люблю каву... А в таку сонну похмуру погоду особливо. тому під каву накидала в кошик на нексті дитячих лашок і сиджу думаю-брати, чи вже може і того що є достатньо..? Але ж так хочеться... воно все так мімімі

 

це точно, в мене весь тиждень такий був.

Дякувати Богу сьогодні вже практично здорові (в нас була кишкова інфекція), тому в садочок не ходили. Вранці поснідали, трошки побавилися і поїхали до бабусі на роботу (вона у нас в поліклініці працює), тоді по всіх магазинах, прикупили і книжечки, і м"яса, і всяких дрібниць, сіли в машину і.... вийшли, і пішли на маршрутку. Сів акумулятор. Розстроїлася, і знервувалася, оскільки довелося їхати маршруткою з двома тоненькими кульочками, які от-от порвуться і з двома дітьми, машину залишили біля бабусі. Зараз малеча спить, а я замість того щоб прибирати сіла на ДП і читаю )) Вже біжу, бо роботи багато, і їсти ще щось приготувати,

як не як "двоє дітей на руках"

 

День почався з того, що я сама себе перелякалась.

Після вчорашньої процедури у окуліста ніби то в вечір все було гуд, а на ранок, мааати рідна, навкруг очей все позапухало, посиніло-почорніло, капут. Настрій нє к чорту, подзвонила до лікаря, сказала за реакцію, бачу це його насторожило, але заспокоїв, сказав як до завтра не пройде, то до нього. Як я вже забембалася з тими болячками. Я вже просто мрію про нормальні очі, а не думати цілий час як то повернутися, щоб "бельмак" над лівим оком не був так помітний. а тепер ще й після вчорашнього все болить, повертаю голову як змія))), бо очі повернути вправо-вліво суща питка хник...

Потім я пів дня ганяла на тринадцятисантиметрових каблуках по Львову і вирішувала деякі справи. Нашо вдягала каблуки, та не знаю, просто хотілось... свята хотілось. Правда затягнуло то все, а потім ще пішки додомцю притьопала. Нозі гудуть, але то реально не біда, гудуть та й перегудуть.))
Зараз готую їсти, потім малого в візочок і болотом таляп-таляп за Святиком. Проза... будні... Але і то не біда, лиш би в країні все спокійно, а то від останніх подій хочеться просто сісти і завити.

Маленька врочистість- коліжанка подарувала кремчик, на який я давно накинула оком. Ох, ті коліжанки, вміють настрій підняти...

Всім файних вихідних. Тримайтеся, мир не за горами.

 

Робочий тиждень закінчився! Ура
Я, бідолашна, маю джинси та одні штани. Джинси літні протерті, тож не пасує їх зараз носити. Штани широкі трохи і набридли... Пішла я за новими штанами сьогодні...і купила сукню
Тепер не знаю чи то радіти, що жіночною стаю, чи то сумувати, бо штанів так і не маю)))

 

то ся називає "бійтеся своїх думок, бо вони матеріальні" (хто писав нещодавно, що або хворіти і на лікарняний ). А взагалі зараз така парагрипозна бяка повально ходить: починається з горла чи покашлювання, а потім вже на день другий-третій вилазять катаральні явища у вигляді кашель, соплів і гіпертермованого горла, яке не болить вже, але має "характерний вигляд". Ну і так, Т туди ж вилазить. Так що- бережіться. В людні місця -в ніс оксолінку, вдома при перших симптомах- якогось гропринозину ( новірину,ізопринозину) бахнути

 

Сьогодні здала 1 аналіз, тому вставала дуже рано, щоб не стояти в чергах. Відповідно після обіду - я ніяка Спати дуже сильно хочу, слабкість якась відчувається, апетит пропадає. День виявився для мене Але радує лише одне - сьогодні останній робочий день! Усім бажаю хороших вихідних

 

Ох, а я вже другий день ходжу, як прибита. Вчора привезли в сусіднє село хлопця, якому в Донецькому аеропорту відірвало руку і якого не було змоги винести звідти. 17 січня загинув, а 20 мав ми їхати додому..... А 1 серпня мало би бути весілля..... Назустріч тілу в Тернопіль їхала колона машин, в одній з яких були його друзі. Сталась аварія. Хлопець, 24 роки, насмерть; його дівчина, 20 років, в лікарні, їх сусідка, десь тоже 24-25, померла в лікарні. І якось так чудно і страшно, бо дійсно не знаєш, що тебе чекає. Село маленьке, вчора один похорон, сьогодні ще два...... Боже, дай сили їх батькам і родинам пережити таке горе

 

Цієї ночі погано спала... Зранку проспала на роботу, как сігда прокинулась о 8.15. А робочий день-то тю-тю, починається о 8.30 Але я забила (как сігда) і почвалала на роботу. Попала на 9.30 з відчуттям, що я надовго на роботі не затримаюсь

дане відчуття підсилювали КД, які хотіли прийти ще вночі, а прилізли нині по обіді

. Ггг! Так і було. МЕні було зле, я була зла. Поплескала шефа по плечу, помахала па-па і гонорово поїхала з водієм. Рівно о 14.00 я я була домів. А ще через 5 мінут я вже лежала в ліжечку.
Виспалась (але хочу ще

я хтива

), сходила в магаз, закинула прання... Коліжанка, каторая сажитєльніца, вчиться, а я балдю...
Завтра чучуть порАботаю

Хавла тре зварганти

Борщ, Борщ, Борщ!!!!!

, закинути ще одне прання, попідкидати в хаті

може залишу то дєло на сажитєльніцу

і вйо на гульки. Да-да, затра в мене намічається врочистий вечір

Нє-нє, з хлопами я наразі в зав'язці

.

 

Я теж не читаю і не дивлюся новин. Чую від людей, що щось страшне, що відео жахливі дивляться, мені не байдуже, стараюсь матеріально допомагати то там, то там, але психологічно поставила стіну, ізолювала себе. Останнім часом живіт твердне постійно, то п'ю магній, ім більше горіхів і не дивлюся новини. А ще мама моя каже, що за останніх кілька місяців на іі зміні в іхньому пологовому народився лише 1 хлопчик, а то все решта дівчата-спеціально по журналу рахувала. Може співпадіння, що така зміна, а може зріс відсоток дівчаток. От у нас теж дівчинка буде, а в мого керівника на роботі двійнята-дівчата будуть.
А ще казала мені сьогодні подруга, що якщо родиться більше дівчат, то війни не буде. Я не вірю в забубони, а в цей хочеться вірити. От які ми жінки - з народження приносим мир.
Іздила до подруги, в неі дитинка маленька, находилась, аж ноги втомилась, налялякалась, аж посмішка з лиця не сходить, а погода суперова - на голову не капає, вітру немає, спокійно так. Так що все залежить з якого боку поглянути на речі.

 

Основна проза - погризлася з чоловікомЗла-зла-зла.
Робота - псу під хвіст. Загальна паніка дається взнаки. Перевезення впали до 0.
Намагаюся схуднути і через то, роблюся скажена. Тут дівчата писали, що отримують задоволення від ломоти в тілі після тренувань. Яяяккк? Покажіть мені тих мазохісток - героїнь.
Все болить, ходжу, як поламанець.Нерви нікчьорту від того болю. Вся в синяках від кола, так ніби б"ють мене цілодобово. Жор напав конкретний, хочеться того, чого ніколи не їла за звичайних - непохудальних умов: бульби смаженої, дерунів, відбивних, сала і кислих огірочків.
Погода - бека: випустив пса, впустив пса - помив коридор - помив пса - помив ванну-поставив пратися собачі рушники. І так 3 рази за день. Як проситься на прогулянку вночі - прикидаюся сплячою.
Хочу миру, спокою, літа, сонця, моря.
Завтра розбирати ялинку? Чи залишити до Стрітення?