Відкрита велика жилєтка (4)

від 16.5%, а в основному 20% річних по кредиту на житло,це жах!!!А ще як береш в новобудові то і гарантій нема коли її здадуть і чи здадуть. То тільки напевне в нашій країні таке. Українцям не дають можливості реально доробитися до свого житла. От вирішила просто почитати ринок нерухомості і оторопіла(

 

100 %,маю знайому...коли би не позвонила чи не побачила...то все зле,депресняк! Стареєшся розрадити,підтримати...вислухати...а через 5 хв. знов те саме,таке враження,що мене і ніхто не чув...замість того,щоб вирішувати проблеми-ниттяі часто кажу,щоб ти робила в моїй ситуації...Хоча пару років тому теж нила...думаю у всіх буває такий період в житті,тому його треба пережити. В кожної людини є свої проблеми...просто реагуємо по-різному на них.
Жанно

перечитую інколи Ваші дописи,по-людьськи шкода,але тут сидять багато різних людей по віку,поглядах на життя...тому підтримки від усіх і розуміння чекати не варто...тай слідкуючи за всім...уже складається думка про пару ніків,але ці люди десь там...навіть не бачила в очі,сильно перейматись через те,що комусь не подобається ниття не варто. Думаю у Вас повинні бути друзі,покличте в гості чи самі з дітками підіть,організуйте свято...розвійтесь....вийдіть з того побуту і тих думок...ну хоть трохи,цінуйте кожну хвилину,вірте у чудове майбутнє. Зверніться до психотерапевта,може стане легше. Я би Вам порадила писати щоденник,папір і ручка все зтерпить і коментарій не буде...от я знайшла 10 р.давності...аж тепер смішно читати...Ви дуже вразлива особа,таких мало зараз-кріпіться. Життя загартовує.
Завжди краще виговорюватись людям,а ніж туттому,якщо буде бажання виговоритись,можете в пп писати

 

Та я б не сказала, що мене тре шкодувати. ( тааак не люблю цього). Хіба всі мої дописи такі депресивні?.. Ну я можу інколи щось етакоє написати (чит. пожалітись) ну, та як всі, але в "жилєтці" я далеко не дуже частий гість, навпаки сама стараюсь якось себе розрадити і про інших не забуваю, пишу що все має бути добре останнім часом, але мені підступно майже ніхто не вірить, бо війна, депресія і т.д...

Та й нууу, ну це далеко не так.

Та й зрештою, дівчата, я ж написала просто що це мені не подобається, старалась людину підбадьорити, я не напрошувалась на якусь жалість, тому це все ну його...))
І друзі в мене є, і все є як у всіх білих людей, ну, а на форумі як на форумі, зрештою так було , є і певно буде... Буває вкуривить, буває розсмішить, буває підтримає, допоможе, тут ходять різні люди, ну та чи я з марсу впала, щоб це не розуміти.

Та все добре, дівчата, ви щось трохи не так мене розумієте...))

 

Перша жертва АТО в моєму місті. Молодий хлопець, на кілька років старший за мене. Хочеться плакати...

 

Голова бо-бо, з ліжка злісти навіть не можу, робота горить синім полум'ям, як колись писала Олеся - "на коли треба? -на вчора!", а в моєму випадку на поза вчора. Інтернет працює через раз, "іностранний діректор" псіхує як то так в мене візи нема (відразу виникає питання а як вона в мене може бути, якщо проект уже давно закінчився). Купа бюрократії, від якої просто тошно. Прозріваю від бухгалтерів, які оплату рахують 40 хв?! Коли я це разів 3 перерахувала у голові за той час...Вчора цілий день пішов на смарку...
А ще найбільше тішить що треба робити те, про що ти навіть не здогадуєшся як робити. Пишіть...А що писати - "придумайте"!

 

подивилася новини. показували як ті нелюди-донєцкіє б*ють нашого кіборга на вулиці Донецька, кричать "розстріляти", обзивають...
ну як? як? з тим БИДЛОМ жити в мирі?
реву...

 

в мене те саме. а хлопчина той...можна стерпіти фізичний біль (хоч хлопця до болю шкода, він страшно побитий, чого тільки вартує на лице глянути), а як їм терпіти моральне приниження?! знати, що ти приїхав в той регіон в СВОЇЙ Україні відстоювати цілісність держави, а тебе катують, паплюжать морально, плюють, принижують. знати, що ти не можеш відповісти, бо то все під дулами автоматів...влаштували показову акцію, уроди. теж сиджу і реву на роботі, добре, що в офісі нікого. кого захищати? це кінчене бидло. мені соромно, що я з ними живу в одній країні. вже сил на то мене. хай к ***еням забирають собі той данєцк і луганск разом з тим "насєлєнієм". не дай Бог, щоб підтвердилася інформація, про яку писали дівчата, що ці виродки планують захоплених в полон кіборгів вивести нині на вулиці Донецька і "паказать мірним житєлям, кто іх убіваєт".
дівчата, я така зла, така зла! і далі нема ніяких заяв ні від президента, ні від генштабу про наступні кроки наші... читати новини просто неможливо, одні колони, танки, стягує,перетнули, стоять на кордоні, взяли в полон. а скільки ще поранених і загиблих не можуть вивезти з аеропорту.... Боже, дай розуму в клепки людей (як влади, так і мєстним житєлям, хоча останні - імхо - пропащі люди).

 

І я сюда
Спілкувалась сьогодні зі співробітниками, і з багатьма іншими людьми...
Совок

і мені туда виходити на роботу

нє іскарєнім
Маємо 2 людини зі сходу, одна втікла і каже - як я помилялась, і тепер не хочк повертатись на Донбас, а друга каже я такого відношення не буду терпіти і поїхала назад в зону АТО
Щодо Кіборгів - вони найкращі!
А людського терпіння надовго не вистачить, але тоді вже віче на майдані ніхто не буде проводити, буде жощщє, я так вважаю

 

як писав нині один мій знайомий на фейсбуку :" еще чуть-чуть, и парни из зоны АТО развернутся на Киев"

 

ось цього я найбільше боюся. Пригнічує мене перспектива того, що вони ніколи не заспокоються. Навіть якщо уявити теоретично, що АТО закінчилася, росіяни пішли додому, то ота банда бидляцька не заспокоїться ніколи. Робити КПП і пропускати після суворої перевірки? Чи постійно жити зі страхом, що вільно хтось може приїхати і влаштовувати тер. акти по всій Україні?

--- дописи об"єднано, 22 Січень 2015 ---

І ще. Нашу проблему часто порівнюють з грузиниською, абхазькою, чеченською. Але ніхто не каже, що там все населення було проти москаля, а в нас добрий відсоток підтримує ту всю вакханалію. Ось це найсумніше.

 

прийшла і я сюди. вже майже рік я не відчувала такого безсилля. було до нині якесь відчуття, що хоч я вдома - там щось організувала, там комусь помогла, там передачу підготувала- але я щось роблю, це щось допомагає, то мій вклад. а сьогодні весь день оновлюю стрічку новин - і плачу просто. все так якось повернулось і вихід здається все далі від нас. знаєте, таке ж відчуття, як коли був розстріл майдану. і здається, що гірше вже нікуди. а ні, фантазія тих звірів - безмежна.
ні, я щиро вірю, що все буде добре, зрештою, все закінчиться для нас, якщо можна так взагалі казати, найкраще зі всіх можливих варіантів. проте зараз, думаю ви розумієте мене, так, ніби чимось важким притисли

 

Півгодини проридала, мусила зупинитись лише через малого, бо він перелякався і теж почав плакати. Сил в мене більше нема і надії чим раз тим менше. Так боляче... Така лють зараз всередині, що аж страшно від цього відчуття..в результаті після заспокійливих ліків та чаю сижу як зомбі. Як жити з усім цим і залишатись нормальною я просто не знаю...

 

Ох- ця жилетка як ніколи жилеткова.
Слів не має...
Ну ви і так розумієте про що я....

 

Я десь тихо в думках так хочу цього і водночас боюсь але недавно один чоловік сказав, що "Нажаль така перспектива для нас нездійсненна, бо немає в нас такого генерала Піночета..." і так мене прибив тими словами(( Але може якраз знайдеться такий генерал і в нас, га?

 

Не плачте, дівчатка, вірте в краще. мусить воно бути. а те, що ви добре робите, робіть і далі. хай це здається малим, але як кажуть зі світу по нитці, бідному сорочка. Хоча може деколи і поплакати треба, щоб то все вийшло...але все-таки коли забагато, то вже шкодить...І все таки не дивіться тих новин, від тої паніки і страху не буде ліпше нікому. Я от не дивлюсь, хоч все рівно ті новини доходять, але все рівно трохи легше. бо як колись включу, то тільки гірше і хочеться плакати. Ви нічого не пропустите, важливі новини і так дізнаєтесь, бо всі будуть про них говорити, але ви будете хоч трохи, але спокійніші, а це дуже допоможе і вам, і нашим героям.

 

Я не можу. Я в шоці. Хай від!єднуються, хай купаються в своєму г..ні. Стільки смертей та земля і скоти не заслуговують.Те бидло невиліковне, до нас приїхала одна по роботі, то вона каже, що воюють свої проти своїх, я не вважаю їх своїми. Я півдня страшилася подивитися те відео, а зараз пустка всередині. неможливо слів добрати.

 

Скільки сліз вже виплакала Україна...
Скільки крові пролилось...
Скільки болю...
То все наче не з нами. Так важко, так важко... в усьому важко.
І я вже плакати не можу, просто болить душа, болить тіло. Тримати все в собі - теж не вихід, бо емоційно настільки виснажливо, що вже боюсь наробити дурниць. І все валиться з рук. І якось все...

Я навіть не можу описати це все

 

Годі. Заспокійтесь . Ради дітей і тих хто там на сході . Силу волі в кулак . Маскіровки плести, волонтерам допомогти, молитись , вірити. Дітям шось спечіть . Організуйтесь в зустріч . Вас багато , і ви велика сила просто забули про це. Щойно читала на Фб :
Зателефонували кіборгу , шось там про хвилювання , чи важко . А він каже : ви що там всі офігіли ? Займіться ділом. Так взяли в полон наших але ж не вбили , і це війна а ви що хотіли.
Хлопака каже що вони там зайняті і мають багато роботи . А наші дзвонять лиш і ниють.
Дівчата , ви сильні , з Вами Бог .

 

ДІвчатка, давайте молитися, всі хто зараз тут, а нас багато.

 

Прийшла коліжанка,поговорили з таким болем....її чоловік один з кіборгів. Вижив,їх мало вижило. З важкими пораненнями літаком везуть до Львова, Поговорили, але вона вже спокійна,що живий...Як то важко усвідомлювати,що просто.... Завтра поїдемо відвідаємо в госпіталь. Не має більше на то сил...Чи то може сон? Де було командування, чому так???? Чому??? і тих чому 1000.....Хтось запостив відео полонених кіборгів, передивилась і стало страшно....Невже ті хлопці це для когось просто фарш???? Не можу........